Для введення внутрішньоцехового режиму вся територія виробничої зони розподіляється на цехи (дільниці), які мають окремі приміщення, або розміщуються на ізольованих ділянках

Для організації робіт та проведення відповідних заходів внутрішньоцехового режиму створюється комісія, склад якої визначається наказом начальника установи.

Комісія вивчає об'єкт, на якому буде організований внутрішньоцеховий режим, і складає акт, в якому визначаються заходи, строки виконання та конкретні виконавці.

У зазначеному акті передбачаються:

Заходи комунально-побутового призначення:

- обладнання приміщень для вживання їжі;

- обладнання приміщень для переодягання засуджених;

- обладнання туалетів та умивальників;

- відведення місць для відпочинку та куріння тощо;

- забезпечення водопостачання;

Заходи інженерно-технічного призначення:

Вони передбачають обладнання окремих приміщень або ізольованих ділянок:

- інструментальна комора;

- приміщення для розподільчих пристроїв;

- приміщення для зберігання лаків, фарб та інших малярних матеріалів;

- приміщення для точильного обладнання;

- ділянка навантаження розвантаження вантажів.

Двері комор, майстерень, підсобних приміщень закриваються тільки з навісними замками, в них обладнуються вікна для огляду розміром 250 на 250мм. Категорично забороняється встановлювати на таких дверях внутрішні замки запори. Вимикачі освітлення в таких приміщеннях обладнуються зовні.

Для засуджених, які мають право виходу або входу в цех (дільницю) з внутрішньоцеховим режимом, виготовляються спеціальні перепустки (жетон), форма яких встановлюється та затверджується начальником установи. Факти виходу входу засуджених в цех (дільницю) заноситься в спеціальний журнал, який зберігається і ведеться днювальним.

Питання 2. Роль ЧПНК у забезпеченні нагляду в УВП.

Свою службову діяльність ЧПНК здійснює під безпосереднім керівництвом начальника виправної установи та в тісній взаємодії з частинами і службами колонії та підрозділом охорони. До кола його обов'язків входять:

- керівництво службою чергової зміни та осіб, задіяних для здійснення нагляду і супроводу транспорту при навантаженні й розвантаженні;

- забезпечення точного виконання засудженими внутрішнього розпорядку дня і правил поведінки;

- організація та проведення перевірок, розводів, обшуків, побачень, прийому й видачі передач (посилок);

- супровід порушників згідно постанов у ДІЗО і ПКТ та контроль за ними;

- керівництво членами самодіяльних організацій з підтримки порядку;

- забезпечення безпеки осіб, що працюють разом із засудженими та ін.

Під час відсутності начальника колонії та його заступників ЧПНК несе всю повноту відповідальності за стан внутрішнього порядку в колонії.

Так, система нагляду за засудженими в місцях позбавлення волі передбачає, що у здійсненні контролю за поведінкою засуджених можуть і зобов'язані активно брати участь всі співробітники, що мають пряме службове відношення до засуджених. Це, наприклад, інженерно-технічний персонал на виробництві, зокрема керівний та вільнонайманий склад. Ніхто з них не має права проходити повз порушення засудженими правил режиму і дисципліни. Кожний зобов'язаний суворо вимагати й припиняти найменші відступи від правил поведінки, пам'ятаючи, що «дрібні провини» - першопричина грубих порушень і злочинів.

Практика поки ще не диференціює повноваження різних категорій співробітників колонії як учасників нагляду, ставлячи перед ними загальні, а іноді декларативні завдання та визначаючи узагальнені для всіх способи їх вирішення, хоча цілком очевидні статусні розбіжності в складі зміни з нагляду за засудженими між, скажімо, начальником відділення та інженерно-технічним працівником. На даний час наглядові повноваження визначені лише для осіб інспекторського складу.

Тому можна відмітити, що основне місце в здійсненні нагляду за поведінкою засуджених повинно надаватися черговій зміні інспекторів на чолі з черговим помічником начальника колонії. Він вправі давати розпорядження чи вказівки співробітникам усіх служб і частин з питань, пов'язаних з підтриманням у колонії належного порядку:

- виносити в екстрених випадках постанови про тимчасове поміщення до ДІЗО (ст. 135 КВК);

- приймати рішення про застосування до засуджених наручників або проведення огляду речей та одягу осіб, що входять на територію об'єкта і виходять з неї тощо.

Нагляд за засудженими виступає в якості засобу, що забезпечує «спрацьовування» заходів виховного впливу. Водночас він справляє самостійний психолого-педагогічний вплив на засуджених щодо нейтралізації їх антисоціальних намірів: спонукає їх усвідомлювати необхідність поводитися відповідно до встановлених правил відбування покарання, зокрема не вчиняти злочини.

