Бюджетний календар 12 страница

На етапі аналізу бюджетних запитів фінансове управління повинне ма­ти своє бачення показників проекту місцевого бюджету, щоб прийняти обгрунтоване рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції! проекту бюджету.

Програмний аналіз важливий для складання бюджету з огляду на результати, коли сильний наголос робиться на досягненні результатів і на їх вимірюванні, часто зосереджуючись на ефективності та результативності, щоб визначити, чи були досягнуті очікувані результати.

Висновки

• Бюджетні запити головних розпорядників бюджетних коштів, що по­даються місцевому фінансовому органу, повинні частково ґрунтува­тися на різних видах планування та аналізу, які проводяться перед виданням вказівок до бюджету.

• Форми та деталі бюджетних запитів можуть дещо відрізнятися для окремих розпорядників.

• Дані, зібрані під час складання бюджету, є ключовою інформацією про програми та ключовою фінансовою інформацією, яка використо­вується протягом усього бюджетного циклу.

Процес, або цикл, якого слід дотримуватися головним розпорядникам обласного, районного та міського рівнів, можна порівняти з послідовністю дій розумних споживачів, які планують здійснити важливе, "капітальне" придбання для своєї сім'ї, таке як, наприклад, холодильник. У такому випад­ку сім'я насамперед вирішує, чи потрібен новий холодильник, і якщо так, то який тип холодильника їм потрібен; які характеристики повинен мати цей холодильник; скільки вони можуть за цей холодильник заплатити; чи вистачить у них грошей, чи вони повинні їх позичати; коли потрібно цей хо­лодильник купувати та як довго можна буде ним користуватися. Так само посадові особи мають вирішувати, чи потрібні територіальній громаді нові основні фонди (наприклад, школа, тролейбусна лінія), які функціональні ха­рактеристики повинні мати ці основні фонди, придбати які основні фонди можна в умовах теперішніх бюджетних обмежень, коли слід придбати ці фонди та як ними можна управляти.

Розглянемо кожен з етапів циклу капітального бюджетування, якого мають дотримуватися далекоглядні посадові особи обласного, районного і міського рівнів при отриманні основного капіталу. Крім того, подаються (там, де цс доречно) приклади конкретних форм (або інших інструментів, які можуть сприяти процесу аналізу), які можна використовувати на кожному з цих етапів.

Капітальне бюджетування — це процес бюджетування для землі, спо­рудження (придбання) будівель, мостів, доріг, парків, шкіл, водопроводів і сміттєпроводів та основного обладнання (в тому числі обладнання для інформаційних систем менеджменту, які використовуються керівництвом обласного, районного та міського рівнів) з терміном використання не менше як один рік і вартістю, як правило, не нижчою ніж 15 неоподаткованих мінімумів. Такі предмети називають основними фондами. Основні фонди не включають предмети, придбані для перепродажу в процесі регулярного функціонування або з метою фізичного споживання, наприклад, експлуа­таційні видатки та допоміжні матеріали.

Програмування капітальних вдосконалень — це процес розроблення та реалізації коротко- та довгострокового комплексного плану, який поєднує основні фонди та інші ресурси в єдиний процес, який використовується для того, щоб досягти стратегічних цілей та виконати завдання, поставлені пев­ною державною установою. На місцевому рівні керівництва План капіталь­них вдосконалень (План) пов'язує комплексні плани обласного, районного

та міського рівнів (або стратегічний план певного територіального утворен­ня, наприклад, план економічного розвитку та фіскальний план розвитку з фізичним розвитком). Максимальна успішність капітального програмуван­ня забезпечується завдяки тому, що воно є продуктом дисциплінованого бю­джетного процесу, в якому використовується довгострокове планування для створення максимально сприятливих умов для реалізації цілей та завдань державної установи.

Справжня вартість основного капіталу становить повну вартість стро­ку служби - тобто повну вартість придбання складової основного капіталу (або початку запровадження проекту) упродовж періоду його ефективного використання. Така вартість складається з вартості планування, закупівлі (в тому числі основної закупівельної ціни та витрат, які необхідні для того, щоб довезти предмет до місця його знаходження та стану планованого викорис­тання), функціонування.

