Придатність для промислового використання

Корисна модель є придатною для промислового використан­ня, якщо вона може бути практично використана у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я та інших галузях діяльності.

Ні сфера використання корисної моделі, ні позитивний ефект, який дає впровадження корисної моделі, ні масштаби викорис­тання не мають юридичного значення для надання охорони заяв­леному рішенню.

Придатність для промислового використання передбачає мож­ливість неодноразового використання корисної моделі.

Поняття й ознаки промислового зразка

Поняття промислового зразка

Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» ви­знає промисловий зразок результатом творчої діяльності люди­ни у галузі художнього конструювання.

Промисловий зразок - це нове конструктивне вирішення ви­робу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтво­рення промисловим способом.

Промислові зразки бувають об'ємними, площинними або комбі­нованими. Об'ємні промислові зразки - це певна композиція, в основу якої покладено об'ємну просторову структуру (наприк­лад, зовнішній вигляд меблів, певних механізмів). Площинні про­мислові зразки - це композиції, в основу яких покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, що не може бути сприйняте візуально як об'ємне (наприклад, зовнішній вигляд килиму, тка­нини). Комбіновані промислові зразки характеризуються загаль­ними ознаками, притаманними об'ємним і площинним зразкам (наприклад, будівельна оздоблювальна плитка).

Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього

Відповідно до ст. 461 (1) ЦК «промисловий зразок вважаєть­ся придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим».

Об'єкт промислового зразка

Відповідно до ст. 461 (2) ЦК об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок, розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового зразка.

Під промисловим зразком розуміють як сам виріб, так і будь-яку його частину, якщо таку виробляють і продають окремо.

Правову охорону не можуть отримувати об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як така, об'єкти нестійкої форми з рідких газоподібних, сипких або подібних їм речовин.

Питання 2. Суб'єкти патентного права

У відносинах, пов'язаних зі створенням, реєстрацією і вико­ристанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, бере участь велика кількість суб'єктів, представлених як фізич­ними, так і юридичними особами. До них належать автори твор­чих рішень, патентоволодільці, їхні правонаступники, патентне відомство, патентні повірені та деякі інші особи, наділені відповід­ними правами й обов'язками у зазначеній сфері.

Відповідно до ст. 463 ЦК суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є:

• винахідник, автор промислового зразка;

• інші особи, які набули права на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи за законом.

Автор технічного та художньо-конструкторського рішення є однією з центральних фігур патентного права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на ви­находи і корисні моделі» людину, внаслідок інтелектуальної, твор­чої діяльності якої створено винахід (корисну модель), назива­ють винахідником.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на про­мислові зразки» людина, творчою працею якої створено промис­ловий зразок, є автором.

Для визнання особи автором не має значення ні її вік, ні стан її дієздатності. Неповнолітні віком від 14 до 18 років не тільки на­бувають, а й самостійно здійснюють належні їм права, що випли­вають з факту створення розробки. За осіб, які не досягли 14 років, а також осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними, всі необхідні дії щодо належних їм прав здійснюють їхні законні представники (батьки або опікуни).

Громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства рівні у своїх правах та обов'язках, визначених патентним законо­давством.

Від імені винахідників, заявників, володільців патентів та інших осіб у відносинах, врегульованих патентним законодав­ством, можуть виступати їхні представники, зокрема, представ­ники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені), за­реєстровані в установі відповідно до Положення про представ­ників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженого Кабінетом Міністрів України. У цьому разі відно­сини із представниками вважають відносинами з особами, яких вони представляють.

Іноземці та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності. У випадках, передбачених міжнарод­ними договорами, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України, ці особи можуть самостійно здійснювати подання зая­вок, сплату зборів та мита, а також інші дії відповідно до міжна­родного договору.

Якщо у створенні об'єкта патентного права брали участь кілька фізичних осіб, всі вони вважаються його авторами.

Підставою для виникнення співавторства є спільна творча праця кількох осіб, втілена у вирішенні задачі. Співавторство може виникати протягом усього творчого шляху, мати найрізно­манітніші форми - необхідно лише, щоб кожний зі співавторів зробив свій творчий внесок у спільну роботу.

Співавторами не визнають осіб, які надали автору тільки тех­нічну, організаційну або матеріальну допомогу, а також осіб, які здійснювали лише загальне керівництво розроблюваними тема­ми, але не брали творчої участі у створенні винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

У деяких випадках навіть творча участь у спільній роботі над пропозицією є недостатньою підставою для співавторства. Так, постановка задачі (формування винахідницького задуму) і одер­жання проміжних результатів є складовими частинами творчого процесу, але відносин співавторства не породжують.

