Після скиду їх у водойму

Очищення стічних вод є одним із профілактичних заходів щодо охорони природних вод.

Вибір схеми очищення визначається фазово-дисперсною характеристикою домішок у стічних водах, здатністю їх негативно впливати на якість природної води і водні організми, об’ємом стічних вод і вимогами до ступеня очищення. Скид у водний об'єкт стічних вод після очищення (нормативно-очищені стічні води) не повинен приводити до порушення норм якості води в контрольному створі і пунктах водокористування.

Змінення складу і властивостей води в водоймах, що відбуваються під впливом скиду стічних вод, самі по собі ще не визначають шкідливості стічних вод, якщо вини не обмежують безпечне і доцільне використання. Тільки з огляду на характер водокористування можна правильно судити, чи дійсно спуск стічних вод викликав забруднення, які обмежують водокористування. Інакше кажучи, вода може стати непридатною для господарсько-питного водопостачання, але залишатися придатною для сільського господарства.

Гігієнічним критерієм шкідливості стічних вод, що надходять у водойму, повинен служити ступінь обмеження господарсько-питного, культурно-побутового і рибогосподарського водокористування, який виникає в зв'язку з забрудненням води, що створює небезпеку для здоров'я населення або погіршення санітарних умов життя. Важливими гігієнічними нормативами припустимого забруднення водойм є гранично допустимі концентрації (ГДК) для першого і другого виду водокористування (санітарно-побутового і рибогосподарського).

Для того, щоб правильно визначити необхідний ступінь очищення стічних вод, потрібно знати не лише їхній об’єм і склад, але й мати необхідні дані про санітарний стан водойми в районі скиду стічних вод. Якщо в природній воді будуть наявні хімічні сполуки, аналогічні шкідливим речовинам, що будуть надходити із стічними водами, то умови їхнього скидання будуть обмежені правилами гігієнічного нормування з урахуванням лімітуючих ознак шкідливості. Якщо концентрації забруднень стічних вод виявляться близькими до гранично допустимих концентрацій або навіть перевищать їх за однаковими ознаками шкідливості, то в цьому випадку скидання стічних вод не може бути дозволене або їхнє очищення повинне здійснюватися відповідно до нормативів ГДК, установлених для води водойм у пунктах водокористування. Практично це важко здійсненна умова, рівносильна визнанню неприпустимості нового спуску стічних вод у водойму.

Якщо скид стічних вод виявиться можливим, то необхідно визначити характер і ступінь порушення водокористування нижче місця скиду стічних вод, тобто в розрахунковому створі. Допустимі концентрації по кожній забруднюючій речовині, що надходить у водойму із стічними водами, визначаються з рівняння матеріального балансу з урахуванням розведення стічних вод водою водойми:

Q∙ C_ст + γ∙ Q_р∙ C_р ≤ (Q + γ∙ Q_р)∙ С_ГДК., (7.1)

де Q – розрахункова витрата стічних вод, м³/с;

Q_р – розрахункова витрата природної води в річці, м³/с;

C_ст – концентрація забруднення в очищених стічних водах, мг/л;

C_р – концентрація цього ж забруднення в річці до спуску стічних вод, мг/л;

С_ГДК – гранично припустимі концентрації цього забруднення, мг/л;

γ – коефіцієнт змішування.

Величина C_ст у цьому рівнянні показує максимальну концентрацію забруднюючої речовини, яка може бути допущена в стічних водах, щоб після змішування їх з водою водойми концентрація цієї речовини не перевищувала ГДК.