Капітальне бюджетування має надзвичайно важливе значення для ма­теріального забезпечення на майбутнє (через інвестиції) навіть в умовах фіскальних обмежень, оскільки капітальне бюджетування сприяє тому, щоб:

• створити середовище та забезпечити необхідні фізичні ресурси/рам­ки, в яких здійснюється програмна діяльність (у тому числі надання послуг іншим державним установам або громадянам):

u вперше, у випадку введення нових видів діяльності; □ більш ефективно та оперативно, у випадку вже існуючих видів діяльності;

• закласти підвалини для залучення або підтримки процесу приватних інвестицій та (або) технологічних досліджень, створення нових робо­чих місць та інших видів діяльності, спрямованих на посилення регіональної та місцевої економіки;

• уникнути вищих, ніж на даний момент, видатків у майбутньому шля­хом придбання основних фондів зараз (або найближчим періодом), а не в майбутньому, коли їх вартість підвищиться або коли вже буде втрачено сприятливі умови для придбання та введення в експлуа­тацію.

Використання фондів на тривалі інвестиції - один із засобів забезпе­чення ефективного майбутнього.

• На даний момент інвестиції необхідні для того, щоб компенсувати руйнування фізичної інфраструктури комунальної власності.

• Необхідність і надалі покладатися на існуючу неадекватну інфраст­руктуру потребує великих витрат на технічне обслуговування та ре­монт; ці кошти можна використати ефективніше; зрештою гака ситу­ація спонукає постійну неефективність.

• Ефективність використання бюджетних коштів стала заручником капітальних видатків.

• Міжнародний досвід свідчить, що здійснення видатків на розбудову основних фондів у відповідності до стратегічних цілей та завдань державних установу якщо це є стадовою процесу капітального програ­мування, в перспективі прискорює економічне зростання та сприяє заощадженню суспільних ресурсів.

Капітальне бюджетування передбачає спочатку визначення пріори­тетів, а вже потім придбання основних фондів, які надто витратні, щоб їх придбати упродовж одного року.

• За визначенням майже більшість основних фондів неможливо розбу­дувати упродовж одного року, а відтак і сплатити за них теж не мож­ливо упродовж лише одного року.

• Розподіл фактичних видатків на основні фонди на кілька років: зменшує вплив таких видатків на річний бюджет;

- не зв'язує кошти, які не буде витрачено через рік;

- "вчить" державну установу закладати видатки на цю діяльність у бюджет кожного року. Навіть після того, як цикл капітального бю­джетування завершено, основні фонди потребують технічного об­слуговування (а відтак певних ресурсів), таким чином, державна установа має бути готова виділяти певну суму поточних коштів для їх обов'язкового щорічного обслуговування та функціонування;

- за умови належного здійснення капітальне бюджетування пов'яза­но із загальним щорічним процесом бюджетування, отже, загальні щорічні видатки на підтримку основних фондів можна також відстежувати в річних бюджетах.

Капітальне бюджетування, з одного боку, є складового більшого бюд­жетного процесу, а з іншого, є самостійним процесом, який складається з:

• серії кроків, які слід здійснити для забезпечення його успішності;

• річного циклу, якого слід дотримуватися і який, власне, визначає ви­ди діяльності капітального бюджетування;

• стратегічних рамок функціонування (для забезпечення максимальної успішності використання фондів);

• певної кількості контрольних вимог, яких слід дотримуватися, щоб залишити його в рамках обов'язкових обмежень.

Капітальне бюджетування — це процес, який може і повинен відбува­тися як па державному так і на місцевому рівнях.

• Існують основні фонди, які мають важливе значення для держави в цілому, тому мають включатися до державного бюджету.

• Деякі основні фонди особливо важливі для місцевого рівня, тому їх слід включати до обласних, міських та районних бюджетів.

