Обов'язки посадових осіб у галузі охорони природного середовища

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне викорис­тання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки людини -невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України і є всенародною справою, оскільки вона неможлива без участі широких верств громадськості, в тому числі і армійської.

Згідно з "Положенням про організацію екологічного забезпечення Збройних Сил України", введенного в дію наказом Міністра оборони Ук­раїни 1995 р. № 171, метою екологічного забезпечення Збройних Сил Ук­раїни є досягнення екологічної безпеки усіх видів діяльності військ (сил) та захист особового складу, озброєння і військової техніки в умовах впливу еко­логічно несприятливих антропогенних і природних факторів, а також охоро­на навколишнього природного середовища в місцях дислокації та розташу­вання військ (сил) та інших військових об'єктів.

Командири (начальники) об'єднань, з'єднань, військових частин, військо­во-навчальних закладів, установ і організацій Міністерства оборони України несуть відповідальність за, своєчасне виконання природоохоронних заходів та суворе дотримання вимог щодо забезпечення екологічної безпеки у підпоряд­кованих військових чатинах.

Посадові особи військової частини повинні суворо виконувати вимоги природоохоронного законодавства України, норми і правила охорони при­родного середовища, раціонального використання природних ресурсів та ви­магати цього від підлеглих.

Відповідно до Конституції України всі громадяни (в тому числі і військо­вослужбовці) зобов'язані берегти природу і охороняти її багатства, а поса­дові особи (командири і начальники усіх рангів), в межах своїх повноважень, зовоб'язані додержуватись вимог природоохоронного законодавства, норм та правил природокористування в місцях дислокації військових частин (підприємств) і вимагати цього від своїх підлеглих. Усі посадові особи Зброй­них Сил України, вирішуючи питання підвищення бойової готовності військ, зобов'язані вживати заходи щодо запобігання негативного впливу військ на навколишнє природне середовище в місцях їх дислокації.

Обов'язки посадових осіб військової частини (підприємства) з охорони навколишнього природного середовища визначаються і здійснюються за­лежно від конкретної екологічної обстановки, що склалася в місцях дисло­кації.

Командир військової частини (начальник підприємства):

несе відповідальність за екологічну обстановку на території (в районі дислокації) частини (підприємства) за стан, утримання і експлуатацію при­родоохоронних споруд, за запобігання негативному впливу військ на навко­лишнє природне середовище в ході бойової підготовки і повсякденної діяль­ності;

здійснює загальне керівництво проведенням заходів щодо виконання ви­мог природоохоронного законодавства, наказів та директив Міністра оборо­ни України з питань охорони і раціонального використання природних ре­сурсів;

відповідає за організацію виховання особового складу в напрямку береж­ливого відношення до збереження природних багатств і організовує еко­логічну підготовку особового складу;

проводить аналіз стану природоохоронних заходів і ставить завдання на усунення наявних недоліків та на покращення екологічної обстановки в рай­оні дислокації.

Начальник штабу військової частини:

організовує доведення (контроль виконання) до посадових осіб керівних документів з питань охорони природи і раціонального використання її ре­сурсів;

здійснює планування екологічної підготовки особового складу.

Заступник командира частини по тилу (з матеріально-технічного за­безпечення підприємства):

відповідає за стан природоохоронних об'єктів на підпорядкованих дільни­цях, виконання вимог керівних документів з питань охорони природи і раціонального природокористування;

здійснює керівництво розробкою річного (перспективного) плану охоро­ни природи і раціонального використання природних ресурсів або розділу "Охорона природи і раціональне використання її ресурсів" в річному госпо­дарському плані частини (в промфінплані підприємства);

погоджує з органами КЕУ питання будівництва, реконструкції та капітального ремонту природоохоронних об'єктів на підпорядкованих дільницях.

