Теоретичні відомості та описання установки

За допомогою спеціальних пристроїв (призма Ніколя, поляроїд і т.ін.) природне світло може бути перетворене в лінійно-поляризоване. Основна властивість таких пристроїв полягає в тому, що вони можуть пропускати світлові хвилі, електричний вектор напруженості яких коливається в певному напрямі. Цей напрям називається головним.

У даній роботі досліджуються лінійно-поляризовані (малі) кристали геропатиту (сірчанокислого хініну), нанесеного на целулоїдну плівку. Оптичні осі всіх кристаликів орієнтують в одному напрямі. Кристали геропатита майже повністю поглинають звичайний промінь. Таким чином, природне світло, проходячи крізь поляроїд, стає плоско-поляризованим.

Розглянемо установку, що складається із джерела світла S, двох поляроїдів П і А, фотоелемента Ф (рис. 42.1). Проходячи крізь перший поляроїд (поляризатор), світло стає лінійно-поляризованим. Другий поляроїд (аналізатор) може пропускати тільки ті коливання, які збігаються з його головним напрямом. Якщо головний напрям поляризатора та аналізатора збігаються, то інтенсивність світла буде максимальною. Якщо аналізатор повернути таким чином, що його головний напрям утворює кут з головним напрямом поляризатора, то інтенсивність світла, що пройшло, дорівнюватиме нулю.

Рис.42.1.

В тому випадку, коли головні напрями поляроїдів утворюють між собою деякий кут , інтенсивність світла, що пройшло, буде приймати проміжні значення.

Нехай – амплітуда електричного вектора світлової хвилі, що пропускаються поляризатором; – головний напрям аналізатора. Амплітуду можна розкласти на дві взаємно перпендикулярні складові: і , одна з яких збігається з головним напрямом аналізатора. Коливання, перпендикулярні до напряму , не проходять через аналізатор. Із рис. 42.1 видно, що амплітуда коливань вектора світла, що виходить з аналізатора, дорівнює:

і, оскільки інтенсивність пропорційна квадрату амплітуди, то

(закон Малюса), де – інтенсивність падаючого на аналізатор світла. Якщо , то .