Доба рококо

В добу рококо деякі особистості між майстрами малярства вибилися зі свого оточення й стали славними майстрами свого часу. До таких майстрів належать Григорій Левицький (помер 1769 р.), що більше відомий як гравер, а особливо Олекса Антропов (1716 — 95). Цей майстер розписав у Києві за допомогою Григорія Левицького іконостас і всі ікони Андріївської церкви. В цій роботі як молодий ще учень починає й син Григорія Левицького — Дмитро Левицький, пізніше — один із найславніших українських майстрів портретового малярства. Велику славу Антропов здобув також як портретовий артист-маляр. Портрети його роботи писані трохи підкресленими лініями, ніби вирізані. Жіночі портрети Антропова є справжніми документами епохи. Ці немолоді жінки, повні здоров’я, з природним розумом в очах, з пристрасними вустами, дихають темпераментом, дужою волею, сильним характером. У них чуються енергія та суворість, з якою вони уміють тримати міцно під залізною рукою тисячі своїх кріцаків, але в них чується поруч із розумом і розбещеність азіатського деспота. На портреті о. Дублянського, сповідника цариці Катерини II, живо дивиться обличчя розумне й енергійне, швидше обережного дипломата, ніж слуги вівтаря. У своїх портретах Антропов ніколи не забував дуже майстерно вйрисувати на одіянні своїх моделей вибагливі рисунки єдвабних та брокатових тканин, діаманти й самоцвіти царських шифрів, панагій та медальйонів.

Антропов починає собою ряд визначних українських портретистів, які в наступній добі, під кінець XVIII та на початку XIX ст., осягають вершин портретного мистецтва, які навіть французькі дослідники цінять нарівні з найкращими англійськими та французькими майстрами того часу.