Творення форм минулого і давноминулого часу

Форми минулого часу творяться від основи інфінітива:

а) для чоловічого роду — за допомогою суфікса -в або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: чи­тав, мандрував, розцвів, побіг, затих', причому о, є в закритому складі чергується з і: мести — мів, везти — віз, могти — міг, рости — ріс,

б) для інших родів і для множини — за допомогою суфікса -л- та закінчень -а, -о, -и: розцвіла, розцвіло, розцвіли', затихла, затихло, затихли', чергування о, є з і в цих формах не відбувається: мести — мела, мело, мели', рости —росла, росло, росли.

Суфікс -ну- при цьому може випадати: мерзнути — мерз, збліднути — зблід, заслабнути — заслабії заслабнув), стерпну ти — стерп (і стерпнув); але: стукнути — стукнув, гукнути — гукнув, крикнути — крикнув.

Дієслова в минулому часі за особами не змінюються, змінюються тільки за родами (в однині) і числами: (я, ти, він) ріс, (я, ти, вона) росла, (я, ти, воно) росло, (ми, ви, вони) росли.

Форми давньоминулого часу творяться приєднанням до форм минулого часу відповідних форм минулого часу дієслова бути: почав був, почала була, почало було, почали були.

Дієслово в давньоминулому часі виражає дію, що тривала якийсь час, але була перервана іншою дією в минулому: Лукаш нахиляється, знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези (Леся Українка).

Від давньоминулого слід відрізняти форму минулого часу з вставними словами було, бувало, які не вказують, що дана дія передувала якійсь іншій дії: Ти пам'ятаєш того великого чорного парасоля, як ми, бувало, під ним удвох від дощу ховались? (Леся Українка). Щоправда, трапляються випадки, коли для творення давноминулого часу використовують і форму було: — Ви, діточки, не скучайте за братиком, — почала було мати, та голос ввірвавсь і завмер (Марко Вовчок). Така форма дієслова не виділяється комами. Слова ж було, бувало, вжиті як вставні, треба виділяти комами.

26. Інфінітив називає дію або стан предмета безвідносно до часу, способу, особи / роду, числа, стану. Тому його називають неозначеною формою дієслова, оскільки він позбавлений основних

Інфінітив — має два варіанти показника, який приєднується до суфікса основи,—ти (нормативний) і -ть (розмовний): працюва-ти — працюва-ть, жи-ти— жить, володіти— володінь. Перший варіант уживається в усіх стилях літературної мови, другий — в усному розмовному та літературному мовленні і в художній літературі. Пор.: «Все покажем! тілько дайте Себе в руки взяти. Як і тюрми мурувати, кайдани кувати, Як і носить!» (Т. Шевченко) — «По улицях воли Ревуть голодні на городі Пасуться коні, не виходить ніхто загнать, нагодувать» (Т. Шевченко).

З-поміж ознак дієслова інфінітиву властиві лише дві:

1) вид

що робити? – дарува-ти, весели-ти-ся, лічи-ти, світи-ти-ся, трапля-ти-ся; (недок.)

що зробити? – подарува-ти, звесели-ти-ся, полічи-ти, засвіти-ти-ся, трапи-ти-ся.(док.);

2) перехідність / неперехідність; напр.: дарува-ти (кого-що?) – квіти, книги, радість (перехідне) світитися, веселитися, траплятися (неперехідні).

Які ж функції виконує інфінітив у системі мови, маючи такий ступінь “неозначеності”?

В інфінітива чимало функцій:

номінативна: інфінітив вважається словниковою формою особових дієслів, які подаються у словниках тільки у цій формі;

словозмінна та формотвірна;

синтаксична: інфінітив може виконувати всі функції членів речення як головних, так і другорядних:

присудка або частини дієслівного присудка: Не перемогти народу нашого! Батько продовжує працювати на заводі.

підмета: Подорожувати – моє хобі.

додатка: Іванка любить (кого-що?) читати.

означення: Бажання (яке?) співати у нього змалку.

обставини: Сестра прийшла (з якою метою?) допомогти мені.

Категорія часу тісно пов’язана з категорією виду. Їхня взаємодія ґрунтується на загальній ідеї часу, яку вони конкретизують по-різному. У часових значеннях ідея часу орієнтована на співвіднесеність дії, процесу або стану з моментом мовлення, тобто має зовнішню спрямованість, у видових значеннях вона виявляється як внутрішня властивість дії, процесу чи стану. Отже, грамеми часу і виду визначають зовнішні та внутрішні якості динамічної ознаки, вираженої дієсловом.

