Управління забезпеченням якості конкурентоспроможної продукції

Проблема підвищення конкурентоспроможності продукції надзвичайно складана і вирішується в різних площинах, головними з них є конструкційна (сучасна високоефективна розробка продукції), технологічна (застосування технологій виготовлення типу CALS), організаційна (планування підготовки і проведення виробництва), виробнича (робота сучасного технологічного обладнання та оснащення), економічна (найменші витрати та доступна ціна), експлуатаційна (сервіс і правильне використання) та кадрова (висока кваліфікація робітників і персоналу). Для правильного вирішення проблеми тепер слід використовувати новий одноступеневий підхід забезпечення якості продукції, а саме, технологічне забезпечення безпосередньо експлуатаційних властивостей виробів в цілому, котрі і визначають основні показники якості. Для продукції приладо- та машинобудування та іншого подібного виробництва, що є превалюючим в народному господарстві, такі експлуатаційні властивості формують продуктивність, надійність і стабільність роботи, точність, технологічність, довговічність, ефективність. Зрозуміло, що для інших видів виробів експлуатаційні властивості, що визначатимуть їх рівень якості, будуть іншими. Так, наприклад, для одягу це буде його зношуваність, міцність, зберігаємість і т.п. Це ж стосується процесів і послуг. При такій постановці питання завдання проблеми якості мають бути заново переосмислені та модифіковані в напрямку системного логістичного підходу до життєвого циклу виробів з охопленням питань маркетингу, формування усіх характеристик, конструювання, технології виготовлення, контролю якості, продажі та сервісу. При цьому має бути вирішена проблема протиріччя між виробниками і споживачами.

Ефективним інструментом вирішення проблеми якості продукції вважається управління забезпеченням якості в рамках спеціальної системи якості та особливостей продукції. Підтверджує такий підхід досвід країн з перехідною економікою та тих, що успішно розвиваються за інтенсифікацією зусиль щодо створення та впровадження систем якості, що відповідають завданням і вимогам міжнародних стандартів. Такий підхід забезпечує успішну діяльність підприємства. Тому система якості має напрямок функціонування, направлений на задоволення потреб споживача та потреб і інтересів підприємства. Управління забезпеченням якості проводиться через управління виробничими процесами підприємства. Для успішного управління забезпеченням якості продукції необхідне знання основ теорії якості, до яких відносяться проблеми: стадій формування якості, механізму та методів забезпечення якості, структура системи якості, процесів, організації системи якості, виконання окремих функцій управління якістю.

Для ефективного управління забезпеченням якості продукції слід визначити структуру та взаємозв’язки основних процесів виробництва, їх функціонування, ієрархію підпорядкування, особливості управління, оскільки система якості розглядається як сукупність взаємозв’язаних функцій, які здійснюються за допомогою процесів, процедур, а не становлять просто їх суму. Основні вимоги до систем якості можна знайти в міжнародних або державних стандартах, а нормативною та інформаційною базою їх функціонування є документування. Вважається, що документація є важливим чинником вирішення завдань поліпшення якості продукції, але при належному рівні фаховості обслуговуючого персоналу без її необґрунтованого та бюрократичного розширення.

Система управління забезпеченням якості продукції базується на жорсткій структурі та підтримуватися документацією, представленою у вигляді електронної версії доступній користувачу. Служби якості на початку мають розробити алгоритми процедур. В наступному складається детальна описова модель системи якості в електронній версії, котрій може бути приданий статус довідникового посібника. Після опробування електронної моделі опрацьовується математична модель системи якості, як складової частини інтегрованої системи управління виробництвом для забезпечення якості продукції на базі інтеграції з автоматизованою системою управління та використанням CALS- технологій.

