Тема 1 Сучасна система міжнародного маркетингу

Поняття та концепції маркетингу. Міжнародний комплекс маркетингу. Способи і стратегії виходу фірми на зовнішній ринок. Характерні риси та специфіка організації міжнародного маркетингу. Інтернаціоналізація. Міжнародний комплекс маркетингу.

Технологічний розвиток у сфері комунікацій і транспорту значно змінює наш погляд на відстань і час і постійно послабляє ті чинності, які змушують утримувати бізнес на місцевому рівні. Економічна інтеграція різних країн і регіонів, регіональні угоди, валютні союзи й усе більше тонке й чітке визначення смаків споживачів і стандартів їхнього рівня життя змушують компанії усе менше дотримуватися географічних границь, конкретних ринків продуктів. Особливості маркетингової діяльності компаній в умовах міжнародного ринку визначаються загальними тенденціями розвитку світового економічного процесу. Глобальний характер економіки та активізація інтернаціоналізації компаній зумовлює формування світового ринку, який об’єднує якісно і кількісно розрізнені господарські системи і є сферою сталих товарно-грошових відносин між ними. Суб’єкти світового ринку пов’язані між собою міжнародним розподілом праці. Ліквідація державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність дозволила вийти на закордонні ринки численним українським підприємцям. Їхня успішна діяльність сьогодні була б неможливої без оволодіння стратегією й методами міжнародного маркетингу.

Адміністративно сучасний світовий ринок являє собою складну систему узгодження політичних, економічних, правових та інших норм і правил та взаємозв’язків між елементами:

- національних господарств;

- регіональних структур;

- глобальних суб’єктів.

Стосовно продукту (об’єктів) світовий ринок об’єднує:

- ринок товарів;

- ринок робочої сили;

- ринок капіталів (цінних паперів);

- ринок інформації.

Суб’єктами світового ринку, а отже суб’єктами міжнародного маркетингу виступають:

- фізичні особи – представники різних країн світу;

- національні юридичні особи;

- міжнародні компанії (спільні підприємства, транснаціональні корпорації, національні експортні та імпортні компанії, що своєю діяльністю суттєво впливають на стан міжнародного ринку);

- наднаціональні структури, що діють у межах макроінтеграційних угруповань, наприклад: EU, NAFTA, OPEC;

- глобальні (міжнародні) організації: МВФ,ВТО, Світовий банк тощо.

До числа найважливіших задач сучасного маркетингу відноситься виявлення незадовільного попиту, для того, щоб орієнтувати виробництво і збут насамперед на його задоволення, а потім забезпечити розробку і продаж тих товарів і послуг, на які покупець пред'явить попит у запланованій перспективі. Іншими словами, сучасний маркетинг ставить виробництво і розподіл, а також будь-яку економічну діяльність у пряму залежність від розвитку ринку. Тому сучасний маркетинг називають «концепцією ринкового керування».

Сутність міжнародного маркетингу полягає в тому, щоб призводить те, що безумовно знаходить збут, а не намагатися нав'язати покупцеві продукцію, не “погоджену” попередньо з ринком (споживачами), тобто призводить те, що продається, а не продавати лише те, що виробляється. Міжнародний маркетинг – це певний спосіб мислення, набір рекомендацій до вибору й прийняття коректних комерційно-господарських рішень із позиції найбільш повного й ефективного задоволення всіх вимог як вітчизняних, так і іноземних споживачів товарів і послуг. Істотних відмінностей між маркетингом на внутрішньому й зовнішньому ринках не існує, оскільки на обох ринках використовуються ті самі принципи й методи маркетингової діяльності. Однак певна специфіка світових ринків надає міжнародному маркетингу характерні риси. Здійснення ефективної збутової політики на зовнішньому ринку повинне враховувати необхідність:

· обґрунтування виробництва тої або іншої продукції (товару, послуги) шляхом виявлення існуючого або потенційного закордонного попиту;

· наявності надійної, достовірної й своєчасної інформації про ринок, структуру й динаміки конкретного споживчого попиту, смаках, перевагах закордонних споживачів;

· створення товару (послуги), що найбільше повно задовольняє вимогам конкретного ринку в порівнянні з товарами, зробленими конкурентами;

· організації науково-дослідних і дослідно-конструкторських (НИОКР) робіт по створенню продукції, що відповідає запитам закордонних споживачів;

· координації й планування виробничої, збутової й фінансової діяльності з урахуванням інтересів міжнародного ринку.