Нецілісна дія, яку виражають дієслова недоконаного виду, може збігатися з моментом мовлення, передувати йому або наставати після нього. Тому значення недоконаного виду властиве всім трьом часовим формам — теперішньому, минулому та майбутньому часові, пор.: я бігаю, я бігав, я бігатиму, я буду бігати. Цілісна дія, яку позначають дієслова доконаного виду, або передує моментові мовлення, або настає після нього. Тому значення доконаного виду мають лише часові форми минулого й майбутнього часу, пор.: я написав, я напишу, я побігав, я побігаю.

Категорії часу і виду розрізняються засобами вираження. Видові значення експлікують префікси й суфікси, які виступають у пре- або постпозиції щодо кореня і для яких основною є словотвірна функція. Часові значення передає флексія, яка займає кінцеву позицію у структурі дієслова і яка найбільше спрямована на позначення синтаксичних зв'язків і семантико-синтаксичних відношень між компонентами речення.

Двовидовими називають дієслова, у яких та сама основа виражає одночасно значення недоконаного й доконаного виду. Деякі з них є двовидовими лише історично. Це дієслова українського походження дарувати, женити, мовити, клинцювати, колесувати, ночувати, розслідувати та ін. У сучасній українській мові одні з них поєднуються з префіксами як виразниками лише значення доконаного виду (дарувати — подарувати, женити — оженити, женитися — оженитися), інші — з префіксами, що надають їм водночас видового й словотвірного значення (дарувати — передарувати, роздарувати, мовити — вмовити, вимовити, замовити, намовити, промовити, підмовити, колесувати — поколесувати) тощо. Напр.: Як я буду коли женитися, мамо, з Манею чи іншою, все одно, однаково буду для себе женитися (О. Коби-лянська); Не плач, мати, не журися. Та вже твій син оженився (Укр. нар. пісня); [Семен:] Одарко, ти мені дарувала оцю сорочку, подаруй краще її Іванові (М. Кропивницький); Передарувати книжки; Роздарувати свої речі бідним людям.

До двовидових належить численна група дієслівних основ іншомовного походження, запозичених переважно із західноєвропейських мов і оформлених на українському ґрунті за допомогою суфіксів -ува-, -ізува- -изува-, -ірува-/ -ирува-, -фікува-, напр.: абсорбувати, акредитувати, атестувати, афішувати, гарантувати, гранулювати, діагностувати, дозувати, експортувати, інформувати, лімітувати, автоматизувати, амортизувати, вітамінізувати, госпіталізувати, електризувати, драматизувати, модернізувати, телефонізувати, демпфірувати, плісирувати, кінофікувати, кодифікувати, радіофікувати та. ін. Напр.: "Добре лікує той, хто добре діагностує",— твердить давне латинське прислів'я ("Літературна Україна"); Виявляється, що можна доступними ручними прийомами дуже швидко й точно діагностувати рівень і характер дискогенної патологи("Знання та праця"); Переписувачі {рукописних збірників] в більшості активно працювали з текстом. Вони переробляли його, скорочували, доповнювали,... модернізували мову ("Україна. Наука і культура"); Де» Сяопіну вдалося здійснити те, що па десятиріччя пізніше за нього марно намагався зробити Михайло Горбачов — модернізувати планово-соціалістичну економіку своєї країни із залученням ринкових механізмів... ("День"). Значення недоконаного та доконаного виду у двовидових дієслів встановлюється з контексту, зокрема на основі вживання часово-способових форм з відповідними лексико-граматичними засобами. Так, значення недоконаного виду в цих дієслів пов'язується передусім з особовими формами теперішнього часу, якщо їх супроводжують темпоральні прислівники сьогодні, постійно, кожного разу й под. (nop.: Сьогодні Україна акредитує дипломатичних представників у різні держави), а також із формами складного та складеного майбутнього часу, з якими вживаються темпоральні прислівники згодом, потім, завтра тощо або ж прислівник ніколи в заперечних конструкціях (nop.: Україна згодом акредитуватиме (буде акредитувати) своїх дипломатичних представників у різні держави; Україна ніколи не акредитуватиме (не буде акредитувати) своїх дипломатичних представників у ті держави, які не визнають її як незалежної держави). Значення недоконаного виду двовидові дієслова виражають і тоді, коли вони входять до структури дієслівного складеного присудка, утвореного за допомогою фазових дієслів, nop.: Україна (почала, завершує) акредитувати своїх дипломатичних представників у різні держави.

