Склад і сутність показників якості продукції

ДСТУ 3230-95 визначає якість продукції як сукупність її властивостей, що обумовлює придатність задовольняти певні потреби відповідного призначення, а ISO 8402 – як сукупність характеристик об’єкту, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби. При оцінюванні якості виробів, процесів або послуг звичайно користуються показниками якості, які є кількісною характеристикою одного чи декількох властивостей продукції, стосовно до визначених умов її створення та експлуатації. Показники якості класифікуються за характерними властивостями, способом вираження, кількістю властивостей, які вони характеризують, застосуванням для оцінки, стадією визначення значень показників і т.п. Для кожного виду показника встановлюються кількісні величини з допуском на їх відхилення. Така система показників називається технічними умовами за нормами точності на технічну продукцію. Якщо продукція випускається у великій кількості, то її основні технічні характеристики та кількісні показники затверджуються і випускаються у вигляді державних стандартів ДСТУ.

Показники якості за характерними властивостями використовуються для вибору та обґрунтування їх номенклатури і застосовуються в нормативних документах і технологічних завданнях на розробку продукції, при контролі та випробовуваннях. Показники якості за способом вираження бувають в натуральних одиницях, безрозмірні і в вартісному вираженні. Використовуються для техніко-економічного аналізу якості продукції з визначенням корисного ефекту кожної властивості. Показники якості за кількістю властивостей, що їх характеризують, підрозділяються на одиничні (характеризують одну властивість виробу), комплексні (декілька властивостей) і інтегральні (характеризують відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації виробу до сумарних витрат на його створення та експлуатацію. В деяких випадках застосовується обернена величина до інтегрального показника якості – питомі витрати на одиницю ефекту. Для показників якості за застосуванням оцінок при порівняльній оцінці якості виробів за основу приймаються базові значення, що відповідають базовому взірцю, який характеризується реально досяжною сукупністю оптимальних значень показників якості. Відносні значення показників представляють собою відношення значення показника якості виробу, що оцінюється, до базового значення показника. За стадією визначення значень показники якості діляться на прогнозовані, проектні, виробничі та експлуатаційні.

Крім класифікованих показників якості встановлюються: визначальний показник, по якому оцінюється якість виробу, коефіцієнти вагомості показника (кількісна характеристика значущості даного показника серед інших), регламентоване значення показника, що встановлюється нормативною документацією, номінальне значення показника (регламентоване значення показника якості, від якого відраховується допустиме відхилення), рівень якості продукції (відносна характеристика якості продукції, отримана з порівняння значень показників якості з відповідними базовими показниками), технічний рівень продукції (відносна характеристика, отримана з співставлення значень показників якості, які характеризують технічну досконалість продукції з відповідними базовими значеннями). На практиці частіше всього застосовують показники якості за властивостями: показники призначення, надійності, технологічності, економічні, естетичні, ергономічні, транспортабельності, уніфікації та стандартизації, патентно-правові, безпечності, екологічні.

Показники призначення характеризують властивості продукції, що визначають її основні функції, для виконання яких вона призначена та обумовлюють область застосування. До них відносяться показники: класифікаційні (характеризують належність продукції до певної класифікаційної групи), функціональні та технічної ефективності (корисний ефект від експлуатації), конструктивні (основні проектні рішення), складу та структури (вміст хімічних елементів або структурних груп і т.п.), надійності (властивість виробу зберігати в часі здатність виконання потрібних функцій в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, зберігання та транспортування).

Показниками надійності є безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, зберігаємість. Безвідмовність – це властивість безперервно зберігати працездатність на протязі певного часу чи напрацювання. Показниками безвідмовності є ймовірність безвідмовної роботи, інтенсивність відмов, середнє напрацювання до відмови, квантилі безвідмовної роботи, гама процентне напрацювання на відмову. Особливе місце в надійності займає відмова, тобто довільна подія, котра приводить до порушення працездатного стану об’єкту. Довговічність описує здатність збереження працездатності до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування, а її показниками вважаються: ресурс, призначений ресурс, гама процентний ресурс, гама процентний термін служби. Ремонтопридатність – це пристосованість виробу до попередження та виявлення причин пошкодження та усунення їх наслідків шляхом ремонту чи технічного обслуговування. Показниками ремонтопридатності є ймовірність відновлення працездатності, середній час відновлення працездатності, гама процентний час відновлення. Зберігаємість це також властивість виробу зберігати справний та працездатний стан на протязі і після зберігання та транспортування. Показником є середній термін зберігаємості, гама процентний термін зберігаємості. Комплексні показники надійності характеризують декілька властивостей надійності. До них відносяться коефіцієнти: готовності, оперативної готовності, технічного використання, збереження ефективності, сумарної вартості життєвого циклу.

