Классификация строительных организаций 8 страница

• витрати на технічну інвентаризацію (реєстрацію усіх змін у складі житлового фонду, що експлуатується, і його етапу).

До статті "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнан­ня", крім витрат типової номенклатури, підприємства житлового господар­ства включають витрати на обслуговування інформаційно-обчислювального комплексу з програмним забезпеченням.

До статті "Адміністративні витрати", крім витрат типової номенклату­ри, включаються також:

• витрати на оплату послуг банківських установ по прийому платежів від населення;

• витрати по централізованому збору платежів від населення.

До статті "Витрати на збут", крім витрат типової номенклатури, вклю­чаються також витрати на виготовлення бланків договорів, рахунків, розра­хункових книжок та довідок.

Калькуляційною одиницею в житловому господарстві є один квадрат­ний метр загальної площі житлових будинків.

Водопровідно-каналізаційне господарство. До собівартості робіт (по­слуг) підприємств водопровідно-каналізаційного господарства включаються усі витрати по добуванню, виробництву і транспортуванню споживачам пит­ної води, а також по прийманню, відведенню і очищенню води для її подаль­шого використання чи випуску у водойми (в тому числі гарячої води, а також води, яка проходить процес очищення на загальноміських спорудах).

Собівартість обчислюється за видами технологічних процесів (піднімання води, подача її в мережу, очищення та подача споживачам) та за видами послуг - водопостачання та водовідведення.

Підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства, крім ти­пових статей калькуляції, застосовується стаття "Вода для використання з технологічною метою". Витрати по статті включаються в собівартість робіт (послуг) по виробничій собівартості води.

Виграти на воду для власних потреб водопровідно-каналізаційних підприємств (по собівартості її виробництва), необхідні для технології очи­щення питної води (промивання фільтрів, відстійників, резервуарів питної води, реагентного господарства та дезінфекції водопровідних мереж), згідно з Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України № 30 (20231-95), та відповідно до Методики розроблення техно­логічних нормативів використання води на підприємствах водопровідно-ка­налізаційного господарства України, затвердженої наказом Держбуду Ук­раїни № 161.

Норми втрат води (готової продукції) в системах подачі і розподілу во­ди після розрахунку затверджуються органами виконавчої влади па місцях.

Витрати на очищення, оброблення та транспортування купованої води, її реалізацію абонентам відносяться до відповідних статей собівартості ("Си­ровина та матеріали", "Паливо та електроенергія для використання з техно­логічною метою", "Витрати на оплату праці" тощо).

До статті "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнан­ня", крім витрат Типової номенклатури, підприємства водопровідно-кана­лізаційного господарства включать:

— витрати на обслуговування інформаційно-обчислювального ком­плексу з програмним забезпеченням;

- витрати на аварійно-відновлювальні роботи (матеріали, запасні час­тини, заробітна плата робітників аварійних бригад з відрахуваннями па соціальні заходи, витрати на оплату проїзду обхідників, енергоре­сурси тощо) в тій частині, яка не відноситься до капітальних витрат, за винятком аварій, що відносяться до надзвичайних ситуацій.

Згідно з Тимчасовим класифікатором надзвичайних ситуацій до них відносяться:

— аварії на каналізаційних системах, теплових мережах, у системах во­допостачання населенню питної води, що призвели до збільшення об'єму стічних вод і концентрації забруднених речовин більше ніж у 10 разів;

— аварії на очисних спорудах стічних вод промислових підприємств з масовим викидом забруднюючих речовин в обсязі перевищення ГДК в 10 разів і більше.

До статей "Загальновиробничі витрати" та "Адміністративні витрати" на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, крім витрат типової номенклатури, також відносяться:

— витрати на оплату послуг банківських установ та розрахункових центрів по прийманню та розробленню платежів від населення при прийманні платежів Водоканалом;

— будь-які витрати платника податків, що пов'язані з утриманням та експлуатацією основних фондів природоохоронного призначення, включаючи санітарні та охоронні зони, які знаходяться в його влас­ності або на балансі;

— витрати на утримання територій санітарних зон охорони (охорона, озеленення, освітлення, утримання в належному санітарному стані тощо).