Особливості маркетингової діяльності компаній в умовах міжнародного ринку визначаються загальними тенденціями розвитку світового економічного процесу. Міжнародний маркетинг - об'єктивний процес, продиктований сучасним станом світового суспільства в умовах глобалізації світової економіки.

Основні передумови виникнення й розвитку міжнародного маркетингу:

- незалежність держав світового співтовариства;

- міжнародне й національне законодавство;

- перевищення пропозиції над попитом, тобто насиченість товарами й послугами окремих ринків;

- наявність національних валютних систем;

- розвинена конкуренція товаровиробників;

- розвинена ринкова інфраструктура;

- ріст життєвого рівня населення багатьох країн, відповідно – збільшення попиту на продукти харчування, одяг, меблі, машини, комп'ютери й інші товари тривалого користування;

- прагнення національних і транснаціональних компаній до розширення зовнішніх ринків збуту продукції;

- ринкове поводження споживачів у більшості країн миру;

- розвиток міжнародної кооперації виробництва й надання послуг.

Сучасна концепція міжнародного маркетингу зумовлює комплексне дослідження світової ринкової кон’юнктури, зокрема змін у сфері суспільних потреб, викликаних:

· розвитком світової торгівлі;

· науково-технічним прогресом та відповідними структурними зрушеннями в економіці;

· співвідношенням сил та позицій суб’єктів світового ринку;

· використання інформації про ринок для розробки нових видів продукції, здатних задовольнити потреби світового ринку, що динамічно змінюються;

· обґрунтування оптимальних методів виходу та організаційних форм присутності компанії за кордоном і створення бізнес-альянсів для ефективної експансії зарубіжних ринків;

· адаптацію домашньої маркетингової стратегії до умов зарубіжного ринкового середовища, зокрема організацію виробництва і збуту в умовах міжнародного розподілу праці, спеціалізації та кооперування, щоб досягти максимального комерційного ефекту.

Міжнародний маркетинг – система заходів, здійснюваних компанією на закордонних ринках по вивченню, формуванню і задоволенню попиту на пропоновані товари і послуги для ефективного досягнення своїх цілей.

Суттєвою відмінністю міжнародного маркетингу від внутрішнього є можливість вибору ринку чи виходу з нього. У міжнародній діяльності вихід на зарубіжний ринок не є обов’язковим і завдання маркетологів полягає саме в тому, щоб визначити найефективніший для компанії закордонний ринок, час появи на ньому і час вдалого виходу з нього.

Різноманітність ринкових умов визначає наступні характерні риси і специфіку організації міжнародного маркетингу у компанії:

- для міжнародної маркетингової діяльності необхідно організувати і впровадити систему ефективного спостереження за закордонними ринками, що цікавлять компанію (переважно з присутністю на цих ринках або забезпеченістю регулярного надходження докладної інформації про них);

- керівництву маркетинговою службою необхідно побудувати і впровадити систему швидкого реагування на нестандартні і специфічні для закордонного ринку запити покупців, а також вимоги партнерів і посередників, що припускає більш гнучку й оперативну систему контролю і регулювання виробничої і збутової діяльності компанії.

Специфічні особливості здійснення основних функцій маркетингу на закордонних ринках:

· необхідність обліку впливу національних урядів і політичних ризиків на комерційну діяльність закордонних компаній у своїх країнах.

· різноманітність ринкових умов. Ситуації в різних країнах можуть відрізнятися таким чином, що товари (послуги), що користаються високим попитом в одній країні, в іншій – можуть бути викликані невеликою кількістю покупців, що робить нерентабельним додаткове їхнє виробництво і продаж на цьому ринку.

