Складові організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності

Необхідною умовою ефективної реалізації інноваційної політики є комплексний підхід до створення та функціонування організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності. Складовими цього механізму є комплекс напрямів, методів та інструментів впливу держави на
інноваційні процеси в економіці; система державного інвестування інноваційної діяльності; заходи, спрямовані на створення сприятливого соціально-економічного середовища для інноваційної діяльності.

Напрями державного регулювання інноваційної діяльності передбачають:

— визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

— розробку цільових комплексних програм;

— податкове регулювання;

— бюджетне регулювання;

— кредитне регулювання;

— розвиток конкуренції та обмеження монополізму в інноваційній сфері;

— кваліфікування та експертизу інноваційних проектів, видачу свідоцтва про внесення інноваційного проекту до Державного реєстру;

— державне замовлення на проведення наукових досліджень та підготовку кадрів для науково-технічної сфери;

— захист інтелектуальної власності;

— міжнародну науково-технічну кооперацію.

Кожен з цих напрямів реалізується на практиці за допомогою універсальних методів та інструментів державного регулювання економіки (надання податкових пільг, визначення бюджетних асигнувань, надання кредитних пільг, зменшення митних тарифів тощо).

Поряд з універсальними методами та інструментами реалізація інноваційного напряму промислової політики передбачає застосування специфічних заходів.

Напрями, методи та інструменти державного регулювання інноваційної діяльності є елементами системи, між якими існують причинно-наслідкові зв’язки. Саме наявність цих зв’язків дозволяє розглядати їх як складові механізму державного регулювання інноваційної діяльності. Відсутність хоча б одного елемента (або неефективне його застосування) знижує результативність механізму в цілому.

Центральною складовою організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності є система державного інвестування, яка включає функціональні (цільові) засади, нормативно-правове забезпечення, фінансово-кредитне забезпечення, інституціональні засади тощо.

Функціональні (цільові) засади спрямовані на досягнення сталого й динамічного розвитку національної економіки, прискорення впровадження досягнень науки, техніки й технологій у виробництво, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, розвиток міжнародної науково-технологічної кооперації, розвиток науково-технічного та інноваційного потенціалу, збільшення національних та закордонних інвестицій в інноваційну сферу, підвищення ефективності інноваційної діяльності, підвищення добробуту та соціального статусу працівників інноваційної сфери.

Нормативно-правове забезпечення включає законодавче забезпечення, інструктивно-методичні документи з питань формування та використання фінансових ресурсів, адміністративне регулювання.

Законодавче забезпечення засновується на законах України щодо регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності, стимулювання пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, відповідних нормах цивільного, адміністративного, трудового, податкового та інших галузей чинного законодавства. Законодавчою базою державного регулювання інноваційної діяльності є Конституція України, Закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1991), «Про наукову і науково-технічну експертизу» (1995), «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» (2001), «Про інноваційну діяльність» (2002), «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» (2003), «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності ехнологічних парків» (1999), «Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України» (1999).

Однією з причин низької результативності дії цих законів є, зокрема, недостатнє фінансування, відсутність до цього часу спеціально уповноваженого державного органу з регулювання наукової та інноваційної діяльності, відсутність інструктивно-методичних документів щодо визначення найбільш перспективних інноваційних проектів, в які в першу чергу здійснюється державне інвестування та надаються інші форми державної підтримки; обсяги державного інвестування, методи стимулювання залучення приватних інвестицій в інноваційну сферу.