Бюджетний календар 10 страница

Аналіз фінансових даних є основою управління органів місцевого са­моврядування. Ефективне управління фінансами, що включає розуміння по­точної фінансової ситуації, і вміння прогнозувати доходи та видатки бюдже­ту є найважливішим елементом оцінки фінансового стану. Існує три основ­них категорії аналізу:

• контроль за видатками - витрати на надання послуг та фактори, що впливають на зростання рівня витрат;

• забезпечення бюджетних надходжень - можливості мобілізації орга­ном місцевого самоврядування наявних джерел доходів;

• фінансовий баланс - планований та поточний баланс між видатками та доходами нині та тенденції на майбутнє.

Напрями аналізу видатків на утримання органів місцевого самоврядування

Проаналізувати:

• численність органів місцевого самоврядування в розрізі юридичних осіб, завантаженості (особливо відділів субсидій та нарахування до­помог), порівняти з іншими містами та районами;

• видатки на утримання органів місцевого самоврядування (звернути увагу на утримання, енергоносії);

• правильність використання коштів на мобільні телефони та утриман­ня і придбання легкового транспорту, утримання охорони;

• повноту зарахування до бюджету спеціальних коштів органів місце­вого самоврядування;

• дебіторську та кредиторську заборгованість і дотримання бюджетної дисципліни в органах місцевого самоврядування, особливу увагу звернути на уточнення бюджетних призначень після фактичних пе­ревитрат;

• правильність використання коштів:

□ на заробітну плату, преміювання, доплати за інтенсивність праці;

□ на санаторно-курортні путівки та лікування;

□ на відрядження (особливо за кордон), на організацію прийомів та дотримання лімітів видатків;

• використання основних засобів.

Напрями аналізу видатків на освіту, охорону здоров'я, культуру

Проаналізувати:

• численність працівників, у тому числі в розрахунку на одного жителя (одного учня і т.д.), порівняти з іншими містами/ районами;

• навчальне навантаження вчителів, введення додаткових посад і штат­них одиниць, фактично зайняті посади, частку обслуговуючого пер­соналу;

• наповнюваність у класах порівняно з іншими містами/районами;

• контингенти учнів і вихованців для розрахунків видатків;

• кількість груп у дитячих дошкільних закладах, відвідування дітьми дошкільних закладів;

• дотримання лімітів водо-, теплопостачання, використання електрое­нергії, інших енергоносіїв, вивозу твердих побутових відходів (порівняльний аналіз по закладах, установах і організаціях);

• дотримання типових штатів;

• дотримання норм харчування;

• дотримання норм видатків на прийоми;

• дотримання чинного порядку придбання і утримання мобільних те­лефонів та легкового транспорту;

• кошторис видатків щодо пріоритетності соціальних виплат, наяв­ності розрахунків та обґрунтувань (врахування підвищення за­робітної плати, повноти врахування);

• дотримання чинного законодавства з питань оплати праці;

• надходження коштів від оренди приміщень, платних послуг, спеціальних коштів, коштів за дорученнями (правильність нараху­вання оренди та відшкодування комунальних послуг);

• здійснення видатків на утримання санаторіїв, будинків відпочинку;

• стан дебіторської та кредиторської заборгованості та дотримання бю­джетної дисципліни в бюджетних установах (наявність дебіторської заборгованості).

Напрями аналізу використання коштів на соціальний захист

Проаналізувати:

• обгрунтованість надання фінансової допомоги громадським ор­ганізаціям (ветеранів, інвалідів, УТОГ, УТОС);

• правильність призначення субвенцій, допомог).

Напрями аналізу використання коштів на благоустрій і будівництво

Перевірити:

• наявність кошторисної документації, правильність розрахунків та складання;

• виконання депутатських запитів;

• пріоритетність у добудові незавершених об'єктів;

• заходи, що вживаються щодо реалізації недобудованих об'єктів;

• витрати на обслуговування незавершеного будівництва.

Напрями аналізу використання коштів бюджету на дотацію житлово-ко­мунальному господарству, міському пасажирському транспорту

Проаналізувати:

• обгрунтованість надання дотацій;

• заходи, які вживаються щодо зменшення дотацій;

• які заходи вживаються для погашення населенням заборгованості за надані послуги (порівняти рівень платежів, рівень заборгованості понад б місяців);

• ефективність прийнятих рішень з цих питань.

