22 страница. - номера його службового телефону

- номера його службового телефону.

Ставиться в нижньому лівому кутку зворотного або лицьового боку останньої сторінки документа, напр.: Н.М. Вальчук Тел. 240-72-37

29. Відмітка про виконання документа й скерування його до
справи.

Цей реквізит розміщується в лівій або центральній частині ниж­нього поля першої сторінки документа. Він містить такі відомості:

- стислу довідку про виконання;

- дату скерування документа до справи;

- підпис керівника структурного підрозділу або виконавця. Наприклад:

До справи № 07/54

Питання вирішено позитивно у телефонній розмові 05.06.05 (посада, ініціали, прізвище).

Відмітка, До справи " свідчить про те, що роботу над документом закінчено.

30. Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій.

Розміщується після тексту на нижньому правому полі першої сто­рінки документа. Містить:

- запис „ Інформація перенесена на машинний носій ";

- підпис особи, відповідальної за перенесення інформації;

- дату перенесення.

31. Відмітка про надходження документа.

Містить:

- скорочену назву організації, що отримала документ;

- дату його надходження.

Цю відмітку записують чи проставляють за допомогою гумового штем­пеля організації (реєстраційного штампа). Відбиток штампа містить:

- назву організації;

- дату надходження;

- індекс документа.

Відмітку про надходження розташовують на нижньому правому полі першої сторінки документа.

§ 3. Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів

Для виготовлення службових документів встановлено два формати паперу - А4 (210x297 мм) та А5 (148x210 мм). Усі реквізити доку­мента розміщують у межах робочої площі сторінки, тобто площі уні­фікованої форми чи бланка документа, яка призначена для заповнення основними реквізитами. З країв сторінки залишають вільне незапов-нене місце - поля, або береги, документа. Вони призначені для закріп­лення документа в технічних засобах зберігання, а також для нанесен­ня спеціальних позначок і зображень. Установлено такі розміри бере­гів формуляра-зразка:

• лівого - 35 мм;

• правого - не менше, ніж 8 мм;

• верхнього - 20 мм;

в нижнього - не менше, ніж 19 мм (для формату А4);

не менше, ніж 16 мм (для формату А5).

Реквізити на сторінці документа розміщують паралельно короткій стороні аркуша. У документах, що виготовляються на аркушах фор­мату А4 і змістова частина яких має вигляд табличних форм, допуска­ють розміщення основних реквізитів паралельно довгій стороні.

Документи оформляють переважно з одного боку аркуша. Якщо документ оформляють також і на звороті, то відповідно міняються місцями лівий і правий береги, а нижній та верхній залишаються без змін.

Не завжди документ можна розмістити на одній сторінці. Якщо документ займає більше, ніж одну сторінку, то слід пам'ятати:

• на наступну сторінку не можна переносити лише підпис. Обо­в'язково має бути не менше двох рядків тексту;

• лише перша сторінка документа оформляється на бланку. Друга і наступні сторінки - чисті аркуші паперу такого ж розміру і якості;

• не бажано відривати один рядок від абзацу чи слово від речення і переносити його на наступну сторінку або залишати на попередній.

Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, сторінки нумерують. При нумерації слід керуватися такими основними правилами:

• нумерація починається з другої сторінки;

• номери проставляють посередині верхнього поля аркуша араб­ськими цифрами без будь-яких пунктирних знаків та слова „сторінка" на відстані не менше, ніж 10 мм від краю;

• якщо текст оформляють з обох боків аркуша, то номери сторі­нок ставлять вгорі скраю: парні - зліва, непарні - справа.

Рубрикація тексту. Використовують різні види рубрикації. Най­простішим із них є поділ на абзаци. Можливе використання традицій­ної і нової системи рубрикації. Традиційна рубрикація базується на використанні римських (для розділів) та арабських (для параграфів) цифр. Однотипні засоби рубрикації застосовують до однорідних час­тин. Нова система рубрикації грунтується на використанні лише араб­ських цифр. Номер кожної частини охоплює всі номери відповідних частин вищих ступенів поділу, напр.:

Традиційна система рубрикації Нова система рубрикації

Розділ І 1.

