Практичне заняття № 1 13 страница

г) зберігаються, із спробою підняти рівень їх конкурентоспроможності.

7. При проведенні процесу санації першочергово необхідно сформувати:

а) систему санаційних заходів;

б) цілі та стратегією санації;

в) проект санації;

г) бізнес-план санації.

8. Система санаційних заходів розробляється на основі:

а) стратегії санації;

б) програми санації;

в) бізнес-плану санації;

г) реалізації плану санації.

9. Нерівномірний розвиток економіки, коливання обсягів виробництва та збуту, значні спади виробництва - це:

а) структурна криза;

б) кризова ситуація;

в) криза виробництва;

г) вірної відповіді немає.

10. Заходи щодо оздоровлення підприємства не включають:

а) збільшення номенклатури продукції та послуг;

б) перепідготовку персоналу, психологічну переорієнтацію;

в) зміну керівництва;

г) вірної відповіді немає.

11. Складова частина управління кризовим станом та банкрутством підприємства, яка передбачає цільовий вибір найбільш ефективних засобів стратегії і тактики, необхідних для конкретного випадку та конкретного підприємства, називається:

а) санацією;

б) фінансовим оздоровленням підприємства;

в) стимулюванням підприємства;

г) всі відповіді вірні.

12. Кредитори від дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмову заяву з майновими вимогами до боржника протягом:

а) декади;

б) місяця;

в) кварталу;

г) року.

Література

[2; 4; 19, 20; 22, 24; 25; 36]

Тема 26. Оптимізація бізнес-процесів підприємства

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про формування інформаційної системи підприємства, управління інформаційними потоками, методи дослідження інформації та прийняття рішень.

План вивчення теми

1. Формування інформаційної системи підприємства.

2. Управління інформаційними потоками.

3. Методи дослідження інформації та прийняття рішень.

4. Управління за центрами відповідальності – як засіб, що застосовуються для оптимізації бізнес-діяльності.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Процес реєстрації явищ та операцій, які виникають під час проведення підприємством його господарської діяльності, посідає особливе місце в будь-якому виді обліку. Для бухгалтерського обліку, враховуючи його завдання (яких нині налічується близько 30), формування обґрунтованої реєстраційної системи, тобто такої, що на належному рівні відповідає потребам господарської діяльності, з мінімальними витратами на її створення та підтримування, — питання виключної важливості.

Потреби виконання в системі контролю функції аналізу вимагають певного узагальнення даних обліку у звітності. У звітах вказують планові, фактичні показники за звітний період, підсумкові дані від початку реалізації плану (початку року, кварталу). У принципі, для різних потреб можуть бути різні узагальнення, як за змістом, так і за періодичністю.

Залежно від низки факторів (характер контрольованих показників, ступінь їх календарного узагальнення, призначення результатів контролю) частота контрольних операцій може бути різною. За цією ознакою розрізняють поточний, періодичний і разовий контроль.

За часом здійснення виділяють такі види контролю: попередній; проміжний; підсумковий.

Контроль витрат відповідно до концепції управління витратами за центрами відповідальності ведеться за місцями і центрами їх формування в порядку, який повторює підпорядкованість структурних одиниць підприємства в його організаційній структурі: робочі місця, підрозділи певного ієрархічного рівня, підприємство в цілому. Відповідальність підрозділів за рівень витрат установлюється за тими їх елементами, які залежать від роботи цих підрозділів, тобто є для даних підрозділів регульованими. При цьому важливим є встановлення показників витрат вже на рівні дільниць, бригад. Аналітичний облік за окремими роботами, операціями, функціями всередині підрозділів, що формують центри витрат, дає можливість отримати більше точок контролю.

Ефективність роботи центрів відповідальності суттєво залежить від стану технічної складової обліку і контролю витрат. Облік і контроль витрачання безперервних ресурсів (електроенергії, тепла, води, стиснутого повітря) має виконуватися з допомогою відповідних технічних засобів (лічильників, витратомірів та ін.).

З допомогою функцій обліку та аналізу СУВ формується механізм управління за відхиленнями. Управління за відхиленнями характеризується тим, що обернений зв'язок спрямований від виходу системи, що управляється, до органу управління, в якому за фактом недопустимих розбіжностей між запланованими і фактичними результатами розробляються заходи, спрямовані на приведення фактичних результатів функціонування об'єкта управління у відповідність до заданих.