До статті "Інші операційні витрати", крім витрат типової номенклатури, відносяться відрахування за геологорозвідувальні роботи відповідно до По­станови Кабінету Міністрів України № 645 (645-95-п).

Калькуляційними одиницями для підприємств водопровідно-каналі­заційного господарства є один кубометр води та один кубометр стічних вод.

Теплове господарство. До собівартості послуг підприємств теплового господарства включаються витрати на виробництво теплової енергії і гарячої води та подачу їх споживачам.

Облік і калькулювання собівартості робіт та послуг підприємств теп­лового господарства здійснюється за видами продукції та за стадіями техно­логічного процесу (виробництво, подача) на одиницю відпущеної продукції, якими є 1 гігакалорія теплової енергії та 1 м' гарячої води (тільки за наяв­ності відкритої системи гарячого водопостачання).

При калькулюванні витрат у собівартості теплової енергії виділяються умовно-змінпі витрати: "Паливо, електроенергія та покупне тепло", які зале­жать від обсягів споживання теплової енергії (зима, літо). Умовно-постійні витрати: усі інші, які не залежать від обсягів споживання теплової енергії.

До статей "Сировина та матеріали" підприємства теплового господар­ства включають:

• витрати на воду, що використовується для заповнення теплових ме­реж, підживлення котлоагрегатів, промивання фільтрів при хімічному очищенні води, а також па господарські потреби в межах діючих нормативів;

• вартість холодної води, що використовується для подачі в систему га­рячого водопостачання (тільки за наявності відкритої системи підігріву води для гарячого водопостачання);

• межі витрат тепла в системах подачі і розподілу регламентовані "Га­лузевою методикою нормування питомих витрат паливно-енергетич­них";

• ресурси при виробленні теплової енергії в комунальній теплоенерге­тиці", затверджені наказом Держбуду України № 290.

До статей "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнан­ня", крім типових витрат, підприємства теплового господарства включають:

• витрати на ремонт, промивання, гідравлічну перевірку, щорічну на­ладку котлоагрегатів, теплових мереж, електричного обладнання, коефіцієнт виробничої потужності та амортизації, проведення пас­портизації будівель, обладнання, теплових мереж, що знаходяться на балансі підприємств теплового господарства;

• витрати на обстеження технічного стану теплових мереж, обладнання приладів обліку теплової енергії, паспортизацію теплового наванта­ження споживачів теплової енергії та приладів обліку;

• витрати на обслуговування інформаційно-обчислювального ком­плексу з програмним забезпеченням.

До загальновиробничих та адміністративних витрат на підприємствах теплового господарства залежно від їх структури управління також відно­сяться:

• витрати на оплату послуг банківських установ та розрахункових центрів за приймання та розробку платежів від населення, якщо приймає плату теплове господарство або за його дорученням викона­вець послуг чи розрахунковий центр;

• витрати на утримання територій санітарних зон охорони (охорона, озеленення, освітлення, утримання в належному санітарному стані тощо).

Калькуляційними одиницями для підприємств теплового господар­ства є одна гігакалорія тепла.

Міський електротранспорт. Собівартість послуг міськелектротранспорту являє собою виражену у вартісній формі сукупність витрат, пов'яза­них із забезпеченням технологічного процесу перевезення пасажирів.

Облік і калькулювання собівартості послуг проводиться за видами пе­ревезень (трамвай, тролейбус) та за стадіями технологічного процесу.

Групування витрат, пов'язаних з експлуатацією міського електротранспорту, здійснюється за такою номенклатурою статей калькуляції:

До статті "Енергія для використання з технологічною метою" включається вартість електроенергії, що одержується зі сторони і використовується для забезпечення роботи рухомого складу, а також витрати на пер творення змінного електричного струму.