§ І-§2.

Розділ II

§1-

§2.

1.1. 1.2. 2.

2.1. 2.2.

Особливості мови ділових паперів. Мова ділових паперів відпо­відає загальнолітературним нормам сучасної української мови, які без­посередньо не пов'язані з особливостями того чи іншого функціона­льного стилю. Вимога зрозумілості мови ділових паперів означає вжи­вання загальновідомих, зрозумілих усім мовцям слів, офіційних термінів у значенні, яке закріплюють за ними словники.

Однак мова не є пасивним фіксатором змісту документа, а виконує активну регулювальну функцію, тобто добір мовних засобів безпосе­редньо впливає на дієвість документів. „Ділові папери - не матеріал для читання, - зазначає А. Коваль, - а засіб спонукання до дії. Саме цій меті повинна бути підпорядкована мова ділового документа"⁶.

Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К., 1982. - С. 54.

Людина, яка їх складає, мусить добре володіти українською літера­турною мовою, зокрема тим її варіантом, який обслуговує сферу діло­вих стосунків та має писемну форму вияву.

Мовні засоби документів мають відповідати таким основним засадам:

1. Об'єктивність.

Особистий момент у документах зведений до мінімуму. Це досяга­ється вживанням мовних одиниць, які не називають особи мовця чи співрозмовника та дій, які вони виконують. Від першої особи викла­дають прохання (рідше пропозицію), висловлене в заяві, інформацію, подану в автобіографії, доповідній чи пояснювальній записці, розпо­рядчих документах, рекомендаційному листі, напр.:

Прошу звільнити мене від занять...;

Я, Василишин Богдан Павлович, народився...;

Доводжу (доводимо) до Вашого відома...

Я не з 'явився на заняття...

Наказую... Пропоную...

Знаю претендента...

Об'єктивність документів пов'язана з використанням безособових конструкцій - односкладних безособових речень, присудок в яких ви­ражений формою інфінітива дієслів, безособовими дієсловами та пре­дикативними формами дієслів на -но, -то, предикативними прислів­никами, напр.: Запропоновано внести на розгляд питання про...

Об'єктивності надає документам текст, викладений від третьої осо­би, напр.: Комісія ухвалила...; Університет гарантує...

2. Стандартність.

Стандартність документів на рівні мовних засобів передбачає ви­користання готових, перевірених практикою словесних формул, які легко сприймаються і точно описують ситуацію, яка неодноразово повторюється. Стандартизація мови документів дає змогу скоротити кількість зайвої інформації, швидко та ефективно її опрацювати. За даними інженерної психології, стандартизований текст сприймається в 8-10 разів швидше, ніж оригінальний. Стандартизовані мовні зворо­ти виступають як сигнал певного типу інформації, напр.: У порядку надання технічної допомоги... (лист-прохання). Якщо службова особа відмовляється від стандартного викладу, це може означати, що цьому документові, справі надають особливої ваги, зумовленої винятковістю, незвичайністю ситуації.

Стандартизація мови ділових паперів відбувається здебільшого на синтаксичному та лексичному рівнях. Стандартні речення - це тип ре­чень загального зразка, з чітко визначеним порядком розміщення його складових частин, членів речення і словесного наповнення конкрет­ної синтаксичної моделі, напр.: Заслухавши та обговоривши...; Ко­місія пришила до висновку; Рішення остаточне і оскарженню не під­лягає.

Основними лексичними засобами стандартизації мови ділових па­перів є канцеляризми, або кліше.

Канцеляризм - це слово або стійке словосполучення, граматична форма чи конструкція, які визначають специфіку адміністративно-ка­нцелярського підстилю офіційно-ділового стилю літературної мови. Відзначаються сухістю, беземоційністю, словотвірною одноманітніс­тю, напр.:

Заява. Доповідна записка. Витяг з протоколу. Довести до відома... Цей факт засвідчує...