ОСНОВНІ СПОСОБИ ВИХОДУ КОМПАНІЇ НА ЗОВНІШНІЙ РИНОК І СТРАТЕГІЇ МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ.

Причини виходу компаній на зарубіжні ринки (інтернаціоналізація) наступні:

ü обмеженість внутрішнього ринку та неможливість швидкого поширення комерційних операцій;

ü наявність активної конкуренції;

ü висока мобільність споживачів;

ü вплив вартісних чинників, зокрема пошук та використання дешевої сировини, робочої сили, виробничих потужностей і т.і.;

ü вплив якісних чинників (актуальність TQM);

ü прагнення уникнути негативних наслідків кризових явищ тощо.

Розрізняють маркетинг компаній, які:

Ü послідовно «країна за країною» освоюють закордонні ринки (міжнародна діяльність «каскадного» типу);

Ü відразу виходять на мультинаціональний ринок.

При «каскадній» інтернаціоналізації міжнародний маркетинг здійснюється в наступній послідовності:

- попереднє вивчення ринків країн, що можуть становити інтерес;

- вибір найбільш сприятливого ринку або країни;

- визначення способу присутності компанії на цьому ринку;

- визначення комерційної пропозиції в розрізі товарів, послуг і цін, пристосованих як до сприятливих, так і несприятливих варіантів розвитку ринку;

- визначення комунікаційної і збутової політики для даного ринку;

- формування плану маркетингу для цього закордонного ринку і контроль за його виконанням.

У випадку виходу компанії на глобальний (мультинаціональний) ринок, вирішальним стає об'єднавча маркетингова стратегія, відповідно до якої основний натиск робиться на партнерські відносини з компаніями і корпораціями, що діють у різних країнах.

Існує багато підходів і комбінацій підходів до вибору способу виходу на міжнародний ринок і росту в досить ризикованому середовищі. Більшість компаній вибирає обережний, поетапний підхід, спрямований на мінімізацію ризику й витрат. Такий підхід включає кілька стадій:

1. Одержання міжнародного статусу.

Спочатку компанія досягає міжнародного статусу виходячи з експортної продукцією на один або два міжнародних ринки, які найкраще відповідають характеристикам внутрішнього ринку.

2. Одержання міжнаціонального статусу.

Отриманий у результаті успішного виходу на міжнародний ринок міжнаціональний статус стає вище в міру використання кадрів, ресурсів і фінансів інших країн. Міжнаціональний статус ґрунтується не тільки й не просто на торгівлі, він здобувається компаніями, які провадять продукти, мають філії в одній або декількох закордонних країнах.

3. Одержання глобального статусу.

Глобальний статус здобувають компанії, які використовують переваги синергії між їхніми різними філіями, плануючи стратегії відповідно до порівняльних переваг місця розташування країн, використання виробництва, маркетингу. Глобальні компанії прагнуть до синергії (самоорганізації).

Починаючи міжнародну діяльність, компанія повинна визначити, на якому ринку вона буде присутньою: на обмеженому одній, декількома країнами або на всесвітньому, яку групу країн вона буде розглядати як свої потенційні ринки. В систематизованому виді вихідні дані для аналізу кожного ринку заносяться в таблицю, що створює матрицю, де по рядках розташовуються дані про ринки, а по стовпцях безпосередньо обранні ринки (табл. 1). Кожну характеристику ринку визначає ваговий коефіцієнт. Суми вагових коефіцієнтів покажуть які ринки більше сприятливі з погляду умов роботи, а які – менш. У такий спосіб вдається виділити країни (ринки), на котрих мінімум маркетингових видатків забезпечить максимум прибутковості або іншого критерію мети виходу на закордонний ринок.

