Термічне оброблення деталей і їх зносостійкість

У процесі спрацювання найважливішу роль відіграє стан і властивості тонкого поверхневого шару деталей, який формується при їх завершальному обробленні. Розроблено багато способів зміни стану, структури і властивостей тонкого поверхневого шару деталей машин. Їхнє раціональне використання з урахуванням конкретних умов експлуатації і наперед заданими властивостями може значно підвищити надійність і довговічність машин і технологічного обладнання.

Термічне оброблення є одним із найпоширеніших методів зміни властивостей виробів. Для зміни об'ємних властивостей деталей застосовують різні методи об'ємного термічного оброблення, а для зміни поверхневих властивостей — поверхневе загартування. В останньому випадку нагрівання може здійснюватися струмами високої частоти (СВЧ), газовим полум'ям, опроміненням лазером тощо. Полуменеве загартування незамінне для великогабаритних деталей, а також широко використовується для зміцнення зубів великих зубчастих коліс. СВЧ підвищує міцність від утомленості сталей на 40…100 %.

Професор Г. О. Прейс проводив порівняльні випробування спрацювання сталі 45, підданої об'ємному загартуванню і загартуванню СВЧ. При окисному спрацюванні з невеликою швидкістю ковзання, коли лише трохи виявляється атермічне схоплювання, зносостійкість матеріалу, підданого поверхневому загартуванню, підвищується майже вдвічі. При окисному спрацюванні з більшою швидкістю ковзання загартування СВЧ підвищує зносостійкість на 25…40 %, а при тепловому – воно не переважає. Значно більші можливості властиві хіміко-термічному обробленню деталей.