Сучасною тенденцією більшості розвинених країн є „усування кан-целяриту". Канцелярський стиль стає анахронізмом, а отже, перешко­джає ясності та спричиняє дискомфорт. Не варто боятися „пускати" у професійну сферу форми, властиві живій мові, які не тільки не зіпсу­ють стилю, а, навпаки, зроблять його комунікативно повноцінним. Наприклад, вислів На сьогоднішній день відповідні роз 'яснення Нац­банку та ДПАУ з цього питання відсутні можна подати у такому відредагованому варіанті: Відповідних роз 'яснень Нацбанку та ДПАУ щодо цього досі немає.

Механічне перенесення словесних формул (кліше), термінологіч­них сполук з ділових паперів в усне мовлення, публіцистичний чи художній стиль породжує мовний штамп (трафарет, шаблон, мов­ний стереотип з негативним забарвленням) - вислів, який механічно відтворюється і в результаті багаторазового повторення втратив свою образність і стилістичну виразність. Уживання мовних штампів у не­відповідному контексті вважають порушенням мовної норми, напр.: Нам треба зустрітися з метою обговорення питання... замість Нам треба зустрітися, щоб обговорити...; або Я прибув на мітинг за­мість Я прийшов (приїхав) на мітинг. У художньому тексті штампи виконують роль стилістичного засобу створення комізму (Возний із п'єси „Наталка Полтавка" І. Котляревського освідчується в коханні Наталці словами:,Це в состояніїпоставить на вид тобі сили любові моєй/..").

3. Логічна послідовність.

Усі частини документа логічно пов'язані. Це виявляється в межах речення чи тексту документа, які будуються з чітким дотриманням послідовності викладу матеріалу, вмотивованим порядком розташу­вання змістових частин тексту (вступ, основна частина, висновки) та поділом його на абзаци, пункти, підпункти.

Мовними засобами реалізації виступають слова, які вказують на причинно-наслідкові зв'язки (тому що; оскільки; через те, що; вна­слідок того, що), підкреслюють наступність, черговість подій або явищ (спочатку, водночас, одночасно, потім, насамкінець), виражають про­тиставлення (не... а), позначають результативність виконання дій (отже, таким чином, в результаті).

Логічна послідовність передбачає вміння виділяти основне в доку­менті та зробити його очевидним для реципієнта.

4. Ясність викладу, точність опису.

Документ має бути зрозумілим, не викликати двозначності. Це до­сягається тоді, коли працівник глибоко проникає в суть справи і вміє дібрати слова і вислови, які дають змогу точно описати події чи явища об'єктивної дійсності, правильно користується термінами, уникає вузь­ко вживаних професіоналізмів.

Особливої точності та ясності потребують формулювання наказів, прохань, розпоряджень.

5. Свобода від суперечностей.

У документі не може бути смислової суперечності, коли аргументи суперечать один одному.

Одночасно форма вираження не має суперечити змісту висловлю­вання, наприклад, прохання, що висловлене у формі наказу: Дозволь­те повернутися до виконання своїх обов 'язків!

Текст документа є зразком офіційно-ділового стилю. Тому слова і вислови, які мають розмовний характер або є емоційно забарвлені, су­перечать мовностилістичним вимогам цього стилю.

6. Переконливість.

Забезпечується обгрунтуванням висловленої в документі думки, до­казовістю матеріалу, точністю в доборі цифрової інформації та фактів.

Переконливим діловий папір робить також вмінням розмістити матеріал - усе важливе слід подавати в документі, а інше оформляти у вигляді додатків.

7. Лаконічність.

Лаконічним вважають документ, в якому немає багатослівної аргу­ментації, зайвих слів та повторень.

Лаконічності можна досягти вживанням простих речень, загально­прийнятих скорочень, умовних позначень, а також стандартних зворо­тів мови.

Стежити за тим, щоб кожен аспект висвітлення питання займав своє місце в тексті документа і не повторювався.

8. Повнота інформації.

Повним називають документ, зміст якого вичерпує всі обставини, пов'язані з вирішенням питання.

§ 4. Характеристика найуживаніших документів. Вимоги до їх змісту та оформлення

Заява - це документ, який містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресовану установі або посадовій особі. Це один з найпоширеніших у справочинстві документів.