• Водночас деякі регіональні, районні та міські основні фонди мають важ­ливе значення для держави, оскільки вони репрезентують участь регіону, району та міста у важливих загальнодержавних про і рамах, та (або) тому, що їх зусилля (наприклад, економічний розвиток) сприяють удоскона­ленню економіки в цілому. Такі основні фонди являють собою важливий та суттєвий зв'язок між державним та місцевими рівнями влади.

Основні фонди є важливим інструментом для досягнення стратегічних цілей та завдань державних установ та уряду.

• Досягнення стратегічних цілей та виконання завдань багатьох дер­жавних установ залежать від наявності основних фондів або фізичної інфраструктури, у тому числі шкіл, лікарень, доріг, дослідницьких ла­бораторій, основних комп'ютерних систем, офісних споруд і т. д.

• За відсутності основних фондів або інфраструктури:

□ неможливо досягти деяких/всіх стратегічних цілей;

j неможливо настільки ефективно, як це потрібно, досяіти дея­ких/всіх стратегічних цілей;

□ вартість надання деяких/усіх послуг буде вища від прийнятної че­рез відсутність продуктивності, яка забезпечується наявністю ос­новних фондів або інфраструктури.

• Досягнення стратегічних цілей певними державними установами, яке погребує певних основних фондів, у реальності сприяє появі такого ото­чення або інфраструктури, які потрібні для здійснення стратегічних видів діяльності. Тобто результати діяльності однієї державної устано­ви, яка відбувається з використанням основних фондів, становить базо­вий підхід, точку відліку для діяльності іншої державної установи.

Цикл капітального бюджетування

Капітальне бюджетування може і повинно відбуватися як на державно­му, так і на місцевому рівнях. Представлений цикл капітального бюджету­вання також може використовуватися в процесі капітального бюджетування як на державному, так і на місцевому рівнях.

Цикл капітального бюджетування не повинен відбуватися у вакуумі, він має бути складовою стратегічного методу вирішення державних, регіональних та місцевих проблем, які можна вирішити або зменшити їх мас­штаби завдяки наявності та використанню основних фондів.

Цикл капітального бюджетування складається з таких фаз, кожна з яких, у свою чергу складається з кількох етапів:

• фаза планування, під час якої організація або певний рівень виконав­чої влади:

□ проводить інвентаризацію споруд, інфраструктури та оцінку їх

стану;

□ визначає програми (проекти), які потребують основних фондів для того, щоб досягти цілей при виконанні завдань;

j оцінює кумулятивні потреби в основних фондах;

□ розроблює плановий підхід їх отримання.

• Фаза бюджетування, під час якої здійснюється оцінка ресурсів, не­обхідних для отримання основних фондів, а також оцінка джерел фінансування:

□ підтримка з боку громади. На цьому етапі громадян інформують що­до пріоритетних потреб, та як їх задоволення вплине на бюджет. Гро­мадяни мають можливість висловити своє ставлення до цих питань. Заручення такою підтримкою є досить тривалим процесом, який мо­же розпочинатися з формування спільного дорадчого комітету;

□ етап остаточного бюджетування передбачає розробку і схвалення остаточного капітального бюджету (на бюджетний рік) та програ­ми капітальних вдосконалень (на наступні бюджетні роки), але ли­ше після проведення громадських слухань та використання грома­дянами інших можливостей для висловлення своїх побажань;

• фаза придбання, під час якої надаються ресурси та отримуються ос­новні фонди;

• фаза управління користуванням, під час якої здійснюються моніто­ринг, оцінка та технічне забезпечення основних фондів, які викорис­товуються.

Кожна з цих фаз відіграє важливу роль у циклі капітального бюджету- вання, а відтак - у процесі забезпечення основними фондами, та гарантує їх належну експлуатацію.

Планування

Планування — це перший дуже важливий етап у циклі капітального бюджетування, який має важливе значення для визначення остаточної ефек­тивності та використання основних фондів. Процес планування чітко визна­чає та обґрунтовує потребу в основних фондах, а відтак становить серцевину процесу капітального бюджетування. Крім того, цей перший етап пов'язує стратегічний процес планування для плану капітальних удосконалень (у ньому визначаються цілі та завдання) та баланс циклу капітального бюдже­тування (під час якого визначаються основні фонди, необхідні для досягнен­ня багатьох з визначених цілей та завдань).

