Практичне заняття № 1 11 страница

д) правильними є всі попередні відповіді.

Література

[8, 9, 19,20, 22, 24; 25; 39]

Тема 19. Товарна та цінова політика підприємства

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про товарну та цінову політику підприємства, поняття товару та класифікацію товарів, поняття ціни та їх види.

План вивчення теми

1. Товарна політика підприємства. Товар та його характеристика та класифікація.

2. Поняття, роль і функції ціни в ринковій економіці.

3. Види цін та сфери їх застосування.

4. Методи встановлення ціни: собівартість плюс прибуток; забезпечення фіксованої величини прибутку; за рівнем поточних цін (конкуренції); за рівнем попиту тощо.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Розпочинати вивчення необхідно з блоку питань, які дозволяють формувати у студента бачення щодо сутнісної характеристики товару

В основу представленої на рис. 2.11 класифікації покладений розподіл всіх товарів на два класи відповідно до типу покупця:

­ споживчі товари та послуги;

­ товари виробничого призначення (промислові товари).

Товар – це засіб задоволення певної потреби. Отже, товаром є все, що може задовольнити потребу (матеріальні вироби, послуги, ідеї, технології).

Зазвичай товари поділяють на групи за такими критеріями (сфера використання (товари споживчого попиту, або споживчі товари, і товари промислового призначення, або промислові товари);

- тривалість використання (товари короткочасного використання і товари тривалого використання);

- матеріальність (товари та послуги).

Маркетингова товарна політика – комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей фірми.

Оскільки переважна більшість фірм пропонує на ринку не один, а кілька товарів або асортименти, в межах маркетингової товарної політики рішення приймаються на трьох рівнях:

- рішення про створення нового товару (властивості, марочна, назва, упаковка);

- рішення про товарний асортимент (ширина, глибина асортименту);

- рішення щодо товарної номенклатури (ширина, глибина, насиченість, гармонійність).

Цінова політика –це комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії і тактики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми.

Цінова стратегія – це напрям дій фірми щодо ціноутворення з метою досягнення визначених цілей у конкретній ринковій ситуації протягом конкретного періоду.

Рис. 2.11. Класифікація товаров.

Існують три основні групи цілейціноутворення, на які може орієнтуватися фірма (рис. 2.12):

Рис.2.12. Цілі ціноутворення.

Ціна – грошовий вираз вартості продукції. Ринкова ціна продукції формується під впливом значної кількості чинників, з урахуванням яких вибирається метод ціноутворення.

Ціна, яку платять споживачі за товари або послуги, може мати різні назви: плата (за навчання, квартиру), проценти (за банківський кредит), страховий внесок, гонорар, тариф (плата за електроенергію, користування водою), заробітна плата, комісійні тощо.

Незалежно від методу встановлення ціни продажу, до її складу необхідно включити податок на добавлену вартість (ПДВ), який обчислюється за ставкою 20% до ціни підприємства.

Оновні методи ціноутворення: собвартість плюс прибуток, забезпечення фіксованого обсягу прибутку, за рівнем поточних цін, за рівнем попиту.

Студентам необхідно засвоїти ці методи встановлення ціни і вміти застосувати їх на практичних заняттях. Закінчити розгляд питання слід характеристикою ролі держави у регулюванні цін.

Класифікацію цін наведено на рис. 2.13.

Рис. 2.13. Види цін.

Тести

1. Ціна – це:

а) частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства

б) грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги

в) алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат

г) загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах

2. Як класифікують ціни за способом фіксації?

а) тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі ціни;

б) оптові та роздрібні;

в) тривалі і змінювані;

г) загальнодержавні, місцеві і світові;

д) довідкові ціни, біржові котирування, ціни аукціонів, ціни фактичних угод, ціни пропозицій окремих фірм та розрахункові ціни.

3. Яка стратегія ціноутворення передбачає встановлення порівняно низької ціни на товар з метою залучення якомога більшої кількості покупців і завоювання більшої частки ринку збуту, завдяки чому скорочуються виробничі витрати, і помірі їх скорочення поступово зменшуються ціни?