В системі управління забезпеченням якості продукції процес формування її показників представляється як перманентний, на кожному етапі якого досягнуте значення показника якості включає оперативно визначену складову наслідку безпосереднього впливу конкретної технологічної операції, що враховує попередній технологічний вплив. При цьому визначається вплив на величину формованого показника якості та інших показників. Для забезпечення використовується математичний апарат передачі та збереження корисних властивостей, який дозволяє прогнозувати досягнуте значення будь-якого показника якості. Таким чином, при відомих показниках якості матеріалів і заготовок, можливий розподіл бажаних властивостей за окремими технологічними операціями, сам процес слід розглядати як взаємодію предмету виробництва з різними технологічними середовищами, а бажані показники якості встановлювати за потрібним експлуатаційними властивостями виробів. В загальному якість деталей, вузлів, виробів є результатом стану вихідних матеріалів, технологічного впливу, а будь який показник якості змінює решту показників.

Управління забезпеченням якості продукції повинно розглядатися на всіх етапах виготовлення, котрі оказують такий вплив на показники якості, а це в першу чергу при маркетингу, проектуванні виробів, розробці процесів або послуг, закупці комплектуючих частин, пакуванні, складуванні, збуту та продажу, сервісу, експлуатації. Лише взаємодія чинників усіх етапів виробництва може забезпечити високу якість продукції. Однак на перше місце серед інших завжди висувається технологічне забезпечення якості.

Оскільки система якості тісно пов’язана з виробничою системою і є її складовою, то для зручності в подальшому її краще назвати підсистемою якості продукції наряду з іншими такими ж підсистемами, наприклад, підсистемою контролю, діагностики, переміщення деталей та вузлів, тощо. Можливий і інший підхід, при якому залишається назва система якості, але тоді такі системи як виробнича повинні вважатися мегасистемами, хоча це питання не є принциповим.

На якість продукції впливають чисельні чинники, зв’язані між собою та не дуже. Вплив одних чинників відомий, інших – маловідомий, а ряду - просто не вивчений. Усі чинники, що впливають, можна поділити на конструкційні, технологічні, організаційні, виробничі та економічні. Можуть вони бути об’єктивними чи суб’єктивними. До конструкційних чинників відноситься структура чи побудова деталі, вузла, виробу, складальні з’єднання, компонування, функції, технологічність, область параметрів і характеристик, властивості та ознаки елементів конструкції, конструкційні вимоги, рівень бази проектування, тощо. Технологічні чинники є похідними від конструкційних, оскільки вони пов’язані з матеріальним втіленням конструкції виробу і охоплюють способи та методи виготовлення, технологічні процеси, окремі їх операції, технологічне обладнання з оснащенням і т.п. До організаційних чинників можна віднести планування та виконання робіт, спеціалізацію, реалізацію технологічних процесів в просторі та часі, діагностування та контроль, їх методи, ритмічність виробництва, транспортування виробів під час їх виготовлення, зберігання, сервіс, ремонт, тощо. Загальновідомо, що нехтування впливом цих чинників значно погіршує якість продукції. Виробничі чинники діють під час безпосереднього виготовлення продукції і можна сказати під час реалізації виробничого процесу, тобто технологічних і допоміжних процесів при впливі організаційних чинників. Це може бути час, такт або цикл виготовлення, ритмічність, тощо. До економічних чинників відноситься собівартість, заробітна плата, витрати, ціна і т.д., які відображають затрати праці, засобів, матеріалів і т.п. на досягнення певного рівня якості. Їм притаманні не лише контрольні функції, але і стимулюючі. Наприклад, ціна чи зарплата при правильній організації виробництва стимулюють підвищення якості продукції. Ціна забезпечує необхідний рівень рентабельності. Важливими є і суб’єктивні чинники, пов’язані з професійною підготовкою, фізіологією, емоціональністю робітників і обслуговуючого персоналу. Зрозуміло, що від суб’єктивних чинників можливо навіть більше, ніж від інших, залежить якість продукції. Якщо при виготовленні продукції за рахунок використання сучасного автоматичного технологічного обладнання суб’єктивний чинник можна звести нанівець усуненням участі робітника в процесі, то при експлуатації виробів це практично неможливо, хоча і для цього створені контрольні, запобіжні та інші системи. Вже тепер більшість технологічних операцій можна виконувати без участі робітників. Це ж відноситься і до інших процесів, наприклад, космічних, радіаційних і навіть медичних (операції, що виконуються роботами).