Основне правило капітального бюджетування полягає в тому, що не­обхідність капітальних фондів обґрунтовується в процесі стратегічного пла­нування (внаслідок цього розробляється план капітальних удосконалень, що базується на побажаннях громадян). Проекти капітальних видатків не слід розпочинати без доведення обов'язкової в них необхідності та обґрунтуван­ня потреби. Завдання ліквідації нинішньої розбіжності між рівнем надход­жень та поточних потреб має надзвичайно важливе значення, щоб робити ви­трати на ті основні фонди, які не мають вирішального значення для задово­лення основних потреб територіальної громади.

Складові етапи фази планування

А. Базова оцінка та опис потреби

Пошуки коштів для придбання основних фондів слід розпочинати ли­ше тоді, коли посадові особи місцевого рівня у співпраці з місцевою грома­дою вже розробили стратегічний план з конкретними цілями та потребами. Це зумовлено тим, що придбання основних фондів без узгодження із стра­тегічним підходом та планом до розв'язання більш масштабної проблеми мо­же не зменшити чи усунути основну причину проблеми, а привести лише до часткового вирішення проблеми або ж може не вирішити проблему упро­довж ефективного терміну функціонування основного фонду.

Щоб обґрунтувати потребу в основних фондах, керівники галузевих відділів та управлінь мають описати "базові" умови, які існують у сфері ре­алізації конкретної функції (програми) на час, коли необхідні ці фонди, тоб­то вони мають описати та оцінити розрив між поточними потужностями існуючих фондів та бажаним або фактично необхідним рівнем потужності. Таке обґрунтування має містити як словесний опис умов реалізації поточної програми, так і деякий кількісний аналіз, який описує базову потребу. Також необхідно описати, чому поточні базові умови унеможливлюють виконання конкретного завдання чи мети.

Такий аналіз має бути повністю об'єктивним і повинен чітко описува­ти, що потрібно і чому цс необхідно, і яку користь це принесе територіальній громаді. По можливості, аналіз має кількісно довести необхідність основних фондів та їх корисність для громади і (або) привести до зменшення витрат та підвищення ефективності надання послуг. Також необхідно розглянути соціальні та економічні витрати в разі ненадання фондів. Аналіз має також описувати фінансові втрати або негативні наслідки для економіки чи суспільства у випадку збереження існуючого стану речей.

Пошук ресурсів для придбання основних фондів просто через те, що існує така можливість, - недостатнє обґрунтування. До того ж поки базовий аналіз (аналітична оцінка) не виявить необхідність в основних фондах для задоволення потреб і можливості для їх придбання, не слід приймати рішен­ня щодо пошуку даних ресурсів.

Існує низка прийнятних результатів об'єктивного аналізу описаного вище, тому аналіз може виявити, що:

• немає потреби в основних фондах;

• основні фонди необхідні, але немає можливості обґрунтувати потре­бу в них, тому що це дуже дорого, немає необхідної технології, не бу­де надано річних операційних фондів та фондів па утримання або з інших причин:

• основні фонди необхідні і можна обґрунтувати їх придбання, але не так, як це спочатку передбачалося, або не в той час, який передбачено за планом, або не так, як для найбільш пріоритетної потреби.

Можна навести деякі приклади.

Скажімо, посадові особи міністерства та обласного управління освіти дослідили якість та сутність початкової освіти в сільській місцевості і визна­чили, що вона не відповідає стратегічній меті держави щодо забезпечення до­статнього доступу до якісної освіти для всіх дітей.

• Щоб визначити, чи така думка відповідає дійсності, офіційні осо­би повинні зібрати конкретну інформацію щодо кількості дітей, які отримують початкову освіту на даний час, з'ясувати кількість (перелік), потужність (розміщення) існуючих закладів освіти по­чаткової школи (стосовно всієї країни або конкретних регіонів), очікувану кількість дітей, яких приймуть на навчання протягом наступних п'яти років, кількість (перелік), потужність (розміщен­ня) закладів освіти, необхідних для забезпечення освітою цього населення.