Заяви бувають особисті та службові.

Особиста заява містить прохання особи до керівника розділу чи підрозділу. її пишуть власноручно в одному примірнику.

Службову заяву укладає посадова особа від власного імені або від імені організації до посадової особи іншої організації, структури тощо, її можна відтворити механічним способом у декількох примірниках. Службова заява містить додаткові реквізити (назву та адресу організа­ції, вихідний номер документа тощо).

За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні і зовнішні.

У зовнішній особистій заяві обов'язково зазначають повну домаш­ню адресу чи відомості документа (паспорта), а у зовнішній службо­вій - повну поштову та юридичну адресу установи, підприємства, ор­ганізації.

У внутрішній заяві зазначати адресу і паспортні відомості не обо­в'язково.

Темами внутрішніх заяв студентів можуть стати прохання про на­дання академічної відпустки, матеріальної допомоги чи права посе­лення у гуртожитку, про переведення в іншу групу, прохання звільни­ти від занять, дозволити достроково складати сесію та ін. Змістом заяв з кадрових питань може бути: прохання про зарахування на певну по­саду чи звільнення з посади, переведення з однієї посади на іншу, на­дання чергової відпустки чи відпустки за власний рахунок, надання путівки в санаторій тощо.

Різновидами заяви є заява-зобов'язання (прохання про надання по­зики), заява про відкриття рахунка, позовні заяви (прохання про притяг­нення до відповідальності, відшкодування збитків, захист честі та ін.).

Заяви бувають прості і складні (містять відомості про додатки).

Заява складається з таких реквізитів:

1. Відомості про адресата (назва посади, повна назва установи, прі­звище та ініціали керівника із зазначенням наукового звання, якщо особа, на ім'я якої подають заяву, має його).

2. Відомості про адресанта (назва посади, прізвище, ім'я, та по-батькові особи, яка звертається із заявою, іноді адреса, телефон, пас­портні відомості).

3. Назва виду документа.

4. Текст.

5. Перелік додатків (документів, які додають до заяви на підтвер-
дження її правочинності чи вагомості аргументації).

6. Дата.

7. Підпис.

Примітки до оформлення реквізитів.

1. Відомості про адресата пишуть з великої літери праворуч; назву
посади, прізвище посадової особи подають у давальному відмінку,
чергуючи закінчення -ові, -еві (-єві) з -у (-ю). Якщо заяву адресовано
до організації, то її назва має мати форму родового відмінка з приймен-
ником до, напр.:

До профкому Львівського національного університету імені Івана Франка

2. Відомості про адресанта подають без прийменника від з малої
літери, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка звертається із заявою,
ставлять у формі родового відмінка, крапки в кінці останнього слова
немає. Прийменник від вживаємо лише тоді, коли прізвища адресата
й адресанта заяви є співзвучними або однаковими і їх треба роз-
межувати.

3. Назву документа пишуть з великої літери посередині рядка, крап-
ки не ставлять.

4. Текст починають писати з абзацу та з великої літери.
Найважливішим елементом заяви є текст, який має таку структуру:

а) прохання (прошу надати, прошу звільнити, прошу дозволити,
прошу перевести тощо);

б) обґрунтування прохання (у зв'язку з..., оскільки...., відповідно
до... тощо).

5. Додаток як підстава заяви містить перелік документів, які дода-
ють до неї, із точним формулюванням характеру чи вигляду докумен-
та, зазначенням кількості сторінок, напр.: довідка (форма), фотокарт-
ки (кількість і розмір) тощо.

Оформляють додатки кількома способами: а) після тексту з абзацу пишуть До заяви додаю і подають повні назви документів у формі зна­хідного відмінка; б) після тексту пишуть До заяви додаються такі документи або Додаток і вказують назви документів у формі назив­ного відмінка.

6. Дату написання заяви пишуть зліва без абзацу.

7. Підпис адресанта - праворуч.

Зразок 1:

Ректорові

Львівського національного університету

імені Івана Франка

проф. Вакарчукові І.О.

