Джерела права розглядаються у багатьох значеннях:
- історичні «пам’ятки права», які у стародавні часи мали значення юридичного права; до «пам’яток права» відносять ті джерела, звідки дістаємо знання про існування у ті чи інші часи відповідного типу права, дістаємо відомості про його зміст тощо; зокрема, «Руська правда» визнається однією із найстаріших пам’яток права.
- правоутворюючі фактори, що обумовлюють виникнення, розвиток та зміст права: правова культура, правосвідомість, система соціально-ідеологічних, політичних відносин, сукупність правових ідей, теорій, під впливом яких утворюється і функціонує право, соціально-економічні відносини тощо;
- форми права - способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм, способи його матеріальної фіксації або об’єктивізації, форми, у яких право набуває юридичний, формально-визначений характер; до таких форм права, зокрема, відносять правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт та ін.
Ідеальні джерела права; в ідеальному значенні до джерел права, передусім, відносять правосвідомість, правову культуру, та інші нематеріальні фактори суспільного розвитку (морально-духовні, психологічні, ідеологічні, політичні тощо).
Матеріальні джерела права; у матеріальному значенні до джерел права, передусім, відносять особливості певних виробничих відносин, специфіка відповідного способу виробництва матеріальних благ та інші неідеальні фактори суспільного розвитку (своєрідність природних умов людського життя тощо).
Юридичні джерела права – це офіційні юридичні форми або способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм, за допомогою яких об’єктивне юридичне право набуває власні невід’мні риси та ознаки: нормативність, неперсоніфікованість, загальнообов’язковість, формальну визначеність, забезпеченість державою, дію в часі, в просторі та за колом осіб. До юридичних джерел права відносять нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, правовий прецедент та ін.
Правовий звичай - це звичаєве правило загального характеру, що санкціоноване державою (шляхом сприйняття його судовою, арбітражною або адміністративною практикою), не суперечить публічному порядку і містить таку модель поведінки, яка сформувалась в результаті тривалої суспільної практики.
Нормативно-правовий акт – це офіційний юридичний документ, що містить норми права та приймається з дотриманням певної процедури в односторонньому вольовому порядку компетентними суб’єктами нормотворчої діяльності (органами держави, місцевого самоврядування та ін.), спеціально уповноваженими на це державою.
Правовий прецедент - це правові положення, що містяться в особливій частині рішень вищих судових або адміністративних органів по конкретній справі, які приймаються із застосуванням певної процедури і які згодом набувають характер нормативного, загальнообов'язкового правила в процесі розгляду справ з аналогічними обставинами. Розрізняють судовий і адміністративний прецеденти.
Нормативно-правовий договір – це офіційний юридичний документ, що містить норми права і приймається в установленому порядку за взаємним волевиявленням кількох суб’єктів з метою врегулювання загальних інтересів
Чинність нормативно-правових актів — це їх фактичний вплив на суспільні відносини, що обмежений трьома параметрами: а) дією у часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу (темпоральна чинність нормативно-правових актів); б) простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту; в) колом осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акту, тобто у яких осіб на підставі цього нормативно-правового акту виникають конкретні юридичні права та обов'язки
| Таблиця 11.1.
|
| Класифікація нормативно-правових актів (НПА)
|
| Критерії
| Види НПА
|
| 1. За суб’єктами нормотворчості:
| НПА органів державної влади, органів державного управління, органів місцевого самоврядування, народу в результаті референдуму тощо;
|
| 2.За юридичною силою:
| Законодавчі і підзаконні НПА;
|
| 3.За галузями законодавства:
| Конституційні, адміністративні, фінансові, господарські, цивільні тощо;
|
| 4. За дією у просторі:
| Загальнодержавні, регіональні, муніципальні, локальні;
|
| 5. За колом осіб:
| Загальні, спеціальні;
|