• Посадові особи мають порівняти існуючі потужності закладів освіти початкової школи з передбачуваними потребами. У ході та­кого порівняння керівники мають оцінити витрати на звичайне утримання існуючого забезпечення та наявних закладів освіти та втрати від збереження існуючої ситуації взагалі без змін. Вони мають також сформувати перелік основних фондів, необхідних для забезпечення очікуваного попиту. На підставі такого аналізу необхідно визначити, чи потрібно розширювати заклади освіти, і якщо так, то визначити, які саме заклади освіти потрібні, де їх слід розмістити та як ефективніше організувати підвезення дітей.

У процесі аналізу необхідно отримати відповіді на такі запитання:

• Яка загальна кількість учнів та вчителів у кожному класі та в кожній школі на території району?

• Яка середня наповнюваність класів і клас і в-комплектів?

• Яка загальна кількість шкіл та класних кімнат на даний час?

• Які витрати існуючої мережі бюджетних організацій?

• Які прогнози у зміні загальної кількості населення на наступні 5 років, особливо дітей шкільного віку?

• Яка густота населення та тенденції її змін?

• Як вплинуть прогнозовані зміни?

• Які плани щодо існуючої мережі (будівництво, закриття шкіл)?

Б. Функціональні вимоги

Якщо існує обґрунтування потреби в основних фондах відповідно до ви­мог об'єктивного аналізу і якщо прийняте рішення (органами управління) щодо придбання основних фондів, то необхідно провести низку додаткових аналітич­них етапів. Ці етапи передбачають створення набору кількісних показників очікуваних результатів використання наданих фондів. Тобто необхідно точно визначити, чого можна досягти за допомогою даних основних фондів.

Щоб створити основу для визначення цих вимог, необхідно зробити такі кроки:

• описати функцію (програму), в межах якої передбачається придбан­ня основних фондів;

• визначити завдання та мету, для сприяння реалізації якої будуть ви­користовуватись дані основні фонди;

• розглянути (обговорити), чого саме передбачається досягти за допо­могою цих основних фондів;

• вказати, які нові функції можна буде виконувати (чи поліпшити існу­ючі) завдяки придбаним основним фондам.

Функціональні вимоги щодо основних фондів мають бути визначені у вигляді загальних можливостей, а не лише специфічних для конкретної си­туації. Процес відбору найприйнятнішої форми (виду) основних фондів роз­глянемо на етапі В, а на етапі Б визначимо і виберемо загальні функціональні вимоги.

Виходячи з прикладу щодо закладів початкової освіти, прикладом функціональних вимог є:

• визначивши, що існуючої потужності закладів початкової освіти в районі недостатньо для забезпечення поточних потреб, що існуюча мережа потребує значних капіталовкладень і що зростаюча кількість учнів початкової школи в наступному періоді створюватиме попит на розширення мережі, якої зараз немає, офіційні особи мають визначи­ти функціональні можливості, яких вони прагнуть надати;

• у даному прикладі опис функціональних можливостей має базувати­ся щонайменше па двох факторах: 1) він має базуватися на раніше розробленому наборі завдань та цілей, які має досягти початкова

школа для дітей; 2) він мас базуватися на розриві між рівнем послуг, описаним під час базової оцінки, та рівнем послуг, який передбачено стратегічними завданнями та цілями.

На питання функціонального аналізу можна відповісти, вивчивши та перевіривши:

• цілі та завдання навчальної програми;

• стандарти (державного компоненту), яким має слідувати програма;

• існуючу та вже заплановану потужність шкіл;

• розрив, який може виявитися між бажаними цілями й стандартами та існуючими і запланованими потужностями.

В. Вибір найкращих фондів

Ймовірно, що об’єктивний аналіз, проведений з метою підтримки (пе­ревірки) базової оцінки, виявить, що більш ніж один вид основних фондів може задовольнити визначену потребу. У такій ситуації офіційні особи ма­ють здійснити подальший аналіз, щоб прийняти найкраще рішення. Це рішення мас базуватися на трьох факторах:

1) наявності фондів;

2) доступності фондів;

3) Витрат (вигоди) окремих фондів.

