Учебно-методический комплекс по дисциплине 8 страница

а) на надходження грошових коштів:

Д-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України» — 9500 грн;

К-т 5002 «Власні акції банку, які викуплені в акціонерів» (за номіналом) — 9000 грн;

К-т 5010 «Емісійні різниці» — 500 грн;

б) одночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже перебувають у власності банку:

Д-т 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку» — 9000 грн;

К-т 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку» — 9000 грн.

2. Перепродаж акцій за ціною, нижчою від номіналу, — 8500 грн при номіналі 9000 грн.

а) на надходження грошових коштів:

Д-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України» — 8500 грн;

Д-т 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» (у даному випадку збиток) — 500 грн;

К-т 5002 «Власні акції банку, які викуплені в акціонерів» (за номіналом) — 9000 грн;

б) одночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже не перебувають у власності банку:

Д-т 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку» — 9000 грн;

К-т 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку» —
9000 грн.

3. Анулювання викуплених акцій.

Д-т 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку»;

К-т 5002 «Власні акції банку у портфелі на продаж, викуплені в акціонерів».

До операцій, пов’язаних із обліком статутного капіталу, належать також операції з нарахуванням дивідендів акціонерам, індексація акцій та облік витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.

4. Нарахування дивідендів акціонерам за акціями банку.

На суму нарахованих дивідендів:

Д-т 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження», субрахунок «Оголошені дивіденди»;

К-т 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди».

Виплати нарахованих дивідендів:

Д-т 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди»;

К-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або

К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

5. Індексація акцій.

Д-т 5020 «Загальні резерви» (за рахунок прибутку);

К-т 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

6. Відображення витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.

Д-т 7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами»;

К-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або

К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Розділ 3

Кореспондентські відносини
між банківськими установами

3.1. Загальні правила розрахунків між банками

Важливою передумовою здійснення міжгосподарських розрахунків є організація міжбанківських розрахунків. Міжбанківські розрахунки являють собою систему, за допомогою якої проводиться виконання та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, котрі виникають між банками та їх клієнтами. Міжбанківські розрахунки регламентуються Інструкцією про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 27 грудня 1999 р. № 621. Для здійснення міжбанківських розрахунків банки встановлюють кореспондентські відносини та відкривають один в одному кореспондентські рахунки.

Кореспондентські відносини є формою співробітництва між банками, що ґрунтуються на засадах взаємної довіри та узгодженості щодо проведення розрахунків, надання послуг тощо. Кореспондентські відносини оформляються укладанням кореспондентської угоди, в якій фіксуються режим функціонування корес­пондентського рахунка. Кореспондентський рахунок — рахунок, призначений для обліку розрахунків, які банк виконує за дорученням і на кошти іншого банку.

Залежно від місцезнаходження банківських установ міжбанківські розрахунки поділяють на: міжнародні розрахунки та внутрішні розрахунки. Міжбанківські розрахунки здійснюються через спеціально створені платіжні системи (рис. 3.1).

Кореспондентські відносини охоплюють увесь спектр можливих форм співробітництва між банками. Установлення прямих кореспондентських відносин здійснюється не лише між банками у середині країни, а й між банками, що розташовані у різних країнах. Установлення кореспондентських відносин може відбуватися шляхом взаємного відкриття кореспондентських рахунків, одностороннього відкриття рахунків чи без відкриття рахунків. Кореспондентські рахунки поділяються на рахунки ЛОРО та НОСТРО. Рахунок ЛОРО відкривається у банку для банку-кореспондента. Рахунок банку, відкритий у банку-кореспонденті, буде рахунком НОСТРО.

Рис. 3.1. Моделі міжбанківських розрахунків

На кореспондентських рахунках повинно бути достатньо коштів для того, щоб мати можливість безперервно здійснювати як власні розрахунки, так і розрахунки за дорученням клієнтів. Для банків, які мають бездоганну ділову репутацію, банки-корес­понденти можуть надавати за їх кореспондентськими рахунками короткостроковий кредит — овердрафт.

Загальнодержавною платіжною системою України є система електронних платежів (СЕП). Вона забезпечує розрахунки в електронній формі між банками за власними зобов’язаннями банків один перед одним та за дорученнями клієнтів у межах України. СЕП має трирівневу структуру. На нижньому рівні розташовані комерційні банки, на середньому — регіональні розрахункові палати (РРП), найвищий рівень — це Центральна розрахункова палата.