Спільну творчу діяльність, що призводить до співавторства, можна здійснювати на підставі попередньої угоди між всіма учас­никами творчого процесу про об'єднання зусиль для вирішення конкретної задачі. Разом із тим для виникнення співавторства досить самого об'єктивного факту того, що винахід, корисна мо­дель чи промисловий зразок створені внаслідок творчих зусиль кількох осіб.

Якщо до складу співавторів не включений хтось із осіб, які зробили творчий внесок у створення об'єкта патентного права, або, навпаки, включена особа, яка не брала творчої участі в зазна­ченій роботі, і нема спору з цього приводу, склад співавторів може бути змінений за клопотанням заявників, які повинні пояснити причину неправильного зазначення кількості авторів.

Порядок користування правами, належними співавторам, ви­значає угода між ними.

Патентоволодільцем є особа, яка володіє патентом на винахід, корисну модель або промисловий зразок і виключними правами, що випливають з патенту, на використання зазначених об'єктів.

Патентоволодільцем може бути автор розробки, його спадкоє­мець або інший правонаступник.

Первісне правом на одержання патенту на своє ім'я володіє автор розробки, якщо тільки закон не встановив іншого. Це пра­во базується на самому факті створення патентоздатнвго рішен­ня і є одним з основоположних прав автора.

Відповідно до законів України «Про охорону прав на винахо­ди і корисні моделі» (ст. 9) та «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 8) право на одержання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок, які створено у зв'язку з виконанням трудового договору, належить винахіднику або автору про­мислового зразка та роботодавцю разом, якщо іншого не встано­вив договір.

Винахід, корисну модель, промисловий зразок вважають ство­реними у зв'язку з виконанням трудового договору, якщо їх ство­рено у зв'язку з виконанням трудових обов'язків чи доручення роботодавця та (або) з використанням договору, виробничих знань, секретів виробництва, знарядь чи коштів роботодавця.

Обов'язковою умовою договору про передання права на одер­жання патенту від винахідника або автора промислового зразка до роботодавця є надання винахіднику або автору промислового зразка справедливої винагороди відповідно до економічної цінності та іншої вигоди роботодавця.

Порушення роботодавцем істотних умов договору про пере­дання йому права на одержання патенту має своїм наслідком пе­рехід цього права, а також майнових прав, набутих на підставі за­явки, до винахідника або автора промислового зразка.

Реалізація права на подання заявки на винахід, корисну мо­дель, промисловий зразок, які створено у зв'язку з виконанням трудового договору, здійснюють у такому порядку.

Винахідник або автор промислового зразка протягом 60 днів від дати одержання ним необхідних відомостей про винахід, ко­рисну модель, промисловий зразок подає роботодавцю опис, що розкриває суть винаходу, корисної моделі, промислового зразка досить ясно і повно.

Роботодавець протягом 60 днів від дати одержання ним зазна­ченого опису забезпечує подання заявки чи разом із винахідни­ком визначає інформацію, що її містить опис, як їхню спільну ко­мерційну таємницю.

Якщо винахідник, автор промислового зразка чи роботодавець порушив установлені строки без поважних причин, вважають, що він відмовився від свого права на одержання патенту. За таких обставин право на одержання патенту залишається, відповідно, за роботодавцем чи винахідником або автором промислового зраз­ка, який не порушив строк.

На пропозицію винахідника або автора промислового зразка чи роботодавця, який відмовився від свого права на одержання патенту, надати йому дозвіл на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка на умовах невиключної ліцензії, осо­ба, якій належать майнові права на винахід, корисну модель, про­мисловий зразок, зобов'язана укласти з ним відповідний договір.

Патентоволодільцями об'єкта патентного права можуть одно­часно виступати кілька осіб. Така ситуація може виникнути при створенні об'єкта кількома співавторами. Вони можуть передати свої права на одержання патенту одному або кільком співавторам чи одержати патент на ім'я всіх співавторів.

Придбати право на одержання патенту або купити вже вида­ний патент може не тільки одна, а й кілька осіб. Співволодільцями патенту можуть бути і кілька спадкоємців.

