Тема 7. Софія Київська – як світоглядна ідея та художній шедевр

Розгляд цієї теми доречно розпочати з констатації того, що Софійський собор у Києві - це п’ятинефний хрестовокупольний храм із хрещатим під банним простором та анфіладами бокових нефів.
З трьох боків його оточують два ряди відкритих галерей - двоповерхова внутрішня й одноповерхова зовнішня. Згодом, очевидно у ХІІ-ХІІІ ст., зовнішню галерею було надбудовано. Із заходу до собору, між зовнішніми галереями, прибудовано дві вежі, у яких широкі сходи вели на другий поверх – «полаті». Дуже цікаві дві світлі зали на другому поверсі, які призначалися для князя та його свити. Головний архітектурний ефект споруди полягає в її складній і разом з тим надзвичайно гармонійній композиції. Складність композиції нарощується знизу вгору й з краю в центр. Собор завершується тринадцятьма главами, з яких головна, з найбільше оздоблених, - центр усього художнього задуму споруди.
Далі потрібно зазначити, що композиція Київської Софії має динамічний характер не тільки зовні, де він підкреслюється ритмом різномасштабних елементів, а й усередині, де численні, трохи затемнені аркові анфілади контрастують з високим і світлим під банним простором. Значну роль у композиції центрального простору відіграють урочисті трифоріуми з потрійними аркадами, якими завершується рукави архітектурно-просторового хреста.
В архітектурно-художньому задумі собору виняткову роль відіграє синтез мистецтв. Мозаїки та фрески багатокольоровою гамою вкривають стіни, стовпи, склепіння, арки й куполи собору. Барвисті зображення й орнаменти з блискучим золотим тлом мозаїк у центральній частині храму вдало поєднуються з легкими тонами фрескового розпису, що прикрашає боки центральної частини, бічні нефи, галереї, приміщення другого поверху й башти собору. Художній ефект підсилюють барвисті килими мозаїчних підлог, різьблені мармурові окраси перед вівтарною перегорожею, мармурові пороги та одвірки отворів. У Софійському соборі мозаїки прикрашали лише центральну частину споруди, передусім вівтар. Інтер’єр оздоблювали головним чином фресками, які не потребували дорогих матеріалів, були простішими у виконанні і разом з тим справляли величезний художній ефект.
Стилістично фресковий розпис Київської Софії близький до мозаїк, усі майстри працювали за єдиним художнім задумом і серед них були такі, що могли виконувати мозаїки та фрески.
Складання програми розпису фресок та мозаїк було відповідним завданням. По-перше, враховувалися вимоги замовника, який часто сам безпосередньо брав участь в обговоренні композицій. По-друге, тут діяли церковні канони й правила, від яких відступити було неможливо, по-третє, ця програма розробляла художні проблеми і, головне, композицію розпису в цілому. Побутує думка, що роботою по складанню програми розписів київського Софійського собору керував пресвітер князівської церкви при Берестовському палаці, а згодом - київський митрополит Іларіон, який був довіреною людиною Ярослава Мудрого.
Завершуючи виклад матеріалу, слід вказати, що в оздобленні давньоруських храмів Х-ХІ ст. значну роль відіграє різьбярство. Давньоруські скульптори розробляли орнаментальний рельєф, архітектурні деталі та оздоби, що прикрашали християнські храми й князівські палаци. Для різьбленого оздоблення монументальних споруд у Київській Русі вживали два матеріали - мармур та рожевий шифер. Винятково цікаві орнаменти на шиферних плитах київського Софійського собору, що утворюють парапети другого поверху. Кілька їх ще й досі збереглося. Кожна плита - окрема композиція. Основний орнаментальний мотив - це плетиво, вписане в кола та ромби. У колах - розетки, що нагадують стародавні слов’янські сонячні знаки, стилізовані квіти, вінки. Над портретом дочок Ярослава плита, в центрі якої геральдична фігура орла. На плитах, що відгороджують південну аркаду, бачимо то дрібний сітчастий орнамент, то вишуканий візерунок з плетива, то перевиту стрічками решітку з зображеннями раків та риб - карасів, пліток, лящів, окунів. Антропоморфні мотиви в розкішному різьбленому вбранні Київської Софії відсутні. В цілому даний архітектурний комплекс цікавий, самобутній і потребує глибокого подальшого дослідження і пошани.

Література:

1. Висоцький С.О. Графіті та час спорудження Софії Київської / С.О.Висоцький // Укр. іст. журн. 1976. № 7. с. 48—51.

2. Культурологія: українська та зарубіжна культура: навч. посібн. / за ред. М. Заковича. – К.: Знання, 2004. – 567 с.

3. Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской / В.Н. Лазарев. - М.: Искусство, 1960. - 245 с.
4. Логвин Г. Софія Київська. /Г. Логвин - К.: Мистецтво, 1971 – 187 с.

5. Логвин Г. Софійський собор у Києві / Г. Логвин // Образотворче мистецтво. 1993. № 2. С.34—36.

6. Софія Київська – як світоглядна ідея та художній шедевр [Електронний ресурс], Код доступу: http://books.br.com.ua/27552