Банки мають консолідований кореспондентський рахунок у регіональному управлінні НБУ та технічний кореспондентський рахунок у регіональній розрахунковій палаті. У СЕП існує сім моделей обслуговування банків за консолідованим кореспондентським рахунком та інформаційна модель.

Банки із розгалуженою системою філій створюють свою власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС). Вона дає змогу спро­щено та прискорено здійснювати платежі у системі одного банку.

Для підвищення ефективності та уніфікації проведення розрахунків між банками почали створюватися міжнародні системи розрахунків. Однією із найефективніших є система СВІФТ.

3.2. Організація та облік операцій
за міжбанківськими розрахунками

На кореспондентських рахунках відображаються такі операції:

· міжбанківські операції;

· клієнтські операції;

· витрати та доходи, які пов’язані з обслуговуванням кореспондентських рахунків.

Облік міжбанківських розрахунків здійснюється на рахунках першого класу «Казначейські та міжбанківські операції» розділів 12 «Кошти в Національному банку України», 13 «Кошти Національного банку України», 15 «Кошти в інших банках», 16 «Кошти інших банків». Для обліку розрахунків між філіями та установами одного банку використовуються рахунки третього класу, групи 39 «Розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку».

За кореспондентськими рахунками в аналітичному обліку відкриваються особові рахунки по кожному банку та виду валют. Номер особового рахунка складається з таких параметрів: резидентність банку; код банку; вид валюти.

3.2.1. Облік міжбанківських розрахунків
за прямими кореспондентськими угодами

Відображення операцій за прямими кореспондентськими угодами проводиться на рахунках:

1500 «Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках»;

1600 «Кореспондентські рахунки інших банків».

Рахунок 1500 є активний і призначається для обліку коштів на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, а також депозитів до запитання в інших банках. За дебетом рахунка проводяться суми, що надходять на користь банку, його клієнтів і кореспондентів. За кредитом рахунка проводяться суми, що списуються згідно з дорученням банку за власними операціями, операціями клієнтів і кореспондентів.

Рахунок 1600 є пасивним і призначається для обліку коштів на кореспондентських рахунках, які відкриті іншим банкам. За цим рахунком також обліковуються залучені від банків депозити до запитання. За кредитом рахунка проводяться суми, які надходять на користь банків та їх клієнтів. За дебетом рахунка проводяться суми, які списуються згідно з дорученням банку — власника рахунка за власними операціями і за операціями їх клієнтів.

Операції за кореспондентським рахунком здійснюються у межах кредитового залишку, перевищення якого можливе лише у випадку надання овердрафту. Облік овердрафту здійснюється на балансових рахунках 1620 «Овердрафт за рахунками, які відкриті в інших банках» та 1520 «Овердрафт за рахунками інших банків». Ці рахунки відкриваються в разі укладення між банками договору про режим функціонування цих рахунків. Проведення за рахунками можуть виконуватися автоматично.

Рахунок 1520 є активним. Він використовується для відображення дебетових залишків за рахунками інших банків (рахунки 1600 «Кореспондентські рахунки інших банків», 1605 «Кошти в розрахунках платіжними картками інших банків») на кінець операційного дня. За дебетом рахунка проводяться суми дебетових залишків за рахунками банків. Дебетові залишки переносяться на цей рахунок автоматично під час закриття операційного дня. За кредитом рахунка проводяться суми, що повертаються на рахунки банків під час відкриття операційного дня.

Таблиця 3.1

Облік операцій, що здійснюються
за прямими кореспондентськими рахунками

Рахунок 1620 є пасивним і використовується для відображення кредитових залишків за рахунками НОСТРО та коштами в розрахунках платіжними картками (1500 «Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках», 1505 «Кошти в розрахунках платіжними картками») на кінець операційного дня. За кредитом рахунка проводяться суми кредитових залишків за рахунками НОСТРО та коштами банків у розрахунках платіжними картками. Кредитові залишки переносяться на цей рахунок автоматично під час закриття операційного дня. За дебетом рахунка проводяться суми, що повертаються на рахунки НОСТРО та рахунки, за якими обліковуються кошти в розрахунках платіжними картками, під час відкриття операційного дня. У табл. 3.1 показані бухгалтерські проведення, якими оформляються операції, що здійснюються за прямими кореспондентськими рахунками.

