Встановлення влади Директорії

У самій Україні П.Скоропадський не мав підтримки ні білогвардійських сил, ні лідерів більшості укр. політ. партій. Провідні держави світу замість реальної допомоги укр. справі, як правило, обмежувалися риторикою. Дедалі складнішою ставала внутр. обстановка. Розколовся Союз хліборобів-власників: менша його частина вимагала забезпечення незалежності Укр., більша ж - виступала за федерацію з Росією. Активно діяли русофільські партії. Наростало невдоволення залежністю гетьманського уряду від німців. Осн маса селянства не підтримувала владу. Мало кому подобалася орієнтація П.Скоропадського на білогвардійську Росію, на монархію. Все це підготувало грунт практично для загальнонац невдоволення. Політ. опоненти гетьмана скористалися такою ситуацією. В. Винниченко і С. Петлюра, керівники Української соціал-демократичної партії, заснували опозиц. Укр. нац. союз, Свою роль відіграли тут і революційні події листопада 1918 р. в Німеччині, де була повалена монархія. 14 листопада 1918 р. політ. партії Укр. створили в Києві верх. орган республіки - Директорію - під проводом В.Винниченка та С.Петлюри. Почалися дії проти гетьманських військ. 14 грудня 1918 р. П.Скоропадський залишив Київ. 19 грудня 1918 р. Директорія оголосила про відновлення УНР. На Софійській площі відбулися молебень і військовий парад. 26 грудня створено уряд УНР під головуванням В.Чехівського, представника УСДРП. Були відновлені закони УНР, зокрема закон про передання поміщицької землі селянам без викупу. Вища законодавча влада відтепер належала Труд. конгресу - свого роду парламенту, сформованому з селян, робітників та інтелігенції.Загалом же становище після повалення гетьманської влади було складним. Селяни, які складали основну масу армії, покидали її та поспішали ділити поміщицьку землю. Вкрай несприятливим було й зовн.-політ. оточення Укр. Одеса була захоплена Антантою, на заході активізувалися поляки, на півночі - більшовики, на півд. сході- російська Добровольча армія. Нім. та австро-угорські війська, які згідно з договором мали захищати Укр. від більшовиків, неспроможні були робити це. Ситуація погіршувалася ще й тим, що в уряді не було спільної політ. лінії. Те, що перед тим об'єднувало членів уряду- боротьба проти гетьмана, - поступово зникало, а інших мотивів практично не було. Декрети гетьм. уряду було анульовано. Права участі в політ. житті країни нова влада позбавила не лише поміщиків та капіталістів, а й професорів, адвокатів, лікарів, педагогів тощо. Більшість керівництва Директорії стояла фактично на рад. боці., виступала за союз із більшовиками проти Антанти. Це були В.Винниченко, В.Чехівський, М.Шаловал та ін.Інша частина на чолі з С.Петлюрою орієнтувалася на спілку з Антантою проти більшовиків. Незважаючи на договір, який було укладено між В.Винниченком і Д.Мануїльським про спільну боротьбу проти німців та австрійців, що перебували в Укр., а також на обіцянку Х.Раковського і того ж Д.Мануїльського визнати в Укр. той лад, який буде встановлено новою укр. владою, більшовицький уряд Г. П'ятакова виступив зі звинуваченнями Директорії в контрреволюційності. Невдовзі з півночі розгорнувся наступ Червоної армії на Київ і Харків. Складність полягала в тому, що основу більшовицьких військ становили укр. частини, сформовані ще за гетьмана для оборони від більшовиків.

36. ЗУНР
Західноукраїнські землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії. Напередодні її поразки нац-визвольний рух пригнічених народів посилився. Українські політ діячі почали готуватися до створення власної держави. 19 жовтня 18 р. вважається днем проголошення на західноукр землях держави, що пізніше дістала назву Західноукраїнська Народна Республіка. Наміри укр. політиків суперечили планам поляків, котрі вели підготовку до утворення польської держави, до складу якої планували включити західноукр землі. В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові з'єднання, що були в складі австро-угорської армії, взяли під контроль Львів, наступного дня— інші міста Галичини.

Керівниками нової влади були Євген Петрушевич та Кость Левицький- діячі поміркованого, ліберально-демократичного спрямування, які прагнули демократ реформ із збереженням класового миру в суспільстві. Було запроваджено 8-год робочий день, оголошено про початок аграрної реформи. Нац меншини дістали широкі права, їхнім представникам у майбутньому парламенті було обіцяно 30% депутатських місць.

Йдучи назустріч загальнонародному прагненню возз'єднання всіх укр земель у межах незалежної держави, керівники ЗУНР і УНР пішли на переговори про створення єдиної держави. 22 січня 1919 р. у Києві на площі біля Софійського собору було проголошено Акт Злуки УНР і ЗУНР. ЗУНР дістала назву Західна область УНР (ЗО УНР) і одержала повну автономію.

