Тема 3. Грошовий ринок

План

1. Сутність грошового ринку та його структура.

2. Попит на гроші.

3. Пропозиція грошей.

Рекомендована література: [20], [22], [18].

1. Грошовий ринок – це особливий сектор ринку, на якому грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, тобто гроші як специфічний товар постійно змінюється під впливом попиту та пропозиції різних суб’єктів економіки.

Грошовий ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщаються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів. Канали фінансового (грошового) ринку, котрими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи:

· канали прямого фінансування – це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників;

· канали непрямого фінансування – це канали, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників (див. рис.3.1).

До фінансових посередників відносяться різноманітні кредитно-фінансові установи (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та інші).

Рис. 3.1. Схема руху грошових потоків на фінансовому ринку (пряме і непряме фінансування)

Пряме фінансування може здійснюватись двома способами:

1) коли кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму (капітальне фінансування).

Прикладом такого фінансування є продаж фірмам акцій (див.рис. 3.2.).

Рис.3.2. Капітальне фінансування

2) коли кошти передаються фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов’язання повернути ці кошти в майбутньому з процентом (фінансування шляхом отримання позик).

Прикладом такого фінансування є продаж облігацій (див.рис. 3.3.).

Рис.3.3. Фінансування шляхом отримання позик

Головні учасники грошового ринку – комерційні банки, які можуть одночасно виступати і продавцями, і покупцями або посередниками.

На фінансовому ринку між банками ведеться оперативна торгівля, де окремі банки відчувають тимчасову потребу, інші мають тимчасовий надлишок ліквідних коштів і намагаються їх прибутково розмістити.

Рис.3.4. Структура грошового (фінансового) ринку

І. За видами інструментів грошовий ринок складається з:

· ринку позичкових капіталів (охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб і їх надання у вигляді позик на умовах поворотності, строковості й платності). Тут об’єктом оперування є не самі гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

· ринку цінних паперів (охоплює і кредитні відносини, і відносини співволодіння, які оформляються цінними паперами, що можуть продаватися, купуватися і погашатися). На цьому ринку здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція.

ІІ. Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів, які обертаються на грошовому ринку:

· ринок грошей (монетарний ринок) - продаються та купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик і фінансових активів, з терміном погашення до одного року;

· ринок капіталів ( грошові кошти у вигляді середньо- та довгострокових кредитів, фінансових активів і акції, з терміном реалізації понад один рік.

ІІІ. За функціональними ознаками грошовий ринок складається з:

· міжбанківського ринку, який обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Крім цього, операції на міжбанківському ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентами та банківськими ризиками (можливість понесення втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин).Міжбанківський ринок стихійно виник для того, щоб забезпечити проведення банківських операцій та надання кредитів для вирівнювання міжбанківського платіжного обороту (уся сукупність платежів грошима у готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов'язань, що виникають між економічними суб'єктами);

· відкритого ринку, де відбувається купівля-продаж цінних паперів (короткострокових зобов'язань держави) центральним банком. Продаючи частину цінних паперів комерційним банкам або посередникам, центральний банк зменшує обсяг своїх вільних ресурсів і кредитний потенціал, і навпаки. Купуючи у комерційних банків цінні папери, центральний банк збільшує свої вільні резерви і кредитний потенціал.

Суб'єктами грошового ринку є:

· банки;

· держава;

· спеціалізовані фінансово-кредитні установи;

· інші посередницькі організації, котрі продають і купують, зазвичай, короткострокові боргові зобов'язання.

Інструменти ринку грошей:

· скарбничі (казначейські) й комерційні векселі,

· міжбанківські вклади та депозити;

· облігації,

· депозитні сертифікати,

· банківські акцепти та ін.

Головна функція грошового ринку – балансування попиту і пропозиції грошей та формування ринкового рівня проценту як ціни грошей.

2. Вперше термін «попит та пропозиція» використав Джеймс Денем-Стюарт у своїй праці «Принципи політичної економії», яка була опублікована у 1767 році. Цей термін також був застосований такими видатними економістами-класиками як Адам Сміт та Давид Рікардо у своїх працях «Причини багатства народів» та «Принципи політичної економії та оподаткування», відповідно.

