Принцип відповідності завдань

2.4. Сучасні принципи менеджменту

Сучасні американські теоретики визначають ці принципи дещо по-іншому. Менеджмент як специфічний вид управлінської діяльності базується на наступних принципах.

1. Менеджмент обертається навколо людини. Його завдання полягає в тому, щоб зробити людей здатними до спільної діяльності, надати їх зусиллям ефективності і згладити присутні їм слабкості.

2. Оскільки менеджмент пов’язаний з інтеграцією людей в їх загальному підприємстві, він глибоко укорінився в культурі.

3. Кожне підприємство вимагає від менеджменту простих, чітких і єдиних завдань. Його місія полягає в тому, щоб згуртувати своїх членів навколо загальних цілей. Без цієї умови це не підприємство, а натовп.

4. Завданням менеджменту є також те, щоб підприємство і кожен його член розвивали як свої потреби, так і можливості їх задоволення.

5. Будь-яке підприємство складається із людей з різними навичками і знаннями, які виконують різні види робіт, тому воно повинно будуватися на комунікації між робітниками і на їх індивідуальній відповідальності.

6. Ні обсяг випуску продукції, ні базові виробничі лінії самі по собі не є адекватним виміром діяльності менеджменту і всього підприємства.

7. Підприємство ніколи не досягає результатів у своїх власних стінах; в межах підприємства існують лише центри, які створюють вартість, однак результат досягається лише за межами підприємства.

До характерних принципів менеджменту належать такі:

· децентралізація управління фірмою з метою забезпечення тісного співробітництва органічно взаємодіючих структурних елементів, наділених широкою самостійністю;

· зростання чисельності працівників, що залучаються до розробки управлінських рішень;

· ототожнення працівників із фірмою, її інтересами і принципами, кожний працівник – це „людина фірми”;

· підвищення готовності кожного до інновацій, динамічного оновлення продукції;

· постійне навчання персоналу в процесі діяльності підприємства;

· постійний пошук альтернативних варіантів діяльності фірми;

· використання нестандартних режимів роботи персоналу з гнучкими параметрами; застосування нових способів стимулювання праці й новаторства, орієнтованих на індивідуальні, групові, соціальні потреби;

· здійснення програм довгострокового професійного, посадового розвитку ключових груп працівників, включно з плануванням кар’єри та ін.;

· активне формування нового мислення персоналу з орієнтацією на динамічні, швидкі зміни в характері й масштабах діяльності фірм;

· підприємницький стиль роботи, здатний вчасно помітити зміни в тенденціях розвитку ринку;

· активне використання ідей удосконалення продукції, робіт і послуг фірм-споживачів;

· опора на систему гнучкого лідерства серед персоналу й особисті контакти працівників з навколишнім середовищем фірми;

· підкреслена й підкріплена практичними діями постійна і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників фірми й організацій, що з нею співробітничають;

· відхід від команд, директив, розпоряджень і перехід до корпоративної організаційної культури менеджменту, що базується на єдності інтересів, загальнолюдських цінностях і цілях діяльності фірм, партнерстві, співробітництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не на владі та підпорядкуванні;

· підвищення ролі неформальної організації і створення атмосфери загальної залучення персоналу до справ фірми, заснованої на спільності корпоративних та індивідуальних інтересів;

· опора на природні інтереси персоналу фірми;

· співробітництво, новаторство творчої природи людини, визнання її обдарувань, зацікавленість у постійному зростанні благополуччя;

· створення спеціальних підрозділів, що здійснюють вироблення загальних цінностей корпорації;

· гармонійна взаємодія формальної і неформальної організації, коли головна роль приділяється першій, а існування другої лише мається на увазі;

· орієнтація діяльності фірми на загальнолюдські інтереси.

Принципи управлінської діяльності виступають фундаментом функціонування підприємства [5, с. 148].

Рекомендована література

1. Лукашевич В.В. Основы менеджмента в торговле. – М.: ОАО «Из-во «Экономика», 1998. – 238 с.

2. Мартыненко Н.М. Основы менеджмента: Учебник. – К.: Каравелла, 2003. – 496 с.

3. Організація виробництва: Навч. посіб. / В.О. Онищенко, О.В. Редькін, А.С. Старовірець, В.Я. Ченганова. – К.: Лібра, 2003. – 336 с.

4. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник.– К.: Академ видав, 2003. – 608 с.

5. Шегда А. В. Менеджмент: Навч. посібник. – К.: Знання – Прес, 2002. –583 с.

6. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности. – М.: 1997.

7. Яковец Ю.В. Ускорение научно-технического прогресса: теория и экономический механизм. – М.: Экономика, 1998. – 335 с.

Тема 3. Історія розвитку менеджменту

3.1. Еволюція управлінської думки в світі та в Україні.

3.2. Становлення перших теорій управління.

3.3. Школа наукового управління.

3.4. Школа людських відносин.

3.5. Теорія індустріального менеджменту.

3.6. Концепція “виробничої демократії”.

3.7. Характеристика інтегрованих підходів до управління.

3.8. Особливості формування сучасних менеджерів в Україні.