Взаємовідносини із приводу використання об'єкта патентно­го права, патент на який належить кільком особам, визначає уго­да між ними. За відсутності такої угоди кожний із них може вико­ристовувати охоронюваний об'єкт на свій розсуд, але не має пра­ва оформляти на нього ліцензію або відступати патент іншій особі без згоди решти володільців.

Іноземні патентоволодільці, які є громадянами держав - учас­ниць Паризької конвенції або мають на території однієї з цих дер­жав постійне місцезнаходження, користуються в Україні таким самим обсягом прав, що й українські патентоволодільці.

Надання аналогічних прав громадянам і юридичним особам інших держав поставлене в залежність від умови взаємності, тобто визначається тим, чи користуються українські фізичні та юридичні особи, а також особи, що мають постійне місцезнаходження на те­риторії України, відповідними правами на території цих держав.

У разі смерті автора розробки або володільця патенту суб'єкта­ми патентного права стають їхні спадкоємці.

До спадкоємців переходять лише майнові права. Вони перед­бачають право на подання заявки, видачу патенту й одержання винагороди або компенсації, якщо патент має право одержати ро­ботодавець померлого автора.

При спадкуванні патентних прав до спадкоємців переходять права патентоволодільця в повному обсязі. Проте період їхньої дії обмежений строком дії патенту, що залишився.

Будучи повноправним патентоволодільцем, спадкоємець може перевідступати патент будь-якій зацікавленій особі.

Якщо спадкоємців кілька, вони реалізують винахідницькі та патентні права, що перейшли до них, за взаємною угодою. Вони можуть робити це спільно, наділити відповідними правомочностями одного зі спадкоємців, передати майнові права третій особі тощо.

Спори між спадкоємцями з цього приводу розглядають у су­довому порядку.

При переході у спадщину патенту спадкоємці зобов'язані одер­жати в нотаріуса спеціальне свідоцтво про право спадкування патенту, у якому зазначено, хто яку частину спадкує, відповідно до патентного права.

Якщо в заповіті не визначено точно частки спадкоємців і між ними виникає спір щодо патентних прав, його розглядає суд за позовом будь-кого зі спадкоємців.

Важливим учасником патентних відносин у будь-якій країні є Патентне відомство, яке забезпечує формування та проведення єдиної державної політики в галузі правової охорони промисло­вої власності.

Зокрема, відповідно до законодавства України Державна служба інтелектуальної власності виконує наступні завдання:

• забезпечує функціонування системи експертизи заявки на об'єкти інтелектуальної власності;

• здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів, що стосуються об'єктів інтелектуальної власності;

• видає в установленому порядку охоронні документи на об'єк­ти інтелектуальної власності;

• здійснює реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності, які охороняють на території України, та ліцензійних договорів;

• координує діяльність з передачі прав на об'єкти інтелекту­альної власності, у тому числі створені повністю або частково за рахунок державного бюджету;

• організовує розгляд заяв і скарг про видачу охоронних документів на об'єкти інтелектуальної влас­ності, а також інших звернень фізичних та юридичних осіб з пи­тань інтелектуальної власності.

Наказом Міністерства освіти і науки України на базі Науко­во-дослідного центру патентної експертизи (НДЦПС) створено Державне підприємство «Український інститут промислової влас­ності», яке підпорядковане Державному департаменту інтелекту­альної власності.

Також суб'єктом патентного права виступає Апеляційна палата.

Апеляційна палата - орган установи, створений для розгляду заперечень проти рішень установи щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її ком­петенції законом.

Заперечення подають до Апеляційної палати в порядку, вста­новленому законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим установою. Якщо у строки, передбачені для подання заперечення, не сплачено збір, заперечення вважають неподаним, про що особу, яка подала заперечення, повідомляють письмово.

Заперечення розглядають згідно з регламентом Апеляційної палати, при цьому:

• заперечення будь-якої особи проти державної реєстрації пра­ва на винахід розглядають протягом 4 місяців від дати одержання Апеляційною палатою заперечення та документа про сплату збо­ру за подання заперечення;

• заперечення будь-якої особи проти державної реєстрації пра­ва на корисну модель розглядають протягом 4 місяців від дати надходження до Апеляційної палати заперечення, документа про сплату збору та експертного висновку за результатами проведен­ня експертизи запатентованого винаходу корисної моделі на відповідність критеріям придатності для набуття права на нього;

• заперечення будь-якої особи проти державної реєстрації пра­ва на промисловий зразок розглядають протягом 2 місяців від дати одержання Апеляційною палатою заперечення та документа про сплату збору за надання заперечення, в межах мотивів, викладе­них заявником у запереченні та під час його розгляду.