Фіксація відхилень фактичних показників від планових у разі управління за відхиленнями потребує вирішення питання про необхідність дослідження причин цих відхилень. Економічне обґрунтування доцільності досліджень за тими чи іншими відхиленнями через низку обмежень практичного характеру — не зовсім проста проблема. В результаті на практиці немає єдиного підходу до її розв'язання. Підприємства можуть вивчати абсолютно всі відхилення за контрольованими показниками або вивчати їх вибірково, а іноді й взагалі нехтувати ними. За вибіркового аналізу відхилень використовують експертні оцінки, а також апарат статистичних моделей.

Статистичні моделі здатні забезпечувати відносну об'єктивність і чутливість оцінювання перебігу господарських процесів. Тому їх використання надає досить широкі можливості обґрунтованого втручання в господарські процеси під час їх здійснення.

Для реалізації контрольних операцій шляхом порівняння фактичних витрат із плановими необхідне виконання умов порівнянності вказаних показників. Це означає, що зміст і методика обчислення планових і фактичних показників витрат мають бути однаковими.

Бухгалтерський облік являє собою систему виявлення, виміру, реєстрації, нагромадження, узагальнення, збереження і передачі інформації у вартісній оцінці про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

- Джерелом цієї інформації є правильне ведення бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є основним видом обліку на підприємстві, оскільки він являє собою систему суцільної, безупинної, документально обґрунтованої і взаємозалежної реєстрації різноманітних засобів і господарських операцій.

При вивченні другого питання студентам слід зосередити увагу на відмінностях бухгалтерського та управлінського обліку.

Бухгалтерський облік, відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16.07.99р. 996 – ХІV, поділяється на фінансовий і управлінський.

Управлінський облік використовує всі доступні способи одержання інформації (у т. ч. факс, телефон) у різних вимірниках з різних господарських рішень і операцій з метою управління чи контролю за результатами діяльності, аналізу відхилень від норм, створення бази для корегування бізнес-плану.

Управлінський облік, на відміну від фінансового, - облік не фактичної величини майна, витрат і доходів, стану розрахунків і зобов‘язань, а облік факторів, обставин і умов, що впливають на виробничу і фінансову діяльність підприємства. Його мета – надати інформацію про прийняття рішень з управління економікою підприємства і перевірити ефективність використання прийнятих рішень.

Найбільш конкретною формою виконання менеджером своїх функцій є прийняття управлінських рішень. Щоб прийняти науково обґрунтоване складне рішення, необхідно:

1) чітко знати мету діяльності підприємства;

2) мати всебічну і достовірну інформацію від усіх підрозділів та проаналізувати її;

3) знати зовнішню ситуацію (кон'юнктуру ринку, чинне законодавство тощо);

4) виходити з певних критеріїв вибору раціонального рішення;

5) прогнозувати можливі наслідки прийняття управлінського рішення;

6) радитись із спеціалістами щодо можливих альтернативних варіантів вирішення даної проблеми;

7) вибирати і приймати раціональне рішення;:

8) доводити рішення до конкретних виконавців.

Ці етапи прийняття управлінського рішення можна згрупувати у три основні стадії: підготовка рішення, його прийняття та реалізація.

Розрізняють три методи прийняття менеджерами управлінських рішень: інтуїтивний метод, метод „здорового глузду”, науково-практичний метод.

Результатом вивчення теми має стати розуміння студентом понять «місця витрат» і «центру відповідальності», усвідомлення мети і принципів організації управління витратами за центрами відповідальності, оволодіння методичними основами планування витрат розділів підприємства, прийомами розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами складання кошторисів і визначення собівартості продукції.

Функція планування у разі формування витрат за місцями центрами відповідальності реалізується у формі складанні кошторисів відповідних сегментів діяльності (структурних одиниць) підприємства. Серед функцій, виконуваних кошторисами, слід виокремити організуючу, контрольну та стимулювальну.

Важливе значення за формування кошторисів має поділ витрат підрозділів на прямі та непрямі. Об'єктом формування прямих витрат є певний вид продукції, а непрямих – сам підрозділ (центр відповідальності).

Кошториси витрат підрозділів розробляються на основі їх виробничих програм, норм витрат ресурсів.

Розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між відповідними іншими виробничими підрозділами здійснюється виходячи з обсягів наданих ними послуг з допомогою трьох основних методів: методу прямого розподілу, методу повторного розподілу і методу системи рівнянь.