3.2.2. Облік міжбанківських розрахунків
через систему електронних платежів

При здійсненні розрахунків через СЕП використовуються рахунки двох типів:

1. Кореспондентський рахунок, на якому обліковуються підсумкові обороти за день. Кореспондентський рахунок відкривається на балансовому рахунку 1200.

2. Технічний рахунок, який існує для відображення операції по кожному документу.

Відображення операцій при здійсненні розрахунків через СЕП проводиться на балансових рахунках:

1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

1300 «Кореспондентський рахунок Національного банку України в банку».

Рахунок 1200 є активним і призначається для обліку коштів на кореспондентському рахунку банку, який відкрито в Національному банку України. За дебетом рахунка проводяться суми коштів, які надходять на користь комерційного банку, його клієнтів і кореспондентів. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, які списуються за дорученням комерційного банку за власними операціями, за операціями клієнтів і кореспондентів, а також списання у безспірному (безакцептному) порядку згідно з чинним законодавством.

Рахунок 1300 є пасивним і призначається для обліку коштів Національного банку України на кореспондентському рахунку в комерційному банку. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять на користь Національного банку України та його клієнтів. За дебетом рахунка проводяться суми, що списуються комерційним банком згідно з дорученням Національного банку України за його власними операціями та за операціями клієнтів. У табл. 3.2 показані проведення, якими оформляються операції, що здійснюються через СЕП.

Таблиця 3.2

Облік операцій, що здійснюються
через систему електронних платежів

3.2.3. Облік міжбанківських розрахунків
через внутрішньобанківську платіжну систему

При здійсненні розрахунків через ВПС використовуються рахунки:

3900 «Рахунки, що відкриті в установах банку»;

3901 «Рахунки, що відкриті для установ банку».

Рахунок 3900 є активно-пасивним рахунком і призначається для обліку розрахунків у національній або іноземній валюті між установами, підвідомчими одному банку. За дебетом рахунка проводяться суми, які надходять на користь банку та його клієнтів. За кредитом рахунка проводяться суми, які списуються згідно з дорученням банку за його операціями та операціями його клієнтів.

Рахунок 3901 є активно-пасивним і призначається для обліку розрахунків у національній та іноземній валюті між установами, підвідомчими одному банку. За кредитом рахунка проводяться суми, які надходять на користь установи та її клієнтів. За дебетом рахунка проводяться суми, які списуються згідно з дорученням установи за її власними операціями та операціями її клієнтів.
У табл. 3.3 відображені проведення, якими оформляються операції, що здійснюються через внутрішньобанківську платіжну систему.

Таблиця 3.3

Облік операцій, що здійснюються
у внутрішньобанківській системі

Розділ 4

Поточні рахунки
і облік розрахункових операцій

4.1. Характеристика грошового обігу
та платіжних інструментів клієнтів банку

Організація грошових розрахунків — одна із функцій комерційних банків.

Грошовий обіг — це сукупність платежів (розрахунків), які здійснюються між суб’єктами господарювання готівкою або шляхом безготівкових перерахувань. Відповідно грошовий обіг поділяється на готівковий та безготівковий.

Готівковий обіг включає платежі, які здійснюються готівкою, і нерозривно пов’язаний з доходами та витратами населення. Існують певні обмеження щодо застосування розрахунків готівкою між суб’єктами господарської діяльності (підприємствами).

Під безготівковим обігом розуміють систему грошових розрахунків, які провадять без участі готівки. У промислово розвинутих країнах безготівковий грошовий обіг становить 80—90 % усього грошового обігу. В Україні у зв’язку з кризовими явищами у сфері економіки і платежів його частка зменшилася. Станом на початок 1998 р. частка готівкового обігу становила приблизно 40—50 %.

Грошовий обіг регулюється чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. В основу його організації покладені такі принципи:

1) усі підприємства незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності зобов’язані зберігати грошові кошти на рахунках у банку. У касі підприємства можуть перебувати кошти готівкою в межах ліміту, які встановлені банком і погоджені з підприємством;

2) грошові розрахунки необхідно здійснювати через банки шляхом безготівкових розрахунків;

3) платежі проводяться банком за згодою або за дорученням платника і відповідно з наданими підприємством грошово-розра­хунковими документами, які не обертаються поза банками. Стягнення коштів з рахунка клієнта банку здійснюється лише у випадках, передбачених законодавством та «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Національним банком України.

