Основні заходи щодо радіаційної безпеки

Згідно зі ст. 54 Закону України "Про охорону навколишнього природно­го середовища" підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних фор­мах і з будь-якою метою, зобов'язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, яка б включала можливість радіоактивного забруднення навко­лишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей у процесі видобудку, збагачення, транспортування, переробки, використання та захоронення радіоактивних речовин.

Масштаби природокористування та існуюча в Україні структура ви­робництва висунула її в число країн з найбільш високими абсолютними об­сягами утворення та накопичення відходів (тільки твердих відходів накопи­чується біля 1 млрд. тонн, а загальний їх обсяг перевищує 20 млрд. тонн, у тому числі більше 13 млн. тонн токсичні відходи 1-2 класу небезпеки). На атомних електростанціях накопичено тисячі тонн відпрацьованого ядерного

палива, десятки тисяч кубометрів твердих і рідких радіоактивних відходів. Понад 70 млн. кубометрів радіоактивних відходів зосереджено у відвалах та шламосховищах уранової, гірничодобувної промисловості.

Відповідно до вимог ядерного законодавства України (законів України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про поводження з радіоактивними відходами" - 1995 р.) при збереженні виробів, що містять джерела іонізуючих випромінювань, необхідно додержуватися наступних заходів щодо забезпечення радіаційної безпеки:

організувати зберігання джерел іонізуючих випромінювань (ДІВ) у спеціально обладнаних приміщеннях (сховищах);

оформляти санітарні паспорти на місця утримання і зберігання ДІВ;

огороджувати та обладнати спеціальними знаками радіаційної небезпеки територію де зберігаються ДІВ;

оформляти допуск особового складу до робіт з ДІВ;

транспортування ДІВ проводити у спеціально обладнаному транспорті;

організовувати постійний радіаційний контроль у місцях зберігання ДІВ та постійний контроль за умовами праці та станом здоров'я особового складу, який працює з ДІВ.

Джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ) у військах в основному є військові дозиметричні прилади з радіоактивними речовинами (радіоактивні джерела для градуювання і перевірки працездатності приладів та гамма-уста-новки для градуювання приладів і ремонтні комплекси тощо).

Відповідно до вимог наказу Міністра оборони 1983 р. № 285 "Об ос-новньїх санитарньїх правилах работьі с радиоактивньши веществами й другими источниками ионизирующих излучений..." та директиви начальника Головного штабу Збройних Сил України 1992 р. № ДГПІ-128 "Про організацію забезпечення радіаційної безпеки у військах" визначені основні вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки особового складу військової частини (підприємства) під час проведення робіт з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ).

Відповідальність за виконання вимог зазначених санітарних правил по­кладається на командира військової частини та керівника робіт, де прово­дяться роботи з джерелами іонізуючого випромінювання.

Для особового складу, який безпосередньо працює з ДІВ, встанов­люється річна граничне допустима доза (РГДД) зовнішнього і внутрішнього опромінювання (5 Бер). Для особового складу, який безпосередньо не пра­цює з ДІВ, але за родом своєї роботи чи розміщення може піддаватися дії іонізуючого випромінювання, встановлюється річна гранична доза (РГД) зовнішнього і внутрішнього опромінення (0,5 Бер.).

Для попередження перевищення РГДД (РГД), а також для оперативного контролю за радіаційною обстановкою встановлюються контрольні рівні до­зи (потужності дози) зовнішнього опромінення, контроль за щільністю пото­ку часток і за забрудненням радіоактивними речовинами.

Контрольні рівні дози для особового складу, який безпосередньо працює з ДІВ, встановлює командир частини при обов'язковому узгоджені з санітар­но-епідеміологічними закладами, а для особового складу, який не працює з ДІВ, - встановлюються санітарно-епідеміологічними закладами за поданням командира частини.

Першим і основним заходом захисту особового складу від дії іонізуючого випромінювання є обмеження часу опромінювання, збільшення відстані до ДІВ, розташування на шляху проходження іонізуючого випромінювання по­глинаючих захисних екранів та застосування індивідуальних засобів захисту особовим складом.

При проектуванні об'єктів для роботи з відкритими ДІВ повинні додатко­во передбачатися заходи захисту людей від внутрішнього опромінювання та охорона довкілля від радіоактивних забруднень. Тому навколого об'єкта з ДІВ, при необхідності, встановлюються санітарно-захисна зона (СЗЗ) і зона спостережень (ЗС). Критерієм для встановлення розмірів СЗЗ служить об­сяг надходження радіоактивних речовин в організм за рік і річні граничні до­зи зовнішнього опромінювання, а також граничне допустима концентрація (ГДК) радіоактивних речовин у повітрі та воді. Зона спостережень прилягає безпосередньо до СЗЗ. Розміри СЗЗ для військової частини встановлюють­ся органами медичної служби Збройних Сил України. На території СЗЗ за­бороняється розміщення житлових будинків, виробничих і підсобних споруд.