а) стратегія «зняття вершків»;

б) стратегія встановлення цін у межах товарного асортименту;

в) стратегія глибокого проникнення на ринок;

г) стратегія встановлення цін на побічні продукти виробництва;

д) стратегія встановлення цін зі знижками.

4. Маркетингова товарна політика - це

а) комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії і тактики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми;

б) комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей фірми;

в) напрям дій фірми щодо ціноутворення з метою досягнення визначених цілей у конкретній ринковій ситуації протягом конкретного періоду.

5. Цінова політика — це:

а) комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії і тактики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми;

б) комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей фірми;

в) напрям дій фірми щодо ціноутворення з метою досягнення визначених цілей у конкретній ринковій ситуації протягом конкретного періоду.

6. Цінова стратегія — це:

а) комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії і тактики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми;

б) комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей фірми;

в) напрям дій фірми щодо ціноутворення з метою досягнення визначених цілей у конкретній ринковій ситуації протягом конкретного періоду.

7. Про яку функцію ціни йдеться, якщо вона полягає у вираженні в єдиній грошовій формі різних за своєю натуральною формою товарів (послуг)?

а) вимірювально-інформаційна функція;

б) розподільна функція;

в) стимулююча функція;

г) регулююча функція.

8. Перевагою цієї стратегії є відносна простота її застосування і можливість для підприємства рекламувати єдину ціну в загальнонаціональному масштабі»?

а) встановлення цін за місцем походження товару;

б) встановлення єдиної ціни з включенням витрат з доставки;

в) встановлення зональних цін;

г) встановлення цін відносно до базового пункту;

д) встановлення цін із прийняттям на себе витрат з доставки.

Література

[ 19;20; 22, 243; 25; 39]

Тема 20. Системи забезпечення конкурентоспроможності продукції

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про показники, що характеризують якість і конкурентоспроможність продукції та їх шляхи підвищення

План вивчення теми

1. Конкурентоспроможність продукції підприємства її показники.

2. Якість продукції (послуг) як основа конкурентоспроможності продукції підприємства.

3. Показники й методи оцінки якості продукції (послуг).

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчаючи тему, насамперед слід засвоїти поняття “якість продукції” та “конкурентоспроможність продукції”, їх зв’язок та відмінності від поняття “споживна вартість.”

Конкурентоспроможність (КС) можна визначити як спроможність деякого класу об'єктів (товар, підприємство, країна) займати визначену ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції (товару) – попиту на нього, підприємства – можливості забезпечити конкурентні переваги, країни – економічній та соціальній моделі.

Конкурентоспроможність товару – сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби (здатність товару бути виділеним споживачем з-поміж аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами).

Конкурентоспроможність товару є проявом конкурентоспро- можності підприємства, що, своєю чергою, відображає конкурентоспроможність країни в цілому.

Конкурентоспроможність можна визначити як відповідність певного класу об'єктів (товар, підприємство, країна) певним ринковим потребам: країни – економічній і соціальній моделі, підприємства – здатності забезпечити конкурентні переваги, товару – потребам споживачів.

Оскільки конкурентні переваги підприємства є основою для формування його конкурентоспроможності, розгляньмо їх детальніше.

Конкурентна перевага – це характеристики товару, що забезпечують фірмі пере-вершення конкурентів на цільовому ринку, а споживачеві – оптимальне поєднання споживчих характеристик товару.

- Не кожна сильна сторона фірми перетворюється на конкурентну перевагу, а лише та, що відповідає дуже важливому для даного ринку показнику. Виділяють три основні конкурентні переваги: організаційні, функціональн, переваги, засновані на взаємовідносинах із зовнішніми організаціями

Фактори, що впливають на конкурентоспроможність товару можуть бути представлені у вигляді ланцюжка: ціна – якість – сервіс – маркетингове оточення.

Якість товару – це сукупність властивостей і характеристик товару (послуги), які дають можливість задовольняти певну потребу.

У сучасних умовах на світовому ринку все більш велику роль відіграє якість продукції, яка формує імідж, репутацію фірми, тому студенту необхідно зрозуміти показники і методи оцінки якості продукції.

Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості, які поділяються на диференційовані (окремі) та загальні показники якості всього обсягу продукції, що виробляє підприємство.