Таблиця 1

Початкові дані для аналізу ринку

Вид даних про ринок	Значення характеристики	Ваговий коефіцієнт
Торгово-політичні відносини	Торговий договір з країною експортера відсутній, торгові контакти мінімальні	-2
Торговий договір існує, обмежені контакти	-1
Існує торгова угода, хороші торгові контакти	+1
Є протокол про торгівлю, стійкі торгові зв'язки	+2
Обмеження на торгівлю	Ембарго на ряд товарів	-1
Відсутність обмежень
Режим найбільшого сприяння	+2
Конкуренція	Сильна	-2
Середня
Слабка	+1
Вимоги до якості	Дуже високі	-1
На рівні світових стандартів
Нижче за рівень світових стандартів	+1
Умови збуту	Ринок монополізований	-1
На ринку декілька компаній
На ринку багато дрібних компаній	+1
Відносини з потенційними покупцями	У минулому торгівлі не було	-2
Незначна торгівля	-1
Епізодичні ділові зв'язки	+1
Стійкі комерційні зв'язки	+2
Ефективність дії реклами	Дуже низька (реклама рідкісна)	-2
Середня (мало комунікаційних каналів)	-1
Висока (багато каналів передачі)	+2
Інформація про ринок і країну (статистична)	Майже відсутній	-2
Фрагментарна і ненадійна	-1
Численна і надійна	+2

З економічної точки зору, компаніям вигідно вести ділові операції в декількох країнах з великою глибиною охоплення ринку в кожній з них. Однак, на практиці компанія повинна обмежити число закордонних ринків, на яких вона планує працювати, якщо:

- високі витрати виходу на нові ринки і контролю за ефективністю діяльності на них;

- значні витрати по адаптації продукції, а також засобів комунікацій на нових ринках;

- спочатку обрана країна характеризується високою чисельністю населення, доходи якого постійно ростуть

- державні органи і домінуючі на ринку іноземні компанії установили високі бар'єри на вході.

Країни, що розглядаються як потенційні ринки для компанії, спочатку можуть бути поділені на групи відповідно до трьох основних критеріїв:

- привабливість ринку,

- конкурентні переваги компаній,

- очікуваний ризик.

Ринкова привабливість – це ринки, що характеризуються високими темпами росту, незадоволеним попитом споживачів і відсутністю сильних домінуючих конкурентів. Оцінка ринкової привабливості (кон'юнктури) має на увазі вивчення можливостей ринку, економічної ситуації, що зложилася на ринку: співвідношення між попитом та пропозицією, рівень цін, товарні запаси, портфель замовлень і інші економічні показники, що характеризують ринок. Ринкова привабливість країни визначається згідно показників ВВП на душу населення, кількості зайнятих у даній галузі промисловості, обсягу імпорту устаткування, росту чисельності населення.*

При виборі місця для здійснення якого-небудь виду діяльності в увагу приймається його порівняльна перевага з погляду більше вигідного використання факторів виробництва й ресурсів. Крім того, на вибір місця розміщення діяльності впливає його інноваційна й

*Евдокимов Ф.И., Гавва В.М. Азбука маркетинга – Д.: Сталкер, 1998. – 438с.

продуктивна привабливість. При визначенні числа місць розміщення

враховуються можливості концентрації діяльності в одному місці або розосередження по багатьом місцям.

Відмітні можливості, або основна компетенція, успішно використовувана компанією на ринку, стає конкурентною перевагою. Конкурентні переваги – це ті характеристики, властивості товару або марки, які створюють для компанії певну перевагу над своїми прямими конкурентами. Ці характеристики (атрибути) можуть бути всілякими й ставитися як до самого товару (базовій послузі), так і до додаткових послуг, що супроводжують базову. до форм виробництва, збуту або продажів, специфічним для компанії або товару. Потенційні конкурентні переваги в кожній країні виражаються в показниках ділових зв'язків і в рівні витрат компанії-партнера. Конкурентоспроможність компанії на ринку визначається за наступними критеріями: конкурентоспроможність продукції компанії та її конкурентів; рівень цін на товари та умови контрактів; умови діяльності на даному ринку (для компанії та її конкурентів); можливості розвитку компанії на даному ринку (створення власного підприємства, філії, експортного відділу, інвестиційної компанії й ін.)