Строк розгляду заперечення можна продовжити за ініціати­вою особи, яка подала заперечення, але не більше як на 2 місяці, якщо до вичерпання строку буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Заперечення розглядають у межах мотивів, викладених у ньо­му та під час його розгляду.

У разі подання будь-якою особою заперечення проти держав­ної реєстрації права на винахід, корисну модель, промисловий зразок особа, якій належать майнові права на об'єкт патентного права, повинна бути ознайомлена із запереченням.

За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, яке затверджує наказ установи, після чого його надсилають особі, яка подала заперечення.

У разі повного задовольняння заперечення збір за подання заперечення підлягає поверненню.

До затвердження рішення Апеляційної палати, у місячний строк від дати його прийняття, голова Апеляційної палати може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної пала­ти, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасо­ване лише судом.

Особа, яка подала заперечення, може оскаржити затверджене установою рішення Апеляційної палати в судовому порядку про­тягом 2 місяців від дати одержання рішення.

Наступним суб’єктом патентного права є патентний повірений.

Патентний повірений - фахівець, обов'язком якого є виконан­ня за фізичних і юридичних осіб дій, пов'язаних із поданням зая­вок і одержанням патенту у своїй країні та за кордоном, а також представлення їхніх інтересів у патентних відомствах, судових та інших інстанціях.

Патентні повірені зазвичай займаються всіма питаннями, по­в'язаними із промисловою власністю, у межах, дозволених націо­нальними законами.

Патентні повірені надають такі професійні послуги:

• консультації на початковій стадії роз'яснення і визначення права;

• послуги і представництво на стадії набуття права;

• представництво і консультації на стадії дії права, а також при виникненні конфліктів, пов'язаних із одержанням і (або) охоро­ною прав.

Патентний повірений дає поради і консультації трьом катего­ріям клієнтів:

• індивідуальним винахідникам;

• підприємствам (малим, середнім і великим);

• іноземним клієнтам.

У Положенні про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) зазначено, що патентні повірені - це зареєстровані у встановленому порядку особи, які надають правову та іншу допомогу і послуги винахідникам і заявникам при оформленні їхніх прав на об'єкти інтелектуальної власності та представляють їхні інтереси на всіх стадіях проходження заявок у патентному відомстві, кредитних установах, у відносинах з інши­ми фізичними та юридичними особами.

Патентний повірений повинен:

• бути громадянином України і постійно проживати в Україні;

• мати вищу освіту, а також повну вищу освіту у сфері охоро­ни інтелектуальної власності;

• мати не менше 5 років досвіду практичної роботи у сфері інтелектуальної власності;

• бути у встановленому порядку внесеним до державного реє­стру представників у справах інтелектуальної власності (патент­них повірених).

Патентний повірений є незалежним під час виконання своїх професійних обов'язків і керується у своїй діяльності законодав­ством і Положенням про представників у справах інтелектуаль­ної власності (патентних повірених).

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він пред­ставляє.

Патентний повірений зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, дотримуватися вимог законодавства і захищати інтереси особи, яку він представляє.

Патентний повірений має зберігати в таємниці відомості, от­римані ним під час виконання своїх професійних обов'язків, зок­рема, суть питань, порушених особою, яку він представляє, зміст консультацій, порад, роз'яснень тощо.

Патентний повірений зобов'язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їхнє надання, якщо вони можуть бути використані у справі, у якій він уже представляв або консульту­вав іншу особу із протилежними інтересами, і конфлікт не був вирішений.

З метою впорядкування діяльності патентних повірених і спри­яння їхній творчій роботі, спрямованій на зміцнення й удоскона­лення патентної системи України, була організована Всеукраїнсь­ка асоціація патентних повірених, що є самоврядною громадсь­кою професійною організацією, створеною на добровільних засадах.

Питання 3. Оформлення прав інтелектуальної власності на об'єкти промислової власності

Науково-технічні досягнення можуть бути визнані об'єктами промислової власності лише після їх кваліфікації як таких від­повідним державним органом, державної реєстрації і видачі охо­ронного документа. Державна кваліфікація здійснюється Держав­ним підприємством «Український інститут промислової власності», що входить до складу Державної служби інтелектуальної власності (Установи), на підставі проведення спеціальних експер­тиз — формальної і кваліфікаційної (експертизи по суті). Зазначені експертизи здійснюються відповідно до патентних законів і відомчих нормативних актів. Так, наприклад, експертизи заявок на вина­ходи і корисні моделі здійснюються відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та Правил скла­дання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель від 22 січня 2001 р., Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель від 15 березня 2002 р. та «Правил проведення екс­пертизи заявки на винахід і корисну модель» від 9 березня 1995 р. Подібні нормативні акти існують і щодо заявок на інші об'єкти про­мислової власності.