Необхідно звернути увагу на такі окремі показники якості продукції, які характеризують призначення, надійність, безпеку, екологічні, економічні, естетичні, ергономічні та ін. показники.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують методи: об’єктивний, органалітичний (використовують для визначення абсолютного рівня якості), диференційний і комплексний (відносного рівня якості окремих видів продукції). Студенту необхідно розглянути ці методи.

Підвищення якості продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Отже йдеться про багатоспрямований вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво і його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому.

Особливу увагу необхідно приділити вивченню економічних стимулів підвищення якості продукції. Вони включають: узгоджену систему прогнозування і планування якості продукції; встановлення прийнятих для продуцентів і споживачів цін на ті види товарів, які пропонуються на ринку; достатньо дійову систему мотиваціїпраці всіх категорій персоналу щодо виготовлення конкурентоспроможної продукції та інші заходи щодо запровадження адекватної ринковим умовам господарювання кадрової політики та сучасної системи управління персоналом.

Досягти успіху у вирішенні задач, пов’язаних з підвищенням якості продукції, можливо у разі їх економічного обгрунтування, тому студенту слід вивчити методику визначення економічної ефективності підвищення якості продукції, яка характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва та реалізації продукції підвищеної якості.

Студенту з питань цієї теми необхідно вміти характеризувати елементи і механізми управління якістю продукції.

Розглядаючи системний підхід до управління якістю та конкурентоспроможністюпродукціїї слід звернути увагу на технічну та функціональну якість.

- До показників, що характеризують якість товару, відносять такі показники: ризначення, адійност, технологічності ергономічності естетичності, уніфікації, транспортабельностіекологічності, безпеки.

- Рівень якості товару оцінюють за допомогою "жорстких" і "м'яких" параметрів. Кожний "жорсткий" параметр має конкретну величину, яка виражається в кілограмах, міліметрах та інших одиницях і оцінюється у формі відсоткрвого відношення фактичної величини параметра до величини, яка характеризує задоволення потреби на 100%. "М'які" параметри не мають кількісних характеристик. їх оцінюють у цифровій (бальній) формі. Підставою для присвоєння параметрові (наприклад, дизайн, зручність користування) того чи іншого бала можуть бути оцінки групи експертів за обраною ними шкалою — п'ятибальною або десятибальною.

При цьому залежно від ступеня задоволення потреб споживачів можна виокремити чотири рівня якості товару.

Функціональна якість відображає маркетинговий аспект товару, оскільки пов’язана із сприйняттям товару споживачами з позицій порівняння ними своїх сподівань щодо товару з рівнем справджування цих сподівань.

У сучасних умовах механізм управління якістю продукції включає: стандартизацію і сертифікацію виробів; державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

Тести

1. Показники, які оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства, називаються:

а) загальними показниками якості;

б) комнлексними показниками якості;

в) одиничними показниками якості;

г) диференційованими показниками якості.

2. Яка група показників якості продукції відображає ступінь використання винаходів при проектуванні виробів?

а) показники призначення;

б) економічні показники;

в) ергономічні показники;

г) патентно-правові показники.

2. Ціна – це:

а) частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства

б) грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги

в) алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат

г) загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах

3. Як класифікують ціни за способом фіксації?

а) тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі ціни;

б) оптові та роздрібні;

в) тривалі і змінювані;

г) загальнодержавні, місцеві і світові;

д) довідкові ціни, біржові котирування, ціни аукціонів, ціни фактичних угод, ціни пропозицій окремих фірм та розрахункові ціни.

4. Яка стратегія ціноутворення передбачає встановлення порівняно низької ціни на товар з метою залучення якомога більшої кількості покупців і завоювання більшої частки ринку збуту, завдяки чому скорочуються виробничі витрати, і помірі їх скорочення поступово зменшуються ціни?

а) стратегія «зняття вершків»;

б) стратегія встановлення цін у межах товарного асортименту;

в) стратегія глибокого проникнення на ринок;

г) стратегія встановлення цін на побічні продукти виробництва;

д) стратегія встановлення цін зі знижками.

5. Маркетингова товарна політика - це

а) комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії і тактики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми;

б) комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей фірми;

в) напрям дій фірми щодо ціноутворення з метою досягнення визначених цілей у конкретній ринковій ситуації протягом конкретного періоду.