Отже, вирішення складної проблеми - виправлення і ресоціалізації засуджених - не може бути успішним без повсякденного підтримання встановленого порядку виконання та відбування покарання (режиму), залучення засуджених до праці, впровадження соціально-виховної роботи, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, відповідних умов побуту і заходів громадського впливу.

Правопорядок багато в чому залежить від того, наскільки всі співробітники установи, особливо чергові зміни інспекторів, будуть вимогливо підходити до оцінювання поведінки засуджених. Вимоги ці єдині та однаково обов'язкові для кожного засудженого.

Суворі вимоги за недотримання встановлених правил, обов'язків - це ті необхідні умови, що перетворюють режим відбування покарання й дисципліну засуджених на реальність, на дійсний результат кримінально-виховного процесу. Без суворого дотримання належного режиму, дисципліни та правопорядку у виправних установах виправлення і ресоціалізація засуджених буде вкрай складною чи навіть нереальною справою.

Тому дуже важливо, щоб не залишалося без уваги та відповідного реагування жодне порушення правил режиму і дисципліни. Саме це й становить повсякденну практичну підтримку та зміцнення внутрішнього порядку, створення умов для проведення роботи з виправлення і ресоціалізації засуджених.

Питання 3. Головні напрямки забезпечення ефективності режиму в колонії.

Головними напрямками у вирішенні проблеми ефективності у справі забезпечення режиму в колонії є:

- прищеплювання особовому складу виправних установ розуміння необхідності якісно нової перебудови та вдосконалення своєї діяльності в умовах зміненої політичної і соціально-економічної обстановки в країні та місцях позбавлення волі;

- створення реальних матеріальних ресурсів діяльності виправних установ, що забезпечать перебудову, відповідно до міжнародних стандартів;

- правильне розуміння й тлумачення адміністрацією виправних установ, засудженими та особливо засобами масової інформації поняття гуманізації виконання і відбування карного покарання, сприйняте деякими особами як вседозволеність, послаблення режиму і прагнення «зводити до мінімуму різницю між життям у в'язниці й життям на волі»;

- проведення реальної протидії тотальному (сенсаційному) наступу засобів масової інформації проти зміцнення правопорядку у виправних установах у суворій відповідності до законодавства стосовно виконання кримінального покарання;

- створення у виправних установах режимно-профілактичної служби під управлінням заступника начальника виправної установи з режиму;

- удосконалення відомчого контролю центрального апарата та регіональних управлінь ДПтСУ;

- удосконалення правового регулювання організації та здійснення нагляду;

- поліпшення організації підготовки і перепідготовки фахівців з управління службою нагляду в підрозділах;

- підвищення професійної підготовки працівників взаємодіючих служб, ЧПНК та інспекторського складу;

- визначення функціональних обов'язків співробітників, залучених до несення служби по здійсненню нагляду в локальних дільницях, секторах, об'єктах;

- широке впровадження та використання технічних засобів у систему нагляду;

- розробка і застосування науково-обґрунтованих критеріїв і показників оцінки служби чергових змін з нагляду.

Слід зауважити, що наглядові повноваження для співробітників колонії з числа керівного та вільнонайманого складу не можуть бути однаковими або прирівнюватися до обов'язків і прав ЧПНК та чергових змін інспекторського складу.

Вибір форм і методів здійснення нагляду за засудженими для співробітників виправної установи повинен обумовлюватися інтересами найкращого виконання кожним з них своїх основних функціональних обов'язків.

Такий підхід до справи, на наш погляд, не суперечить тому, що конкретна особа повністю відповідає за ведення певної роботи, щоб на ділі забезпечувалася особиста відповідальність кожного за доручену, чітко визначену роботу або її частину.

Організаційна структура та правовий статус учасників нагляду повинні бути такими, щоб кожен, маючи для цього необхідні права і всю повноту відповідальності, займався своєю справою.

Роль начальника відділення, як однієї з центральних фігур в організації та здійсненні виховного процесу, повинна визначатися при виконанні завдань нагляду насамперед з урахуванням його основних функціональних обов'язків.

Тому його службова роль і зміст діяльності в рамках організації нагляду не повинні прирівнюватися до діяльності учасника чергової зміни, бо це обумовлюється єдністю й диференціацією кримінально-виконавчого процесу. Вихід начальника відділення як вихователя за рамки педагогічних заходів неминуче порушує довірчі відносини між ним і засудженим, а саме вони і є неодмінною умовою успішного виховного впливу на засуджених.