До статті "Витрати на оплату праці" відносяться витрати на оплату праці водіїв, кондукторів пасажирських вагонів (трамваїв, тролейбусів); період їх роботи на лінії.

До статті "Відрахування на соціальні заходи" відносяться відраховані на соціальні заходи від заробітної плати водіїв, кондукторів пасажирські вагонів (трамваїв, тролейбусів) відповідно до встановлених законодавстві норм (соціальне страхування, до Пенсійного фонду, до Фонду сприяння занятості населення).

До статті "Амортизація рухомого пасажирського складу" відносять витрати на повне відновлення основних виробничих фондів у вигляді амортизаційних відрахувань від балансової вартості трамваїв та тролейбусів встановленими нормами і порядком.

До статті "Утримання та поточний ремонт енергогосподарства" відносяться витрати на:

• амортизаційні відрахування на повне відновлення об'єктів енергогосподарства (кабельні мережі, тягові електропідстанції);

• технічне обслуговування та поточний ремонт об'єктів енергогосподарства;

• оплату праці робітників, які обслуговують енергогосподарство;

• відрахування на соціальні заходи та обов'язкові платежі до фондів відповідно до та у межах норм, передбачених законодавством.

До статті "Утримання служби автоматики та зв'язку" включаються витрати на автоматизацію процесу управління рухом трамваїв і тролейбусів. До них відносяться витрати: |

• на оплату праці робітників службі автоматики та зв'язку;

• відрахування на соціальні заходи та обов'язкові платежі до фондів відповідно до та у межах норм, передбачених законодавством;

• амортизаційні відрахування від вартості засобів автоматики та зв’язку;

• на технічне обслуговування і поточний ремонт засобів автоматики та зв'язку.

До статті "Утримання та поточний ремонт трамвайної колії та контактних мереж" включаються витрати на: і

• амортизаційні відрахування на повиє відновлення трамвайних колій та контактних мереж у межах норм, встановлених законодавством;

• проведення технічного обслуговування та ремонт трамвайної колії;

• оплату праці робітників, які обслуговують і ремонтують трамвайні колії та контактні мережі;

• відрахування на соціальні заходи та обов'язкові платежі до фондів відповідно до та у межах норм, передбачених законодавством.

До статті "Утримання служби (відділу) руху" відносяться витрати на організацію пасажирського руху та утримання диспетчерської служби (за­робітна плата диспетчерів, відрахування на соціальні заходи, експлуатаційні витрати по утриманню диспетчерських пунктів тощо).

Загальна сума витрат на утримання служби руху розподіляється між трамвайними і тролейбусними господарствами пропорційно вагонодням у русі та відноситься на собівартість трамвайних і тролейбусних перевезень.

До статті "Експлуатаційні витрати" відносяться витрати:

• на поточний ремонт пасажирського рухомого складу, його технічне обслуговування, поточний ремонт устаткування (касових апаратів, компостерів, радіообладнання, акумуляторів тощо), а також заміну та відновлення автошин;

• вартість використаних мастильних, обтиральних та інших матеріалів, обслуговування рухомого складу та підтримання його в робочому стані;

• на оплату праці робітників, які проводять технічне обслуговування та ремонт рухомого складу;

• вартість використаного палива, електроенергії, води, пари та інших видів енергії па технічне обслуговування та ремонт рухомого складу.

До статті "Загальновиробничі витрати", крім витрат типової номенкла­тури, відносяться витрати на придбання (друкування) всіх видів проїзних квитків, оплату організаціям комісійних за продаж квитків, утримання пунктів (кіосків) по продажу квитків, оплату праці та відрахування на соціальні заходи від оплати праці продавців квитків, контролерів, транс­портні та інші витрати по збиранню контролю виторгу від продажу квитків.

До статті "Загальногосподарські витрати" відносяться витрати, які на­ведено в типовій номенклатурі.

Калькуляційною одиницею на підприємствах міського електротранс­порту є одне пасажироперевезення. При цьому враховується вся кількість пасажирів, включаючи тих, які мають пільги по оплаті за проїзд.