6. Цінова політика — це:

а) комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії і тактики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми;

б) комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей фірми;

в) напрям дій фірми щодо ціноутворення з метою досягнення визначених цілей у конкретній ринковій ситуації протягом конкретного періоду.

7. Цінова стратегія — це:

а) комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії і тактики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми;

б) комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей фірми;

в) напрям дій фірми щодо ціноутворення з метою досягнення визначених цілей у конкретній ринковій ситуації протягом конкретного періоду.

8 Про яку функцію ціни йдеться, якщо вона полягає у вираженні в єдиній грошовій формі різних за своєю натуральною формою товарів (послуг)?

а) вимірювально-інформаційна функція;

б) розподільна функція;

в) стимулююча функція;

г) регулююча функція.

9. Перевагою цієї стратегії є відносна простота її застосування і можливість для підприємства рекламувати єдину ціну в загальнонаціональному масштабі»?

а) встановлення цін за місцем походження товару;

б) встановлення єдиної ціни з включенням витрат з доставки;

в) встановлення зональних цін;

г) встановлення цін відносно до базового пункту;

д) встановлення цін із прийняттям на себе витрат з доставки.

Література

[3;20; 22, 24; 254; 34]

Тема 21. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про сутність та відмінність між показниками фінансово-економічних результатів діяльності підприємства; динаміку та шляхи підвищення рентабельності на підприємствах різних галузей господарства України; підходи до оцінки загального фінансово-економічного стану підприємства; методологічний підхід до вимірювання ефективності виробництва, господарської діяльності підприємства.

План вивчення теми

1. Зміст та форми фінансової діяльності підприємств

2. Показники фінансових результатів діяльності підприємства, їх сутність та відмінність.

3. Рентабельність, динаміка та шляхи підвищення рентабельності на підприємствах різних галузей господарства України.

4. Оцінка загального фінансово-економічного стану підприємства

5. Система показників ефективності виробничо-господарської та комерційної діяльності, її характеристика.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. При цому визначаються джерела коштів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами по сплаті податків, персоналом підприємства тощо.

Всі ці грошові відносини складають зміст фінансової діяльності підприємства, які студентам необхідно знати досконально.

Вивчення другого питання теми доцільно розпочати з розгляду таких понять: прибуток і дохід, розібрати їх сутність та виділити відмінність між ними, обгрунтувати, чому їх вважають головними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.

Загальновідомо, що на короткострокову та довгострокову платоспроможність підприємства впливає його можливість отримувати прибуток. В цьому зв'язку необхідно здійснити аналіз прибутковості діяльності підприємства за показником рентабельності, який є якісним аспектом ефективності його роботи.

На основі вивчення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» слід скласти типову схему використання прибутку підприємства. Доцільно навести приклади використання прибутку будь-якого підприємства.

Необхідно відзначити, що коли прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства, то рентабельність є відносним показником ефективності роботи підприємства. При цьому слід розрізняти:

- рентабельність виробничих фондів;

- рентабельність сукупних активів;

- рентабельність власного капіталу;

- рентабельність продукції;

- рентабельність певного виробу.

Фінансовий стан підприємства істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу. При цьому слід звернути увагу на всю обліково-звітну інформацію для аналітичної оцінки фінансово-економічного стану підприємства та з’ясувати, що таке фіксовані й поточні активи, особливості балансу підприємств України і його трансформацію у порівняльну з балансами зарубіжних країн форму.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства.

Ці співвідношення характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та ділової активності підприємства.

Студентам необхідно засвоїти і вміти застосувати на практичних заняттях показники, які характеризують фінансовий стан підприємства.

Аналіз із використанням фінансових коефіцієнтів складається із 6 частин:

1. Операційного аналізу.

2. Аналізу операційних витрат.

3. Аналізу управління активами.

4. Аналізу ліквідності.

5. Аналізу довгострокової платоспроможності.

6. Аналізу прибутковості.