Проте проведенню експертиз передує подання заявки на те чи інше науково-технічне досягнення, що заявляється як об'єкт про­мислової власності. Заявка - це сукупність документів, необхідних для видачі Установою патенту (свідоцтва) на той чи інший об'єкт промислової власності. Заявка складається українською мовою і містить заяву про видачу патенту (свідоцтва) на об'єкт промислової власності. У заяві заявник зазначає, який патент він бажає одержа­ти - з проведенням кваліфікаційної експертизи чи без проведення такої (деклараційний патент). У заяві обов'язково зазначається ім'я (найменування) заявника (заявників) і його (їх) адреса, а також ім'я творця науково-технічного досягнення.

Заявку має право подавати будь-яка особа, у якої є на це підста­ви - науково-технічне досягнення, що заявляється як об'єкт про­мислової власності.

До складу заявки входить опис об'єкта промислової власності; формула винаходу чи корисної моделі, якщо заявка подається на ці об'єкти; креслення, якщо на нього є посилання в описі; реферат.

Опис винаходу чи іншого об'єкта промислової власності має ви­кладати сутність досягнення настільки повно і ясно, щоб його зміст міг здійснити фахівець у цій галузі.

Заявки на винаходи і корисні моделі мають містити формулу цих об'єктів, в якій чітко і стисло буде виражена їх сутність. Формула — це патентна вимога, що містить сукупність істотних ознак винахо­ду чи корисної моделі, достатню для досягнення зазначеного заявником технічного результату. Формула базується на описі і служить для визначення обсягу правової охорони, який має надати патент.

Реферат складається лише для інформаційних цілей. Для іншої мети реферат не може бути використаний, зокрема для тлумачення формули винаходу чи корисної моделі або для визначення рівня техніки.

До встановлення дати подання заявки здійснюється її попе­редній розгляд, у процесі якого виявляється чи не містить заявка матеріалів, що можуть бути віднесені до державної таємниці.

Передусім має бути чітко визначена дата подання заявки. Нею визнається дата одержання Установою принаймні таких матеріалів:

· заяви у довільній формі про видачу патенту, викладеної ук­раїнською мовою;

· відомостей про заявника та його адресу;

· матеріалу, що є коротким описом об'єкта промислової влас­ності і частини матеріалу, яку можна прийняти за формулу, якщо заявка стосується винаходу чи корисної моделі. Якщо опис і фор­мула винаходу викладені іншою мовою, то для збереження дати по­дання заявки їх переклад українською мовою повинен надійти до Установи протягом двох місяців від дати подання заявки.

Заявник має право вносити зміни до заявки. Він має право ви­магати, щоб його ім'я не згадувалося у будь-якій публікації Уста­нови.

Якщо заявка відповідає вимогам закону, Установа приймає рішення про встановлення дати подання заявки. Повідомлення про це Установа надсилає заявникові лише після одержання документа про сплату збору за подання заявки.

До Установи може надійти і міжнародна заявка, тобто заявка, подана згідно з Договором про патентну кооперацію. Міжнародна заявка розглядається в Україні за національною процедурою за умови, що вона надійшла до Установи не пізніше 21 місяця від да­ти пріоритету. Якщо за міжнародною заявкою проводилась попе­редня експертиза, то вона має бути подана до Установи не пізніше 31 місяця від дати пріоритету.

Міжнародна заявка приймається Установою до розгляду за умо­ви, що вона оформлена відповідно до вимог закону, про що Уста­нова повідомляє заявника.

Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на об'єкт промислової власності. Пріоритет заявки Закон визначає як пер­шість у поданні заявки, а дату пріоритету як дату подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави-учасниці Паризь­кої конвенції з охорони промислової власності, за якою заявлено пріоритет. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на винаходи і корисні моделі протягом 12 місяців від дати подання по­передньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності. Пріоритет попередньої заявки на промисловий зразок — протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки.

Заявник, який бажає скористатися своїм правом на пріоритет, повинен разом із заявкою або не пізніше трьох місяців від дати по­дання заявки заявити про своє бажання.

