Суб’єкти цивільних правовідносин. Громадяни як учасники цивільних правовідносин. Поняття та загальна характеристика цивільної правоздатності та дієздатності громадян

Суб’єктами (учасниками) цивільних правовідносин можуть бути фізичні (громадяни та іноземці) та юридичні (підприємства, установи, держава) особи. Для того, щоб громадянин міг бути учасником правовідносин, він повинен мати певні фізичні, соціальні та правові властивості.

Фізичними є властивості, які виділяють людину в тваринному світі: вік, стан здоров’я.

Соціальні – здатність мати свідомість, розмовляти, мислити, психологічно та ментально розвиватися.

Правові – наявність правоздатності, дієздатності, деліктоздатності.

Усі фізичні особи мають рівні права та обов’язки

Цивільна правоздатність – здатність громадянина мати цивільні права і обов’язки (ст. 25 ЦКУ). Ця властивість є невід’ємною, наступає в особи з народження (в виключних випадках може наступити і до народження) та припиняється зі смертю. Деякі автори вважають, що до правоздатності входить лише здатність мати права, так як обов’язки малолітній нести не може.

Цивільна правоздатність належать усім громадянам та іноземцям, незалежно від їх мови, статі, раси, релігійних переконань, соціального та майнового становища. Особа не може позбутися правоздатності, передати її іншим особам, хоча може обмежитися судом на певний термін (несення покарання), після якого повертається в повному обсязі.

Цивільна дієздатність – здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільні права та обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30).

Виникнення дієздатності залежить від віку та психічного стану особи. Таким чином, щодо дієздатності громадяни поділяються на повністю дієздатних (з 18 років), частково дієздатних (до 18 років), недієздатних та обмежено дієздатних.

За ЦКУ повну дієздатність особа набуває в 18 років (ст. 34) або з моменту реєстрації шлюбу. Неповна дієздатність належна людині з 14 до 18 років. В цей час особа може самостійно розпоряджатися своїм заробітком, здійснювати права на результати інтелектуальної та творчої діяльності, за згодою батьків або піклувальників розпоряджатися своїм банківським вкладом чи вчинювати правочини (ст. 32). Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану іншій особі своїм майном, якщо її майна недостатньо, додаткова відповідальність покладається на її батьків чи піклувальників (ст. 33).

До 14 років у особи є часткова цивільна дієздатність, за якою вона може вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати свої особисті немайнові права на результати інтелектуальної та творчої діяльності. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. (ст. 31)

Недієздатні – фізичні особи, визнані такими рішенням суду внаслідок хронічного, стійкого розладу здоров’я, яке призводить до нездатності розуміти та керувати своїми діями. Над недієздатною особою встановлюється опіка. Опікун здійснює від імені та в інтересах недієздатної особи усі правочини, несе по ним відповідальність. При покращанні стану недієздатної особи, суд може поновити їй дієздатність.

Обмежено дієздатні – громадяни, визнані такими судом внаслідок психічного розладу, який впливає на здатність усвідомлення та керування ними своїх дій (ст. 36 ЦКУ). Суд може обмежити цивільну дієздатність особи через зловживання алкогольними чи наркотичними засобами, внаслідок якого вона ставить свої родину чи себе у скрутне матеріальне становище. Наслідком в такому випадку буде встановлення над цією особою піклування. Особі дозволяється вчиняти лише дрібні правочини (все інше – з дозволу піклувальника). У разі поліпшення психічного стану особи з обмеженою дієздатністю, суд може поновити її дієздатність.

Загальні цивільні права громадян закріплені в Конституції України. До них належать: право власності на майно та результати своєї інтелектуальної та творчої діяльності, право користування об’єктами державної та комунальної власності та інші. Іноземці, які перебувають на Україні на законних підставах мають ті ж самі права і обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено законодавством.

В цивільному законодавстві України ці права уточнюються та розширюються.