Теоретичні відомості. Дифракцією називається сукупність явищ, що спостерігаються при поширенні світла з різкими неоднорідностями (малі отвори

Дифракцією називається сукупність явищ, що спостерігаються при поширенні світла з різкими неоднорідностями (малі отвори, щілини, границі непрозорих тіл тощо) і зв’язаних з відхиленням від законів геометричної оптики.

Дифракційною решіткою називається сукупність великого числа однакових щілин, що знаходяться на однакових відстанях одна від одної (рис. 41.1). Відстань між серединами, сусідніх щілин називається періодом решітки. При нормальному падінні плоскої світлової хвилі на дифракційну решітку на екрані спостерігається дифракційна картина, що являє собою симетрично розташовані (відносно оптичної осі системи) зображення джерела світла. Ці зображення називаються головними дифракційними максимумами. Вони нумеруються по порядку в обидва боки від центрального, якому присвоюється нульовий індекс. Індекс головного дифракційного максимуму називається порядком максимуму.

Рис. 41.1.

Положення головних дифракційних максимумів визначається рівнянням:

(41.1)

де d – постійна дифракційної решітки; - кут, під яким спостерігається відповідний максимум; n – порядок максимуму (n = 0, ±1, ±2,…); – довжина світлової хвилі.

Визначивши кут для дифракційного максимуму порядку n і знаючи постійну дифракційної решітки d, з (41.1) знаходимо:

(41.2)

тобто визначаємо відповідну довжину світлової хвилі.