Показники технологічності, як властивості конструкції виробу, визначають її пристосованість до досягнення найменших витрат при виготовленні, експлуатації та відновленні для заданих значень показників якості, обсягу випуску та умов виконання робіт. Показниками технологічності вважаються: питома працемісткість виготовлення, питома матеріаломісткість, питома енергомісткість і середня працемісткість технічного обслуговування чи ремонту. Можуть використовуватися і додаткові показники технологічності такі як показники уніфікації конструкційних елементів, технологічна собівартість, коефіцієнт складальності, застосованості матеріалу і т.п.

Економічні показники показують наскільки економно використовуються сировина, матеріали, паливо, енергія та трудові ресурси, які відображають технічну досконалість виробу. До економічних відносяться гігієнічні, антропометричні та фізіологічні (психофізіологічні) показники. Гігієнічні показники характеризують відповідність виробу гігієнічним умовам життєдіяльності та працездатності людини при її взаємодії з виробом, антропометричні – відповідність конструкції виробу розмірам людини, формі його тіла і окремих контактних з виробом части, фізіологічні – відповідність силовим, зоровим і слуховим можливостям людини, тощо.

Показники транспортабельності характеризують пристосованість виробу до переміщень при відсутності супроводжування споживачем. Показниками є: середня тривалість підготовки до транспортування, середня працемісткіст ь підготовки, середня тривалість з авантаження при заданих умовах, коефіцієнт використання об’єму транспортного засобу та середня тривалість розвантаження при заданих умовах.

Показники стандартизації та уніфікації показують насиченість виробу стандартними, уніфікованими і оригінальними складовими частинами і оцінюються коефіцієнтами: застосовності, повторності, уніфікації.

Патентно-правові показники виражають степінь обновлення технічних рішень, використаних у виробі, їх патентну чистоту, а також можливість реалізації в країні та рубіжом. До показників відноситься патентна чистота (степінь втілення в виробах технічних рішень, що не підпадають під дію законів виключного права) та патентний захист (степінь захисту патентами і авторськими свідоцтвами).

Естетичні показники показують інформаційну виразність, раціональність форм і досконалість виконання. До естетичних показників відносяться показники: інформаційної виразності, раціональності форм, цілісності композиції та досконалості виконання.

Ергономічні показники оцінюють систему людина-виріб з точки зору комплексу гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини, що проявляються у виробництві та експлуатації виробів. До показників цієї групи відносяться показники безпечності та екологічні. Показниками безпечності вважаються: ймовірність безпечної роботи, середній час безпечної роботи захисних пристроїв, мінімально допустима електрична міцність ізоляції струмоведучих частин, які відображаються в стандартах, нормах і правилах, тощо.

Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, що виникають при експлуатації виробу. Це показники: допустимого вмісту шкідливих домішок, ймовірність викидів шкідливих частинок і газів, випромінювань, вимоги, які визначаються стандартами і нормативними актами. Загальна класифікація показників якості продукції наведена в таблиці 2.1.

Відомі дві групи методів визначення значень показників якості виробів за способом і джерелами отримання інформації. До першої групи відносяться методи: вимірні, реєстраційні, розрахункові, органолептичні, до другої – експертні та соціологічні. При вимірному методі використовуються вимірні засоби з вимірюванням з встановленою точністю, реєстраційному – використовується спостереження та підрахунок певного числа подій, параметрів або витрат. Органолептичний метод здійснюється на основі аналізу сприйняття відчуттів, наприклад, запаху, смаку, кольору, коли не можна застосувати інші методи. Експертний метод здійснюється на основі оцінок експертів, а соціологічний – на базі збору та аналізу думки широкого кола споживачів. В залежності від особливостей виробів, процесів або послуг використовуються обмежене коло показників якості, котрі найбільш повно відображають їх сутність. Вихідна група показників вибирається на основі нормативних документів на систему показників якості продукції. Основною вимогою є наукова обґрунтованість норм на взаємозв’язані показники якості, котрі повинні бути оптимальними. Їх правильність і обґрунтованість визначається науково-технічним рівнем розробки нормативного документу на продукцію.

Недоліками можна вважати велику кількість показників якості, їх часткову повторюваність, а також канцелярщину в представленні. Мабуть, вимагатиметься їх уточнення для використання в і поза виробництвом. Недоліком є також відсутність комплексного показника якості, який об’єднував би 5…6 головних показників. Такий комплексний кількісний показник якості повинен би висвітлювати її з точки зору надійного та стабільного виконання службового призначення, забезпечення при виготовленні та експлуатації, супутніх затрат при цьому, відновлення працездатності після її втрати.