Ключові фактори контролю за видатками, залучення доходів та забез­печення фінансового балансу показано на рис. 3.

Відповідно до Бюджетного кодексу в місцевому бюджеті містяться надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автоном­ної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцево­го самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету. Частину схеми " Доходи", представлену в лівій частині рис. 3, розподілено на власні джерела та зовнішні. Основними вла­сними джерелами доходів є закріплені за місцевими бюджетами податки і збори, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних транс­фертів. Зовнішні джерела включають дотації, субвенції та запозичення.

Загальноприйнятим джерелом місцевих надходжень є податки та збо­ри, ставки яких встановлює та має право стягувати орган місцевого самовря­дування. „Адміністрування збору доходів" - другий основний елемент схеми в частині "Доходи". Як правило, адміністрування ніколи не буває стовідсот­ково ефективними, оскільки, навіть при найкращій організації збору по­датків можлива недоїмка. Рівень недоїмки — основний критерій ефектив­ності процедур збирання.

Короткострокові кредити для погашення касових розривів свідчать про певні проблеми у плануванні доходів та видатків, а довгострокові креди­ти під інвестиційні проекти, як правило, є ознакою належного управління фінансами і довіри до керівництва з боку позичальників. Цільове фінансу­вання капіталовкладень та кредити на інвестиційні проекти створюють по­требу своєчасного планування витрат на утримання цих об'єктів у майбутнь­ому та інших операційних витрат, пов'язаних з їх експлуатацією.

Друга частина рис. 3 стосується відповідальності за послуги. Насамперед слід аналізувати обсяг фактично наданих послуг. Важливим фактором є заборгованість бюджету та її динаміка.

Фінансовий баланс - це порівняння доходів та видатків. Якщо доходи перевищують видатки, існує профіцит; якщо видатки більші за доходи, то на­явний дефіцит. Відповідно до Кодексу, бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно в час­тині бюджету розвитку. Джерелом покриття цього дефіциту є запозичення. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищ­них бюджетів з дефіцитом не допускається.

Збалансування бюджету - найбільш відповідальний етап формування бюджету.

Сфери застосування аналізу:

• визначення резервів надходження коштів;

• прогнозування тенденцій на майбутнє;

• оцінка фінансового стану;

• оцінка впливу змін у ставках місцевих податків і зборів;

• поліпшення економічної ефективності комунальних послуг;

• поліпшення планування та виконання бюджету.

Прогнозування доходів та видатків місцевих бюджетів

Фінансове прогнозування - це процес складання органами місцевого самоврядування прогнозу доходів і видатків майбутніх років, що базується

Розділ 4. Організація формування і розподілу коштів органів місцевого самоврядування

на економічних припущеннях і специфічних припущеннях по фінансовій політиці. Прогнози є інструментами фінансового управління, що можуть припустити майбутній фінансовий вплив поточної політики, економічних тенденцій і припущень. Застосовані поза річним бюджетом прогнози пов'язують річний доход з іншою, більш довгостроковою роботою з місцево­го планування і розвитку. Фінансові прогнози доходів і видатків пов'язують річний доход з капітальним бюджетуванням, борговим плануванням та соціально-економічним розвитком.

Існує безліч можливих підходів до прогнозування, але не має єдино правильних рішень. Проте деякі узагальнення можна зробити щодо процесу і результатів, очікуваних від багаторічних фінансових прогнозів:

• На відміну від збалансованого річного бюджету, прогнози зазви­чай незбалансовані і витрати перевищують доходи. Причиною цього є методологія прогнозування, що базується на поточній політиці, програмах та економічних припущеннях. Ця політика й припущення впливають па доходи і витрати по-різному, тому вони ростуть з різною швидкістю, дисбалансуючи в майбутньому річний бюджет.

• Прогнози витрат - це насамперед розширення поточних або заплано­ваних програм, а також програм інвестування.

Прогнозування слугує двом цілям:

1) розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);

2) визначає і аналізує можливості збалансування доходів та видатків (аналіз дефіциту).

Фінансове планування (особливо прогнозування) є важливим інстру­ментом управління і дає реальні переваги органам місцевого самоврядуван­ня та громадянам, а саме:

• пов'язує політику і бюджет для досягнення довгострокових планів;

• окреслює фінансове майбутнє і залишає час для запобігання неспри­ятливим подіям;

• поліпшує якість прийняття фінансових рішень;

• дає можливість визначити альтернативні шляхи вирішення зазначе­них проблем;

• удосконалює процес формування бюджету;

• дає можливість краще оцінити бюджетні пропозиції та прийняти відповідні рішення;

• сприяє відкритості управління і прозорості прийняття рішень.