Зовнішня політика ЗУНР, як і внутр, була надзвичайно складна. З перших днів свого існування Республіка опинилася в стані війни з Польщею. Спроби добитися міжнародного визнання ЗУНР закінчилися невдачею. Представники Антанти натомість визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини. Під натиском польських військ в кінці травня Галицьких уряд спочатку переїхав до Тернополя, а потім — до Станіслава і нарешті змушений був податися в напрямі до р. Збруч, що розділяла Галичину й Велику Україну. Нарешті президент Петрушевич дав наказ своїй армії перейти р. Збруч і з'єднатися з частинами військ Директорії. Це сталося 16 липня 1919 р.

Як і УНР, ЗУНР формувалася в надзвичайно несприятливій зовнішній обстановці. З перших днів свого існування вона опинилася в стані війни з Польщею, яка прагнула встановити контроль над Західною Україною.

21 листопада, після тритижневих боїв, українські війська залишили Львів. Столицю ЗУНР перенесли до Тернополя, а потім до Станіслава. Одночасно йшла організація регулярного війська ЗУНР, яке дістало назву Українська Галицька Армія (УГА). Деякий час УГА стримувала наступ поляків. Але сили були нерівні. ЗУНР опинилася в міжнародній ізоляції. Антанта погоджувалася на передачу Галичини Польщі, щедро допомагаючи їй озброєнням і спорядженням, перекидаючи в Західну Україну найбоєздатніші польські війська. В 1919 р. УГА була проведена блискуча наступальна операція, що ввійшла до історії як Чортківська офензива. 25 тис. українських солдатів і офіцерів примусили відступати 100-тисячну польську армію. Проте наприкінці червня укр війська відступили до Збруча, де з'єдналися з частинами армії УНР.

Таким чином, через 9 місяців свого існування ЗУНР була ліквідована, а народ опинився в польській неволі, далеко гіршій за австрійську. Однак, ЗУНР увійшла до історії як героїчний епізод у боротьбі укр народу за незалежність, вільний, демократичний розвиток.

37. Утвердження радянської влади в Україні. Поразка укр. національно-демократичної революції 1917-20 рр. та її причини.
Фактично вся влада в Україні належала РКП(б) - КП(б)У. Комуністична партія (більшовиків) України була створена ще в липні 1918 р. у Москві, на І з'їзді більшовицьких організацій України. КП(б)У стала невід'ємною складовою частиною РКП(б) і була найбільшою її організацією. Секретарем ЦК КП(б)У було обрано Г. П'ятакова. У складі її ЦК із 15 чоловік тільки 2 були укр. Формально вищим органом влади УСРР був Всеукраїнський з'їзд Рад, а між з'їздами- ВУЦВК (голова- Г. Петровський). Ще восени 1918 р. на території рад. Росії був сформований Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який очолив X. Раковський. Після реорганізації на початку 1919 р. він став називатися Радою народних комісарів (Раднарком). 10 березня 1919 р. на III Всеукр з'їзді Рад була прийнята Конституція УСРР. Вона затвердила вищі органи влади держави і проголосила, що: УСРР є суверенною республікою у складі РСФРР; форма державного правління - радянська республіка у формі диктатури робітничого класу; УСРР готова у разі перемоги світової соціалістичної революції увійти до складу Єдиної Міжнародної Соціалістичної Радянської Республіки. УСРР на практиці не була суверенною державою. Державний апарат УСРР створювався як продовження відповідних структур рад Росії. Раднарком і ЦВК РСФРР, РКП(б) фактично керували Україною. Додатковими знаряддями централізації стали також профспілки і комсомольські організації.Укр військові частини були зведені в 3 армії, що підпорядковувалися Реввійськраді Росії. Був установлений контроль РСФРР над економікою У.: на неї поширювалася рос грошова система; УСРР не мала свого бюджету; Укр Рада Народного Господарства стала частиною ВРНГ.
Невдача визвольної боротьби українців пояснюється цілим рядом як об'єктивних, так і суб'єктивних обставин. До числа основних чинників, варто віднести не готовність укр народу до вирішальних визвольних змагань. Пагубно вплинула на соц-політ свідомість пануюча на той час соц ідеологія. Утвердившись у свідомості інтелекту нації, захопивши нешироку верхівку інтелігенції, соціалістична ідея поширювалась через політ. партії, вона вплинула на недорозвинений нац-визвольний рух. Надзвичайно великої шкоди загальноукр справі завдали відсутність нац єдності і злагоди, постійні суперечки і ворожнеча (автономістсько-федералістського і самостійницького напрямів) між різними політ партіями. Нац-дем революція зазнала поразки, тому що в найвирішальніші моменти укр провідники усувалися або самоусувалися від визв боротьби, залишали поле бою (М. Грушевський, В. Винниченко, П. Скоропадський на відповідних етапах визв змагань). У кінцевому підсумку треба підкреслити, що Українська революція, хоча й зазнала поразки, започаткувала процес формування нової політ нації.