Розвиток матеріально-технічної бази туризму в радянські часи

Після революції більша частина готельного фонду була націоналізована. Багато готелів були перепрофільовані в державні і громадські заклади, гуртожитки та житлові будинки (наприклад, готель «Асторія» в Санкт-Петербурзі став місцем розміщення Петроградської Ради робітничих і селянських депутатів, «Національ» в Москві - місцем розміщення уряду, «Палас Готелю» в Києві відійшов у розпорядження Міністерства праці українського уряду: деякий час тут знаходилося консульство Німеччини, а потім резиденція турецького посла Мухтар-паші).

Стрижнем політики радянської влади в галузі туризму в 20 -30-ті pp. було створення державних організаційних засад управління туризмом, масове залучення населення до різних напрямів туристської діяльності, зміцнення і розширення матеріально-технічної бази туризму.

Проте, тривалий час радянський туризм розвивався стихійно, не мав єдиного організаційного центру. Періодично виникали різні добровільні туристські товариства та обєднання, які займалися створенням туристських баз і маршрутів на всій території тодішнього Радянського Союзу.

8 березня 1930 р. Рада Народних Комісарів Союзу РСР прийняла Постанову про злиття акціонерного товариства "Радянський турист" із Товариством пролетарського туризму РРФСР та про створення Всесоюзного добровільного товариства пролетарського туризму і екскурсій (ТПТЕ). До літа 1932 р. Товариство мало 360 турбаз і будинків туриста загальною кількістю 17 тис. місць. У країні діяло 177 далеких оперативних (планових) маршрутів, з них 103 індустріальних, 40 краєзнавчих, 23 сільськогосподарських, 11 - для іноземних робітників і фахівців.

Стрімке зростання у другій пол. ХХ ст. зовнішньополітичних і економічних зв'язків СРСР створювало передумови для збільшення потоку іноземних туристів. Виникла необхідність у спеціальній організації, яка б виконувала весь обсяг робіт щодо залучення та обслуговування іноземних туристів в СРСР. Це питання було вирішене Радою праці й оборони СРСР, яка своєю постановою від 11 квітня 1929 р. створила Державне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР при Наркоматі зовнішньої і внутрішньої торгівлі. "Інтурист" дістав ексклюзивне право виходити на зарубіжні туристські ринки, відкривати за кордоном свої відділення і представництва. 8 червня 1929 р. Декретом Народного комісаріату торгівлі СРСР був затверджений перший статут "Інтуриста", його організаційна структура.

З перших днів "Інтуристу" доводилось розвивати свою діяльність у двох напрямках: "зовнішню", пов'язану з продажем турів до СРСР на закордонних ринках, і "внутрішню", тобто організацію їх приймання та обслуговування в країні. А це - розміщення, харчування, екскурсії, перевезення на літаках, кораблях, у поїздах, автобусах, відвідування театрів і концертів, продаж сувенірів і багато іншого.

Упродовж 1926 - 1932 pp. у зв'язку зі скрутними соціально-побутовими умовами життя населення готельні фонди здавались під житло робітникам і службовцям. Проте з 1933 р. ситуація почала змінюватись на краще. У великих містах розпочалось будівництво об'єктів соціально-культурного й побутового призначення. Так, у Києві було створено "Київенерго", трест "Водоканал", працювало 18 ринків, було відбудовано і передано за призначенням 10 готелів з інвентарною кількістю 694 кімнати (готелі "Франсуа", "Ермітаж", "Червоний Київ", "Імперіаль", "Інтернаціональ", "Гранд-Отель", "Палас").

У 1933 р. Президія ЦВК СРСР прийняла спеціальну постанову про злиття Державного акціонерного товариства з іноземного туризму в СРСР "Інтурист" і Всесоюзного акціонерного товариства "Готель". Нова організація була названа Всесоюзним акціонерним товариством з іноземного туризму в СРСР - ВАТ "Інтурист". Найважливішим напрямом і турботою "Інтуриста" був прийом іноземців у Радянському Союзі, що потребувало відповідної інфраструктури - готелів, мотелів і кемпінгів, ресторанів і кафе.