Правильний підхід до прогнозування залежить від періоду, який роз­глядається. Для того щоб бути ефективними, прогнози не обов'язково по­винні бути точними. Фактично в прогнозуванні точність менш важлива, ніж процес. Процес сам по собі може підняти ефективність діяльності органів місцевого самоврядування. Наприклад, якщо органи місцевого самовряду­вання прогнозують недостачу доходів через два роки, розмір дефіциту менш важливий, ніж факт, що він буде наявний. Якщо органи місцевого самовря­дування своєчасно займуться вирішенням проблеми майбутнього дефіциту, то це означає, що процес прогнозування змусив відповідальних осіб приймати рішення раніше, ніж вони це зробили б, поліпшуючи в такий спосіб майбутню фінансову ситуацію.

Для прогнозування доходів необхідно:

• визначити джерела доходів, з яких складатимуться прогнози;

• зібрати фактичні дані по кожному джерелу доходів, принаймні за три останні роки;

• визначити основу для прогнозу (почистити дані, виключивши негрошові надходження чи відшкодування та переплати);

• прогнозувати дані і характеристики кожного джерела доходів для визначення найбільш придатної методики прогнозування;

• вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування;

• визначити, чи прийнятний цей прогноз доходів, та відрегулювати йо­го відповідно до змін, що можуть вплинути на доход.

Методи прогнозування доходів та видатків показано в табл. 8.

Таблиця 8

Методи прогнозування доходів та видатків

Метод прогнозування	Опис	Приклад використання	Коментарі
Експертна оцінка	Експерт пропонує най­краще припущення про майбутні доходи/видат­ки, покладаючись на свої спеціалізовані знання	Часто використовується для приблизної оцінки суми запозичень
Аналіз тенденцій	Минулі тенденції нада­ють підставу для про­гнозування майбутніх змін	Підходить для оцінки доходів, які є постійни­ми, щороку змінюються на постійну величину чи розвиваються в передба­чуваному напрямі	Важливо також розгля­дати зміни, які ще не відображені в минулих тенденціях (наприклад, зміни в базі оподатку­вання)
Детермініс­тичний підхід	Припускається постій­ність відношень між прогнозованою перемін­ною та певним іншим фактором (наприклад, економічним чи демо­графічним перемінним фактором)	Може використовувати­ся для оцінки податків, пов'язаних з конкрет­ною кількістю проданих чи куплених товарів чи видатків, що пов'язані зі стандартом надання по­слуг на певному рівні	Потребує: прогнозування щодо відповідних пов'язаних факторів
Економетричне моделювання	Установлює відношення між перемінною доходу або видатку та рядом "причинних" чи поясню­вальних факторів	Використовується щодо перемінних, що перебу­вають під впливом циклічних змін	Математично складне та потребує великої кіль­кості даних
Аналіз фінансового білішу	Розглядає прямий та "помножувальний" вплив на доходи та ви­датки, що має відношен­ня до нового розвитку	Використовується для прогнозування додат­кових податкових над­ходжень та видатків на послуги, які спричини­лися будівництвом нового житла	Може використовувати прості математичні розрахунки, такі як множен­ня частки на приріст на­селення, або більш складні економетричні методики

Метод „експертної оцінки" покладається на багаторічний досвід, знання й ознайомленість з питаннями доходів та видатків для підготовки прогнозу.

Переваги „експертного" методу: здатність складати порівняно точні прогнози. Недоліки: відсутність чіткої техніки, що ускладнює визначення правильності при аналізі методики прогнозування.

„Прогнозування тенденцій" — це техніка, що цілком покладається на час як єдину визначальну змінну. Техніка тенденцій залежить від щорічних змін у змінній попереднього року (наприклад, джерело доходу чи категорія витрат). Визначаючи зміни за минулі роки, деякі доходи і витрати можна спрогнозувати досить точно. Техніка тенденцій припускає, що рівень зростання в майбутньому році буде таким самим, як і в останні роки. Це при­пущення може бути більш реалістичним, якщо зміни та їх вплив виміряні точніше.

