Типи організацій в Україні

Форми об’єднань підприємств в Україні є наступні: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдингова компанія, промислово-фінансова група.

Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з учасників.

Основними характерними рисами асоціації виступають:

- визначений ступінь централізації функцій;

- створення для учасників спеціалізованого органу управління асоціації, який є інформуючим, координуючим центром;

- привабливість для учасника, поєднувати діяльність в цьому об’єднані з участю в інших асоціаціях та інших господарських об’єднаннях при збережені усієї рівноваги юридичної самостійності;

- різноманітність координаційних питань, які вирішуються.

Основна функція асоціації полягає у забезпечені учасників необхідною внутрішньою та ринковою інформацією.

Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія.

Фірма – це підприємство, організація, установа, яка здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Як фірми можуть бути представлені індивідуальні підприємці та їх об’єднання.

Компанія – це асоціація підприємств, що функціонує на принципах партнерства, корпорації або інших форм організації бізнесу.

Загальновідомі три основні організаційно-правовіформи підприємницької діяльності (рис. 4.5) індивідуальне підприємництво; 2) партнерства; 3) корпорації. Розглянемо детальніше ці форми.

Рис. 4.5. Організаційно-правові форми підприємництва [3]

Індивідуальне підприємництво. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов’язання фірми. Індивідуальне підприємництво має свої переваги.

По-перше, оскільки весь прибуток належить підприємцеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці.

По-друге, у власника фірми витрати на організацію виробництва є невеликими. Його управлінські рішення негайно втілюються в життя.

По-третє, індивідуальному підприємництву властива простота в організації фірми та її ліквідації. В обох випадках достатньо лише рішення підприємця.

Проте, ця форма підприємництва має і деякі недоліки.

1. Досить важко залучити великі капітали, так як власних фінансових ресурсів одноосібного підприємця здебільшого не вистачає для розвитку своєї справи.

2. Повна відповідальність за борги.

3. Відсутність спеціалізованого управління.

4. Невизначеність термінів функціонування (рис. 4.6).

Партнерство. Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності, передбачає об’єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності; спільного контролю результатів бізнесу; активній

Рис. 4.6. Переваги та недоліки індивідуального підприємництва

участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства: повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.

Розглянемо, які переваги партнерство має перед одноосібними володіннями.

По-перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об’єднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають кредиті таким фірмам.

По-друге, вдосконалюється управління фірмою. З’являється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлінських функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти професійних менеджерів.

По-третє, велика свобода та оперативність господарських дій.

По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства користуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід.

Проте цей тип організації підприємницької діяльності має певні недоліки (рис. 4.7). Необмежена відповідальність будь-якого товариства може загрожувати всім партнерам так само, як і одноосібному власнику.

Рис. 4.7. Переваги та недоліки партнерства

1. Недостатність досвіду господарювання і несумісність інтересів партерів можуть провокувати малоефективну діяльність, а колективний менеджмент - негнучке управління товариством.

2. Непередбачуваність процесу і результатів діяльності товариства як нестійкої організаційно-правової форми підприємництва значно збільшують господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску.

Корпорація є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. Її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску до акціонерного капіталу корпорації.Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Переваги корпорації полягають у наступному (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Переваги та недоліки корпорації

По-перше, корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій.

По друге, потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послуг. Це дає можливість отримувати прибуток, що постійно зростає.

По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутства фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). По-четверте, корпорація – це організаційно-правове утворення, яке може функціонувати дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку [3].

Корпоративна форма організації підприємницької діяльності, як і всі інші має недоліки.

1. Мають місце певні розбіжності між функціями власності й контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією.

2. Корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми бізнесу.

3. У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживань посадових осіб.

Рекомендована література

1. Борсук С.С. Підприємство як основна організаційно-господарська ланка. – К.: Київський держ. торг. -екон. університет. 1991.
2. Варналій З.С. Основи підприємства: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 239 с.
3. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2002. – 654 с.
4. Гвишиани Д.М. Организация и управление. – М.: Изд. МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. – 332 с.
5. Завадський Й.С. Менеджмент. Т. 1. 2-е вид. – К.: УФІМБ, 1998. – 542с.
6. Лігоненко Л.О. Управління підприємницьким ризиком як елемент протидії банкрутству торговельного підприємства: Навч. посібник. – К.: КДТЕУ, 1998.
7. Мартыненко Н.М. Менеджмент фирмы: Учебник. – К.: МП „Леся”, 1995. – 368 с.
8. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
9. Мильнер Б.З. Теория организаций. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 336 с.

10. Опорний конспект лекцій з дисципліни „Менеджмент підприємства”. Ч. 1. – К.: КДТЕУ, 1998. – 88 с.

11. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 556 с.

12. Пономаренко О. Системні методи в економіці, менеджменті, бізнесі. – К.: Основи, 1997. – 390 с.

Тема 5. Функції та технологія менеджменту

5.1. Поняття функцій процесу управління.

5.2. Функції менеджменту як види управлінської діяльності.

5.3. Класифікація функцій менеджменту.

5.4. Процес організації управління та його складові.

5.5. Взаємозв’язок елементів управління.

5.6. Техніка і технологія управління.