Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси

Бізнес-інкубатор — це організаційна структура, яка має за мету створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоутво-ренних малих наукових, науково-технічних, дослідно-конструк­торських, технологічних та інших фірм, що утворюють інфрастру­ктуру цієї діяльності. Бізнес-інкубатори мо­жуть надавати в оренду таким фірмам приміщення, обладнання та інвентар на пільгових умовах, організовувати інформаційне, рек­ламне та консалтингове забезпечення. Створення бізнес-інку-баторів не потребує значних бюджетних асигнувань. Як правило, вони створюються на основі державних науково-дослідних органі­зацій, що реструктуризуються або ліквідуються. Інкубатори діють на засадах самофінансування.

Бізнес-інкубатори бувають чотирьох типів:

1) неприбуткові — створюються органами місцевої влади для виконання загальнодержавних і місцевих програм науково-технічного розвитку;

2) комерційні — створюються з метою отримання прибутку від реалізацій результатів науково-технічної діяльності.

3) дочірні — засновуються великими фірмами, які зацікавлені в розширенні науково-технічних робіт у відповідному напрямі, їхня діяльність організована таким чином, що материнська ком­ панія фінансує значну суму витрат, пов'язаних із становленням малої науково-технічної фірми. Це дає змогу материнській ком­ панії пізніше повністю викупити малу науково-технічну фірму та організувати на її базі свої наукові, дослідно-конструкторські, технологічні або виробничі підрозділи;

4) філії вищих навчальних закладів — створюються з метою впровадження результатів науково-дослідних робіт у виробництво.

Венчурні фірми — це самостйні підприємницькі структури, які утворюються, як правило, невеликою групою однодумців — науковців, інженерів, дослідників, менеджерів, які мають відповідну кваліфікацію і досвід роботи в наукових і дослідних підрозділах великих фірм. Венчурні (ризикові) фірми працюють за новими на­прямами науково-технічного прогресу. Перевагами венчурних фірм є вузька спеціалізація; концентрація матеріально-технічних і фінансових ресурсів за обраним напрямом досліджень; скорочення термінів науково-дослідних робіт; можливість швидкої переорієн­тації на інші напрями. За кордоном венчурні фірми користуються підтримкою держави та великих компаній, котрим невигідно за­йматися дослідженнями за новими напрямами науки і технології через ризик понести збитки.

Розвиток інкубаторів і венчурних фірм є необхідною умовою для організації та становлення технопарків і технополісів.

Технопарк — компактно розташований комплекс, функціону­вання якого спрямоване на комерціалізацію науково-технічної ді­яльності та прискорення впровадження досягнень НТП у сферу матеріального виробництва. Для технопарку характерною є ком­плексність самостійних фірм, які утворюють замкнений цикл створення продукції на основі використання досягнень НТП (на­укові установи, вищі навчальні заклади, дослідні лабораторії, до­слідно-конструкторські та технологічні підрозділи, фірми, які на­дають послуги для ефективої науково-технічної діяльності).

Технополіс — це спеціально створений на обмеженій терито­рії комплекс наукових, дослідно-конструкторських і технологіч­них організацій дослідних виробництв, який охоплює повний цикл науково-технічної діяльності.