Висновки щодо типу змін, які відбулися, дають декілька варіантів її ви­користання в прогнозуванні, а саме:

• якщо змінна в минулому році не змінилася, можна припустити, що вона буде незмінною на прогнозований період;

• якщо змінна в минулому році постійно зростала, можна припустити, що вона продовжуватиме щорічно зростати приблизно в тих самих абсолютних розмірах;

• якщо змінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу.

Метод тенденцій - надійний інструмент для доходів та видатків не за­надто чутливих до економічних умов.

„Визначальні прогнози" використовують не час, а інші фактори для „визначення" прогнозу. Ці фактори можуть включати зміни в населенні, спо­живачах соціальних послуг чи інші соціальні й економічні змінні, які безпо­середньо впливають на доходи чи видатки. Найбільш розповсюджені визна­чальні прогнози ґрунтуються на попередньо установленій формулі в розра­хунку прогнозованих доходів чи видатків. Наприклад, можна визначити, що середній розмір сплати фіксованого податку становить 60 грн. із суб'єкта підприємницької діяльності, а середній приріст переходу платників па спла­ту фіксованого податку протягом наступного року становитиме 1200 грн., то можна припустити додаткове збільшення надходжень у сумі 72 000 тис. грн.

Більш реалістичне застосування означальних прогнозів - прогнозу­вання видатків за фактичними вхідними даними у видатковій частині бюд­жету. Наприклад, якщо в наступному році передбачається збільшення пер­ших класів загальноосвітніх шкіл чи кількості отримувачів субсидій насе­ленню, то відповідно необхідно планувати збільшення відповідних витрат.

Визначальне прогнозування покладається на використання середніх ве­личин, які особливо не відчувають значних мін, але використання середніх величин може зменшувати розмір прогнозованих доходів і витрат, якщо еко­номіка на підйомі, та переоцінювати їх в економіці, яка переживає спад.

Економетричне чи статистичне прогнозування поєднує економічні принципи і статистичні теорії. За економетричними моделями можна розг­лянути вплив кількох змінних на доходи чи видатки шляхом визначення не­залежних змінних, які найбільш прийнятні для відповідних даних. Ці змінні можуть використовуватися для прогнозування майбутніх змін джерела до­ходу чи видатків, пов'язаних з економікою (наприклад, прибутковий пода­ток з громадян).

Регресивний аналіз найбільше підходить для економетричного прогно­зування. Він включає 4 етапи для прогнозування доходів та видатків:

1) визначення функціонального взаємозв'язку між визначеними дже­релами доходу чи видатків й однією чи двома незалежними змінни­ми; один з підходів - використання серії незалежних змінних, які найбільше прийнятні для фактичних даних по доходах;

2) збирання фактичних даних за аналізованою залежною змінною і за кожною з незалежних змінних;

3) статистичне оцінювання передбачуваного взаємозв'язку за лінійною регресією;

4) використання прогнозованих величин незалежної змінної для про­гнозування доходів чи витрат.

Економетричне прогнозування найбільше підходить для прогнозуван­ня змінної доходів, що залежить від економічних умов.

Аналіз фінансового впливу розглядає безпосередній зростаючий вплив на надходження та видатки, насамперед ті, які стосуються нових розробок. Прогнозування видатки можна за економетричними технологіями чи техно­логіями тенденцій, але найбільше прийнятно це робити за визначальною чи бухгалтерського ідентичністю. Цей підхід покладається на різні рівні поділу витрат (персонал, матеріали, придбання, обслуговування, боргу) з прогнозо­ваними витратами, ґрунтуючись на послідовних припущеннях про рівні по­слуг, продуктивності і цін. Цей підхід до прогнозування можна розділити на дві категорії. Перша розділяє видатки організаційно за головними розпоряд­никами коштів та за економічною класифікацією; друга - за програмами.

При прогнозуванні видатків використовується два підходи. Перший з них використовує фактичні вхідні для прогнозування витрат. Вони можуть включати кількість працюючих, споживачів соціальних послуг, вартість ко­мунальних послуг та послуг з обслуговування. Наприклад, для визначення фонду оплати праці беруть середню заробітну плату та кількість працюючих.

Другий підхід використовує визначені збільшення в загальній бюд­жетній базі для прогнозування видатків. Використовуючи бюджет поточно­го року як вихідну позицію, необхідно визначити постійний рівень обслуго­вування по бюджету як базову лінію. Пункти, що відкидаються: разові за­купівлі, контракти та скорочення послуг.

