Практичне заняття № 1 9 страница

а) величина валових капітальних вкладень, зменшена на розмір амортизаційних відрахувань;

б) загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних фондів;

в) сума валових капітальних вкладень та амортизаційних відрахувань;

г) величина амортизаційних відрахувань, які використовуються на просте відтворення основних фондів.

14. Позичкові джерела формування інвестиційних ресурсів – це:

а) довгострокові кредити банку;

б) безповоротно надавані кошти на цільове ішти на цільо

е іемісія акцій підприємства;

в) страхова сума відшкодування збитків, обумовлена втратою майна;

г) усі відповіді правильні.

15. До власних джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства не належать...:

а) частина чистого прибтку, спрямована на розвиток підприємства;

б) емісія акцій підприємства;

в) страхова сума відшкодування збитків, обумовлена втратою майна;

г) іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних фондів підприємства;

д) реінвестована шляхом продажу частина основних фондів.

16. Вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та державами, називають...:

а) іноземними інвестиціями;

б) закордонними інвестиціями;

в) приватними інвестиціями;

г)спільними інвестиціями.

17. Період окупності інвестицій характеризує...:

а) ступінь покриття поточних зобов’язань за рахунок поточних активів;

б) рівень дохідності інвестицій;

в) термін, за який інвестиції повністю окупаються;

г) правильні відповіді „а” і „в”.

18. Дисконтна ставка, за якою майбутня вартість грошового потоку має бути приведена до теперішньої вартості інвестованих коштів, називається...:

а) внутрішньою нормою дохідності;

б) дисконтною ставкою проекту;

в) середньою депозитною ставкою;

г) нормою дохідності інвестицій з урахуванням рівня інфляції, ризику й ліквідності інвестицій.

19. Величина грошового потоку за реальними інвестиціями визначається як...:

а) сума валового прибутку та амортизаційних відрахувань від варстості матеріальних активів фірми;

б) різниця між теперішньою вартістю грошових потоків і розміром прибутку, який виплачується інвестору;

в) розмір доходу, який планує одержати інвестор;

г) сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань;

д) правильна відповідь відсутня.

20. Чистий приведений дохід визначається як...:

а) сума інвестованих коштів і приведеного до майбутньої вартості грошового потоку;

б) різниця між сумою інвестованих коштів та приведеним до теперішньої вартості грошовим потоком;

в) різниця між приведеним до теперішньої вартості грошовим потоком та сумою інвестованих коштів;

г) різниця між отриманим доходом і сумою інвестованих коштів.

21. Відтворювальна структура інвестицій – це співвідношення довгострокових витрат та...:

а) форми лише простого відтворення основних фондів;

б) форми лише розширеного відтворення основних фондів;

в) простого і розширеного відтворення основних фондів;

г) правильні відповіді „б” і „в”;

д) усі відповіді правильні.

22. Величина грошового потоку за пайовими цінними паперами розраховується як...:

а) сума періодично виплачуваних відсотків і вартість їх реалізації по закінченні терміну їх використання;

б) сума періодично виплачуваних по них дивідендів та вартість їх реалізації по закінченні терміну їх використання;

в) сума періодично виплачуваних відсотків та їхня фіксована вартість;

г) сума періодично виплачуваних дивідендів та їхня ринкова вартість по закінченні терміну їх використання;

д) реальна вартість цих фінансових інструментів.

23. Інвестиційний проект є економічно ефективним, якщо індекс дохідності інвестицій (І_Д):

а) = 0;

б) 0 < ІД < 1;

в) = 1;

г) ІД > 1.

24. До організаційно-економічних чинників, що впливають на рівень ефективності використання капітальних вкладень, відносяться...:

а) технологія виробництва;

б) поліпшення структури капітальних вкладень;

в) конкуренція;

г) кон’юктура ринку;

д) застосування більш прогресивних видів сировини та матеріалів.

Література

[3; 20; 22, 24; 25; 28,36]

Тема 14. Інноваційна діяльність

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про поняття і значення інноваційних процесів,їх форми та перспективи в Україні

План вивчення теми

1. Поняття, характеристика та види інноваційних процесів.

2. Сутність, загальні та пріоритетні напрями науково-технічного прогресу.