Ці основні принципи визначають головну роль банків в організації грошового обігу і передусім стосуються суб’єктів господарської діяльності, крім фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності без юридичного статусу, що мають право не відкривати рахунка в банку для зберігання коштів і здійснення розрахунків.

Клієнти мають право самостійно обирати банк для розрахунково-касового обслуговування і за всіма видами операцій можуть користуватися послугами одного або кількох комерційних банків. Наявність рахунка в банку — це основа контрактних взаємовідносин між банком і клієнтом.

Поточний рахунок — це основний рахунок суб’єкта господарської діяльності. Без відкриття поточного рахунка підприємство не має права вести будь-який вид господарської діяльності. Новостворене підприємство для формування статутного капіталу має відкрити лише один поточний рахунок, на який засновники перераховують внески до статутного фонду. Після перерахування засновни­ками 30 % від оголошеного розміру статутного капіталу банк надає підприємству довідку для подання в органи державної реєстрації у складі документів, необхідних для здійснення реєстрації.

Отже, поточний рахунок призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків за всіма видами діяльності підприємства. Види діяльності, які може вести підприємство, перелічені у його статуті або в документі, що його замінює.

Комплексне розрахунково-касове обслуговування полягає у веденні поточного рахунка клієнта і здійсненні банком за його дорученням усіх розрахункових (надання платіжних послуг) і касових операцій, які виникають у процесі його діяльності та передбачені чинним законодавством. Банк звертає особливу увагу на процедурні питання, які пов’язані з відкриттям, веденням і закриттям поточного рахунка.

Для підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджетів різних рівнів, функції поточного рахунка виконує бюджетний поточний рахунок. За наявності у таких підприємств інших джерел фінансування поряд із бюджетним поточним рахунком їм відкривається поточний рахунок.

За своїм характером поточні рахунки належать до депозитів на вимогу або, інакше кажучи, до депозитів до запитання. Тобто, обслуговуючи такий депозит, банк зобов’язаний у будь-який момент забезпечити зняття коштів на основі розпорядження свого клієнта. У зарубіжній банківській практиці такі рахунки ще називають транзакційними (платіжними) депозитами. Термін «платіжні рахунки» (депозити) досить чітко відображає сутність поточних рахунків. За цими рахунками банки нараховують процен­ти залежно від середнього залишку, або від дотриманого клієнтом установленого компенсаційного залишку.

Банки ретельно підходять до процедури відкриття поточного рахунка. Зміст процедури залежить від категорії клієнта — суб’єкт господарської діяльності чи фізична особа.

Для відкриття рахунка підприємство надає банку такі документи:

1) заявку на відкриття поточного рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства (додаток 3);

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально;

3) копію у належний спосіб зареєстрованого Статуту (положення), засвідченого нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

5) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів надано право розпоряджатися рахунком та візувати розрахункові документи (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);

6) копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду України та фонду соціального страхування;

7) паспорти керівника та головного бухгалтера підприємства та їх ідентифікаційні коди.

Розглянемо призначення цих документів. Свідоцтво про державну реєстрацію свідчить про законність діяльності підприємства і підтверджує його право на відкриття поточного рахунка. Статут дає змогу банку отримати інформацію про засновників підприємства і відносини між ними, напрями і види діяльності підприємства, його юридичну адресу. До Статуту додається протокол зборів засновників, де містяться дані щодо осіб, призначених на посаду керівника і головного бухгалтера. У разі зміни керівних осіб підприємства до банку подається копія наказу підприємства про цей факт. Паспортні дані дають змогу ідентифікувати цих осіб. Картка зі зразками підписів останніх підтверджує їх право на розпорядження коштами, що зберігаються в банку на рахунках. Після вивчення фінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення про відкриття поточного рахунка або про відмову. У разі позитивного рішення керівник банку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахун­ка разом з усіма необхідними документами.

Між банком і підприємством (власником рахунка) укладається угода (додаток 4) на здійснення розрахунково-касового обслуговування, в якій зазначається номер відкритого рахунка, передбачені зобов’язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунка, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунка та ін. Обов’язковою умовою договірних зобов’язань є встановлення між банком і клієнтом тарифів комісійної винагороди за банківські операції і послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунка, закриття рахунка, вихідні перекази, за вилучення готівки тощо), також розмір плати за залишки коштів на поточному рахунку.

Законодавством та інструкціями Національного банку України передбачено, що кожне підприємство має право відкривати поточний рахунок у національній та іноземній валюті в необмеженій кількості банків. Кількість рахунків клієнта залежить від його виробничих потреб.