Значення доконаного виду двовидових дієслів властиве синтетичним формам майбутнього часу, які, збігаючись із формами теперішнього часу, поєднуються з темпоральними прислівниками згодом, потім, завтра та ін., nop.: Україна згодом (потім, завтра) акредитує своїх представників у різні держави. Зі значенням доконаного виду такі дієслова вживаються й у формі минулого часу, якщо їм передують темпоральні прислівники вже, заздалегідь і под., nop.: Україна вже акредитувала своїх дипломатичних представників у різні держави. Нарешті, значення доконаного виду двовидові дієслова передають, вживаючись у формах умовного способу з такими залежними прислівниками, як давно, вже та ін., nop.: Україна давно акредитувала б своїх дипломатичних представників у різні дероісави, якби мала кошти.

Для великої частини двовидових дієслів іншомовного походження, що стали широковживаними в сучасній українській мові, засобом розмежування їхніх видових відмінностей є префікси. Перфективація таких дієслів має переважно словотвірний характер, тобто значення доконаного виду, якого їм надають префікси, невіддільне від якогось словотвірного. До таких префіксів належать від-, пере-, про-, роз-, nop.: коментувати (недок., док.) — відкоментувати (док.), адресувати (недок., док.) — переадресувати (док.), дозувати (недок., док.) — передозувати (док.), інформувати (недок., док.) — проінформувати (док.), ревізувати (недок., док.) — проревізувати (док.), сигналізувати (недок., док.) — просигналізувати (док.), телеграфувати (недок., док.) — протелеграфувати (док.), класифікувати (недок., док.) — розкласифікувати (док.). Напр.: Щорічне послання президента сприйняли по-різному, по-свосму й відкоментували ("Сільські вісті"); Навіщо він переадресував мені це питання?.. (О. Гуреїв); За пару хвилин машини збились, і шофер, стишуючи хід ЗІСа, просигналізував рукою стрічним (С. Добровольський).

Перфективація словозмінного типу для двовидових дієслів мало характерна, її реалізують три основних префікси -з-/-с-, за- та по-, nop.: калькувати (недок., док.) — скалькувати (док., видова пара), вульгаризувати (недок., док.) — звульгаризувати (док., видова пара), кодувати (недок., док.) — закодувати (док., видова пара), патентувати (недок., док.) — запатентувати (док., видова пара), стенографувати (недок., док.) — застенографувати (док., видова пара), інформувати (недок., док.) — поінформувати (док., видова пара). Напр.: Японська компанія "Тюгай сейяку" запатентувала новий ефективний засіб для знищення шкідливих комах — антибіотик монесип (3 газети); На вулиці, взявши його під руку, Ярина поінформувала про мету своєї подорожі до обласного центру (О. Десняк).

Одновидовими є дієслова, які не протиставляються за видовою ознакою в межах видової пари, їх називають ще непарновидовими. Для дієслів, як уже зазначалося, характерна різноспрямованість творення їхніх видових форм. Відповідно дієслова недоконаного виду, які не мають корелятів доконаного виду, є одновидовими дієсловами недоконаного виду, а дієслова доконаного виду, від яких не можуть бути утворені лексеми недоконаного виду,— одновидовими дієсловами доконаного виду.

Основною причиною видової неспіввіднесеності дієслів недоконаного виду є неграничний характер виражених ними дій та станів. Дієслова, які означають тривалі, неграничні дії та стани, що не спрямовані на досягнення своєї внутрішньої межі, взагалі не можуть мати відповідників доконаного ваду. До них належать безпрефіксні дієслова таких основних лексико-семантичних груп: 1) дієслова зі значенням звучання, звукового вияву кого-небудь (грюкати, грюкотіти, грюкотати, стукати, стукотіти, стукотати, кричати, свистіти, гриміти, пищати, сичати, вити, курликати, кукурікати, мукати, шипіти); 2) дієслова зі значенням мовлення, мислення (говорити, гомоніти, балакати, базікати, лепетати, мимрити, бурмотіти, джеркотати, думати, мислити, міркувати, гадати); 3) дієслова різноспрямованого руху (бігати, возити, водити, ходити, літати, плавати); 4) дієслова на позначення професійної і непрофесійної діяльності людини (вчителювати, лікарювати, маклерувати, спонсорувати, президентствувати, меценатству вати, опікунствувати).