3. Методологічні засади визначення ефективності технічних нововведень.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

У процесі вивчення теми необхідно провести порівняльний аналіз процесів, що відбуваються при інноваційній діяльності на підприємствах та у середовищі, що його оточує.

При вивченні видів інноваційних процесів та їх характеристики необхідно звернути увагу на локальні й глобальні новини, визначити роль і місце новин у нововведеннях, що реалізуються, процес формування глобальних нововведень з локальних. На основі окремих взаємозв’язків в інноваційних процесах слід визначити зв’язки між усіма видами процесів у сукупному впливі один на одного.

Другим проблемним напрямом вивчення теми вважається розвиток науково-технічного прогресу. Вивчаючи питання цього напряму необхідно спочатку ознайомитися із тлумаченням терміна „науково-технічній прогрес”; визначити сутність і варіантність, сфери використання цього терміна на основі ретроспективних інформаційних джерел відстежити еволюцію цього поняття та його складників.

Базуючись на знанням щодо загального розвитку науково-технічного прогресу, можна переходити до розгляду його форм. При цьому треба зробити спробу оцінити сучасну ситуацію стосовно науково-технічних перетворень в Україні й визначити, які процеси більш активні – еволюційні чи революційні.

Визначення результативності інноваційної діяльності підприємства грунтується на розрахунках ефективності реалізації науково-технічних нововведень. Проведення таких розрахунків передбачає використання певних методів визначення ефективності технічних та інших нововведень. Вивчаючи існуючі та використовувані підходи до визначення ефективності нововведень, необхідно звернути увагу на такі, що забезпечують найбільшу точність з урахуванням не тільки чинника часу, а й динамічного розвитку середовища, що оточує підприємство. З метою вивчення механізму розрахунку показників ефективності інновацій доцільно проаналізувати прорядок визначення народно-господарського та внутрішньогосподарського економічного ефекту та їх особливості. На завершальній фазі самостійного вивчення методології розрахунку показників ефективності інновацій з урахуванням чинника часу необхідно провести відповідні розрахунки ефективності впровадження одного й того ж нововведення у межах певного підприємства або групи підприємств.

Тести

1. Результатом інноваційних процесів є:

а) нововведення;

б) новини;

в) інвенція;

г) інновації.

2. Інноваційна діяльність ‑ це:

а) впровадження будь-чого нового щодо організації або її безпосереднього оточення;

б) перетворення наукового знання на фізичну реальність, яке завершується у просторі і часі;

в) вкладення капіталу в різні сфери і галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» благ та одержання набагато більшого прибутку;

г) вірної відповіді немає.

3. Інноваційний час - це:

а) проміжок часу між виникненням новини і втіленням її у нововведення;

б) проміжок часу між початком досліджень і моментом, коли прибуток з продажу нововведення покриває усі витрати на НДДКР;

в) проміжок часу між виникненням новини і втіленням її у виробництво;

г) вірної відповіді немає.

4. Інновації, що забезпечують виживання підприємства, як реакція на нововведення, що здійснюються конкурентами, називається:

а) стратегічними інноваціями;

б) реактивними інноваціями;

в) псевдоінноваціями;

г) юридичними інноваціями.

5. За роллю у процесі виробництва інновації поділяють на:

а) науково-технічні та соціально-культурні;

б) реактивні та стратегічні;

в) ринкові та соціально-культурні;

г) основні та доповняльні.

6. За яким критерієм інновації поділяються на реактивні та сратегічні:

а) за роллю у процесі виготовлення;

б) за характером задоволення попиту;

в) за причиною виникнення;

г) за масштабами поширення.

7. Інноваційний проект є економічно-ефективним, якщо індекс рентабельності інновацій (Ір):

а) = 0;

б) 0 < Ір <1;

в) =1;

г) > 1.

8. Життєвий цикл інновацій ‑ це:

а) проміжок часу від створення до поширення нововведення; б) проміжок часу від зародження ідеї до створення і поширення нововведення;

в) проміжок часу від створення ідеї до створення й поширення нововведення та його використання;

г) проміжок часу від створення й поширення нововведення до його використання.

9. Якщо якщо індекс рентабельності інновацій (Ір) дорівнює 1, то інтегральний ефект (Еінт):

а) Еінт <0;

б) Еінт = 0;

в) Еінт > 0;

г) вірної відповіді немає.

