Національна економіка, як складова частина світового господарства

Сьогодні на земній кулі нараховується понад 220 країн, які досить помітно відрізняються одна від одної як за площею території й чисельністю населення, так і за економічною потужністю й, отже, місцем у світовій економіці.

Національна економіка кожної країни є елементом гло­бальної економічної системи. Навіть найменш розвинуті краї­ни роблять свій внесок у світовий процес економічного розвит­ку — природними чи людськими ресурсами, виробництвом (нехай і незначним у глобальному вимірі), споживанням ім­портної продукції. Нині немає жодної країни, яка б знаходи­лася за межами світового ринку, не входила в економічні від­носини з іншими державами.

Національна економіка — це народногосподарський комплекс країни, що характеризується галузевою і територіаль­ною структурою, системою управління та певними соціально-економічними відносинами.

В узагальненому вигляді національну економіку можна виразити через економічний потенціал країни — сукупну спроможність галузей народного господарства виробляти про­дукцію та надавати послуги.

Економічний потенціал країни залежить від:

• кількості трудових ресурсів;

• рівня кваліфікації трудових ресурсів;

• наявності сприятливих природних ресурсів (особливо корисних копалин і ґрунтово-кліматичних умов);

• обсягу виробничих потужностей;

• рівня розвитку виробничої інфраструктури (транспорт, зв'язок, електромережі тощо);

• ступеня розвитку науки й техніки.

Продуктивні сили країни складаються:

• з трудових ресурсів;

• природних ресурсів;

• засобів праці.

Потужність економіки країни залежить від обсягу та яко­сті факторів (або чинників) виробництва.

Основними факторами виробництва є:

• праця (фізична та розумова діяльність людини, спрямо­вана на виробництво товарів чи послуг);

• технологія — наукові методи організації виробництва із застосуванням новітніх процесів виробництва;

• природні ресурси, придатні та необхідні для виробничої діяльності;

• капітал — накопичені кошти у виробничій, грошовій і товарній формах.

Країн, що повною мірою забезпечені всіма факторами виробництва, небагато. Але виокремлюються країни, в яких один із факторів є провідним, і тоді їхня економіка орієнту­ється на ефективне використання цього фактора.

Природний фактор відіграє чималу роль в економіці Ро­сії, Канади, Австралії, Казахстану, нафтовидобувних країн Перської затоки.

Трудовий фактор є провідним для багатьох країн, що роз­виваються, особливо регіону Південної та Південно-Східної Азії. В цих країнах дешева і численна робоча сила багато в чому сприяла досягненню конкурентоспроможності місцевих товарів на світових ринках.