Лише за умови дотримання зазначених вимог заявка піддається експертизі, яку здійснює Державне підприємство «Український ін­ститут промислової власності» Державної служби інтелекту­альної власності. Заявник особисто чи через свого представника (патентного повіреного) за власною ініціативою або на запрошен­ня Установи може брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи.

До рішення Установи про видачу патенту чи про відмову у ви­дачі патенту заявник має право з власної ініціативи вносити до за­явки виправлення і уточнення. Якщо зазначені виправлення і уточ­нення надійшли до Установи після прийняття рішення про видачу патенту чи про відмову у його видачі, відповідно до закону вони ужене враховуються. Але ці виправлення і уточнення враховують­ся, якщо вони надійшли після публікації відомостей про заявку на видачу патенту на об'єкт промислової власності, але за шість міся­ців до дати публікації.

Заявник має право доповнювати заявку шляхом подання додат­кових матеріалів. Під час проведення експертизи встановлюється, чи не виходять ці додаткові матеріали за межі розкритої у заявці суті об'єкта промислової власності. У разі, коли додаткові матеріа­ли містять ознаки, які необхідно включити до формули винаходу чи корисної моделі, вони не враховуються під час розгляду заявки. У Такому разі заявник може їх оформити як окрему заявку.

Після надходження до Установи документа про сплату збору за подання заявки вона піддається формальній експертизі (експертиза за формальними ознаками). Мета цієї експертизи — виявити два важливих чинники:

1) чи належить заявлена пропозиція до об'єктів промислової власності;

2) чи подані заявочні матеріали відповідають вимогам закону.

Формальна експертиза має бути проведена протягом шести мі­сяців від встановленої дати подання заявки. За результатами фор­мальної експертизи Установа зобов'язана повідомити заявника про завершення формальної експертизи або про вимогу щодо внесення необхідних змін до матеріалів заявки.

Якщо за результатами формальної експертизи виявиться, що за­явлена пропозиція не належить до об'єктів промислової власності або вона стосується тих об'єктів, які не можуть бути визнані про­мисловою власністю, то Установа повідомляє заявника про відмо­ву у виданні патенту. Зазначена відмова оформляється спеціальним рішенням Установи.

У разі виявлення у заявочних матеріалах інших відхилень від ви­мог закону про це повідомляється заявник, якому Установа вста­новлює конкретний строк для внесення змін і уточнень до заявоч­них матеріалів. Якщо протягом визначеного строку зазначені зміни і уточнення та інші невідповідності не будуть усунуті, Установа по­відомляє заявника про відмову у видачі патенту. Проте заявник мо­же клопотати про продовження строку для усунення виявлених не­доліків заявки.

Результатом формальної експертизи здебільшого буває, що заяв­ка відповідає встановленим вимогам і документ про сплату збору за подання заявки також є в наявності. Установа повідомляє заявни­ка про завершення формальної експертизи. Це означає, що наступ­ним етапом розгляду заявки може стати проведення кваліфі­каційної експертизи (експертизи по суті) заявки.

Проте Закон надає заявнику право просити видати йому декла­раційний патент на винахід. При відповідності заявки вимогам закону та наявності документа про сплату збору за подання заявки, Установа проводить експертизу на локальну новизну.

Деклараційний патент на винахід — це різновид патенту, що ви­дається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід. Деклараційний патент може бути виданий і на корисну модель — патент, що видається на ко­рисну модель за результатами лише формальної експертизи.

Експертиза на локальну новизну — це складова частина ква­ліфікаційної експертизи, що має своєю метою виявлення лише ло­кальної новизни. Локальною новизною визнається така, що вста­новлюється за виданими в Україні патентами на винаходи і пода­ними до Установи заявками про видачу патентів.

Отже, за бажанням заявника йому може бути виданий на винахід чи корисну модель деклараційний патент. Зрозуміло, що деклара­ційні патенти на винаходи і корисні моделі видаються за позитив­них експертиз.