10. Назвіть показники економічної ефективності інноваційних процесів:

а) сумарний економічний ефект;

б) коефіцієнт економічної ефективності;

в) термін окупності додаткових витрат;

г) усі відповіді правильні.

11. Принципи вибору раціонального варіанту нової техніки:

а) за максимальним прибутком;

б) за мінімальними капіталовкладеннями;

в) за мінімальними приведеними витратами;

г) за максимальним коефіцієнтом ефективності.

12. Вихідними даними для проектування нової продукції є:

а) технічний проект;

б) технічне завдання;

в) технічна пропозиція;

г) ескізний проект.

Література

[3; 20; 23; 24; 35]

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV Організація операційної діяльності

Тема 15. Техніко-технологічна база та виробнича потужність

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про поняття і значення техніко-технологічної бази виробництва, форми технічного розвитку підприємства.

План вивчення теми

1. Форми технічного розвитку підприємства.

2. Діагностика стану технічного розвитку підприємств.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого питання слід визначати, що потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

Студенти мають засвоїти зміст науково-технічного прогресу, звернувши увагу на те, що йому властиві еволюційні та революційні форми удосконалення технологічних методів і засобів виробництва. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості. До ключових з них відносяться:

- перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу;

- прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки;

- інтеграція науки з виробництвом;

- якісне перетворення усіх елементів процесу виробництва – засобів праці.

Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виділити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них ‑ пріоритетні на найближчу перспективу. Студенти повинні знати схему “Загальні і пріоритетні напрямки НТП.

Вся сукупність сучасних напрямків НТП є фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства.

Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати господарської діяльності.

Студентам слід розглянути різноманітні форми технічного розвитку та оцінку технічного рівня підприємства.

Із сукупності форм технічного розвитку варто виділити такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого – її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування, тобто студенти повинні скласти схему “Форми технічного розвитку підприємства”, у якій необхідно виділити такі напрямки:

- підтримування техніко-технологічної бази;

- розвиток техніко-технологічної бази.

На основі вивченого матеріалу необхідно зробити висновки за показниками про стан технічного розвитку підприємства та згрупувати ці показники за ознаками:

- ступінь технічної оснащеності праці;

- рівень прогресивності технології;

- технічний рівень устаткування;

- рівень механізації виробництва.

Заключним елементом розгляду цієї теми є розгляд процесу економічного управління технічним розвитком підприємства, який включає такі етапи: установлення цілей, підготовчий етап, варіантний вибір рішень, програмування робіт, супроводження реалізації програми.

При цьому цілі та пріоритети технічного розвитку мають визначатися відповідно до загальної стратегії підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування.

На основі вивченого матеріалу студенти повинні уміти робити висновки щодо визначення стратегічних напрямків технічного розвитку підприємства, а також визначити недоліки існуючого порядку розробки програми технічного розвитку підприємства.

Тести

1. Основними показниками технічного рівня підприємства є:

а) ступінь технічної оснащеності праці;

б) рівень прогресивності технології;

в) технічний рівень устаткування;

г) рівень механізації й автоматизації виробництва.

2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом:

а) модернізації;

б) капітального ремонту устаткування;

в) технічного переозброєння;

г) реконструкції;

д) розширення;

е) технічного доозброєння підприємства

3. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства включає етапи:

а) установлення цілей;

б) підготовчий;

в) варіантний вибір рішень;

г) програмування робіт;

д) супроводження реалізації програми.

4. Підтримання техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок проведення:

а) капітального ремонту устаткування;

б) технічного переозброєння;

в) реконструкції;

г) технічного доозброєння підприємства.

5. Який вид потужності підприємства визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва:

а) проектна потужність;

б) поточна;

в) резервна.

6. Основними елементами, що визначають величину виробничої потужності підприємства, є:

а) склад устаткування та його кількість;

б) техніко-економічні показники використання машин та устаткування;

в) фонд часу роботи устаткування;

г) номенклатура продукції, що впливає на трудомісткість продукції при даному складі устаткування.

7. Шляхи кращого використання виробничих потужностей ‑ це:

а) збільшення екстенсивного завантаження;

б) підвищення інтенсивного навантаження.