Діяльність "Інтуриста" була специфічною і багатопрофільною. Вона потребувала відповідних форм керівництва і виняткової уваги до добору кадрів. Адже іноземцям дозволялося побачити тільки те, що влада вважала за потрібне показати. Вимоги до персоналу були дуже високими: крім вільного володіння двома-трьома іноземними мовами, знання історії країни й історії мистецтв, співробітники "Інтуриста" повинні були вільно орієнтуватися в розстановці політичних сил у світі. Вони мали оволодіти вмінням знаходити оптимальний вихід у несподіваних ситуаціях, уміти цікаво розповідати і вчасно змовчати. Обов'язковими були такі особисті якості, як доброзичливість, гарні манери і приємна зовнішність.

"Інтурист" дістав монопольне право на обслуговування всіх іноземних громадян незалежно від того, з якою метою вони прибували до СРСР: як туристи, комерсанти чи як технічні фахівці. Почали відкриватися перші фірми "Інтуриста" за кордоном: "Moscow Limited" (Велика Британія),"Intourist Gmbh" (Німеччина) та ін. Зустрінутий на іноземних ринках з деякою настороженістю, "Інтурист" усього за кілька років зумів завоювати достатній авторитет.

У перші роки свого існування "Інтурист" практично не мав власної матеріальної бази. У результаті злиття з ВАТ "Готель" у розпорядженні "Інтуриста" з'явилася мережа комфортабельних готелів і ресторанів, а також автотранспорт. Виникли реальні можливості підвищити якість послуг гостям з-за кордону.

У 1938 р. "Інтурист" уже мав у своєму розпорядженні 27 готелів (2778 номерів) і 26 ресторанів (5713 посадкових місць), 334 одиниці автотранспорту, причому 85 % автомашин були вітчизняного виробництва.

З перенесенням у 1934 р. столиці України з Харкова до Києва з'явилися нові можливості для соціально-культурних перетворень у місті. В червні 1935 р. ЦК КП(б)У затвердив склад комісії з планування та реконструкції Києва, а у 1937 р. відбувся Перший з'їзд архітекторів України, який обговорив питання "Про генеральний план реконструкції столиці України". Відповідно до цього плану в столиці з'явились нові магазини (ЦУМ), будинки культури, басейни, готелі, зокрема збудовано готель "Москва".

У цей період почали діяти будинки туристів і туристські табори в Києві, Трипіллі, Каневі, Дніпропетровську, Запоріжжі. Загалом в СРСР у другій половині 30-х pp. було створено 165 будинків туриста, 50 турбаз, 12 туристських готелів, 24 стаціонарних табори, 19 туристських притулків та сотні сезонних стоянок і кемпінгів.

Друга світова війна завдала величезних збитків готельному господарст­ву України, оскільки райони з найбільшою кількістю готелів опинилися під окупацією. У Києві майже всі готелі були зруйновані.

6 листопада 1943 р. Київ був визволений, почалося відновлення зруйнованих будинків і закладів. Уже в лютому 1944 р. Раднарком УРСР і ЦК КП(б)У прийняли постанову № 63 "Про відновлення готельного фонду м. Києва і доведення до санітарного стану існуючих готелів". З 50-х років починається широкомасштабне будівництво нових готелів.

У 1955 р. був затверджений новий статут "Інтуриста", що передбачав розвиток як в'їзного, так і виїзного туризму, а також прийом іноземців, які прямували транзитом по території СРСР. "Інтурист" дістав повноваження бути членом різних національних і міжнародних організацій, комісій тощо. Зростав і потік іноземців до СРСР.