Мінімізація ризику у міжнародному бізнесі це сукупність заходів (дій) компанії на зарубіжному ринку з метою зменшення негативних чинників бізнес середовища країни, що приймає, на маркетингову діяльність компанії. Ризик – це невизначена подія або умова, що у випадку виникнення має позитивний або негативний вплив на репутацію компанії, приведе до придбань або втрат у грошовому вираженні, тобто, ризик – діючий фактор, що володіє потенціалом негативного впливу на хід процесу.

Рівень ризику аналізується по показниках політичної і валютної стабільності, за умовами репатріації прибутку. Фінансовий аналіз покликаний оцінити співвідношення можливого прибутку і ризиків на основі аналізу документів і експертних оцінок.

Розробка оптимальної стратегії проникнення і присутності на даному ринку. Процес виходу компанії на закордонні ринки і здійснення міжнародної діяльності на них називається інтернаціоналізацією.

Як правило, даний процес складається з наступних основних послідовних стратегій:

1) відсутність регулярного експорту;

2) експорт через незалежних представників (агентів);

3) створення однієї чи декількох дочірніх компаній;

4) організація власного виробництва за рубежем.

Вирішивши зайнятися міжнародною діяльністю компанія повинна вибрати найкращий спосіб виходу на вибраний ринок: вона може зупинитися на експорті, спільної підприємницької діяльності або прямому інвестуванні за рубежем. (рис. 1).

Рис. 1 Стратегії виходу на зовнішній ринок

Звичайно компанія починає з непрямого експорту ( indirect exporting) через незалежних посередників. Переваги цього способу наступні:

- для його здійснення не потрібно значних засобів;

- ризик по експортних операціях лягає на посередників, що діють зі своєї ініціативи;

- діяльність по дослідженню закордонного ринку і своєчасному обліку вимог партнерів і споживачів, як правило, здійснює посередник, що несе додаткові витрати на неї і надає виробнику супутні послуги (інформаційні, транспортні і ін.)

Прямий експорт (direct exporting) компанія починає здійснювати після того, як її керівництво прийняло рішення про самостійний вихід на конкретний закордонний ринок.

Способи організації прямого експорту:

1) формування експортного відділу;

2) організація відділу продажів або дочірньої компанії за кордоном;

3) створення мережі торгових представників компанії для пошуку закордонних клієнтів і поширення продукції;

4) залучення іноземних дистриб'юторів і агентів.

Ліцензування. Крім експорту компанія може вийти на закордонний ринок, використовуючи переваги міжнародного розподілу праці. У цьому випадку компанія-ліцензіар за визначену плату або роялті надає іноземній компанії-ліцензіатові право використання своїх виробничих і торгових секретів, торгової марки чи патенту і у такий спосіб одержує при мінімальному ризику доступ на закордонний ринок.

Проблеми пов’язані з використанням цього способу:

1) неможливість здійснення компанією-ліцензіаром постійного і строгого контролю за діяльністю ліцензіата;

2) створення могутнього конкурента для себе;

3) скорочення доходів компанії-ліцензіара при тривалих термінах ліцензійної угоди.

На практиці використовується декілька способів (форм) ліцензійної діяльності:

- керування за контрактом;

- виробництво за контрактом;

- франчайзинг.

Керування за контрактом припускає, що деяка компанія за визначену винагороду керує власністю (підприємствами) іншої компанії, що знаходиться на території іноземної держави. Цим методом користується компанія «Хілтон» для організації роботи готелів в різних частинах світу.

Виробництво за контрактом, коли компанія доручає виготовлення своїх товарів компаніям, що знаходяться на закордонних ринках. Наприклад, проект "АвтоЗАЗ-"Деу"-"Дженерал Моторз" передбачав найширшу кооперацію трьох заводів з виробництва авто, розташованих у Польщі, Румунії та Україні. Базою для виробництва корейського автомобіля "Ланус" буде Польща. Румунія продукувала М-100 (авто трохи більше "Таврії"). На АвтоЗАЗі складали "Нубіру". Тут же, у Запоріжжі, виробляли машинокомплекти для заводів Польщі та Румунії. Для українського ринку ці заводи постачали свої машинокомплекти. Корейська сторона експортувала 50% виробництва "Нубіри" за межі України.