Попит на гроші необхідно розглядати як попит на запас грошей на певний фіксований у часі момент, а не як потік грошей, що визначається за певний період часу.

Попит на гроші — запас грошей, яким економічні суб'єкти прагнуть володіти на певний момент (потреба суб'єктів економіки в певній сумі грошових коштів).

Мотиви сукупного попиту на гроші:

1. Трансакційний – економічні суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів.

2. Завбачливості – економічні суб’єкти бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності на непередбачувальні потреби.

3. Спекулятивний – економічні суб’єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, для того щоб перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти.

Чинники впливу на попит грошей:

1) прямої дії:

· обсяг товарів і послуг (Q);

· середній рівень цін (Р);

· обсяг багатства (В).

2) оберненої дії:

· норма очікуваного доходу (позичковий процент) (R);

· рівень інфляції (І);

· очікування зміни ринкової кон’юнктури (О).

3. Пропозиція грошей – це бажання економічних суб’єктів позичити певну частину своїх грошових коштів заради одержання доходу (загальний обсяг монети, паперових грошей, депозитів та інших ліквідних активів в економіці).

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система скеровує пропозицію грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші.

У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, серед яких такі макроекономічні показники: грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор, що широко використовуються для визначення потенційних можливостей емісії та прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей.

За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки в сейфах і резервів комерційних банків. При цьому загальний обсяг банківських резервів охоплює суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Банківські резерви – це категорія, яка містить також гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (М₀, М₁). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (М₁) залишиться незмінною.

Зв'язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).

Грошовий мультиплікатор – це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є оберненою величиною норми обов'язкових резервів, а також співвідношенням між обсягами готівки і депозитів. Це засвідчує, що зі збільшенням резервної норми або при вищому співвідношенні готівки відносно депозитів величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Чинники впливу на пропозицію грошей:

· норма обов’язкового резервування;

· облікова ставка;

· процентна ставка;

· багатство економічних суб’єктів;

· стан довіри до банків.

Питання для самоконтролю.

1. Дайте визначення грошовому (фінансовому) ринку.

2. Що є об’єктом і хто виступає суб’єктом грошового ринку?

3. Охарактеризуйте структуру грошового (фінансового) ринку.

4. Дайте визначення ринку грошей і охарактеризуйте його особливості.

5. Дайте визначення валютному ринку.

6. Дайте визначення ринку капіталів і охарактеризуйте його складові частини.

7. Дайте загальне визначення попиту на гроші.

8. Чим у цілому визначається сукупний попит на гроші?

9. Розкрийте основні фактори, що впливають на сукупний попит

на гроші, і поясніть механізми цього впливу.

10. Назвіть і охарактеризуйте основні особливості формування попиту на гроші в умовах нашої перехідної економіки.

11. Перелічіть основні положення монетаристської концепції, які

лежать в основі практичного формування пропозиції грошей.

12. Виведіть формулу грошової маси через її залежність від грошової бази і грошового мультиплікатора.

13. Поясніть, що означає кредитний характер банкнотної емісії

Національного банку України?

14. Як пов’язано зростання пропозиції грошей з випуском державою цінних паперів для покриття бюджетного дефіциту?

15. Чи призводить до зміни пропозиції грошей валютна інтервенція НБУ?

16. Розкрийте механізм дії кредитного мультиплікатора.

17. Чи може комерційний банк збільшити пропозицію грошей за рахунок операцій з борговими зобов’язаннями (наприклад з векселем)?

18. Поясніть, що таке рівновага на грошовому ринку?

19. Дія яких чинників може привести до порушення рівноваги на грошовому ринку?

20. Назвіть і дайте характеристику механізму автоматично діючих факторів, які забезпечують стабілізацію грошового ринку.

21. Перелічіть ті можливі зовнішні чинники, які можуть вплину-

ти на розміри пропозиції грошей.