За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні

Якісні прикметники називають ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою або меншою мірою (відповідають на питання який?): легкий, легший, найлегший, дуже легкий; гарячий, дуже гарячий; вузький, трохи вузький; солодкий, ледь солодкий; зелений, зеленуватий.

Якісним прикметникам притаманні такі властивості:

а) вони мають ступені порівняння і можуть поєднуватися з прислівниками міри: теплий, тепліший, найтепліший, дуже теплий, надто теплий, трохи теплий, ледь теплий;

б) вони можуть вступати в антонімічні відношення: далекий — близький,; ці відношення можуть бути й контекстуальні: зелене (листя) — жовте (листя);

в) вони, як правило, утворюють синонімічні ряди: розумний — мудрий — тямущий — кмітливий;

г)основи в них переважно непохідні, вони є вихідною базою для творення багатьох слів — іменників: далекий —даль, далина, далеч, далечінь; дієслів: далекий — даленіти, віддалятися;

За відношенням до дійсності якісні прикметники поділяються на дві групи:

описові прикметники — називають ознаки, які об'єктивно властиві предметам і сприймаються органами відчуттів: синій, холодний, солодкий, високий, порожній, лисий, новий;

оцінні прикметники — називають ознаки, приписувані предметам за наслідком сприймання їх: гарний, добрий, дорогий, важливий, корисний, розумний, щедрий, привітний.

Відносні прикметники називають ознаки предмета за його відношенням до предметів, дій чи обставин (відповідають на питання який?): джерельна вода (вода з джерела), пшеничний хліб (хліб із пшениці).

Відносні прикметники:

а) вступають у синонімічні відношення з іншими частинами мови — з іменниками: соснова шишка — шишка со­сни; з дієсловами: перелітні птахи — птахи, що перелітають; з прислівниками: нічна вулиця — вулиця вночі.

б) мають похідні основи: вода — водний, водяний, водянистий; вранці — вранішній.

Присвійні прикметники вказують на належність предмета людині, рідше — тварині (відповідають на питання ч и й?): Шевченків «Кобзар», Франкова поема, мамина наука, орлині крила, козяче молоко.

За значенням присвійні прикметники поділяються на такі, що:

а) означають належність особі: Михайлів, братів, Оленин, сестрин;

б) вказують не стільки на належність тварині чи тваринам, скільки на відношення до них (і тим наближаються до відносних прикметників): заячий слід, теляча шкіра, свиняча шерсть, риб'ячий жир;

в) входять до стійких словосполучень як частина нерозкладної назви (і таким чином втратили значення присвійності): Магелланова протока, базедова хвороба, петрів батіг, адамове яблуко, ахіллесова п 'ята.

Частина прикметників можуть певною мірою поєднуваї в собі значення двох різних груп. Конкретне їхнє значення зумовлюється контекстом.

Відносно-якісні прикметники виникли на основі відносних прикметників, що набули якісного значення: золотий перстень — золоті руки, травневі дні — травневий настрії.

Присвійно-відносні прикметники виражають водно час значення присвійності й відносності: шевченківський стиль батьківські поради, студентський квиток, хлопчачий голос.

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками, узгоджуючись при цьому з іменниками, які вони пояснюють; якісні прикметники, крім того, мають ступені порівняння.