Наступним етапом у розгляді заявок на об'єкти промислової власності є публікація в офіційному бюлетені Установи відомостей про заявку. Зміст зазначених відомостей визначається Установою і вони публікуються через 18 місяців від дати подання заявки на об'єкт промислової власності. Якщо за заявкою заявлено пріори­тет, то 18 місяців обчислюються від дати пріоритету. За бажанням заявника зазначені відомості можуть бути опубліковані раніше встановленого строку. На прохання заявника його ім'я може не зга­дуватися у цій публікації. Після публікації зазначених відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки. По­рядок ознайомлення визначений Інструкцією про порядок ознайом­лення з матеріалами заявки на винахід (корисну модель) та відомо­стями, що занесені до Державного реєстру патентів України на ви­находи і Державного реєстру патентів на корисні моделі від 9 бе­резня 1995 р. Щодо промислових зразків є така сама Інструкція від 21 липня 1995 р.

Відомості про заявку на видачу деклараційного патенту на ви­нахід чи корисну модель не публікуються.

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) заявки на вида­чу патенту України проводиться лише щодо винаходів. На інші об'єкти промислової власності кваліфікаційна експертиза не проводиться.

Кваліфікаційна експертиза заявок на винаходи проводиться лише за клопотанням будь-якої особи та наявності документа про сплату збору за проведення такої експертизи. Мета зазначеної експертизи - відповідність заявленої пропозиції умовам патенто­спроможності, тобто на новизну, винахідницький рівень та промислову придатність.

Клопотати про проведення кваліфікаційної експертизи може сам заявник, який зобов'язаний подати це клопотання не пізніше трьох років від дати подання заявки. Якщо протягом зазначеного строку такого клопотання не надійде, заявка вважається відкликаною.

Клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи може, крім заявника, додати будь-яка інша особа. Клопотання іншої осо­би має надійти до Установи лише після публікації відомостей про заявку на винахід, але в межах трьох років дати подання заяв­ки. Кваліфікаційна експертиза провадиться за рахунок особи, яка порушила клопотання про її проведення. Експертний висновок надсилається цій особі.

Під час проведення кваліфікаційної експертизи заявки на ви­нахід Установа може вимагати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе, а також запропонувати змінити формулу винаходу.

На підставі результатів кваліфікаційної експертизи Установа має повідомити заявника про можливе рішення щодо видачі патенту, про відмову у видачі патенту чи вимоги про необхідність надання додаткових матеріалів, без яких проведення експертизи неможливе.

Початком проведення кваліфікаційної експертизи є дата одер­жання Установою клопотання про її проведення. Якщо таке клопо­тання надійшло до завершення формальної експертизи, то почат­ком проведення кваліфікаційної експертизи буде дата закінчення формальної експертизи.

На підставі позитивних результатів кваліфікаційної експертизи Установа приймає рішення про видачу патенту на винахід. На будь-якому етапі розгляду заявки на об'єкт промислової, власності заявник має право відкликати свою заявку, проте до прийняття рішення про видачу патенту. Заявка на видачу патенту на винахід може бути перетворена заявником на заявку для видачі деклараційного патенту на винахід, і навпаки, у будь-який час до одержання ним рішення Установи про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Заявник має право перетворити заявку про видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід на заявку про видачу деклараційного патенту на корисну модель і навпаки в будь-який час до одержання рішення Установи. У таких випадках зберігається початкова дата подання заявки до Установи, а якщо заявлено пріоритет, - дата її пріоритету.

Від дати подання заявки до Установи і до публікації відомостей про заявку або публікації відомостей про видачу патенту матеріали заявки вважаються конфіденційною інформацією. Забороняється доступ третіх осіб до цієї інформації. У разі порушення цього пра­вила винні несуть відповідальність відповідно до чинного законо­давства.

У процесі розгляду заявки на об'єкт промислової власності до прийняття рішення про видачу патенту допускається заміна заяв­ника. Вона може здійснюватися на підставі передачі права на одер­жання патенту на підставі договору або застосування закону чи ви­конання рішення суду, а також внаслідок реорганізації чи ліквідації юридичної особи. Заявник або особа, яка заступила заявника, по­дає до Установи заяву про необхідність такої заміни. До заяви ма­ють бути додані документ чи засвідчена копія документа, що послу­жив підставою для такої заміни. Якщо відбувається заміна не всіх заявників, а тільки окремих, заява про таку заміну має бути підпи­сана всіма заявниками, які подали заявку.

Після опублікування відомостей про заявку в офіційному бюле­тені Установи винаходу надається тимчасова правова охорона в об­сязі формули, з урахуванням якої вони опубліковані. Правова охо­рона надає заявнику право на одержання компенсації за завдані йо­му збитки після публікації відомостей про заявку від особи, яка не­правомірно використала пропозицію. Компенсація може мати місце за таких умов: 1) зазначена особа дійсно знала, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу за­явника, опубліковані; 2) зазначена особа одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки про неправомірне використання заявленої пропозиції; 3) зазначена компенсація виплачується заявникові лише після одержання ним патенту на заявлену пропозицію.