Заступник командира частини з озброєння (головний інженер підприємства):

відповідає за стан природоохоронних об'єктів на підпорядкованих дільни­цях, за безумовне виконання вимог природоохоронного законодавства в авто­парках (парках техніки), технологічних лініях ремонтного підприємства;

несе відповідальність щодо запобігання забрудненню навколишнього при­родного середовища при експлуатації (ремонті) бойової, автотранспортної та іншої техніки (понад встановлених норм граничне допустимих викидів (скидів) шкідливих речовин);

організовує перевірку техніки на діагностичному пункті на токсичність відпрацьованих газів при її експлуатації, забезпечує обладнання контрольно-технічних пунктів діагностичними приладами;

організовує контроль технічного стану та ефективності експлуатації дже­рел забруднення на підпорядкованих дільницях, вносить пропозиції щодо їх ре­монту, реконструкції або кашталБного будівництва природоохоронних споруд;

забезпечує робочі місця на пунктах технічного обслуговування, ремонту (технологічних дільницях) інструкціями щодо зменшення, ліквідації викидів (скидів) забруднюючих речовин;

5* 67

відповідає за обладнання та надійну роботу пунктів миття техніки з систе­мою очищення та повторного використання води, за підтримання на території парку техніки належного порядку, виключення проливу нафтопродуктів при проведенні технічного обслуговування та ремонтних робіт на техніці;

здійснює контроль за дотриманням особовим складом на території авто­парку (парку техніки, виробничих дільницях) норм і правил охорони приро­ди і раціонального використання природних ресурсів (за економним витра­чанням водних ресурсів, нафтопродуктів тощо).

Начальник медичної служби частини:

здійснює контроль за проведенням у частині (підприємстві) санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на запобігання і ліквідацію забруднення на­вколишнього природного середовища;

систематично проводить санітарний нагляд за дотриманням норм та пра­вил охорони природи на території частини, за роботою водопровідно-ка­налізаційних споруд, котельні, підсобного господарства, та перевірку порядку збирання, вивезення та утилізації господарсько-побутового сміття (відходів);

організовує відбір проб і лабораторний аналіз повітря, води і грунту на вміст забруднюючих шкідливих речовин.

Начальники служб частини (підприємства) залежно від посади:

відповідають за охорону природи і раціональне використання природних ресурсів у підлеглих підрозділах (підпорядкованих дільницях), за екологічну підготовку і виховання особового складу, за підтримання природоохоронних споруд у належному стані;

організують утримання бойової, автомобільної та спеціальної техніки в підлеглих підрозділах (підпорядкованих дільницях) в належному стані, що виключає забруднення навколишнього природного середовища;

здійснюють контроль за дотриманням природоохоронного законодавства і виконанням вимог керівних документів з охорони природи і раціональному природокористуванню в підлеглих підрозділах (підвідомчих дільницях);

забезпечують робочі місця в підлеглих підрозділах (підвідомчих дільни­цях) інструкціями щодо скорочення (утилізації) викидів (скидів) забруднюю­чих речовин (відходів) в навколишнє природне середовище;

здійснюють контроль за утриманням у чистоті й порядку робочих місць (ділянок) по збиранню, утилізації відходів та нафтовміщуючих стоків;

організують підготовку і проведення занять з екологічного виховання з підлеглим особовим складом.

• Відповідальний за охорону природного середовища військової части­ни (підприємства):

здійснює обстеження і облік джерел забруднення навколишнього природ­ного середовища, контроль за технічним станом і нормальною роботою при­родоохоронних споруд;

здійснює контроль за своєчасним виконанням запланованих природоохо­ронних заходів, за правильним використанням коштів, виділених на приро­доохоронні заходи, за своєчасним введенням в експлуатацію природоохорон­них споруд;

здійснює контроль за правильною експлуатацією комунальних споруд (каналізаційних очисних споруд, насосних станцій, котельних тощо), за до­триманням гранично допустимих викидів (скидів) забруднюючих речовин, за своєчасним проведенням лабораторних аналізів цих викидів (скидів);

здійснює контроль за наявністю дозволу на спецводокористування і гра­нично допустимий викид забруднюючих речовин в атмосферу;

здійснює контроль за раціональним використанням природних ресурсів, за дотриманням встановлених норм і правил водокористування (водовідве-дення), за додержанням зон санітарної охорони водних джерел, за скидом ви­робничо-побутових стічних вод (обладнанням пунктів миття техніки систе­мою очищення і повторного водоспоживання, бетонування майданчиків, будівництво лотків і нафтовловлювачів на складах пального тощо);

здійснює контроль за оберіганням водоймів, земель, лісів та грунтів від забруднення нафтопродуктами, стічними водами, виробничими відходами і будівельно-побутовим сміттям;

перевіряє наявність у підсобних господарствах та тваринницьких ком­плексах споруд для збирання, очищення та утилізації відходів тваринництва (ями для збирання рідкої фракції гною, гнойосховища), дотримання санітар­них захисних зон;

перевіряє створення на території парків озброєння і техніки наочної при­родоохоронної агітації (екологічної пам'ятки водію), наявність та ефек­тивність роботи постів діагностики токсичності відпрацьованих газів авто­транспорту (наявність у водіїв автомобілів талонів токсичності, наявність технічної документації на технологічний процес утилізації відходів).