11.4. Комунальні платежі та методи управління ними

Підвищення рівня збору платежів є однією з передумов фінансової стабільності у сфері надання комунальних послуг в Україні. В цьому огляді, підготовленому в рамках Програми "Реформування тарифів і реструктури­зація комунальних підприємств в Україні", фінансованої Агентством США з міжнародного розвитку, проаналізовано досвід міст України з поліпшення збирання платежів шляхом:

1) застосування санкцій та стимулів з метою погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги;

2) запровадження економічних стимулів для дисциплінованих плат­ників, які не мають боргів з оплати послуг;

3) створення в містах автоматизованих систем збору і обробки пла­тежів. Підсумовано основні результати дослідження;

• Заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в Україні про­тягом останніх років постійно зростає. Закони та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини надавив» і споживачів послуг, не сприяють формуванню платіжної дисципліни. Комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування в умовах обмежено­го правового поля змушені створювати власні механізми підвищення рівня оплати послуг.

• Малопоширеною є практика укладання та контролю за виконанням договорів між комунальними підприємствами та споживачами, ре­зультатом чого є нечітке визначення та недотриманих обома сторона­ми взаємної відповідальності як за якість наданих послуг, так і за їх своєчасну оплату.

• Встановлення та дотримання договірних відноси між комунальни­ми підприємствами-виробниками послуг та споживачами допоможе усунути таку перешкоду у підвищенні рівня сплаті виставлених ра­хунків, як небажання споживачів платити за послуги, які вони не от­римують або отримують незадовільної якості.

• Підвищенню рівня збору платежів буде сприяти зняття мораторію на стягнення з громадян пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

• Застосування санкцій (пені, відключення від мережі тепло-, водопос­тачання, застосування судового порядку стягнення боргів) має сприяти поліпшенню дисципліни споживачів і підвищенню збору пла­тежів.

• У багатьох регіонах набуло поширення застосування економічних стимулів підвищення рівня оплати послуг, наприклад: проведення лотерей серед дисциплінованих платників, запровадження знижок при погашенні заборгованості або передоплаті за житлово-комунальні послуги.

• Реструктуризація боргу споживачів шляхом укладення з комуналь­ними підприємствами договорів на термін 1-5 років не сприяє суттєвому зниженню заборгованості - в багатьох випадках боржники продовжують не оплачувати поточні платежі.

• 3 метою поліпшення збору платежів за комунальні послуги до робо­ти з боржниками залучаються територіальні житлово-експлуатаційні організації, об'єднання співвласників житла, будинкові комітети, житлово-будівельні кооперативи та підприємства, де працюють боржники.

• Інформаційно-роз'яснювальна робота є надзвичайно важливою для підвищення збору платежів. Звернення до споживачів через засоби масової інформації та за допомогою агітаційних автобусів, розклею­вання списків боржників у під'їздах, оприлюднення їх у пресі, вивішування інформаційних плакатів, звернень - усе це сприятиме підвищенню рівня свідомості споживачів щодо необхідності своєчас­ної оплати.

• Розсилання рахунків на оплату комунальних послуг сприяє поліпшенню платіжної дисципліни. Однак багато комунальних підприємств не розсилають платіжні квитанції, заощаджуючи кошти, необхідні для їх друкування та доставки.

• Поквартирний обхід боржників для збору коштів за тепло та гарячу воду, який проводився спеціальними комісіями, що складалися з представників місцевої адміністрації, комунальних підприємств, ЖЕКів, соціальних служб, виявився недостатньо ефективним - лише незначна частина з відвіданих споживачів сплатила за послуги. Од­нак цей захід сприяє дослідженню платоспроможності населення, причин несплати та якості послуг.

• Усунення житлово-експлуатаційних організацій від виконання функцій посередників між споживачами послуг та підприємствами-надавачами послуг водо-, теплопостачання та водовідведення значно ускладнило процедуру розрахунків за послуги для населення, оскільки вимагало підтримання стосунків замість одного з декілько­ма підприємствами - виробниками послуг.