Сукупні витрати, що списуються на допоміжний чи обслуговуючий підрозділ за складання кошторисів структурних одиниць основного виробництва, складаються з витрат, які безпосередньо виникають в даному підрозділі під час його роботи, та витрат за послуги інших допоміжних чи обслуговуючих підрозділів, розподілених на цей підрозділ

Тести

1. Управлінський облік – це:

а) управління економічним суб’єктом через планування, контроль і регулювання управлінською діяльністю і процесом прийняття рішень;

б) система сполошного, безперервного, документально обґрунтованого и взаємопов’язаного відображення господарчих коштів, їх джерел, господарчих процесів та результатів діяльності у вартісному виразі з метою забезпечення інформації, що необхідна для управління;

в) облік, який вивчає масові суспільно-економічні типові явища й процеси, при цьому їхні кількісні та якісні аспекти вивчаються у нерозривному зв’язку з якісним їх змістом та виявляються закономірності розвитку у суспільстві;

2. Оперативний облік:

а) спрямований на конкретні господарські операції;

б) дає змогу фіксувати небажані розбіжності до початку операції;

в) відображає характеристики операції, які не фіксуються за інших видів обліку;

г) спрямований на реєстрацію масових, якісно однорідних господарських явищ;

3. До основних завдань контролю витрат належать:

а) відстежування динаміки факторів витрат;

б) здійснення регулювальних заходів;

в) аналіз відхилень у виконанні планових завдань;

г) правильними є всі попередні відповіді;

д) правильними є відповіді а), в).

4. Специфічними рисами бухгалтерського обліку є:

а) вибірковість;

б) безперервність;

в) системність;

г) епізодичність;

5. Бухгалтерські рахунки можуть бути:

а) первинними;

б) синтетичними;

в) оперативними;

г) статистичними;

6. У системі обліку витрат інформаційне ядро складають дані:

а) оперативного обліку;

б) статистичного обліку;

в) бухгалтерського обліку;

г) оперативно-статистичного обліку;

д) не можна однозначно визначити.

7. Бухгалтерський облік – це:

а) управління економічним суб’єктом через планування, контроль і регулювання управлінською діяльністю і процесом прийняття рішень;

б) система сполошного, безперервного, документально обґрунтованого и взаємопов’язаного відображення господарчих коштів, їх джерел, господарчих процесів та результатів діяльності у вартісному виразі з метою забезпечення інформації, що необхідна для управління;

в) облік, який вивчає масові суспільно-економічні типові явища й процеси, при цьому їхні кількісні та якісні аспекти вивчаються у нерозривному зв’язку з якісним їх змістом та виявляються закономірності розвитку у суспільстві;

8. Місцем виникнення витрат не може бути:

а) законсервований об'єкт, який не експлуатується;

б) робочі місця управлінського персоналу;

в) підприємство в цілому;

г) цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

д) поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства

9. Організація центрів відповідальності на підприємстві:

а) здійснюється на підставі Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”;

б) здійснюється на підставі П(С)БО 16 “Витрати”

в) залежить від організаційної структури підприємства;

г) залежить від розподілу (делегування) повноважень між різними рівнями управління;

10.Показник витрат є показником відповідальності (оцінюючим критерієм) для:

а) центру інвестицій;

б) центру витрат;

в) центру прибутку;

г) центру доходів;

11.Для центру прибутку основним показником відповідальності (оцінюючим критерієм) є:

а) інвестиції;

б) витрати;

в) прибуток;

г) маржинальний дохід;

12.Організація управління витратами за центрами відповідальності:

а) доцільна на підприємствах, які мають відокремлені підрозділи, філії та дочірні підприємства;

б) доцільна на будь-якому підприємстві;

в) дає можливість формувати механізм самоконтролю працівників підприємства.

13. Функціональні центри відповідальності — це:

а) декілька місць витрат, очолювані однією особою;

б) місце витрат, яке контролюється функціональним управлінцем згідно з його повноваженнями;

в) це місце витрат, яке контролюється управлінською особою лише у визначений проміжок часу, під час здійснення операції.

14.Показник витрат є показником відповідальності для центру:

а) інвестицій;

б) витрат;

в) прибутку.

15.Організація центрів відповідальності на підприємстві:

а) здійснюється на підставі відповідних нормативних актів;

б) здійснюється на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік і звітність»;

в) не регламентується нормативними актами;

г) залежить від організаційної структури підприємства.

