Плазмові покриття

Плазмове напилення ― це подальший розвиток металізації напиленням. Воно дає можливість отримувати покриття щільніші, ніж при газополуменевому напиленні, а робочі поверхні деталей ― з мінімальною шорсткістю після механічного оброблення.

Характерними ознаками плазми є її квазінейтральність, тобто концентрації позитивних і негативних складових (іонів, електронів і полярних молекул) у плазмі приблизно однакові, внаслідок чого просторовий заряд практично дорівнює нулю. Високий ступінь іонізації забезпечує високу температуру дугового розряду (близько 6000 °С). Для підвищення температури дугу стискають у плазмотронах (наприклад, температура аргонової плазми становить 20…25 тис. °С).

Плазмове наплавлення має переваги порівняно з широко відомим наплавленням під шаром флюсу. Якщо при одношаровому наплавленні під шаром флюсу частка основного матеріалу в наплавленому становить 60 %, то при плазмовому наплавленні ― не перевищує 5 %.

Для нанесення плазмою зносостійких покриттів при виготовленні та ремонті деталей харчового обладнання можна використовувати багато матеріалів з різними властивостями і широким діапазоном експлуатаційних характеристик. Висока температура дає змогу використовувати для цього практично будь-які матеріали. Напилювані матеріали поділяють на такі, що безпосередньо мають властивість утворювати надійні захисні покриття, і такі, яким ці властивості надаються штучно. Їх можна використовувати у вигляді порошку, дроту, прутків або «керамічного шнура».