Збільшення в рівні обслуговування повинні бути визначені місцевою бюджетною політикою (затверджені радою) або бюджетною політикою уря­ду. Зміни в рівні обслуговування чи вартості можна згрупувати по таких ка­тегоріях:

• спричинені зміною державного закону;

• затверджені місцевими програмами чи змінами місцевої політики;

• збільшення продуктивності, схвалене радою чи виконкомом;

• розширення сфери обслуговування;

• придбання обладнання, інвестиційні програми.

Важливим фактором прогнозування є система моніторингу тенденцій, що включає роботу з моніторингу ключових економічних і податкових ста­тистичних даних та їхнє відстеження в часовому інтервалі.

Аналіз факторів, що впливають на доходи

Проаналізувати:

• недоїмку з платежів до бюджету (заходи по її ліквідації);

• зменшення заборгованості за виплатою заробітної плати на підприємствах та в бюджетних установах;

• тенденції переходу на сплату єдиного податку;

• повноту зарахування до бюджету відсотків, що сплачуються устано­вами банків за користування тимчасово вільними залишками бюд­жетних коштів;

• взаємні розрахунки між бюджетами;

• запозичення та погашення позик;

• повноту зарахування до бюджету плати населення за надані послуги в бюджетних установах, спеціальних коштів та коштів за доручення­ми;

• надходження місцевих податків та зборів у розрізі структур, тцо здійснюють їх адміністрування, повноту їх зарахування (інвентари­зація торгових місць);

• обґрунтованість звільнення від оподаткування підприємств, установ і організацій.

Яку комбінацію методів не використовували б ті, хто складає прогно­зи, деякі типи доходів дуже складно передбачити. Взагалі зробити довгостро­ковий прогноз для будь-якого типу доходу передбачити дуже складно. У ви­падку, якщо джерело доходу чуттєво реагує на зовнішні зміни, складач про­гнозу має покладатися тільки на своє інформоване судження та уважно слідкувати за економічним середовищем. Іноді дуже приваблює можливість недооцінити такі доходи, що також має свої недоліки. Усе більше органів місцевого самоврядування складають довгострокові прогнози на багато років наперед, що може бути дуже цінним для запобігання майбутнім про­блемам, але ці прогнози необхідно робити дуже обережно, повністю ро­зуміючи припущення, на яких вони базуються.

Економетричне моделювання може допомогти тим, хто прогнозує бю­джет, зрозуміти відносини між рівнями доходу та змінами в економіці, але корисність цього методу зменшується, якщо його застосовують до дуже чут­ливих джерел надходжень.

За доходами, які важко передбачити, необхідно одночасно використо­вувати кілька методів прогнозування. Для достовірності тенденцій надход­жень окремих джерел, можливо, доведеться зробити додаткові перевірки, особливо це стосується рівня переплат, погашення реструктуризованої за­боргованості та недоїмки.

Недооцінка доходу відділом доходів забезпечує своєрідну маржу та є кращою за переоцінку, проте її треба використовувати дуже обережно. Най­краща ситуація - це точність; різниця між прогнозом та дійсними надход­женнями має бути 2-5 %. Така точність прогнозу може бути не кожного року та не з кожного джерела доходу, але це - реалістична мета та добрий по­казник ефективності бюджетного прогнозування. Органи місцевого само­врядування звичайно віддають перевагу точності прогнозу, якщо рівень при­хованого дефіциту невисокий.

Прогнозування доходів дуже потрібне для розроблення вірогідного бюджету. З прийняттям Бюджетного кодексу необхідно складати прогноз доходів на три наступні бюджетні періоди (до цього часу всі складали про­гноз на один наступний рік). Однією з переваг прогнозу па багато років є можливість за допомогою відносно невеликих зусиль запобігти утворенню порівняно великої проблеми, яка може статися через кілька років. Якщо треба зменшити видатки, то чим більше є па це часу, тим менше помітними будуть зменшення. Друга перевага полягає в тому, що прогнози доходів на багато років наперед можуть надати у ваше розпорядження багато часу для підвищення податків чи запобігання невчасному зниженню доходів. Про­гнозування також надає можливість планувати вирішення окремих про­блем поетапно, особливо це стосується депутатських запитів.

Потенційна користь від довгострокового прогнозування не підлягає сумніву, але з ним пов'язано кілька проблем. По-перше, за всіх інших рівних умов чим довший період, на який складається прогноз, тим нижча його точність і тим більше несподіваних подій неодмінно відбудеться: інфляція, регулювання чи дерегулювання, зміни тарифної політики, природні умови. Тому в нинішніх умовах не потрібно надто покладатися на прогноз щодо майбутніх років.