Подальший розвиток іноземного туризму в СРСР значною мірою визначався початком космічної ери, яку відкрив політ Юрія Гагаріна 12 квітня 1961 р. Якщо в 1958 р. у Радянському Союзі побували громадяни з 94 країн, то в 1961 р. - із 127, у 1964 р. - із 133 країн. Значно розширилася й географія поїздок радянських громадян за кордон. У 1956 р. вони відвідали 61 країну, а через 7 років, у 1963 p., радянських туристів уже приймали в 106 країнах світу. У 1964 р. кількість іноземних туристів, що відвідали СРСР, перевищила 1 млн чол., і понад 900 тис. радянських громадян виїхали в зарубіжні подорожі.

З середини 60-х pp. до 1972 р. у тридцяти містах СРСР було споруджено 40 туристських об'єктів: готелів, мотелів, кемпінгів. В Україні до початку 60-х pp. матеріальна база "Інтуриста" не була достатньо розвинена. У Києві "Інтуристу" належали готелі "Ермітаж" (нині "Інтурист") на вул. Леніна, 26 (нині Б. Хмельницького), "Україна" - на бульварі Т. Шевченка; у Львові - стародавній готель "Жорж", побудований ще в 1899 p.; в Одесі - готель "Красная", у Ялті - "Ореанда" і "Таврида", побудовані наприкінці XIX ст.

Зростаючі обсяги туризму потребували нарощування інфраструктури. У Києві в 1964 р. був побудований найкращий на той час готель "Дніпро", що прикрасив площу Ленінського комсомолу (до 1956 р. пл. Сталіна, нині Європейська) і початок головної вулиці столиці - Хрещатика. При в'їзді до Києва з боку Житомирської траси в 1965 р. був уведений в експлуатацію мотель-кемпінг "Пролісок", функціональним призначенням якого було приймання та обслуговування груп автотуристів, потік яких як до СРСР, так і до України з кожним роком зростав.

В Україні до початку 70-х pp. також склалася цілісна система підприємств "Інтуриста". До її складу входило 7 відділень ВАТ "Інтурист" (у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Ялті, Ужгороді, Запоріжжі), 14 агентств (у Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Луцьку, Тернополі, Рівному, Вінниці, Чернігові, Черкасах, Херсоні, Полтаві, Сімферополі, Ізмаїлі, Чопі). Пізніше, у 80-х pp., підрозділи "Інтуриста" було створено і в інших областях.

70-ті pp. були періодом масового міжнародного туризму в СРСР. З 1975 р. по 1981 р. Радянський Союз відвідали близько 25 млн зарубіжних гостей і майже 19 млн радянських людей побували за кордоном, що на 54 % більше порівняно з періодом 1971 - 1975 pp. Це сприяло стрімкому розвитку матеріально-технічної бази міжнародного туризму. Були побудовані нові готелі "Інтуриста": у Києві - "Либідь" і "Братислава", у Харкові - "Інтурист", "Мир" і мотель "Дружба", у Львові - "Дністер", в Ужгороді - "Закарпаття", в Одесі - "Чорне море", у Запоріжжі - "Запоріжжя", у Полтаві - мотель "Інтурист", у Чернівцях - "Черемош", у Херсоні - "Фрегат". У Ялті спільно з югославськими фахівцями в мальовничому Масандрівському парку було введено в експлуатацію готель "Ялта - Інтурист". Поряд з готелями загального типу збільшилося зростання пансіонатів, санаторіїв, мотелів, туристичних баз і таборів.

З 1970 по 1980 рр. готельний фонд "Інтуриста" збільшився майже в 4 рази, перевищивши 50 тис. місць, з них 10 096 готельних місць знаходилося в Україні.

У 1975 р. в Мадриді (Іспанія) було створено Міжнародну міжурядову організацію в галузі туризму - Всесвітню туристську організацію (ВТО), що стала спадкоємицею Міжнародного союзу офіційних туристських організацій (МСОТО), заснованого ще в 1934 р. СРСР став однією з держав - засновниць ВТО. Першим Генеральним секретарем ВТО був Робер С. Лонаті (Франція).