Обов'язки й права штатних природоохоронних органів визначені в "Поло­женні про організацію екологічного забезпечення Збройних Сил України" (додаток до наказу Міністра оборони України 1995 р. № 171).

Планування природоохоронних заходів у ході повсякденної діяльності військ

Відповідно до вимог природоохоронного законодавства України та на­казів Міністра оборони України у військових частинах, установах (підприємствах) повинен щорічно розроблятися "План заходів щодо охорони природи та раціонального використання природних ресурсів", що вміщує такі заходи:

вивчення природоохоронного законодавства, наказів (директив) Міністра оборони України та екологічну підготовку особового складу;

створення наочної природоохоронної агітації (екологічної пам'ятки водію, слюсарю-ремонтнику, слюсарю-складальнику, акумуляторнику, за­правнику ПММ тощо);

обладнання пунктів миття техніки системою очищення і повторного ви­користання води та діагностичного поста токсичності відпрацьованих газів техніки;

обладнання на підсобних господарствах ям для рідкого гною та майдан­чиків біотермічної обробки відходів;

обладнання на складах і пунктах заправки ПММ (у місцях зливання і на­ливання нафтопродуктів) нафтовловлювачів (приямків, колодязів, лотків з твердим покриттям), встановлення піддонів, напівбочок з метою виключен­ня проливання нафтопродуктів; будівництво, реконструкція або капіталь­ний ремонт каналізаційних очисних споруд, насосних станцій, колекторів ви­робничої та зливної каналізації, обладнання котельних, що працюють на твердому паливі (або на мазуті), пилегазовловлюючими установками або пе­реобладнання їх на газове паливо, ліквідація малопотужних котельних з підключенням військового містечка до теплоцентралі міста;

інвентаризація джерел викидів (скидів) забруднюючих речовин в навко­лишнє природне середовище, заплановані заходи щодо скорочення (утилізації) цих викидів і проведення екологічної паспортизації;

огородження (озеленення) першої зони санітарної охорони (зони суворо­го режиму) джерел водопостачання (артезіанських свердловин, водо­напірних башт тощо);

здійснення заходів щодо раціонального використання природних ресурсів (створення замкнутих циклів використання води, встановлення засувної ар­матури, водомірних лічильників, проведення хімпідготовки води на котель­них, розробка режимних карт роботи котлів, обладнання місця для збирання відпрацьованих нафтопродуктів, їх своєчасна здача тощо);

оформлення (одержання, продовження) дозволів на граничне допустимі викиди забруднюючих речовин в атмосферу, спеціальне водокористування та скидання виробничих (побутових) стоків;

встановлення (визначення, обладнання) місць збору (утилізації) госпо­дарсько-побутового сміття (відходів виробництва), контроль за станом гарнізонного (закріпленого) звалища сміття;

призначення наказом відповідальних посадових осіб з охорони природно­го середовища (екологічної безпеки);

заходи щодо благоустрою (озеленення) території військового містечка (гарнізону), захисту тваринного та рослинного світу в місцях дислокації військової частини (підприємства) тощо.

Крім того, на військових об'єктах з особливо небезпечними джерелами шкідливих речовин повинен передбачатися "План дій при виникненні надзви­чайних екологічних ситуацій".

Згідно з Законом України "Про охорону навколишнього природного се­редовища" (ст. 65) та інструкцією "Про зони надзвичайних екологічних си­туацій..." надзвичайними екологічними ситуаціями є виняткові, екстре­мальні обставини, які виникають внаслідок прояву необоротних природних стихійних явищ або техногенних кризових процесів, катастроф та аварій, що призводять до негативних змін екологічного стану і створюють загрозу життю і здоров'ю людей, обмежують ведення господарської діяльності та потребують здійснення комплексних заходів, спрямованих на нормалізацію екологічної обстановки.

