Предмет цивільно-правового регулювання

Предмет цивільно-правового регулювання.

Предмет цивільно-правового регулювання – це ті відносини, які регулюються цивільним правом.

Цивільне право регулює три групи правовідносин залежно від їхніх суб’єктів: між громадянами, між юридичними особами, між громадянами та юридичними особами. На момент вступу у цивільні правовідносини їх суб’єкти самостійні та незалежні один від одного, рівні в своїх правах та обов’язках. Після вступу у цивільні правовідносини права та обов’язки суб’єктів регулюються цивільно-правовим договором, який вони уклали.

Об’єктами цивільних правовідносин є речі, майнові права, результати робіт, інформація, інші матеріальні та нематеріальні блага.

Цивільне право регулює лише ті майнові відносини, які будуються на диспозитивних засадах (договір купівлі - продажу), відносини, які будуються на імперативному методі правового регулювання входять до інших галузей права (бюджет, податки – до фінансового, податкового). Цивільне право не регулює майнові відносини в сільськогосподарських підприємствах, сімейні, трудові, земельні.

Зміст цивільних правовідносин становлять суб'єктивні ци­вільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки його учасників.

Суб'єктивне цивільне право — це міра дозволеної поведінки учасника цивільних правовідносин. Змістом суб'єктивного права є юридичні можливості, що надані суб'єктові, які в своїй сукуп­ності становлять повноваження. Кожне суб'єктивне цивільне право передбачає, зазвичай, такі основні повноваження:

• повноваження на власні дії — можливість самостійного вчинення суб'єктом фактичних та юридично значущих діянь. Наприклад, власник, здійснюючи своє право власності, може вчиняти дії з володіння, користування та розпорядження певним майном;

• повноваження вимоги — можливість вимагати від зобов'я­заного суб'єкта виконання покладених на нього обов'язків. Наприклад, покупець за договором купівлі-продажу має право вимагати в продавця передачі йому у власність май на, за яке він сплатив відповідну суму;

• повноваження на захист — можливість самостійно чи опосередковано через юрисдикційні органи застосувати щодо зобов'язаної особи заходи державно-примусового характеру з метою усунення перепон у здійсненні регулятивного суб'єктивного права чи відновлення його до попереднього стану. Іноді ці повноваження в літературі розглядаються як окреме суб'єктивне цивільне право.

Цивільні правовідносини мають економічний зміст та товарно-грошову форму. Усі цивільні правовідносини можна поділити на майнові відносини, пов’язані з приналежністю майна певним особам, та майнові відносини, пов’язані з переходом цього майна від одних суб’єктів до інших.

Також до цивільно-правового регулювання входять особисті немайнові відносини, які поділяються на немайнові, тісно пов’язані з майновими (авторське право) та немайнові, які виникли на підставі реалізації особистісних прав (право на ім’я, захист честі та гідності, інші).

Цивільно-правові відносини поділяють

- за змістом: на майнові (купівля-продаж) та немайнові (авторське право)

- за учасниками: абсолютні (один учасник проти усіх – право власності однієї особи повинні поважати усі) та відносні (один учасник проти одного чи декількох конкретних – покупець-продавець)

- за об’єктами: речові (володіння майном) та зобов’язальні (виконання послуг)

- за структурою: прості (у однієї сторони тільки право а у іншої – обов’язки – договір позики) та складні (у обох сторін права та обов’язки – купівля-продаж)