Аналіз ліквідності підприємства вказує на його спроможність перетворити актив на грошові кошти швидко і без втрат ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань – короткострокової кредиторської заборгованості. При оцінці ліквідності розраховують 3 коефіцієнти:

1. Коефіцієнт покриття.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Для оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємства слід також розрахувати чистий робочий капітал підприємства. Його наявність свідчить про те, що підприємство спроможне не тільки сплатити поточні борги, але й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування найбільш прибуткових видів діяльності.

Аналіз довгострокової платоспроможності характеризує фінансову стійкість підприємства на перспективу з позицій структури коштів, залежністю підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. При цьому аналізі використовують наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

2. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу.

3. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу.

4. Коефіцієнт забезпечення по кредитах.

Тести

1. Прибуток - це:

а) частина виручки, яка залишається після віднімання усіх витрат на виробничу та комерційну діяльність;

б) частина виручки без урахування усіх витрат на виробничу діяльність.

2. Різниця між виручкою та матеріальними витратами у собівартості реалізованої продукції - це:

а) дохід від реалізації продукції;

б) дохід від реалізації матеріальних цінностей;

в) прибуток від реалізації продукції.

3. Валовий дохід включає:

а) прибуток від реалізації продукції;

б) прибуток від реалізації майна;

в) прибуток від реалізації продукції та майна.

4. Прибуток від реалізації продукції розраховується:

а) як різниця між обсягом реалізованої продукції та її виробничою частиною собівартості;

б) як різниця між обсягом реалізованої продукції та повною собівартістю.

5. До доходів від позареалізаційних операцій підприємства належать:

а) доходи від реалізації нематеріальних активів;

б) доходи від пайової участі у діяльності спільних підприємств;

в) доходи від реалізації наднормованих товарно-матеріальних цінностей;

г) усі відповіді правильні.

6. До доходів від невиробничої діяльності підприємства належать:

а) доходи від реалізації нематеріальних активів;

б) доходи від пайової участі у діяльності спільних підприємств;

в) доходи від реалізації наднормованих товарно-матеріальних цінностей;

г) усі відповіді правильні.

7. Дохід, який отримує підприємства від задачі майна в оренду, є:

а) доходом від реалізації продукції, робіт, послуг;

б) доходом від реалізації матеріальних цінностей і майна;

в) доходом від позареалізаційних операцій;

г) усі відповіді правильні.

8. Основною умовою одержання підприємством певної суми прибутку є:

а) перевищення доходів над витратами;

б) здійснення господарської діяльності в певному обсязі;

в) задовлення попиту.

9. Рентабельність – це:

а) частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

б) відносний показник ефективності діяльності підприємства;

в) різниця між виручкою та прямими витратами;

г) абсолютний показник ефективності діяльності підприємства;

д) відношення валових витрат на виробництво до обсягу товарної продукції.

10. Рентабельність підприємства – це:

а) одержуваний підприємством прибуток;

б) відносна дохідність або прибутковість, що вимірюється у відсотках до витрат коштів або капіталу;

в) відношення прибутку до середньої вартості основних фондів та оборотних коштів;

г) балансовий прибуток на 1 грн. обсягу реалізованої продукції;

д) відношення прибутку до ціни виробу.

11. Рентабельність окремих видів продукції обчислюється як:

а) відношення прибутку, що включається в ціну виробу, до ціни виробу;

б) відношення прибутку від реалізації до виручки від реалізації;

в) відношення балансового прибутку до середньої вартості майна підприємства;

г) відношення балансового прибутку до середньої вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

12. Рентабельність продукції визначається я:

а) співвідношення балансового прибутку та обсягу реалізації продукції;

б) співвідношення прибутку від реалізації продукції та виручки від реалізації (без ПДВ та акцизу);

в) співвідношення балансового прибутку та середньої вартості майна підприємства;

г) співвідношення балансового прибутку та середньої вартості основних фондів та оборотних коштів.

13. Рентабельність сукупних активів характеризує...:

а) ефективність використання оборотних коштів;

б) ефективність використання основних фондів підприємства;

в) ефективність використання всього наявного майна підприємства;

г) ефективність використання активів підприємства, створених за рахунок власних коштів

17. Рентабельність власного капіталу – це:

а) відношення балансового прибутку до власного капіталу;

б) відношення чистого прибутку до власного капіталу;