Франчайзинг – найбільш розвита форма ліцензування. Продавець ліцензії (франчайзер) передає покупцю свою торгову марку і виробничі і/або маркетингові технології, одержуючи за це обговорену в контракті грошову суму (компенсацію). Прикладами може бути мережа автоматизованих магазинів Shop24, що на сьогодні охоплює 15 країн світу; мережа магазинів джинсового одягу Private Enterprise "Jeans SuperPrice"; група Компаній СПОРТМАЙСТЕР, що є абсолютним лідером роздрібного та оптового ринку спортивних товарів в Україні та СНД.

Спільні підприємства (СП) часто створюються для виходу на закордонні ринки, коли компанія вирішує об'єднатися зі своїми закордонними партнерами, розділивши права власності і контроль за діяльністю цих підприємств. Наприклад, спільне українсько-німецьке підприємство СП ТОВ "ПОЛІ ПАК", що працює на ринку пакувальних матеріалів;СП з іспанським інвестором "Інтерсплав" – виробництво алюмінієвих сплавів. На базі українського нафтохімічного концерну "Оріана" російська корпорація ВАТ "ЛУКойл" заснувала СП ЗАТ "ЛУКОР".

Звичайно СП існують у двох видах: підприємства спільного володіння (Joint venture) і акціонерні спільні підприємства (Joint equity venture).

Прямі інвестиції є найбільш повною формою залучення компанії в діяльність на закордонному ринку, що полягає в організації на його основі власного підприємства. Пряме інвестування капіталу на закордонний ринок здійснюється в двох видах: вивіз підприємницького і позичкового капіталу.

Підприємницький капітал ввозиться на закордонний ринок у формі прямих і портфельних інвестицій. Прямі інвестиції припускають покупку чи придбання повного контрольного пакету акцій місцевої компанії. Портфельні інвестиції означають покупку акцій місцевих компаній, яких недостатньо для встановлення контролю над ними.

Позичковий капітал – це позики, що представляються державам, компаніям, банкам, адміністративним регіонам, муніципалітетам і т.д. Позики бувають короткострокові (до 2-х років) і довгострокові (понад 2-х років).

Підприємство з іноземними інвестиціями може мати форму:

• дочірньої компанії – у якої прямий інвестор-нерезидент володіє більш 50% капіталу;

• асоційованої компанії – у якої прямий інвестор - нерезидент володіє менш 50% капіталу;

• філії – компанії, що цілком належить прямому інвестору.

Наприклад, найбільша російська нафтова транснаціональна корпорація (центр фінансово-промислової групи) ВАТ "ЛУКойл" утворила на Україні дочірню структуру "ЛУКойл Європа Холдингз Лтд" для забезпечення спільної інвестиційної, бюджетної та адміністративної діяльності її закордонних підприємств, зокрема: "ЛУКойл-Одеський НПЗ" (Україна), "Петролеум ЛУКойл" (Румунія), "ЛУКойл-Нафтохім Бергас" (Болгарія).

До різновиду дочірніх і асоційованих компаній можна віднести і більшість СП, що створюються на паях двома або декількома компаніями, звичайно на короткий термін, для виробництва якого-небудь продукту. Західні СП відрізняє від українських вузький асортимент продукції, коротким терміном існування і необов'язковою іноземною участю.

На якій би стадії процесу ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ не знаходилася компанія, їй приходиться пристосовувати і розвивати свою маркетингову діяльність відповідно до прийнятих рішень про вихід на закордонні ринки і нові задачі, що випливають з необхідності реалізації цих рішень..