Зонами надзвичайних екологічних ситуацій визначаються території, де виникли необоротні природні стихійні явища або техногенні кризові проце­си, катастрофи та аварії, в межах яких запроваджується особливий правовий режим їх функціонування, захисту, відновлення і використання.

З метою запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям здійснюються:

розроблення системи організаційних, науково-технічних, економічних та державно-правових заходів, спрямованих на локалізацію (ліквідацію) наслідків надзвичайних екологічних ситуацій;

інвентаризація екологічно небезпечних видів діяльності, розроблення і термінове прийняття відповідними державними органами рішень щодо обме­ження, зупинення чи припинення діяльності, яка поглиблює чи ускладнює техногенний негативний вплив на екологічний стан та здоров'я людей;

здійснення невідкладних заходів щодо відновлення якості природних ре­сурсів, стану навколишнього природного середовища, профілактики захво­рювань, надання необхідної медичної допомоги та соцільної реабілітації по­терпілим громадянам;

створення системи екологічного інформування населення про здійснення та виконання невідкладних заходів, оцінка стану довкілля та його впливу на здоров'я людей;

заборона проведення екологічно небезпечної діяльності, яка може викли­кати промислові, енергетичні катастрофи, аварії та залпові викиди (скиди) забруднюючих речовин, фізичні та хімічні явища, не забезпечені діючою си­стемою контролю і організаційно-технічними засобами безпеки, що призве­де до стійкого необоротного, тривалого негативного транскордонного впли­ву на стан довкілля і здоров'я людини;

заборона використання пристроїв, речовин та процесів, які можуть впли­вати на виникнення надзвичайних екологічних ситуацій у разі відсутності на­уково-технічних, технологічних, матеріальних та інших засобів забезпечення екологічної безпеки;

заборона проведення військових навчань та здійснення військової діяль­ності, яка може заподіяти шкоду стану довкілля, здоров'ю людей чи виклика­ти довготривалі негативні зміни екологічної обстановки, небезпечні для на­селення;

заборона використання природних процесів як засобів ведення військових дій, а також діяльності, що може призвести до виникнення надзвичайних еко­логічних ситуацій.

Заходи щодо запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям повинні розроблятися завчасно підприємствами (установами), які експлуатують еко­логічно небезпечні об'єкти або здійснюють екологічно небезпечні види діяльності.

У разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, враховуючи ха­рактер екологічної небезпеки та питання їх негативних наслідків, установ­люються такі зони надзвичайних екологічних ситуацій: екологічної ката­строфи, підвищеної екологічної небезпеки або обмеженої екологічної не­безпеки.

Зоною екологічної катастрофи відповідно до Закону України "Про охо­рону навколишнього природного середовища" оголошуються території, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи ви­никли стійкі або необоротні негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що призвели до створення умов, непридатних для проживання населення та ведення господарської діяльності.

Зоною підвищеної екологічної небезпеки оголошуються території, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи в навколишньому природному середовищі відбулися тривалі необоротні (нега­тивні) зміни, що загрожують здоров'ю людей, збереженню природних об'єктів і обмежують ведення господарської діяльності.

Зоною обмеженої екологічної небезпеки оголошуються території, де внаслідок техногенного чи руйнівного впливу необоротних природних стихійних явищ виникли необоротні (негативні) зміни у навколишньому при­родному середовищі, які посилюють ризик захворювання людей, надмірного зниження якості природних ресурсів, що включає обмеження екологічно не­безпечних видів діяльності.

Необоротними (негативними) змінами в навколишньому природному се­редовищі вважаються такі втрати якісних властивостей компонентів довкілля, внаслідок яких порушуються процеси відновлення попередніх умов існування, розвиток живих організмів і життя людини або виникають масові важкі захворювання населення і втрачається будь-яка доцільність ведення господарської діяльності.

Невідкладні заходи у зонах надзвичайних екологічних ситуацій, які не­обхідно здійснювати:

1) у зоні екологічної катастрофи:

проведення систематичного моніторингу стану навколишнього природно­го середовища і медико-біологічного моніторингу;

екологічний та санітарно-гігієнічний контроль;

евакуацію населення;

припинення господарської діяльності; *

дослідження для встановлення характеру та наслідків екологічної ката­строфи;

види діяльності відповідно до програми запобігання надзвичайним еко­логічним ситуаціям та ліквідації їх наслідків.