• 3 метою поліпшення збору платежів у містах створено загальноміські автоматизовані системи збору та обробки платежів за житлово-кому­нальні послуги. Завдяки створенню цих систем у ряді міст України отримано такі результати:

- прискорилася швидкість надходження коштів на рахунки комуналь­них підприємств у повному обсязі;

- знизилася в деяких випадках вартість робіт з формування, прий­мання, оброблення, обліку та контролю платіжних документів;

- завдяки стимулюванню громадян до оплати спожитих послуг зменшився рівень заборгованості. Тепер абоненти можуть оплачува­ти всі комунальні послуги в одному пункті прийому платежів;

- підвищилися оперативність, повнота та достовірність інформації про комунальні платежі, пільги та житлові субсидії;

- створено умови для планування та формування доходів від ре­алізації комунальних послуг за рахунок оперативного надходження та оброблення інформації з питань вартості послуг, надання пільг та субсидій.

Досягнення фінансової стабільності комунальних підприємств шля­хом збільшення надходжень коштів від споживачів є одним з основних за­вдань Програми "Реформування тарифів і реструктуризація комунальних підприємств в Україні", фінансованої Агентством США з міжнародного роз­витку. З метою збільшення надходжень коштів на підприємства за надані по­слуги необхідно розробити та здійснити заходи, спрямовані па поліпшення фінансової дисципліни споживачів. У цьому огляді описано і проаналізова­но досвід міст України з підвищення рівня збору платежів за трьома основ­ними напрямами: застосування санкцій та заохочень до сплати боргів за жит­лово-комунальні послуги; запровадження економічних стимулів для дис­циплінованих платників, впровадження автоматизованих систем збору та обробки платежів за послуги.

Проблема заборгованості з оплати спожитих житлово-комунальних послуг в Україні багатогранна і складна. Взагалі вона значно загострюється в моменти підвищення вартості житлово-комунальних послуг. Досить часто сама постановка питань заборгованості з оплати послуг кон'юнктурна або популістська. Підходи до їх розгляду та вирішення часто не враховують фінансових та економічних проблем комунальних підприємств. Дані, які використовуються для аналізу існуючої ситуації, часто неповні або застарілі.

Щоб усунути ці недоліки, важливо неупереджено розглянути ситуацію з оплатою послуг і проаналізувати реальний її стан та фактори, які впливають на динаміку росту заборгованості, врахувавши особливості різних регіонів України. Особливе значення має аналіз та вивчення досвіду зменшення забор­гованості та аналіз діяльності підприємств і місцевих та регіональних органів влади, в яких рівень заборгованості найвищий.

Заборгованість за житлово-комунальні послуги продовжує зростати, ще більше погіршуючи і без того критичний фінансово-економічний стан підприємств житлово-комунального господарства.

Проблема заборгованості має два виміри, оскільки одна частина боргів є поточними, а інша накопичилися за минулі роки. Відповідно й способи вирішення проблеми щодо двох видів боргів різні. У випадку поточної забор­гованості можуть застосовуватися заходи з метою запобігання їх утворенню та створення умов, за яких своєчасно платити за послуги буде вигідно (санкції, економічні стимули при своєчасній оплаті, удосконалення процеду­ри збирання платежів), а для погашення накопиченої заборгованості більш доцільними є реструктуризація боргів або відшкодування боргів у судовому порядку.

Впродовж останніх років певна частина населення поступово звикала до думки, що за спожиті житлово-комунальні послуги можна і не платити. Суттєвий негативний вплив на рівень оплати справило законодавче припи­нення стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги. Не найкраще впливає на рівень збору платежів і відсутність чітко­го правового механізму встановлення та реалізація взаємних зобов'язань споживачів та надавачів послуг. Дуже часто споживачі-боржники мотивують своє небажання платити за житлові та комунальні послуги їх неналежною якістю або нерегулярністю надання. Як наслідок, неплатежі стали тра­диційними навіть для забезпечених громадян.