Друга проблема стосується довіри. Такі прогнози залежать від різно­манітних припущень, які мають бути чітко визначені, реальні та варті захисту.

Та навіть і точні прогнози можуть ставитися під сумнів. Якщо органи влади звертають увагу на попередження, яке міститься в довгостроковому прогнозі, та запобігають проблемі, тоді така проблема ніколи не виникне.

Розрахунок обсягу міжбюджетних трансфертів

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами здійснюється за формулою, затвердженою поста­новою Кабінету Міністрів України № 1195 (далі - постанова) з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України j4o 1569.

Формула розроблена відповідно до статей 97 і 98 Бюджетного кодексу України для розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними бюджетами, бюджетами міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетами районів.

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюд­жету Автономної Республіки Крим, обласному, бюджету міст Києва і Севас­тополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету (Ті), визначається як різниця між розрахунковим по­казником обсягу видатків, що враховуються при визначенні трансфертів

Розрахунок доходів

Прогнозний показник обсягу доходів відповідного місцевого бюджету, що враховуються при визначенні дотації вирівнювання (коштів, що переда­ються до державного бюджету), формується з надходжень загальнодержав­них податків та зборів, закріплених за місцевими бюджетами згідно зі стат­тями 64 і 66 Бюджетного кодексу України.

Визначається прогнозний показник обсягу доходів по кожному місце­вому бюджету, виходячи з показника індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначено за звітними даними про фактичні надходження відповідних податків, зборів до цього бюджету за 1998 2003 pp. та в цілому до місцевих бюджетів України (як зіставлення розміру середніх за ці роки доходів кожного місцевого бюд­жету в розрахунку на одного мешканця з відповідним показником за місце­вими бюджетами України).

Розрахунок видатків

Розрахункові показники обсягів видатків місцевих бюджетів визначені окремо для кожної галузі, виходячи із загальних ресурсів зведеного бюдже­ту України і місцевих бюджетів та першочерговості соціальних видатків, на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів до них у розрахунку на душу населення (державне управління, охорона здоров'я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт, соціальні програми щодо сім'ї, жінок, молоді та дітей); на дитину або учня - освіта; отримувача соціальних послуг — соціальний захист та соціальне забезпечення (відповідно до норм, визначених у главі 15 Бюджетного кодексу).

Видатки на утримання органів управління (V_yi)

Розрахунковий обсяг видатків на утримання органів управління для бюджетів міст обласного значення (республіканського Автономної Рес­публіки Крим) визначається, виходячи з кількості населення відповідного міста, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості та коригувального коефіцієнта, що має 16 значень (залежно від чисельності населення) за фор­мулою відповідно до пункту 15 постанови №1195.

Постановою Кабінету Міністрів України №1569 до цього пункту внесені такі зміни: при обчисленні обсягу видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення на утримання органів управління та місцевого самоврядування враховано передачу видатків на ут­римання фінансових органів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з Державного бюджету до відповідних місцевих бюджетів та внесено відповідні зміни до формули (1).

Видатки на охорону здоров'я

Розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я визначається за­лежно від чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості для бюджетів міст рес­публіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і бюд­жетів районів з урахуванням коригувальних коефіцієнтів за формулою відповідно до пункту 19 постанови.

Видатки на освіту

Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту визначається за­лежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, фінансо­вого нормативу бюджетної забезпеченості одного учня та кількості учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів станом на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періоду, з урахуванням коригуваль­них коефіцієнтів за формулою відповідно до пункту 24 постанови (обсяг ви­датків на дошкільну освіту визначається залежно від кількості дітей від 3 до б років станом на 1.01, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості на одну дитину з урахуванням коефіцієнта охоплення дітей дошкільними за­кладами).

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (Vsi)

Розрахунковий обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забез­печення визначається виходячи з обсягів ресурсів бюджету на цю мету, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості та контингенту отриму­вачів соціальних послуг окремо за кожним видом таких видатків.

Розрахунок прогнозного обсягу видатків бюджету м. Львів на соціаль­ний захист та соціальне забезпечення (V_si) визначено окремо за видатками на утримання територіальних центрів і відділень соціальної допомоги вдома (V_s3і) та видатках на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей (V_i5і).