2) у зоні підвищеної екологічної небезпеки:

обмеження на час існування підвищеної екологічної небезпеки ведення господарської діяльності;

постійний медичний нагляд за станом здоров'я населення;

проведення систематичного екологічного та санітарно-гігієнічного, вете­ринарного моніторингу і контролю;

проведення науково-технічних робіт, спрямованих на зниження ризику екологічної небезпеки, відновлення природних ресурсів;

реконструкцію та модернізацію виробничих потужностей, які шкідливо впливають на навколишнє природне середовище;

забезпечення населення чистою питною водою, чистими продуктами хар­чування та медикаментами;

інщі заходи, передбачені програмою запобігання надзвичайним еко­логічним ситуаціям та ліквідації їх наслідків.

3) у зоні обмеженої екологічної небезпеки:

посилений екологічний контроль;

систематичні медичні обстеження населення;

заходи профілактики захворювань;

дотримання підприємствами (установами) нормативів екологічної безпеки;

відновлення якості природних ресурсів;

стимулювання розвитку екологічно небезпечних видів діяльності;

інші заходи, спрямовані на поліпшення екологічної обстановки, забезпе­чення нормальних умов життєдіяльності людини.

План дій в надзвичайних умовах встановлює порядок дій при виник­ненні надзвичайних екологічних ситуацій, виявленні та розслідуванні аварійних випадків, пов'язаних з екстремально високим забрудненням природного середовища, для оперативного контролю за зоною забруд­нення, зменшення можливості негативних наслідків, ліквідації причин за­бруднення.

В Плані повинен бути передбачений порядок негайного повідомлення підприємствами, установами, організаціями (незалежно від підпорядкова­ності та форм власності) відповідних місцевих органів: Мінекобезпеки Ук­раїни, державної адміністрації та виконкомів місцевих Рад про надзвичайну екологічну ситуацію, що створилася, вжитих заходах.

Надзвичайна екологічна ситуація - це є порушення нормальних умов жит­тя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинені промисловою (транспортною, військовою) аварією або катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, бойовим засобом ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат та завдати шкоди навколиш­ньому природному середовищу.

Катастрофа - це є надзвичайна ситуація регіонального або глобального масштабу (місцева надзвичайна ситуація з великою кількістю жертв).

Промислова аварія - це є подія, що виникла внаслідок неконтрольованих змін під час будь-якої діяльності, пов'язаної з небезпечними речовинами (за­брудненнями) внаслідок порушення технологічного процесу виробництва на промисловому (військовому) об'єкті (на транспорті) або внаслідок пошкод­ження споруд та устаткування природними явищами.

Стихійне лихо - це є надзвичайна ситуація природного походження (зем­летрус, ураган, повінь, снігопад, сельові зливи, обвали тощо).

Епідемія, епізоотія, епіфітатія - це є надзвичайна ситуація біологічного походження (масове захворювання відповідно людей, тварин, рослин).

Ураження бойовими засобами - це є бойове або аварійне ураження насе­лення, тварин, довкілля звичайною зброєю або зброєю масового ураження (ядерною, хімічною, біологічною).

Вид надзвичайної ситуації - це є пожежа, вибух, викид хімічних (радіоак­тивних) речовин, аерозолей в атмосферу або скид хімічних (фізичних, радіоактивних) речовин у воду (на поверхню грунту, під землю), вибух на ко­мунікаціях (магістральних трубопроводах), або біологічного походження, або від стихійного лиха.

Категорія надзвичайної ситуації - це є масштаб розповсюдження її наслідків:

1) об'єктова - наслідки не виходять за межі об'єкта;

2) місцева - наслідки не виходять за межі території міста, району або області;

3) регіональна - з наслідками в межах кількох областей;

4) глобальна - з наслідками, що охоплюють значну територію України;

5) трансгранична - з наслідками, що розповсюджуються за межі України.

План дій повинен надавати громадськості інформацію про несприятливий екологічний стан з тим, щоб населення могло вжити заходів щодо обмежен­ня часу перебування під впливом забрудненого шкідливими. речовинами повітря (довкілля), а також передбачати способи зниження рівня забруднен­ня та порядок здійснення усіх заходів у надзвичайних умовах.