студента 4-го курсу економічного

факультету спеціальності „Кібернетика"

Гнатишина Андрія Степановича

Заява

Прошу перевести мене з денної на заочну форму навчання у зв'яз­ку з працевлаштуванням.

12.02.05

(Підпис)

Зразок 2:

Деканові факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка проф. Камінському В.М. студентки групи МВР-41 Гаврилюк Ірини Олексіївни

Заява

Прошу дозволити мені достроково складати літню екзаменаційну сесію у зв'язку з сімейними обставинами.

20.05.05 (Підпис)

Зразок 3:

Генеральному директорові ЗАТ „ЛАЗ" Ткаченкові О.І.

Деркача Миколи Васильовича, який проживає за адресою: вул. Нагірна, 74, кв. 10, м. Львів, 79057 тел. 240-53-30

Заява

Прошу зарахувати мене на посаду інженера відділу стандартизації. До заяви додаю:

1. Копію диплома про вищу освіту.

2. Трудову книжку.

3. Особовий листок з обліку кадрів.

12.03.05

(Підпис)

Зразок 4:

Директорові ТзОВ „Світанок" Васильківській О.Т. економіста виробничого відділу Плющ Ірини Костянтинівни

Заява

Прошу надати мені чергову відпустку за 2004 рік терміном на 24 робочі дні (з 01.03.05 до 28.03.05).

15.02.05 (Підпис)

Автобіографія (від грец. autos - сам, bios - життя, grafo - пишу) -це документ, у якому особа подає опис свого життя і діяльності. Авто­біографія - обов'язковий елемент особової справи.

Документ має незначний рівень стандартизації. Виклад іде від іме­ні першої особи в хронологічному порядку, є вичерпний, але лаконіч­ний. Кожне важливе нове повідомлення починають писати з нового абзацу.

Крім автобіографії як точного документа, існує форма автобіогра-фії-розповіді з елементами опису, характеристикою людей, що у ній згадуються, образними мовними засобами. Такі автобіографії пода­ють зазвичай видатні люди, творчі особистості.

Автобіографія має такі основні реквізити:

1. Назва документа.

2. Текст.

3. Дата написання.

4. Підпис.

У тексті мають бути такі відомості:

1. Прізвище, ім'я, по батькові.

2. Дата народження: число, місяць (словом), рік.

3. Місце народження (місто, село, селище, район, область, країна, якщо за межами України, так, як зазначено у свідоцтві про народження).

4. Відомості про навчання (повне найменування навчальних закла­дів, назви отриманих спеціальностей, так, як зазначено в дипломі).

5. Відомості про трудову діяльність (час праці, найменування поса­ди і місця праці).

6. Відомості про громадську роботу.

7. Короткі відомості про склад сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, посада та місце праці / навчання).

Примітки до оформлення реквізитів.

1. Назва виду документа пишеться посередині рядка, рядком ниж­че від верхнього поля аркуша.

2. Подаючи відомості про членів сім'ї, не зазначають число і мі­сяць народження, а лише рік.

3. Окрім нинішнього прізвища матері, у дужках подають її дівоче прізвище.

4. Щодо складу сім'ї: неодружені особи подають відомості про бать­ків, сестер, братів, які не мають своєї сім'ї; одружені подають відомості про членів власної сім'ї - чоловік / дружина, діти.

5. Домашньої адреси подавати не треба.

Зразок 1:

Автобіографія

Я, Навроцька Олена Петрівна, народилася 23 лютого 1987 року в селі Дружба Радивилівського району Рівненської області.

У 1993 році пішла до першого класу Дружбівської СШ № 2, яку закінчила в 2004 році із золотою медаллю.

У 2004 році вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на економічний факультет за спеціальністю „Кібер­нетика". Зараз навчаюся на першому курсі.

Виконую обов'язки старости групи.

Склад сім'ї:

батько - Навроцький Петро Іванович, 1960 року народження, учи­тель математики та інформатики Дружбівської СШ №2;

мати - Навроцька (Махонюк) Ольга Василівна, 1963 року народжен­ня, вихователь Дружбівського дитячого садка „Ранок";

брат - Навроцький Іван Петрович, 1988 року народження, учень 10-го класу Дружбівської СШ № 2.