Наявність фондів означає, що основні фонди, які бажають отримати го­ловні розпорядники, представлені на ринку і тому їх можна використати для вирішення визначених проблем. Фонди можуть бути представлені в різних формах і їх можна отримати з різних джерел (від різних поставщиків). Про­те наявність фондів на ринку ще недостатня для того, щоб їх придбати і (або) застосовувати до вирішення проблем: їх можна придбати лише в тому випадку, якщо вони допоможуть у виконанні завдань та цілей, і (або) якщо вони сприятимуть кращому використанню наявних ресурсів.

Головні розпорядники миють оцінити наявні фонди кожної з форм або кожного з джерел і повинні намагатися визначити правомірність їх викори­стання для вирішення існуючої проблеми.

Головні розпорядники мають визначити, повне чи часткове вирішення проблеми забезпечить кожна з альтернатив, створить більші потужності, ніж це необхідно (на основі Базової оцінки чи Функціональних вимог), чи разом із вирішенням однієї проблеми спричинить нові проблеми чи більші витрати.

Доступність фондів означає, що придбання основних фондів можливе в межах бюджетних призначень. Це також означає, що можна отримати один або більше альтернативних фондів чи поставників у межах бюджетних при­значень. Якщо, виходячи з бюджету, не можна придбати основний фонд від­разу і повністю, посадові особи мають визначити, чи можна його придбати по­ступово. Необхідно провести ретельну оцінку потенційних джерел фінансу­вання.

Посадові особи також розробляють оцінки майбутніх річних опе­раційних витрат та витрат на утримання основного фонду (чи різних його альтернатив). Основний фонд може бути доступним по ціні, але операційні витрати та витрати на його утримання в майбутньому можуть бути більши­ми, ніж відповідна частина місцевого бюджету.

Витрати/вигоди основних фондів означають, що необхідно порівняти витрати та вигоди використання кожної з альтернатив. За відсутності особ­ливих умов слід вибирати ту альтернативу, яка мас найнижчу ціну, найнижчі витрати на утримання та найбільшу потужність щодо надання послуг і спри­яння реалізації програмних цілей.

Наведемо приклади функціональних вимог щодо закладів початкової освіти.

• Посадові особи здійснили огляд існуючої мережі закладів початкової школи і виявили, що кількість установ А потрібна тепер, а кількість Б бу­де необхідна в наступні п'ять років для забезпечення доступу до якісної освіти на тому рівні, який визначений відповідними завданнями та ціля­ми.

• Зроблений огляд виявив, що деяка кількість В серед наявної мережі не відповідає необхідним вимогам.

• Посадові особи проводять оцінку В кількості закладів освіти, і визна­чають, що із загальної кількості В закладів кількість Г можна мо­дернізувати до рівня, достатнього для того, щоб відповідати стандар­там, але модернізація Д кількості закладів коштуватиме дорожче, ніж заміна їх на нові.

• Посадові особи оцінюють будівлі, що знаходяться по сусідству з Д кількістю закладів, щоб визначити, чи можна існуючі споруди адап­тувати для цілей початкової школи, і якщо так, то в цілому визнача­ють, якими можуть бути витрати.

• Після визначення загальної потреби в закладах навчання і відніман­ня кількості наявних у даний момент закладів, які дозволяють вико­нувати відповідні завдання та цілі, посадові особи матимуть планову кількість додаткових закладів, які можуть знадобитися. Потім офіційні особи визначають, яку частину запланованої кількості мож­на отримати шляхом перепланування (трансформації), а яку не­обхідно придбати.

• Необхідно оцінити загальну кількість коштів по оптимізації існуючої ме­режі, щоб визначити, чи вкладається ця сума в бюджетні асигнування. Як­що оцінена сума перевищує очікувані бюджетні асигнування, необхідно сформувати пріоритетний порядок або схему, відповідно до чого реор­ганізацію існуючої мережі буде передбачено в бюджеті.

