Займенник. Розряди займенників за значенням, їх семантико-граматичні особливості. Суплетивізм як словозмінна прикмета займенників

Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх.

Наприклад, у реченні Він нічого не міг думати, а тільки глибоко, всім серцем і всіма нервами своїми почував: треба їх рятувати (І. Франко) є тільки вказівки на якісь особи чи предмети, але їх не названо. Значення займенників стає зрозумілим тільки тоді, коли ми сприймаємо їх у контексті. У наведеному реченні йдеться про героїв повісті І. Франка «Борислав сміється» — Бенедя Синицю (він) і робітників (їх).

Займенник не має свого постійного лексичного значення (сигніфіката). Він кожного разу залежно від мовної ситуації, певною мірою пристосовуючи свою граматичну форму до тих слів, замість яких його вжито, вказує на інші явища, наповнюється іншим змістом.

Займенники в мові вживаються передусім для того, шоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому форму займенника треба узгоджувати з родом і числом іменника, замість якого цей займенник ужито: 1. Студентство виявляє дедалі більшу громадську активність. Воно об'єднується. Його цікавить політичне життя країни. 2. Студенти виявляють дедалі більшу громадську активність. Вони об'єднуються. їх цікавить політичне життя країни. Але не можна допускати, щоб займен­ник у реченні чи тексті співвідносився водночас із різними словами, як у реченні / піснею сонце віта тракторист, що рідною лине землею. Тут не зрозуміло, хто лине: пісня, сонце чи тракторист?

Правильно вжиті займенники, крім того, пов'язують речення між собою в один суцільний текст.

Розряди займенників за значенням:

особові (я, він, ми)

зворотні (себе)

вказівні (той, цей). Близькі за значенням до такого поняття як Артикль.

означальні (весь, всякий, кожен)

питальні (хто?, що? котрий?)

питально-відносні (хто, що, який, котрий)

неозначені (декотрий, абихто, що-небудь)

заперечні (ніхто, ніякий, ніскільки)

присвійні (свій, мій, наш, його, її, їхній)

Суплетивізм у, ч., лінгв. Творення форм одного й того самого слова від різних коренів або основ. Для багатьох відмінкових форм особових займенників характерний суплетивізм, тобто відмінкові форми мають не тільки різні флексії, але й відмінні основ.

Суплетивізм як єдиний засіб вираження граматичних значень характерний для парадигми особових займенників у індоєвропейських мовах:

укр. я - мене, вона - її, ми - нас

нім. Ich - mich, sie - ihr, wir - uns

англ. I - me, she - her, we - us

фр. je - me

Дієслово. Функціонально-семантичні групи дієслів. Граматичні категорії і форми дієслова. Відмінювані та невідмінювані форми дієслова. Творення дієслівних форм від основи теперішнього часу та основи інфінітива.

Дієслово називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити?

Дієслово, на відміну від прикметника чи іменника, називає дію або стан як змінну ознаку, як процес, що триває в часі. Якщо іменник тиша називає ознаку опредмечено, як певну річ (можна домогтися тиші, скористатися тишею тощо), прикметник тихий передає ознаку безвідносно до часу й до будь-яких змін, то дієслово тихнути подає це саме явише як змінний процес певної тривалості. В одних формах дієслова ця його властивість більше виражена, в інших — менше, але вона властива всім його формам.

У систему дієслова входять такі п'ять основних форм(дієслівних утворень):

неозначена форма (інфінітив): працювати, написати, розвиднятися;

способові форми (у дійсному, умовному й наказовому. способах): працюю, напишуть, розвиднилося, працював би, написали б, працюй, напишіть; дієприкметник: працюючий, написаний, забутий; безособова форма на -но, -то: написано, зроблено, забуто; дієприслівник: працюючи, написавши, зробивши.

Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною і виступає тим чи іншим членом речення.

Неозначена - відповідає на питання: що робити? що зробити?, незмінна форма виступає будь-яким членом речення.

Способова - що роблю? що робив? що буду робити? що робив би? що роби? тощо

-за способами, часами, осо­бами або ро­дами, числами

-присудком

Дієприкметник

-який?

-за відмінками, родами й числами

-означенням, іменним присудком

Безособова форма на -но, -то

-що зроблено?

-незмінна форма

-присудком у безособовому реченні

Дієприслівник

-що роблячи? що зробивши?

-незмінна форма

-обставиною

Усі дієслівні форми бувають доконаного або недоконаного виду, перехідними чи неперехідними.

У них розрізняємо, крім того, дві основи: основу інфінітива й основу теперішнього часу.