До зникнення "звички платити" за комунальні послуги долучилося ще кілька факторів - різке зростання тарифів внаслідок переходу на світові ціни на енергоносії та зменшення державного фінансування галузі; заборго­ваність по зарплатах та пенсіях; фінансова неспроможність деяких категорій населення оплатити послуги; неповне використання можливостей, передба­чених законодавством щодо надання житлових субсидій при наявності за­боргованості за послуги.

Україна до цього часу не виробила єдиного підходу для подолання кри­зового становища щодо боргів за спожиті житлово-комунальні послуги. Про­блема підвищення рівня збору платежів за комунальні послуги давно знахо­диться в центрі уваги органів місцевого самоврядування, органів державної влади, політиків та громадськості.

У багатьох містах комунальні підприємства за підтримки місцевої вла­ди впроваджують заходи, спрямовані на те, щоб примусити платоспромож­них громадян оплачувати житлово-комунальні послуги, а малозабезпеченим громадянам допомогти в оплаті через сприяння у призначенні житлових суб­сидій та реструктуризації існуючих боргів.

У ряді матеріалів та публікацій, що стосуються росту заборгованості з оплати послуг, головною причиною цього стану вважається низький рівень доходів населення та низький рівень заробітної плати. Однак очевидно, що не всі домогосподарства, які мають заборгованість з оплати послуг, малоза­безпечені. Велику частку боржників становлять сім'ї із середнім або високим достатком. Одночасно недооцінюється та роль, яку відіграють в питанні оп­лати житлово-комунальних послуг житлові субсидії. Програма житлових субсидій взяла на себе оплату частини вартості послуг для малозабезпечених верств населення. Програмою передбачено створення умов погашення за­боргованості для домогосподарств, що звертаються за житловими суб­сидіями. Більшість учасників програми житлових субсидій (тобто малоза­безпечені верстви населення) не мають заборгованості, або уклали угоди з відділом субсидій або надавачем послуг про її погашення. Погашення боргів здійснюється протягом 6-24 і більше місяців, залежно від їх розміру та рівня доходів домогосподарства. Якщо угода не виконується, тобто заборгованість не погашається, то надання субсидії припиняється.

Рівень заборгованості за спожиті комунальні послуги тісно пов'яза­ний із якістю та обсягами їх падання. До причин, які призводять до зни­ження рівня оплати послуг, належать: відключення гарячого водопоста­чання без попереднього інформування населення, нездійснення перера­хунків вартості реально отриманих послуг (наприклад, у випадку теплої зими), затримка із відновленням централізованого теплопостачання, і навіть відсутність самої послуги. Відсутність у споживачів дійових ме­ханізмів реагування на неякісні послуги, нерівнозначні відносини між споживачем і надавачем - важливий фактор зростання заборгованості. Для того щоб зробити перерахунок у випадку отримання послуг нижчої якості чи в меншому обсязі, споживачеві необхідно здійснити досить складну процедуру - викликати представників ЖЕКу чи комунального підприємства, вислухати від них зустрічні претензії, оформити акт. Наба­гато простіше просто перестати платити. В той же час для підвищення вар­тості послуг, відключення послуг, нерегулярного надання послуг кому­нальним підприємствам навіть не потрібно повідомляти споживача. Вва­жається достатнім, що в кінці року було зроблено остаточний розрахунок за фактом споживання.

Застосування санкцій як способу ліквідації заборгованості населення за спожиті житлово-комунальні послуги

Аналізуючи застосування санкцій у випадках заборгованості спожи­вачів за спожиті житлово-комунальні послуги слід мати на увазі, що термін "санкції" в юридичній науці - це спосіб покарання за адміністративні про­ступки чи кримінальні злочини. У випадках, які описуються, під санкціями мається на увазі матеріальна (тобто цивільно-правова) відповідальність.