Сприяли розвитку інфраструктури туризму визначні міжнародні заходи, що проводилися в СРСР. Так, XXII літні Олімпійські ігри (1980 р.) стали для "Інтуриста" ще одним значним досягненням. За 1976-1980 роки в РРФСР побудували 158 готельних підприємств на 30000 місць. Серед них: «Саяни» (520 місць), «Восход» (1400), «Космос» (3400), «Севастополь» (4000), «Центральний будинок туриста» (1300), «Молодіжний» (1600), «Спорт» (700), «Міжнародний» (2500), «Союз» (385), а також туркомплекси «Ізмайловський» (10000) і «Салют» (2020) у Москві, «Прибалтійський» (2400) - у Ленінграді, «Ялта»(2400) - у Ялті, "Русь" - у Києві, «Закарпатський» (600) в м. Ужгороді, а також 28-поверховий гігант «Дагомис» - у Сочі. Великі, комфортабельні, оснащені сучасною технікою та обладнанням готелі були зведені у Волгограді, Новосибірську, Мурманську і Архангельську (на 1000 місць кожен). Для підготовки кваліфікованого персоналу готелів у 1978 р. в Києві було відкрито Технікум готельного господарства. Напередодні Олімпійських ігор у 1980 р. готельне господарство СРСР налічувало 7000 готелів загальною місткістю 700 000 місць.

Значно зросла популярність "поїздок дружби". За 1981-82 рр. "поїздами та літаками дружби" СРСР відвідало 160 тис. туристів з країн соціалізму. У Києві їх гостинно приймав спеціально побудований готель "Братислава".

Динамічний розвиток іноземного туризму в СРСР став можливим завдяки значним коштам, інвестованим державою в розвиток туристської індустрії: кількість місць у готелях Державного комітету СРСР з іноземного туризму збільшилася за 15 років (1970-1985 pp.) з 10 до 55 тис. У підпорядкуванні Держкомінтуриста було понад 100 готелів, мотелів, кемпінгів, туристичних баз, численні ресторани, бари, кафе, навчальні заклади, гаражі, станції технічного обслуговування, кіноконцертні та конференц-зали, басейни, сауни, кегельбани, дискоклуби, а також понад 3 тис. одиниць автотранспорту.

У 1989 р. Всесоюзне акціонерне товариство "Інтурист" було виокремлено зі структури центрального апарату Держкомінтуриста СРСР І переведено на самофінансування. В Україні в грудні 1988 р. був ліквідований центральний орган державного управління галуззю - Головінтурист УРСР. Замість нього в січні 1989 р. було створено Асоціацію з іноземного туризму "Укрінтур".

Початок 1990-х pp. ознаменував новий етап розвитку готельного господарства у незалежній Україні. Він розпочався цілою низкою проблем. Через припинення належного фінансування припиняється й готельне будівництво. Після розвалу СРСР та його монопольних структур виникають проблеми управління готельною базою. Втрачає чинність нормативна база діяльності готелів.

Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристичних баз, які Україна отримала у спадок були побудовані у 70-80-х роках за проектами, що не відповідали міжнародним стандартам. У них було занадто багато двомісних номерів, тоді як за європейськими стандартами номерний фонд готелів на 70-80 % повинен складатися з одномісних номерів із одним великим ліжком, загальна площа номеру не відповідала прийнятим у Європі 30 м². У багатьох готелях відсутні кондиціонери, громадські зони (холи, фойє), не кажучи вже про конференц-зали, фітнес-центри, підземні гаражі та паркінги, до яких звикли інтуристи. Більшість готелів з естетичної точки зору не мала архітектурної цінності, а їх інтенсивна експлуатація в період масового туризму та несвоєчасне проведення капітальних і поточних ремонтів призвели до значного зносу оснащення та самих будівель.

Економічна і політична ситуація в країні спричинила помітний спад попиту на готельні послуги, щороку спостерігалася тенденція зменшення готельної бази. Згідно данних Держкомстату кількість підприємств готельного типу в Україні значно скоротилася (табл. 10).

Таблиця 10