Кожна військова частина, що експлуатує (зберігає) ДІВ, повинна мати санітарний паспорт на ДІВ, який оформляється медичною службою оперативного командування (виду ЗС України) та є дозволом на право зберігання ДІВ і проведення з ними робіт. Робота з ДІВ дозволяється тільки в тих приміщеннях і з тією номенклатурою радіоактивних речовин, які вка­зані в санітарному паспорті. Санітарні паспорти на право експлуатації пере­сувних об'єктів військової техніки, які мають у своєму складі ДІВ, можуть не оформлятися.

Командири військових частин (підприємств) повинні забезпечити такі умови зберігання ДІВ, при яких виключені їх можливі втрати та безконт­рольне використання. Всі джерела іонізуючого випромінювання врахову­ються в журналі прибутку-видатку. Військові дозиметричні прилади, які ма­ють контрольні джерела випромінювання, підлягають обліку за спеціальни­ми формами.

ДІВ, які не використовуються в роботі, зберігаються в сховищах, де за­гальна кількість розміщених радіоактивних речовин не повинна перевищува­ти значення, вказаного в санітарному паспорті. Речовини, при зберіганні яких можливе виділення радіоактивних газів або парів, повинні зберігатися у витяжних шафах в закритому вогнетривкому посуді. Закриті ДІВ знаходять­ся, в основному, в приладах та устаткуваннях.

У військовій частині (підприємстві), де проводяться роботи з ДІВ, повин­на бути інструкція щодо забезпечення радіаційної безпеки, в якій дається ха­рактеристика ДІВ і вказується порядок проведення робіт, обліку зберігання

та видачі ДІВ, збирання та видалення радіоактивних відходів, утримання приміщень, заходи особистої профілактики, організація і порядок проведен­ня радіаційного контролю. Також необхідно розробити інструкцію щодо ліквідації наслідків аварій (пожеж), які можуть спричинити переопромінен-ня особового складу і забруднення довкілля.

Пристрій, в якому знаходиться радіоактивне джерело, повинен бути стійким до температурних, хімічних та механічних впливів і відповідати умо­вам його використання. Робочу частину стаціонарних установок з відкритим пучком іонізуючого випромінювання необхідно розміщувати в окремому приміщенні. Приміщення з ДІВ повинні бути обладнані системами сиг­налізації та блокування, а приміщення для роботи з ДІВ у відкритому вигляді додатково повинні бути обладнані вентиляційними пристроями та системами очищення повітря.

У військових частинах (підприємствах), де кожен день утворюються різні радіоактивні відходи обсягом більше як 200 л з концентрацією, що переви­щує в 10 разів допустимі концентрації радіонуклідів у воді, необхідно влаш­товувати спеціальну каналізацію з очисними спорудами (розміщеними у спеціальному приміщенні на території частини) з корозійно-стійких ма­теріалів, з системою дезактивації стічних вод. При малих кількостях рідких відходів - до 200 л на добу, їх збирають в спеціальні посудини для наступної відправки на пункт захоронення.

У всіх випадках необхідно дотримуватись правил збирання, видалення і знезараження твердих та рідких радіоактивних відходів.

У військових частинах (на підприємствах), де проводяться роботи з ДІВ, повинен здійснюватись радіаційний контроль, який містить:

контроль за потужністю дози іонізуючого випромінювання;

індивідуальний контроль опромінювання особового складу;

контроль за рівнем забруднення радіоактивними речовинами території і обладнання;

контроль за вмістом радіоактивних речовин у рідких відходах, які скида­ються у водоймища та каналізацію;

контроль за викидом радіоактивних речовин в атмосферне повітря;

контроль за збиранням, видаленням і знешкодженням радіоактивних відходів;

контроль за рівнем забруднення радіоактивними речовинами транспорт­них засобів та об'єктів зовнішнього середовища за межами військової части­ни (підприємства);

обсяг, характер і періодичність радіаційного контролю затверджуються командиром військової частини (начальником підприємства) та реєструють­ся у журналі.

Радіоактивні відходи (у тому числі джерела іонізуючого випромінювання, які непридатні для подальшого використання) повинні здаватися згідно з ви­даними нарядами військовим частинам (підприємствам) для наступного захо­ронення відповідно до чинного законодавства України.

5 - 462 ₆₅