Цивільно-правова (майнова) відповідальність наступає у випадку не­виконання або несвоєчасного виконання зобов'язань (які набувають форму договорів) між сторонами про виконання тих чи інших дій однієї сторони на користь іншої. Отже, санкції в цьому контексті - це способи забезпечення зобов'язань, які виникають між виробниками (виконавцями) послуг та спожи­вачами.

Є кілька видів цивільно-правової відповідальності, яка може настати у випадках невиконання або неналежного виконання сторонами своїх до­говірних зобов'язань;

• пеня як визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання або прострочення оплати за отримані послуги;

• припинення надання послуг (відключення споживача);

• погашення заборгованості за рішенням суду шляхом накладення стягнення на кошти та майно боржника.

Застосування перелічених вище санкцій до недобросовісних платників за спожиті житлово-комунальні послуги суттєво обмежено, а деякі з них (стягнення пені, відключення) зупинено чи заборонено. Фактично, в Україні склалися законодавчі умови, за яких громадяни споживають комунальні по­слуги і у випадку несплати чи несвоєчасної оплати не несуть ніякої ма­теріальної відповідальності. Страждають при цьому комунальні підприємства, які через брак коштів не мають можливості надавати послуги належної якості та в необхідних обсягах.

Не сприяють підвищенню рівня збору платежів і деякі невиважені за­яви Верховної Ради України щодо списання боргів за житлово-комунальні послуги, та необгрунтовані заяви представників органів державної влади про суттєве завищення тарифів. Можна лише дивуватися, що за таких умов при­близно 90% нарахувань за послуги все ж оплачується.

Аналізуючи застосування видів матеріальної відповідальності (санкцій) до недисциплінованих платників, слід наголосити на такому важ­ливому факторі, як належне виконання сторонами договірних зобов'язань. Стягнення гієні чи припинення надання комунальних послуг (відключення) споживачам можна вчиняти тільки за умови, якщо це не тільки дозволено за­коном, а й передбачено договором між сторонами.

Крім того, в Україні склалася така законодавством закріплена ситу­ація, при якій фактично надають послуги комунальні підприємства, а дого­вори на надання цих послуг із споживачами-громадянами укладають вико­навці послуг (дуже часто це - житлово-експлуатаційні організації). При цьо­му зрозуміло, що якість та обсяги наданих послуг може гарантувати тільки комунальне підприємство, воно повинне отримувати кошти за надані послу­ги і. відповідно, тільки воно може застосовувати засоби матеріальної відповідальності у випадку несвоєчасної оплати споживачами послуг.

З другого боку, споживачі не мають засобів впливу на комунальні підприємства у випадку несвоєчасного надання послуг або надання послуг нижчої якості чи в менших обсягах. В умовах природного монополізму у надавачів комунальних послуг відсутні економічні мотиви, які змусили б ви­робників боротися за споживача, прагнути до поліпшення якості послуг. Це принципова вада системи надання житлово-комунальних послуг в Україні, яка виражається у відсутності ефективних засобів впливу на постачальників у разі неналежної якості наданих послуг.

Застосування санкцій, передбачених законодавством, у випадку несвоєчасної оплати або несплати вартості спожитих комунальних послуг

Поряд із загальними вимогами цивільного законодавства до порядку укладення договорів, їх належного та своєчасного виконання, в тому числі і своєчасної сплати за спожиті послуги, в галузі надання комунальних послуг існують деякі особливості.

Згідно з "Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопоста­чання та водовідведення", які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1497, підставою для надання послуг водо-, теплопостачання та во­довідведення споживачеві є договір, який розробляється виконавцем послуг на основі Типового договору (додаток № 1 до цих Правил). Ініціатором укла­дення договору є виконавець. Виконавець послуг має надавати послуги меш­канцям, отримуючи від них плату за надані послуги. Одним з основних обов'язків споживача (наймача або власника квартири чи приватного будин­ку), за договором, є своєчасна, в установлений договором термін, оплата на­даних послуг за встановленими тарифами. У разі несплати споживачем за отримані послуги понад термін, встановлений договором (як правило, три місяці), застосовуються санкції, передбачені законодавством та договором.