• До того ж у місцевостях, де недоцільно з точки зору бюджету створювати заклади для занадто малої кількості учнів, посадові особи мають оцінити інші альтернативи, такі як оренда приміщень, поєднання засобів навчан­ня для початкової школи з іншими засобами, створення регіональних центрів замість закладів у сільській місцевості, підвезення учнів тощо.

Лише після проведення попередніх видів аналізу офіційні особи мо­жуть складати план капіталовкладень і вносити витрати на придбання до бю­джетного процесу. При цьому необхідно проаналізувати коло інформації, щоб отримати відповідь на такі запитання:

• Які саме кошти потрібні та у якій формі?

• Чи є в наявності фонди (або постачальники цих фондів) на даній те­риторії або чи можна їх отримати швидко?

• Якщо фонди можна отримати з більше ніж одного джерела, то має бу­ти оцінена їх якість, відносні переваги та недоліки.

• Чи придбання цих фондів повністю задовольнить визначену потре­бу? Якщо ні, то які необхідні додаткові кроки або фонди?

• Чи можна отримати необхідні фонди в межах бюджетних призна­чень?

• Які витрати на утримання цих фондів, і чи можуть ці витрати не ви­ходити за межі відомих бюджетних призначень?

• Які надходження та витрати кожного альтернативного фонду.

Складання бюджету (бюджетування)

Фаза складання бюджету в процесі загального капітального бюджету­вання повинна бути керованою та здійснюватися керівниками обласного, рай­онного та міського фінансового управління спільно з управлінням економіки згідно з тими самими процедурами, що й фаза складання бюджету для здійснення будь-якого іншого виду діяльності. Тобто, якщо було прийнято рішення щодо придбання основних фондів, їх придбання необхідно обґрунту­вати та скласти запит відповідно до встановлених бюджетних процедур.

Існує декілька факторів щодо придбання основних фондів, які не­обхідно розглянути в ході бюджетного процесу.

• Основні фонди мають бути заплановані і придбані лише в тому разі, якщо це узгоджується із завданнями та цілями державної установи (органу влади) і сприятиме виконанню цих цілей та завдань.

• По можливості керівництво обласного, районного та міського рівнів повинно забезпечувати два бюджети: капітальний та поточний. Це має надзвичайно важливе значення з погляду ефективного фіскального ме­неджменту; крім того, розподіл видатків на поточні та капітальні збільшує прозорість, оскільки це дає можливість громадянам розрізня­ти, скільки коштів витрачається на придбання основних фондів і скільки - на впровадження програм з надання громадських послуг.

• Якщо основні фонди можна отримати і (або) повністю сплатити за них протягом одного року, то річного бюджету має вистачити, щоб за­безпечити достатню кількість грошей.

• Якщо основні фонди можна отримати і (або) повністю сплатити їх вартість протягом двох або більше років, тоді необхідно або знати напе­ред, що у бюджетах цих років буде достатньо коштів, або необхідні кош­ти мають бути заброньовані (зарезервовані) для придбання основних фондів, і тому їх не можна буде використовувати для інших потреб.

• У ході складання бюджету для придбання основних фондів вкрай важливо оцінити річні операційні витрати та витрати на утримання таких основних фондів. Ці витрати мають бути внесені до кожного з бюджетів наступних років.

Придбання

Фаза придбання включає низку послідовних кроків після того, як бю­джет, у якому передбачені кошти на придбання основних фондів, набрав чинності.

Фаза придбання, під час. якої надаються ресурси та отримуються ос­новні фонди, та фаза управління користуванням, під час якої здійснюється моніторинг основними фондами, що перебувають у користуванні, будуть розглянуті в наступному модулі навчального курсу.

Підготовка проекту рішення про місцевий бюджет та пояснювальної записки

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради схвалюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради.

Разом з ним необхідно подавати:

• пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна містити:

- інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, які покладено в основу проекту місцевого бюджету;

- оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у резуль­таті наданих відповідною радою податкових пільг;