Бухгалтерія на підставі розпорядження керуючого реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх в юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка (включаючи день відкриття) банк повинен повідомити його номер податковому органу.

Документальне оформлення відкриття поточного рахунка господарським товариствам, договірним об’єднанням, товарним бір­жам, довірчим товариствам, друкованим засобам масової інформації, колективним сільськогосподарським підприємствам, товариствам споживчої кооперації, орендним підприємствам, профспілковим організаціям, політичним партіям, громадським та ре­лігійним організаціям, а також відокремленим підрозділам підприємств має деякі особливості.

До підприємств, для яких законом не передбачена наявність статуту, належать повні товариства, командитні товариства, селянські (фермерські) господарства, підприємці (без створення юридичної особи).

Бюджетні поточні рахунки відкриваються на підставі платіж­ного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства, відповідного розпорядника бюджетних коштів. Фізичній особі-підприємцю (без створення юридичної особи) поточний рахунок відкривається на його ім’я.

Поточні рахунки, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо в статуті зазначено, що підприємство веде зовнішньоекономічну діяльність, банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.

Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам. Вони мають платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає у процесі надходження доходів приватної особи та їх використання. Для відкриття рахунка приватна особа подає:

1) заяву на відкриття рахунка;

2) картку зі зразком підпису;

3) паспорт або документ, що його замінює;

4) довідку про ідентифікаційний код платника податку.

Паспорт і довідка дають можливість банку ідентифікувати фізичну особу.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

Поточні рахунки клієнтів розміщені у другому класі плану рахунків банку «Операції з клієнтами».Кожномусуб’єкту господарської діяльності в рамках рахунка четвертого порядку 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності» відкривається аналітичний поточний рахунок. До суб’єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, у тому числі організації та установи, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи.

Поточний рахунок клієнта може мати до 14 знаків та може будуватись у такий спосіб:

2600 КЕЕЕЕЕЕЕЕЕ,

де К — ключовий розряд;

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — аналітичний сегмент, що формується банком самостійно і може нести таку інформацію:

Е — характеристика контрагента (резидент, нерезидент) — 1 цифра;

ЕЕ — порядковий номер клієнта в книзі реєстрації відкритих рахунків (2 цифри);

ЕЕЕЕЕЕ — код контрагента (6 цифр).

Для небанківських фінансових установ аналітичні рахунки відкриваються в межах рахунка 2650 «Поточні рахунки небанківських фінансових установ».

Номер рахунка, до якого бюджетним установам відкриваються аналітичні бюджетні поточні рахунки, залежить від рівня бюджету, з якого відбувається фінансування:

2520 «Поточні бюджетні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України»;

2543 «Кошти бюджету Автономної Республіки Крим цільового характеру»;

2544 «Кошти обласних бюджетів цільового характеру»;

2545 «Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів цільового характеру».

Аналітичні поточні рахунки для обліку коштів із спеціального фонду бюджетним установам відкривають до таких рахунків:

2530 «Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціального фонду Державного бюджету України»;

2551 «Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціального фонду бюджету Автономної Республіки Крим»;

2553 «Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціальних фондів обласних бюджетів»;

2555 «Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціальних фондів районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів».

Аналітичні поточні рахунки приватним (фізичним) особам відкривають до рахунка 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб».

Під час виконання операцій за поточними рахунками, що пов’язані з вилученням і наданням готівки, банк і підприємства повинні дотримуватися правил здійснення касових операцій.

Розрахунки без участі готівки здійснюються шляхом використання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які проводить банк шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок одержувача, а також перерахування банком за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів коштів. Для здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками, пластиковими картками. Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення запроваджує Національний банк України. Підприємства можуть застосовувати при здійсненні розрахункових операцій платіжні інструменти у формі:

· платіжні доручення;

· платіжні вимоги-доручення;

· розрахункові чеки;

· акредитиви;

· платіжні вимоги.

Форма безготівкових розрахунків складається з двох основних елементів: вид розрахункового документа і схема документообігу.

При здійсненні розрахунків використовуються розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Розрахункові документи приймаються банком до виконання за наявності підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами поточного рахунка. Прийняття документів від підприємств здійснюється протягом робочого дня. Документи, прийняті в операційний час, відображаються банком у балансі в той самий день. Списання коштів з рахунка платника провадиться тільки за першим примірником розрахункового документа.