Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей характеризує частоту (оберти), з якою кожна одиниця готівкових, в обороті, грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з рівняння обміну І. Фішера (МV = PQ), величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

,

де V – швидкість обігу грошей;

Р – середній рівень цін на товари;

Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в певному періоді (номінальний національний продукт);

М – середня маса грошей, що перебуває в обороті за певний період.

Американський економіст І. Фішер здобув визнання у західній економічній теорії завдяки праці «Купівельна спроможність грошей» (1921 р.). У цій книзі він обґрунтував залежність рівня цін від маси грошових засобів, що використовуються під час здійснення товарообігу.

Показник швидкості обігу грошей (V) називають показником ділової активності в державі, тому що величина V залежить від:

· частоти і обсягів товарних операцій (трансакцій) між усіма суб’єктами господарювання;

· рівня розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відтворення;

· збалансованості попиту і пропозиції на ринку;

· рівня розвитку маркетингу (маркетинг – діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів);

· рівня інфляції;

· рівня розвитку економічної інфраструктури (транспорту, торгівлі, банківської справи, цінних паперів) та інших факторів.