16.Для обчислення гнучкого кошторису необхідно знати поділ витрат підрозділу на:

а) прямі та непрямі;

б) регульовані та нерегульовані;

в) змінні та постійні.

Література

[2, 20, 22, 24, 25, 36]

Тема 27. Економічна безпека підприємства

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про інструменти управління економічною безпекою підприємства і шляхи його виходу з економічної кризи.

План вивчення теми

1.Інструменти управління економічною безпекою підприємств.

2.Комерційна таємниця, як фактор економічної безпеки підприємства.

3.Шляхи виходу підприємства з економічної кризи.

Методичні рекомендації

Серед різноманітних наукових напрямків існує наука про економічну безпеку підприємств – екосесент (economic security of enterprise).

При вивченні першого питання студентам слід дати характеристику зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці підприємств.

При розгляді проблеми економічної безпеки студентам важливо знайти ті інструменти, які дозволять підприємству впевнено відчувати себе у ринковій стихії. До них відноситься робота за визначеними правилами та економічна грамотність менеджерів.

Розглядаючи друге питання, студенти повинні засвоїти, що комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції і забезпечення економічної безпеки підприємства.

Далі студенту слід звернути увагу на те, що отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця визначають шляхи недобросовісної конкуренції.

На завершення вивчання цього питання студентам слід звернути увагу на заходи щодо збереження комерційної таємниці.

При підготовці третього питання треба охарактеризувати реакцію керівництва фірми на економічну кризу, виділивши такі її фази, як шок, оборонний відступ, аналіз кризи, адаптація та зміна поведінки.

Студентам слід засвоїти, що більш ефективною є наступальна тактика, пов’язана з проведенням не стільки оперативних, скільки стратегічних заходів. У цьому випадку здійснюється програма завоювання нових ринків збуту, впровадження нових технологій, модернізації виробництва.

При необхідності коригуються основні принципи діяльності підприємства, у зв’язку з чим переглядається виробнича програма, оновлюється номенклатура продукції; використовуються й інші заходи, направлені на підвищення економічної безпеки підприємства.

Тести

1.Економічна безпека фірми:

а) це такий стан корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам;

б) виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на визначення та задоволення потреб у його продукції (послугах) з метою одержання прибутку за допомогою обміну;

в) нова підприємницька філософія, система поглядів на сучасне суспільство і суспільне виробництво, в основу якої покладені соціально-етичні та моральні норми ділового спілкування.

2. Одним із джерел негативного впливу на економічну безпеку підприємства можуть бути:

а) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання;

б) ступінь спрацювання основних виробничих засобів;

в) коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами.

3. До чинників технологічної безпеки підприємства належать:

а) середня зарплата наукового керівника;

б) капіталовкладення;

в) тривалість робочого тижня;

г) введення в дію нових основних виробничих засобів.

4. До шляхів зміцнення ресурсної безпеки підприємства можна віднести:

а) вдосконалення систем розрахунків та підвищення продуктивності праці;

б) створення у структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б контролювала нарахування та сплату податків та зборів;

в) розвиток соціальної інфраструктури підприємства та підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати своєї праці.

5. Соціальну безпеку підприємства можуть характеризувати такі чинники:

а) розмір мінімальної заробітної плати;

б) розмір заборгованості перед кредиторами;

в) можливість заміни та якість ресурсів.

Література

[2, 19, 22, 24, 32, 24, 35, 36]

3. методичні рекомендації до практичниХ занять

МОДУЛЬ І

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ III

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема 9: Персонал підприємства, продуктивність і оплатапраці

Мета заняття: закріпити теоретичні знання та формувати практичні навички у студентів розрахунку показників чисельності персоналу, а також показників продуктивності праці на виробничих підприємствах.

План заняття

1. Поняття персоналу в контексті економічних понять трудових ресурсів, кадрів, трудового потенціалу та ін.

2. Чинники, що потребують урахування у процесі розрахунків необхідної чисельності персоналу підприємства.

3. Поняття й основні елементи системи управління персоналом підприємств (організацій), інших суб’єктів господарювання.

4. Продуктивність праці як економічна категорія. Методичні підходи до розрахунку продуктивності праці на виробничих підприємствах.

5. Мотивація як процес стимулювання людей до ефективної трудової діяльності.