Звернемо увагу, що для начальника відділення та інших категорій співробітників з числа керівного складу колонії можливими формами нагляду за засудженими можуть бути: спостереження; контроль за виконанням заходів, розпорядку дня; участь у перевірках, оглядах; прояв вимогливості стосовно дотримання дисципліни, звернений до бригадира, ланкового чи, рідше, до певної особи з числа засуджених. При виявленні порушень вони повинні діяти через чергового у зміні, тому що «зайвою активністю» та необдуманими діями можна принизити себе в очах засуджених, стати посміховиськом.

Так само, наприклад, майстер виробничої ділянки або начальник цеху можуть і повинні здійснювати спостереження за засудженими, оглядати їхні робочі місця, стан збереження інструментів, перевіряти, що виготовляється на виробничому устаткуванні тощо. Ці дії майстра обумовлені його виробничою роллю (посадою).

Разом з тим йому, очевидно, не слід, крім крайньої необхідності, обшукувати засудженого, застосовувати фізичну силу, оскільки ця форма і методи здійснення нагляду не входять до його посадових обов'язків, і тому що це може викликати негативну реакцію засуджених.

Також слід мати на увазі, що зміцнення дисципліни та забезпечення дотримання засудженими правил поведінки повинні бути в центрі уваги всіх співробітників колонії. Виховує засуджених і той, хто роз'яснює або навчає, і той, хто охороняє та здійснює контроль за поведінкою, і той, хто організує працю, і той, хто лікує, і той, хто створює належні матеріально-побутові умови.

Тому необхідно домагатися взаємообумовлюючої єдності дій і вимог до засудженого у процесі виконання покарання та здійснення заходів, спрямованих на їх виправлення і ресоціалізацію. Чим більший внесок зробить кожний з них до вирішення загальної задачі, тим більше шансів домогтися відчутних результатів.

Прищеплюючи засудженим повагу до закону, до правопорядку, домагаючись суворого й точного дотримання ними правил режиму і дисципліни, тим самим у них виховуються такі якості як правосвідомість, дисциплінованість, організованість і ретельність, взаємоповага - властиві кожній особистості нашого суспільства.

Виховання засуджених під час виконання кримінального покарання, формування в них високих якостей громадянина нашого суспільства - проблема величезної важливості й великої соціальної ваги. Тому необхідно домагатися того, щоб людина виховувалася не просто як носій певної суми знань, але, насамперед - як громадянин суспільства, із властивими йому ідейними установками, мораллю та інтересами, самоповагою, високою культурою праці та поведінки.

Кожен засуджений, що відбуває покарання - це громадянин нашого оновленого демократичного суспільства, хоча й з обмеженим правовим статусом. Він свідомо повинен мати за мету відновити свій соціальний статус повноправного члена суспільства, самостійно формувати своє соціально-нормативне життя.

У зв'язку з цим особливу значимість набуває професіоналізм, підготовленість і ступінь активності співробітників, які здійснюють кримінально-виховний процес. Наявність відповідних глибоких знань у співробітників виправних установ є запорукою успішного застосування їх у повсякденній роботі. Тому щоб уміти здійснювати кримінально-виховний процес - треба знати свою справу. Доведене до певного ступеня досконалості уміння стає властивістю людини - умілістю. Співробітника з глибокими знаннями, навичками й уміннями вважають майстром своєї справи, професіоналом. У формуванні професійної майстерності немає межі й не може бути заспокоєності.

Під час професійного виконання свої обов'язків співробітники виправних установ, безпосередньо спілкуючись із засудженими, впливають на їхню свідомість з метою виховання в останніх бажання стати на шлях виправлення. Але таке спілкування, враховуючи місце його здійснення, не може бути однозначним. У зв'язку з цим виокремлюється роль нагляду за засудженими, як фактора, гальмуючого відхилення в поведінці засуджених.

Роль нагляду в створенні умов, що виключають реалізацію злочинних намірів засуджених, важко переоцінити. По-перше, він утримує осіб (засуджених) від здійснення злочинів ще задовго до того, як почнуть проявлятися результати цілеспрямованого виховно-профілактичного впливу. По-друге, планова реалізація наглядових заходів дозволяє вчасно виявляти ті умови, що, не будучи криміногенними, можуть бути використані для здійснення конкретного правопорушення.

Спираючись на це, можна зазначити, що здійснення постійного нагляду має вирішальне значення в попередженні правопорушень з боку засуджених, підтримці дисципліни і зміцненні внутрішнього порядку в колонії, створенні нормальних умов для проведення роботи з виправлення і ресоціалізації засуджених.