16.03.05 (Підпис)

Зразок 2:

Автобіографія

Я, Шевченко Данило Олексійович, народився 28 вересня 1978 року в місті Києві.

У 1985 році пішов до першого класу середньої школи № 160 міста Києва. Після закінчення 9 класів вступив до Гуманітарного ліцею міс­та Києва, який закінчив у 1995 році. Протягом 1999-2004 років навча­вся в музичній школі № 7 міста Києва з класу акордеона. Під час на­вчання в ліцеї відвідував секцію з настільного тенісу.

У 1995 році вступив до Інституту журналістики Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка. У роки навчання був членом редколегії факультетської газети.

Після закінчення університету в 2000 році було присвоєно кваліфі­кацію „Журналіст радіомовлення та телебачення".

З вересня 2000 до травня 2002 року працював на посаді кореспон­дента в газеті „День". З червня 2002 року - випусковий редактор про­грами новин у телекомпанії „Ера."

Склад сім'ї:

дружина - Шевченко Олеся Василівна, 1980 року народження, ме­неджер магазину „Інтертоп" у місті Києві;

дочка - Шевченко Ярина Данилівна, 2003 року народження.
24.06.05 (Підпис)

Резюме - це документ, що містить коротку інформацію про особи­сті, освітні, професійні відомості людини, яка його складає.

Це один з найефективніших засобів пошуку роботи. Документ стає конкурентоспроможним завдяки своєму вигляду і змісту. Резюме по­трібно обов'язково скласти на комп'ютері і видрукувати на якісному білому папері. Важливо розмістити резюме на одній сторінці, макси­мум - на двох. Особливості викладу в резюме - стислість, конкрет­ність, точність, динамічність. Головний принцип подання інформації - вибірковість (потрібно включати тільки ті факти, які важливі для посади, на яку особа претендує).

Реквізити резюме:

1. Назва виду документа (посередині).

2. Текст документа, який складається з таких блоків:

а) інформація для контакту (поштова домашня адреса - у лівому
кутку аркуша, телефон (разом із кодом міста), факс, електронна адре-
са - справа);

б) ім'я, прізвище (у називному відмінку);

в) мета (заміщення вакантної посади, участь у різноманітних заходах
і проектах тощо) написання документа;

г) відомості про освіту (роки навчання, повна назва навчальних закла-
дів, у яких навчалися, із зазначенням факультету та спеціальності);

д) відомості про професійний досвід (назва посади, яку займає особа,
та назви попередніх посад і місця праці із зазначенням стажу роботи);

е) особисті відомості (рік народження, національність, громадянство,
сімейний стан);

є) додаткова інформація (володіння іноземними мовами і комп'юте­ром, наявність прав водія, закордонного паспорта, членство у фахових організаціях, партіях, коло зацікавлень, якщо воно пов'язане з майбут­ньою роботою, ділові риси та ін.);

ж) вказівка про можливість надання рекомендацій.

Примітки до оформлення реквізитів.

1. Найефективнішим засобом зв'язку з претендентом на посаду є телефон, тому подавати його потрібно обов'язково (домашній, робо­чий, стільниковий чи контактний).

2. Ім'я та прізвище пишуть посередині аркуша і виділяють вели­ким жирним шрифтом.

3. Усі інші блоки варто також подавати так, щоб вони не зливалися у суцільний текст, а чітко вирізнялися і легко читалися; виділити заго­ловки, подбати про те, щоб оформлення було в одному стилі.

4. Усі події описують не в прямому, а у зворотному часовому поряд­ку, тобто спочатку вказують останнє місце праці, навчання.

5. Випускники і студенти розташовують розділ „Освіта" перед роз­ділом,Досвід роботи". Потрібно зазначати лише середні спеціальні та вищі навчальні заклади, у яких навчалися або вчаться. Тут описують і аспірантуру, курси або інші форми підвищення кваліфікації. Можна повідомити про відзнаки, наголосити на тих вивчених дисциплінах, які відповідають майбутній посаді. Що більше часу минуло після закінчен­ня навчального закладу, то менше місця цей пункт займає в резюме.

