Концепція реформування відносин власності: самоуправлінська концепція, концепція приватизації

Намагання реформувати й удосконалити соціалістичну економіку виявилися невдалими, оскільки вони ґрунтувалися на спробах підвищити ефективність економіки, не торкаючись її фундаментальних відносин відносин власності. Практика по­казала, що без адекватної трансформації відносин власності будь-які вдосконалення не дають і не можуть дати бажаних результа­тів. Проголошення незалежності України поставило принципово нове завдання реформування відносин власності для створення нормальної ринкової економіки.

Реформування відносин власності може відбуватися еволю­ційно або рево­люційно.

У світовій практиці відомі дві концепції реформування відно­син власності, синонімами якого у вітчизняній економічній літе­ратурі є «роздержавлення»: перша — полягає в наданні економіч­ної самостійності (самоуправлінська концепція), друга — це вла­сне і є концепція приватизації.

Самоуправлінська концепція передбачає, що власність на за­соби виробництва, хоча б тільки на початкових етапах, залишає­ться державною, приватна власність (точніше колективна) поши­рюється лише на результати господарської діяльності — прибу­ток, який у разі його інвестування належатиме власнику (одно­осібному чи колективному). Проте колективна власність завжди пов'язана з проблемами неефективного управ­ління, її недоліки загальновідомі. Тому самоуправлінська конце­пція переважає на початкових етапах переходу до ринкової еко­номіки, передбачаючи в майбутньому приватизацію державної власності.

Центральне місце в процесі трансформації економіки в пере­хідний період належить приватизації. Приватизацію можна ви­значити як передання державної власності фізичним особам. Підприємство вважається приватизованим у тому разі, якщо будь-яка частина його майна належатиме певній фізичній особі. Підприємство є приватним і тоді, коли його акціонерами або співвласниками є інші приватні підприємства: банки, фонди та ін.

Однак ці концепції зовсім не є альтернативними. Обидві вони широко застосовуються на практиці і можна казати лише про пе­реважання однієї з них на кожному конкретному етапі роздержа­влення. Переважання тієї чи іншої концепції та темпи процесів реформування власності залежать від політичних, соціальних і економічних умов у кожній окремій країні, але більшість еконо­містів погоджуються на тому, що приватизацію слід розпочинати за умов економічної стабілізації.

Одним з основних постулатів неоліберальної моделі економіч­ної трансформації, якої дотримується Україна, є вимога якнай­скорішого дерегулювання економіки, тобто здійснення приватизаційних процесів максимально швидкими темпами. Проте нега­тивний досвід так званого сертифікатного етапу приватизації ве­ликих промислових підприємств змусив змінити погляди не тіль­ки на роль держави, а й на місце державного сектору в перехідній економіці.

Слабке законодавче опрацювання прав власності призвело до се­рйозного конфлікту інтересів у процесі приватизації великих про­мислових підприємств. Загострилась суперечність між функціями власності і контролю в корпоративних формах підприємства — більшість дрібних акціонерів було усунуто від контролю за розподі­лом доходів і від управління. А швидка приватизація за сертифікат-ною схемою супроводжувалась ще й конфліктами інтересів трудо­вих колективів і адміністрації. Досвід багатьох країн світу (у тому числі й постсоціалістич-них) показав, що форсована приватизація призводить до негатив­них соціальних наслідків, оскільки її результатом стає невиправ­дане збагачення незначної частини суспільства і так само не­виправдане зубожіння більшості населення. Позитивними ре­зультати приватизації є тільки там, де вона відбувалась не як процес штучного перерозподілу власності, а як наслідок розвитку ринкових відносин, тобто розвитку самої економіки.

75.Концепції реформування відносин власності:самоуправлінська концепція, концепція приватизації.

Само управлінська концепція передбачає, що власність на засоби виробництва, залишається державною, приватна власність поширюється лише на результати господарської діяльності –прибуток, який у разі його інвестування належатиме власнику. Якщо порівнювати самоуправління із запровадженою в Україні моделлю роздержавлення, то воно за своєю сутністю найбільше наближається до оренди державних підприємств їхніми трудовими колективами. Проте колективна власність завжди пов’язана з проблемами неефективного управління.

Приватизацію можна визначити як передання державної власності фізичним особам. Підприємство вважається приватизованим у тому разі, якщо будь-яка частина його майна належатиме певній фізичній особі. Підприємство є приватним і тоді, коли акціонерами або співвласниками є інші приватні підприємства: банки, фонди та ін.

Обидві вони застосовуються на практиці і можна сказати лише про переважання однієї з них на кожному конкретному етапі роздержавлення.

76.Основні напрямки, принципи та пріоритети приватизації в Україні.

В Україні процес приватизації регулюється такими Законами України:”Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих підприємств”, “Про приватизаційні папери”, “Про фонд державного майна Ураїни”, “Про особливості приватизації майнапідприємств паливно-енергетичного комплексу”, “Про оренду мйна державних підприємств та організацій, державна прграма приватизації майна державних підприємств” і ін.

Принципи і пріоритети приватизації: законність; державне регулювання і контроль; забезпечення соціального захисту та рівності прав громадян України в процесі приватизації, пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна; безоплатне передання державного майна кожному громадянинові України із застосуванням приватизаційних сертифікатів; надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються; повне, своєчасне та достовірне інформування громадян про всі дії щодо приватизації; урахування особливості приватизації об’єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих держвних підприємств; застосування переважно конкурентних способів; додержання антимонопольного законодавства; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; продаж державного майна тільки за грошові кошти.

Пріоритетне право громадян на придбання державного майна передбачає: першочергову участь громадян України у придбанні об’єктів приватизації; придбання за рахунок приватизаційних і компенсаційних сертифікатів майна за номінальною вартістю; надання пільгових безготівкових кредитів на цілі прватизації; спрощення процедури участі громадян України у приватизації, стимулювання створення приватизаційної інфраструктури.