Вибір форми присутності компанії на зовнішніх ринках залежить від зовнішніх факторів власного ринку компанії й характерних для закордонного цільового ринку, а також від власних ресурсів компанії. (табл. 2.).На практиці одні компанії, що здійснюють міжнародну маркетингову діяльність, прагнуть максимально стандартизувати свій комплекс маркетингу (marketing mix), інші – у найбільшій мірі пристосувати його до умов кожного закордонного цільового ринку

Таблиця.2

Зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на вибір форми виходу на цільовий ринок

Фактори	Непрямі або прямі продажі через агента або дистриб’ютора	Продаж ліцензій	Експорт через дочірню або змішану фірму	Інвестування в країні	Договори про допомогу і взаємодію
Зовнішні фактори, що виникають від цільового ринку
Малий потенціал ринку (об'єм продажів)	*	*
Великий потенціал			*	*
Вільна конкуренція без фірм, що займають монопольне положення	*		*
Наявність фірм з монопольним положенням				*
Слабка маркетингова інфраструктура			*
Хороша маркетингова інфраструктура	*
Низькі витрати на виробництво				*
Високі виробничі витрати	*		*
Обмеження по імпорту		*		*	*
Ліберальна політика відносно імпорту	*		*
Обмеження на інвестиції	*	*	*		*
Ліберальна політика відносно інвестицій				*
Малі транспортні витрати до країни	*		*
Велика частка транспортних витрат		*		*	*
Інтенсивний розвиток економіки				*
Стагнуюча економіка	*	*			*
Обмеження на вивіз прибутку	*	*			*
Вільний вивіз прибутку				*
Тенденція до девальвації валюти				*
Тенденція до ревальвації валюти	*		*
Дрібні культурні відмінності			*	*
Великі культурні відмінності	*	*			*
Малий політичний ризик			*	*
Великий політичний ризик	*	*
Зовнішні фактори, що виникають від умов у власній країні
Великий внутрішній ринок				*
Малий внутрішній ринок	*		*
Монопольне положення на внутрішньому ринку				*
Сильна конкуренція на внутрішньому ринку	*		*
Низькі витрати на виробництво			*
Високі виробничі витрати		*		*	*
Підтримка експорту	*		*
Обмеження на інвестиції	*	*			*
Внутрішні для організації фактори
Багата гамма модифікацій	*		*
Стандартна продукція				*
Великі вимоги до сервісу			*	*
Експорт запасних частин		*		*	*
Вимога безперервного вдосконалення технології		*
Малі можливості адаптації продукції	*
Великі можливості для адаптації продукції до місцевих умов		*	*	*
Обмежені ресурси	*	*
Крупні ресурси			*	*
Продукт на початку життєвого циклу	*		*
Продукт в пізніх стадіях життєвого циклу		*		*	*
Продукт легко імітується		*			*
Продукт не імітується легко	*		*
Необхідні крупні інвестиції	*		*
Необхідні невеликі інвестиції				*
Створено хороше реноме на ринку	*		*
Малі маркетинговий досвід і можливості		*			*
Багатий маркетинговий досвід і можливості	*		*	*

Центральне місце в будь-якій стратегії міжнародного комплексу маркетингу займає товарна політика компанії або стратегія адаптації товару на закордонному ринку.

Варіанти стратегій:

1. Пряме поширення означає пропозицію на зовнішньому ринку наявних у компанії товарів без яких-небудь змін (торгівля побутовою технікою, фотоапаратами, автомобілями). Проте перш за все необхідно з'ясувати, чи користуються закордонні споживачі цім товаром взагалі. Наприклад, чоловіки, які користуються дезодорантами, в США 80%, а на Філіппінах – всього 8%. Багато іспанців зовсім не споживають таких звичних для нас продуктів, як вершкове масло, і не люблять витримане біле вино.

2. Адаптація товарів припускає зміну продукції відповідно до умов конкретної країни і переваг місцевих споживачів. Існує декілька рівнів такої адаптації: адаптація товарів за регіональною (національною) ознакою, повторний винахід товару для конкретного ринку і прогресивний винахід.

