Наступність у роботі дошкільного закладу на спеціальної школи

Особливої ​​актуальності в даний час набула проблема наступності між ланками освіти, а саме між ДНЗ і школою. Що ж таке наступність? Під наступністю розуміється послідовний перехід від однієї ланки освіти до іншої, що виражається у збереженні та поступовій зміні змісту, форм, методів, технологій навчання і виховання.

Наступність між дошкільними і шкільними ланками освіти не повинна розумітися тільки як підготовка дітей до навчання. У дошкільному віці закладаються найважливіші риси майбутньої особистості. Необхідно прагнути до організації єдиного розвиваючого світу – дошкільної та початкової освіти.

Щоб зробити перехід дітей до школи більш м'яким, дати їм можливість швидше адаптуватися до нових умов, вчителі повинні знайомитися з формами, методами роботи в дошкільних установах. А ознайомлення самих дошкільнят зі школою, навчальним та громадським життям школярів дає можливість розвинути у них інтерес до школи, бажання вчитися.

Механізм здійснення наступності, його складові частини функціонують за допомогою певних форм і методів, реалізованих у процесі спеціально організованої діяльності адміністрації, педагогів ДНЗ, вчителів початкових класів щодо створення умов для ефективного і безболісного переходу дітей до початкової школи.

Важливу роль у забезпеченні наступності дошкільної і шкільної освіти відіграє детальне вивчення уявлень батьків і педагогів один про одного, що приведе їх до взаємодії та розробці спільних рекомендацій.

І ще важливу роль, в організації наступності дошкільної установи і початкової школи відіграють особистості вихователя і вчителя. Вихователь в дитячому садку - це друга мама, яка може обійняти малюка, погладити по голівці. І дитина тягнеться до свого вихователя. І ось сьогоднішній дошкільник приходить в школу, і його зустрічає вчитель. Все відразу змінюється: учень повинен дотримуватися дистанції між собою і вчителем. Тому й адаптація учня до школи більш затяжна, ніж в дитячому садку.

Тому основними завданнями співпраці ДНЗ і школи є:

створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого саду в школу);

поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей;

поглиблення інтересу до життя в школі;

надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.

Аспекти комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.

Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов’язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім’ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти

Поєднання дошкільної і початкової освіти створює передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити у масовій школі. Як свідчать дослідження, об’єднання у комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.

Психологічний аспект:

вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;

визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;

забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях;

Методичний аспект:

взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;

забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання.

Цей аспект реалізується через взаємовідвідування вихователями та вчителями занять (уроків) з наступним спільним обговоренням, семінари-практикуми з певних методик; проведення спільних педагогічних нарад, виставок, конференцій; взаємо-консультування педагогами; обмін передовим педагогічним досвідом роботи тощо.

Практичний аспект:

попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;

кураторство вихователями своїх колишніх вихованців.

форми взаємодії педагогічних колективів: семінари, семінари-практикуми, тренінги (педагогічного спілкування, комунікативних умінь), спільна робота практичного психолога з вчителями та вихователями дошкільних груп.

система відвідування вчителями старших груп, спостереження за діяльністю дітей на заняттях та поза ними; бесіди з дітьми та їх вихователем; створення “школи майбутнього першокласника”; організація спільних концертів, спортивних змагань; ремонт і виготовлення іграшок дітьми тощо.

Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину.

Тому в своїй роботі практикую попереднє знайомство вихованців старшої групи з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.

Традиційним є те, що вчителі школи разом з вихователями ще до початку навчального року складають план спільної роботи щодо забезпечення наступності, який передбачає три розділи: організаційно-педагогічний, методичний та роботу з батьками.

Підсумком співпраці педагогічних колективів є спільна педагогічна рада вчителів та вихователів, де аналізуються результати підготовки до школи, помилки та упущення, прогнозується подальша співпраця школи та дошкільних груп.

Для першокласників, що навчаються у стінах дитячого садка, умовою успішного навчання є ті види діяльності, якими вони займалися в старшій групі. Тому вчителі та вихователі продовжують включати гру в навчальний процес, яка має особливе значення для формування уміння вчитися – основної діяльності, що стає тепер для учня.

У дошкільному закладі важливо забезпечити зв’язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовую екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, свято букваря, випуску з дитячого садка).

Форми здійснення наступності ДНЗ і школи:

Форми здійснення наступності можуть бути різноманітними і їх вибір обумовлений ступенем взаємозв'язку, стилем, змістом взаємин освітніх установ. Зазвичай на початку навчального року педагогами складається єдиний спільний план, метою якого і є конкретизація роботи за трьома основними напрямками:

робота з дітьми;

взаємодія педагогів;

співпраця з батьками.

Форми здійснення наступності:

1. Робота з дітьми:

екскурсії в школу;

відвідування шкільного музею, бібліотеки;

знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи;

участь у спільній освітньої діяльності, ігрових програмах;

виставки малюнків і виробів;

зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду (учні початкової та середньої школи);

спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників;

участь у театралізованій діяльності;

відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, логопедом, музичним керівником і ін фахівцями школи).

2. Взаємодія педагогів:

спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа);

семінари, майстер-класи;

круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи;

психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів;

проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи;

взаємодія медичних працівників, психологів ДНЗ і школи;

відкриті покази освітньої діяльності в ДОУ і відкритих уроків в школі;

педагогічні та психологічні спостереження.

3. Співпраця з батьками:

спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ та вчителями школи;

круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»;

батьківські конференції, вечори запитань і відповідей;

консультації з педагогами ДНЗ і школи;

зустрічі батьків з майбутніми учителями;

дні відкритих дверей;

творчі майстерні;

анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи;

освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей преддошкольного віку, ділові ігри, практикуми;

сімейні вечори, тематичні дозвілля;

візуальні засоби спілкування (стендова матеріал, виставки, поштовий ящик питань і відповідей тощо);

засідання батьківських клубів (заняття для батьків і для дитячо-батьківських пар).

Таким чином організацію роботи з наступності між дошкільною та початковою освітою слід вбачати в:

Створенні системи безперервного навчання, що забезпечує ефективне поступальний розвиток дитини, її успішне навчання і виховання на основі зв'язку та узгодженості компонентів освіти (цілей, завдань, змісту, методів, засобів і форм організації);

Створенні умов, сприятливих для адаптації до шкільного навчання, емоційного благополуччя, розвитку індивідуальності кожної дитини;

Розробці навчальних програм для дошкільного віку;

Створенні комплексу навчально-методичної документації;

Створенні нових творчих майстерень і проектів.

Сьогодні процес наступності можна розглянути з двох сторін:

на дошкільній ланці освіти зберігається самоцінність дошкільного дитинства і формуються фундаментальні особистісні якості дитини, які є основою успішного шкільного навчання;

школа, як наступник дошкільної ланки освіти, не будує свою роботу з нуля, а підхоплює досягнення дошкільника і організовує педагогічну практику, розвиваючи накопичений ним потенціал.

Таке розуміння наступності дозволяє реально здійснювати безперервність у розвитку та навчанні дітей, а саме:

• координувати цілі, завдання, зміст, методи, засоби та форми організації освітніх процесів дитячого садка і школи;

• забезпечувати умови, спрямовані на збереження здоров'я, емоційного благополуччя і на розвиток індивідуальності кожної дитини.

Таким чином, вирішення проблеми наступності можливе лише за умови тісної співпраці школи і дитячого садка. Тільки такий підхід може надати педагогічному процесу цілісний, послідовний і перспективний характер, тільки тоді дві початкові ланки освіти будуть діяти не ізольовано один від одного, а в тісному взаємозв'язку.