8. Для визначення виробничої потужності підприємства використовуються такі показники обліку основних фондів:

а) кількість одиниць обладнання;

б) рік випуску обладнання;

в) площа виробничих цехів;

г) загальна площа території підприємства;

д) потужність обладнання;

е) продуктивність обладнання;

ж) об’єм місткостей для транспортування рідин.

9. Виробнича потужність підприємства – це:

а) перелік всіх асортиментованих позицій продукції підприємства;

б) продуктивність всього обладнання підприємства;

в) пропускна здатність основних виробничих цехів підприємства;

г) максимальний обсяг продукції, що виотовлений основними цехами;

д) максимально можливий обсяг випуску продукції підприємством протягом встановленого проміжку часу за певних організаційно-технічних умов.

10. На величину виробничої потужності підприємства впливають такі чинники:

а) кількість встановленого обладнання;

б) форма власності підприємства;

в) режим роботи підприємства;

г) продуктивність обладнання;

д) вікова структура персоналу;

е) територіальне розміщення підприємства;

ж) структура основних фондів;

з) кваліфікація робітників.

11. „Вузьке місце” на виробництві – це:

а) ускладнення щодо вільного пересування пожежного транспорту територією підприємства;

б) незабезпеченість основних цехів найважливішими видами обладнання;

в) відставання пропускної здатності окремих груп обладнання від пропускної здатності ведучої групи обладнання;

г) відставання темпів росту заробітної плати від темпів росту фондоозброєності праці.

12. При обчисленні виробничої потужності одиниці обладнання або потокової лінії до розрахунку приймається фонд часу їхньої роботи:

а) календарний;

б) річний;

в) змінний;

г) корисний;

д) середній.

13. Вихідна виробнича потужність визначається як:

а) виробнича потужність, яка забезпечувалась ліквідовуваними основними фондами;

б) виробнича потужність на кінець розраховуваного періоду;

в) виробнича потужність, яку приймають до розрахунку виробничої програми підприємства;

г) виробнича потужність, що є базою для обчислення темпів росту обсягу випуску продукції підприємства.

14. Технічний розвиток підприємства – це...:

а) процес створення нових й удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки;

б) процес удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності;

б) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на досягнення науки і техніки;

г) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності.

15 Цілі та пріоритети технічного розвитку підприємства визначаються відповідно до...:

а) розвитку науки і техніки;

б) загальної стратегії підприємства;

в) розвитку суспільства;

г) ринкової ситуації.

16. Метою проведення модернізації є...:

а) проведення повного або часткового переобладнання виробництва;

б) вилучення з експлуатації фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці;

в) удосконалення діючого виробничого устаткування;

г) відшкодування нормального фізичного спрацювання конструктивних елементів засобів праці та максимально можливе відновлення їхніх первісних техніко-експлуатаційних параметрів;

д) запобігання техніко економічному старінню окремих видів засобів праці і підвищення їхніх техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

17.У результаті проведення реконструкції діючого підприємства у разі необхідності можуть бути...:

а) збудовані нові виробничі об’єкти замість тих, що їх подальша експлуатація визнана недоцільною;

б) збудовані на нових земельних ділянках окремі виробничі об’єкти за затвердженим початковим проектом;

в) впроваджені нові технології, модернізація та заміна фізично спрацьованго і технічно застарілого устаткуваня.

18.Які з нижченаведених показників характеризують ступінь технічної оснащеності праці персоналу?

а) фондоозброєність праці;

б) трудомісткість продукції;

в) продуктивність праці;

г) жоден із наведених показників.

19. Коефіцієнт механоозброєності праці розраховується як відношення: їх;

а) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до середньооблікової чисельності працююч

б) середньорічної вартості машин та устаткування до загальної кількості робітників;

в) середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшу зміну;

г) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до кількості робітників.

20. Коефіцієнт використння сировини і мтеріалів характеризує...:

а) ступінь технічної оснащеності праці;

б) рівень прогресивності застосовуваної технології;

в) технічний рівень виробничого устаткування;

г) рівень механізації та автоматизації виробничих процесів.