Дія тимчасової охорони припиняється від дати публікації в офі­ційному бюлетені Установи відомостей про видачу патенту на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки. Дія тимчасової правової охорони за міжнародною заявкою почи­нається від дати її публікації Установою за тих самих умов.

Наступним етапом у процесі розгляду заявки на об'єкт промис­лової власності є реєстрація патенту (свідоцтва). Установа на під­ставі рішення про видачу патенту на винахід чи деклараційного па­тенту на корисну модель і промисловий зразок здійснює державну реєстрацію патентів у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація патентів можлива лише за однієї неодмінної умови - сплати встановленого збору за їх видачу.

Реєстрація патентів на об'єкти промислової власності України здійснюється відповідно до Положення про Державний реєстр па­тентів і деклараційних патентів України на винаходи від 25 липня 2000 р., Положення про Державний реєстр патентів України на ко­рисні моделі від 20 червня 2001 р., Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки від 12 квітня 2001 р. Після внесення до зазначених Реєстрів відомостей про держав­ну реєстрацію патентів будь-яка особа має право ознайомитися з ними. Порядок ознайомлення із зазначеними даними визначається Установою.

На підставі державної реєстрації патентів України на об'єкти промислової власності Установа у своєму офіційному бюлетені пуб­лікує відомості про видачу патентів. Протягом трьох місяців від да­ти публікації відомостей про видачу патентів Установа публікує опис до патенту (деклараційного патенту), що містить формулу та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, якщо на ньо­го є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.

Після публікації відомостей про видачу патенту (деклараційного патенту) будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

Такі самі правила встановлені й щодо патентів на промислові зразки.

Порядок ознайомлення з цими матеріалами встановлений Інст­рукцією про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на ви­нахід (корисну модель) і відомостями, внесеними в Державний реєстр патентів України на винаходи і Державний реєстр патентів України на корисні моделі від 9 березня 1995 р., Інструкцією про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на промисловий зра­зок і відомостями, внесеними в Державний реєстр патентів України на промислові зразки від 21 липня 1995 р.

Питання 4. Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Передання майнових прав

Права на винахід, корисну модель, промисловий зразок - це особисті немайнові та майнові права, зміст яких визначає закон.

Особисті немайнові права - це суб'єктивні права учасників правовідносин, що не мають економічного змісту і забезпечують деякі нематеріальні інтереси особи. Вони належать до категорії абсолютних прав.

Особистими немайновими правами є право авторства, право на авторське ім'я, право на захист репутації автора винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка.

Особисті немайнові права зберігають за автором у разі відступлення виключних прав на використання об'єкта патентного права.

Право авторства

Важливим особистим немайновим правом винахідника, авто­ра промислового зразка є право авторства, тобто можливість, надана законом дійсному творцеві винаходу, корисної моделі або промислового зразка, бути визнаним єдиним їхнім автором.

Закон визнає й охороняє права творців розробок від моменту досягнення творчого результату і втілення його в об'єктивній формі, оскільки саме з цього часу з'яв­ляється небезпека його привласнення іншими особами. Тому ви­никнення права авторства доцільніше пов'язувати саме з цим ста­ном розвитку винахідницьких правовідносин.

Абсолютний і виключний характер права авторства. Право авторства має абсолютний і виключний характер.

Абсолютний характер права авторства випливає з надаваної автору можливості вимагати від будь-якої особи визнання того факту, що він є розробником відповідного об'єкта. З погляду влас­тивого йому обов'язку право авторства абсолютне остільки, ос­кільки обов'язок визнавати, поважати й утримуватися від порушен­ня права авторства означає, що ніхто, крім самого автора, не може бути носієм права авторства на тотожний об'єкт патентного права.

Невідчужуваний характер права авторства. Право авторства є невідчужуваним правом, що зумовлено його особистим характе­ром. Воно не може бути передано іншій особі як за життя винахі­дника, так і після його смерті.

Перевідступлення винахідником прав на одержання патенту або самого патенту будь-яким особам означає лише передачу прав на використання розробки, але не передачу права авторства.

Після смерті автора авторство охороняють як суспільне значи­мий інтерес, який полягає у визнанні дійсного творця розробки.