Наступним важливим елементом міжнародного комплексу маркетингу є просування товарів і послуг компанії на закордонні ринки.

При цьому використовується комунікаційна адаптація, тобто компанія використовує: рекламу, стимулювання збуту, PR-заходи та ін. У випадку, якщо компанія пристосовує до вимог закордонного ринку і товари, і заходи щодо їх просування, процес називається подвійною адаптацією.

Розрізняють чотири рівні адаптації:

· зміна мови, назви продукту і кольору;

· використання спеціально адаптованої для конкретної країни теми, сценарію рекламного повідомлення (PR-акції, стимулювання збуту й ін.);

· адаптація засобів масової інформації (медіапланів), які використовуються для просування;

· адаптація до місцевих умов методів просування товарів і послуг.

Наприклад, Heineken є пивом преміум-класу в усьому світі, за виключенням його батьківщини, Нідерландів, де воно сприймається як рядовий напій. У кредитних карточок Visa в деяких країнах, таких як Аргентина, можуть бути інші логотипи. Навіть Coca-Cola для деяких регіонів прийдеться робити більш солодкою (наприклад, для Південної Європи).

3. Наступною задачею компанії по адаптації свого комплексу маркетингу до особливостей закордонного ринку є розробка відповідної політики ціноутворення.

Основні стратегії встановлення цін на закордонних ринках:

· встановлення уніфікованих цін (єдина для всіх країн ціна).

· спеціальна ринкова ціна для кожної країни.

· ціни на основі витрат у кожній країні (ціна визначається на основі обліку усіх витрат і нормативного прибутку компанії в кожній країні).

· трансфертні ціни (тобто ціни, за якими дочірні підрозділи в різних країнах будуть купувати цю продукцію у своєї компанії).

4. Наступний елемент комплексу маркетингу – керування розподілом своєї продукції на основі аналізу роботи каналів розподілу товарів як на території своєї країни, так і на території іноземних держав – учасниками міжнародних каналів розподілу. Рішення, пов’язані з вибором каналів розподілу продукції, повинні забезпечити ефективну взаємодію між виробниками та кінцевим споживачем. Ці рішення повинні здійснюватися:

- на території своєї країни – спеціальними підрозділами (службою) компанії, що здійснюють розробку загальної маркетингової концепції розподілу та забезпечення доставки продукції до кордонів іноземної держави;

- на території іноземних держав – учасниками міжнародних каналів розподілу, а в деяких випадках в кожній іноземній державі національними (місцевими) учасниками.

В середині державні канали розподілу різних країн багато в чому відрізняються один від одного. Існують великі відмінності в чисельності і типах посередників, обслуговуючих кожний окремий закордонний ринок. Щоб поставити мило на ринок Японії, корпорації «Procter& Gamble» доводиться мати справу з найскладнішою системою розподілу. Наявність стількох рівнів в системі руху товару призводить до того, що ціна товару для споживача виявляється в 2-3 рази вище, ніж його ціна для первинного імпортера.

Ще одна відмінність полягає у величині і характері роздрібних підприємств за кордоном. Тоді як в США, наприклад, переважно крупні роздрібні мережі, велика частина роздрібної торгівлі у Франції доводиться на частку дрібних незалежних торговців. В нашій країні, як і в Індії, налічується мільйони торговців, які продають товари в крихітних лавках або на базарах просто неба.

Контрольні запитання

1. Визначте сутність сучасної маркетингової діяльності і її відмінності від маркетингової діяльності, що здійснюється на внутрішньому ринку.

2. В чому специфіка здійснення основних функцій маркетингу на закордонних ринках.

3. Які основні умови і чинники повинні бути проаналізовані керівництвом компанії перед ухваленням рішення про вихід на зовнішній ринок зі своєю продукцією (послугою).

4. Назвіть основні критерії оцінки привабливості зарубіжних ринків.

5. Які основні способи виходу компанії на закордонні ринки.

6. Назвіть основні стратегії маркетингової діяльності компанії по адаптації на закордонних ринках.