Загальними вимогами до елементів підсистеми якості можна вважати наступні: широке використання інформації, розширення видів діяльності, обов’язків і повноважень, повна управляємість, застосування коригувальних і запобіжних заходів. Крім широкої інформативності для розробки, вдосконалення продукції та проектування нової, підсистема повинна бути відкритою для вдосконалення. Мають бути чітко встановлені обов’язки персоналу щодо забезпечення якості, а також в кожному виді діяльності, що впливає на якість. Для стабільної керованості необхідні визначені заходи по управлінні різними суміжними видами діяльності та їх координація. Увага має зосереджуватися на визначенні фактичних проблем якості, особливо потенційних. Такі функції узгоджуються з загальними функціями підприємства, а керівництво визначає фактичну потребу в ресурсах для досягнення та забезпечення показників якості, приоритетні чинники, а також завдання щодо продукції, процесів, послуг і їх обслуговування.

До складу підсистеми якості входять методики як обґрунтованого визначення показників якості, так і їх підвищення, розрахунку супроводжуючих витрат, виявлення корисних властивостей та ознак, які впливають на показники якості, а також методики, що описують зв’язки з іншими виробничими системами. До них, наприклад, відноситься методика управління конфігурацією, тобто значенням і структурою функціональних і фізичних характеристик продукції, їх розбіжності між встановленими в документації та реально досягнутими. Таке управління охоплює визначення конфігурації, її регулювання, облік стану та перевірку якості конфігурації. Таким чином, до елементів підсистеми якості відносяться відповідно оформлені вимоги ринку, функції системи, ресурси, необхідна інформація та супроводжуюча документація.

Економічні аспекти функціонування підсистеми якості полягають в оцінці окремих фінансових показників витрат на забезпечення якості, на процеси і на неналежну якість. Такі показники можна отримати при аналізі функції забезпечення якості, оперативного та стратегічного управління якістю в межах контурів управління, тобто інформаційно-контрольних, по прийняттю рішень і їх виконанню. Функції забезпечення якості за етапами життєвого циклу продукції наведені в додатку 1.

Структура підсистеми якості, як засобу проведення прийнятої в цій області політики і виконання поставлених завдань, має забезпечувати управління всіма робочими процесами, що визначають якість і гарантують її рівень. Робочими елементами підсистеми якості при маркетингу є визначення та стикування потреби і попиту на неї як конкурентної продукції, врахування діяльності конкуруючої сторони, вимоги споживачів, застосування методів управління якістю, тощо. Після проведення маркетингу підприємство повинно мати повну картину стану конкуруючої продукції на ринку.

Під час проектування виробів, розробки процесів і послуг, проводиться підготовка технічних умов на управління якістю, перелік необхідного для забезпечення якості, аналіз проекту, несення необхідних змін у разі необхідності. Розробка управління забезпеченням якістю продукції має містити: визначення видів діяльності, що впливають на якість продукції, їх аналіз і синтез, визначення методів оцінки потрібних характеристик, способів впливу на них, формування управління ними. Управління якістю є неодмінною частиною надання будь-якої послуги підприємством. При цьому оцінка послуги споживачем є остаточною мірою рівня якості. Якщо постійно оцінювати функціонування процесів системи якості, то можна виявити резерви підвищення якості, після чого їх реалізувати. В цьому напрямку є корисною інформаційна система збору та поширення даних з питань якості продукції, а також відповідальні за це. Деякі рекомендації що до управління та вдосконалення якості виробів наведені в додатку 2.

Після закінчення кожного етапу проектування виробів, розробки процесів і послуг проводиться аналіз отриманих результатів за участю представників усіх підрозділів, робота яких пов’язана з якістю. При необхідності вносяться зміни, управління внесенням їх до проекту полягає в документальному оформленні, затвердженні та впровадженні в дію.