Неграничні дії та стани передають і деякі дієслова, утворені префіксально-суфіксальним способом від дієслівних основ. Вони також є одновидовими дієсловами недоконаного виду. Серед них ті, що виражають нерегулярні, час від часу здійснювані дії (пор.: покрикувати, посвистувати, попискувати, пописувати, почитувати, помахувати, поблискувати) або вказують на дію, яка супроводжує основну дію (пор.: підспівувати, підвивати, підтакувати).

Переважну більшість одновидових дієслів доконаного виду становлять префіксальні, префіксально-суфіксальні та префіксально-постфіксальні деривати, які виражають цілісні дії або стани. Основним засобом утворення до них корелятів недоконаного виду є суфікси імперфективації. Відсутність у таких дієслів доконаного виду імперфективних корелятів зумовлена тим, що дії та стани, які вони означають, не можуть бути представлені нецілісно, процесуально. Серед них: 1) дієслова з префіксами за- і по-, що вказують на початкову фазу в розгортанні дії (закричати, заговорити, засвистіти, зашипіти, побігти, полетіти); 2) дієслова з префіксом по-, який обмежує дії та стани незначним, коротким відтинком часу (поговорити, поміркувати, подумати, покричати, поспівати, попрацювати, політати, побігати, полежати, посидіти, поспати); 3) дієслова з префіксом про-, який обмежує дії та стани певним проміжком часу (провчителювати,пропрацювати, прокричати, пролітати, пробігати, пролежати, просидіти, проспати); 4) дієслова з префіксом від-, пере-, що вказують на завершення тривалих дій або дій, які вичерпали себе (відшумиш, віддзвеніти, відспівати, відзвучати, перегусти, перегриміти, переплакати, перехлипати, перебідувати, перегорювати, перегніватися, перелютувати); 5) дієслова з префіксом nono-, що означають багато разів здійснювані дії (попобігати, попоходити, поповозити, попокричати, попостогнати, попомучити, попомуштрувати, попобити); 6) префіксально-суфіксальні відіменні дієслова, що виражають словотвірне значення "набути певної ознаки, уподібнитися до когось" (збуденніти, знепорушніти, знерухоміти, уціліти, збюрократіти, зміщаніти); 7) префіксально-постфіксальні дієслова, що визначають достатність довго виконуваної дії" (набігатися, нагулятися, напрацюватися, насміятися, наспіватися, надівуватися); 8) префіксально-постфіксальні дієслова, які вказують на негативні наслідки довго виконуваних дій (добігатися, догулятися, додівуватися, допарубкуватися); 9) префіксально-постфіксальні дієслова, що означають інтенсивно виявлені дії* (розкричатися, розгаласуватися, розбазікатися, розтанцюватися).

Одновидовими безпрефіксними дієсловами доконаного виду є лише дієслівні основи із суфіксом -ну- та його стилістичним варіантом -ону-, які вказують на одноактну, цілісну дію, пор.: стукнути, стуконути, грюкнути, грюконути, смикнути, смиконути, сипнути, сипонути, різнути, різонути, черкнути, черконути.

Крім одновидових дієслів, виділяються одновидові, або непарновидові, лексичні значення (лексико-семантичні варіанти) багатозначних дієслів. Досить часто в межах одних із них такі дієслова недоконаного виду утворюють видові протиставлення, тоді як на рівні інших не мають відповідників доконаного виду. Співвідношення між парновидовими й одновидовими лексико-семантичними варіантами в кожного багатозначного дієслова різне. Так, наприклад, у дієслова прати з чотирьох лексичних значень одновидовими є три, а з шести значень дієслова мазати тільки два — одновидові. Найчастіше непарними за видовою ознакою є ті лексичні значення, які виражають дії, що вказують на професійне заняття людей, пор.: Вона в'яже (Вона— в'язальниця). Вона тче (Вона — ткаля), Він пише (Він — письменник), Він креслить (Він—кресляр) і йод. Послідовно одновидовими є й ті лексичні значешія, які передають статичну ознаку. Наприклад, відприкметникові дієслова недоконаного виду із суфіксом -/-крім парновидового процесуального значення "ставати якимсь за кольором" мають одновидове статичне значення "виділятися здалеку певним кольором, виднітися", пор.: біліти — "виділятися білим кольором, виднітися", сіріти — "виділятися сірим кольором, виднітися" тощо.

Не співвідносяться за видовою ознакою багатозначні дієслова недоконаного виду і в межах своїх рідковживаних та стилістично маркованих лексичних значень.

Отже, віщова непарність є характерною ознакою віщової структури дієслів у сучасній українській мові.