21. Вхідна виробнича потужність підприємства – це...:

а) проектна виробнича потужність;

б) поточна виробнича потужність;

в) поточна виробнича потужність на початок року;

г) фактично досягнута виробнича потужність на кінець року;

д) середньорічна виробнича потужність підприємства.

22. Якщо коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства більше одиниці, то...:

а) наявна виробнича потужність підприємства недостатня для виконання виробничої програми;

б) запланована виробнича програма підприємства нижча за його потенційні можливості.

23.Коефіцієнт освоєння проектної потужності відображає співвідношення.

а) обсягу випуску продукції та середньорічної виробничої потужності підприємства;

б) обсягу випуску продукції та проектної потужності підприємства;

в) обсягу випуску продукції та норми її випуску;

г) проектної потужності підприємства та річного обсягу випуску продукції.

Література

[3; 20; 22, 24; 25; 36]

Тема 16. Матеріально- технічне забезпечення і виробнича логістика

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про матеріальні запаси та мотиви їх створення основні елементи виробничих запасів і їх класифікацію, процес нормування виробничих запасів та виробничу логістику й організацію служби постачання на підприємстві.

План вивчення теми

1. Матеріальні ресурси та їх класифікація.

2. Мотиви створення матеріальних запасів

3. Виробничі запаси: визначення причини створення, види запасів..

4. Нормування виробничих запасів.

5. Виробнича логістика.

6. Організація служби постачання на підприємстві.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При здійсненні господарської діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси: сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо. В процесі виробництва вони перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості однакових матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і, відповідно, нових постачальників.

Запаси в тому чи іншому вигляді присутні по всій довжині логістичного ланцюга, як у сфері виробництва, так і в сфері обігу продукції.

Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання.

У теорії управління запасами виділяють такі їх види:

1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

2. По відношенню до базисних логістичних активностей:

3. По відношенню до комплексних логістичних активностей:

4. За функціональним призначенням:

5. По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:

6. За структурною роллю в системі управління запасами:

Класифікація запасів підприємства за вищевказаними ознаками досить умовна і призначена в основному для їх контролю та поповнення.

Важливим аспектом діяльності логістичної системи є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне постачання всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами за умови дотримання вимог економічності всього процесу переміщення матеріального потоку. Рішення цього завдання досягається системою управління запасами.

Система управління запасами – сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів

Параметрами системи управління запасами є:

- точка замовлення - мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

- нормативний рівень запасів - розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі; обсяг окремої закупівлі;

- частота здійснення закупівель - тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

- поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

- система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

- система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

- система «Максимум-мінімум».

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, у теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління запасами:

- система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

- система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення.

Розглянуті основні системи управління запасами ґрунтуються на фіксації одного з двох можливих параметрів - розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від запланованих показників та рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід є цілком достатнім.

Однак на практиці частіше зустрічаються інші, більш складні ситуації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами не можуть забезпечити безперебійне постачання споживача без значного завищення обсягу запасів. За наявності систематичних збоїв у постачанні та споживанні основні системи управління запасами стають неефективними. Для таких випадків розробляються інші системи управління запасами, такі як: с истема із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня, система «Мінімум-максимум», система оперативного управління.

Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і має назву виробнича логістика, або по-іншому - внутрішньовиробнича

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги.

Конкретні специфічні особливості побудови системи виробничої логістики підприємства залежать від типу і характеру виробничого процесу. Зазвичай припускають, що виробнича логістика присутня тільки на промислових підприємствах, тобто на виробничих підприємствах, які виготовляють деяку продукцію. При цьому ми погоджуємося з думкою, що поняття «виробничий процес» доцільно розглядати ширше, і тоді виробничу логістику можна розуміти як логістику всередині підприємства будь-якого типу, наприклад всередині промислового, будівельного чи торгового підприємства. Однак у цьому розділі докладно розглянуто логістику промислових підприємств.

Відмінною рисою об'єктів вивчення виробничої логістики є їх територіальна компактність. Тому у літературі їх іноді називають «острівними об'єктами логістики».

Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами. Клас внутрішньовиробничих систем, якщо вони задовольняють принципам логістики, досить великий — це промислові підприємства з високим рівнем автоматизації виробництва, автоматизовані складські системи і підприємства матеріально-технічного постачання, транспортні вузли, вантажні станції і т.д.