6. У багатьох випадках розділ „Досвід роботи" („Професійна діяль­ність") є основним, тому його потрібно продумати і заповнити особ­ливо ретельно. Зазначають роки (місяці) праці, посаду, повну назву установи (фірми, підприємства чи організації); можна коротко описа­ти сферу і напрями діяльності, функціональні обов'язки, але намага­тися, щоб це було системно, тоді кар'єра спостерігатиметься виразні­ше. Не потрібно охоплювати весь трудовий стаж, а лише виділити два-три місця праці (за останні 10 років). І навпаки, якщо досвіду немає, то цей розділ не подають. Можна також як досвід вказати практику, яку проходять студенти під час навчання.

7. У частині „Особисті відомості" зазначають вік, вказуючи лише рік народження або кількість років, про сімейний стан пишуть: заміж­ня/незаміжня або одружений / неодружений; дітей називають за стат­тю і віком.

8. У „Додатковій інформації" варто насамперед сказати про ступінь володіння іноземними мовами та навички роботи з комп'ютером.

Рівень знання іноземної мови можна оцінити за такою градацією: досконало, вільно, добре, зі словником, на розмовному рівні. Не по­трібно завищувати рівень знання мови. Доцільно вказати, яка мова є рідною.

Працювати з комп 'ютером можна вміти на рівні користувача чи програміста, варто чітко вказати мови і програми, які знаєте. Важливу роль відіграє знання Інтернету, вміння користуватися електронною пош­тою, володіння бухгалтерськими програмами, а також спеціальними, наприклад, графічними редакторами, тощо.

Знання оргтехніки передбачає вміння працювати з офісними міні-АТС, ксероксом, факсом.

Наявність водійського посвідчення, закордонного паспорта, влас­ного автомобіля, ПК також може мати значення. Додатково вказують закінчені курси, вміння, які для майбутньої роботи будуть доречні.

Перелічуючи ділові риси, досить назвати три-чотири, які є вагоми­ми для обраної посади, наприклад, відповідальність, порядність, ко­мунікабельність, креативність, врівноваженість, мобільність, органі­заторські здібності, безконфліктність.

9. Вислови Рекомендації будуть надані на вимогу або При потребі
подам рекомендаціїможна вміщувати лише в тому разі, якщо такі ре-
комендації справді існують.

10. Не варто перенасичувати документ великою кількістю ін­формації, головне, щоб текст характеризував автора як досвідченого, надійного, перспективного працівника (пошукувача). Потрібно нада­вати перевагу позитивній інформації, зосереджувати увагу на досяг­неннях. Уся інформація, викладена в резюме, має бути достовірною.

10. Не варто описувати причини, через які пішли з попередньої ро­боти, фізичні характеристики; зазначати вимоги до зарплати; додавати фотографію, якщо цього спеціально не передбачено; називати імена людей, які дають рекомендацію.

Останніми роками вага резюме у процесі пошуку роботи зросла. Це перший погляд на особу, яка прагне зайняти певну посаду, очима роботодавця чи кадрового агентства, тому від чіткості форми і дохід­ливості змісту документа залежить, чи свій шанс особа-претендент зможе використати. На перегляд резюме витрачають 2-3 хвилини, і якщо воно не привернуло уваги, - отже, не спрацювало.

Резюме можна надсилати до установи, що оголосила про наявність вакантної посади (як паперовий чи електронний варіант), або розмі­щувати в Інтернеті на спеціалізованих мережевих сайтах. Рукописний варіант неприпустимий.

Для кожного нового місця праці бажано складати окреме резюме, правильно розставляючи акценти саме на тих навичках і знаннях, які потрібні для цієї пропозиції. Непогано скласти резюме двома мовами; резюме іноземною мовою має відповідати правописним і стилістич­ним нормам, бути оформлене за тими самими вимогами, що ставлять­ся й до резюме українською мовою.