Об'єкти патентного права

Модуль 2. Правова охорона основних інститутів права інтелектуальної власності.

ЛЕКЦІЯ 2.2

Тема:	Патентне право.
Мета:	Ознайомлення студентів з відповідним теоретичним та нормативним матеріалом, а також з основними положеннями щодо поняття патентного права. Визначити об’єкти та суб’єкти патентного права. Визначити умови правової охорони винаходів, корисних моделей та промислових зразків. Визначити основні способи захисту патентного права. Проаналізувати та засвоїти особисті майнові та немайнові права авторів та винахідників
Методи:	метод проблемного викладу, евристичний метод (організація активного пошуку рішення висунутих на лекції пізнавальних завдань під керівництвом лектора), пасивні комунікативні методи (студент фіксує зміст лекції, протоколює дії лектора) та активні комунікативні методи.
Дидактичні засоби навчання:	1. Навчальні посібники: 1) Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: підручник / Віктор Дмитрович Базилевич. – К.: «Знання», 2006. – 432 с. 2) Дроб’язко В. С. Право інтелектуальної власності: навчальний посібник / В. С. Дроб’язко, Р. В. Дроб’язко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с. 2. Умовно-графічні дидактичні засоби: таблиці та схеми. Конспекти лекції.
Інформаційні питання лекції:	1. Об’єкти патентного права. 2. Суб’єкти патентного права. 3. Оформлення патентних прав. 4. Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Література:

1. Конституція України.

2. Закон України “Про власність” // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 20. Ст. 249.

3. Цивільний кодекс України – К.: Атіка, 2003.

4. Господарський кодекс – К.: Атіка, 2003.

5. Закон України про авторське право і суміжні права” 1993р. в редакції 2001 р.

6. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” 1993р.

7. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993р.

8. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” 1993р.

9. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” 1993р.

10. Паризька конвенція по охороні промислової власності 1883р. // Законодавство СРСР по винахідництву. – М, 1983. – Т.3.

11. Конвенция, учреждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности. Подписана в Стокгольме 14.06.67 г. // Законодательство СССР по изобретательству. – М, 1983. – Т.3.

12. Андрощук Г.А. Ряботягова Л.І. Патентне право. Навч. посібник. К.: 2001.

13. Авторське право і суміжні права законодавство та судова практика. К.: Юринком Інтер., 2003.

14. Гальперин Л.В., Михайлова Л.А. Інтелектуальна власність: сутність і правова природа // Рад. держава і право. – 1991 - № 12. – С.37-43.

15. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності. Навч. посібник.: К., 2002.

16. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. Монографія. – Х, 2002.

17. Жуков В.І. Правова охорона об’єктів науково-технічної творчості. – Х, 1983.

18. Підопригора О.О. Інтелектуальна власність: Законодавство України про інтелектуальну власність. Х “Консул”, 1997.

19. Підопригора О.А. Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. К.: “Юринком Інтер”, 1998.

20. Цивільне право України у 2 кн. \ Авт. колект. під керівн. Дзери О.В. – К.: Юринком Інтер, 2002.

21. Цивільне право України: Підручник \ Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003.

22. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах \ За заг. ред. Я.С. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003 р.

Структура лекційного заняття

1. Організаційна частина (привітання, перевірка присутніх).

2. Повідомлення теми лекції, мети та основних завдань заняття.

3. Актуалізація опорних знань студентів.

4. Мотивація навчальної діяльності студентів.

5. Розгляд основних інформаційних питань лекції

Питання 1. Об'єкти патентного права

До промислової власності належать результати науково-технічної діяльності. За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдна­лась Україна, до об'єктів промислової власності належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і мо­делі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження або наймену­вання місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

Патентне право(промислова власність) — це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з визнанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охоро­ною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установ­ленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників. Це визначення права промисло­вої власності в об'єктивному розумінні.

У суб'єктивному значенні право промислової влас­ності — це право, яким наділяється відповідно до законо­давства автор будь-якого результату науково-технічної діяльності.

Існування патентного права і потреба в ньому обумовлені немож­ливістю прямої охорони результатів технічної чи художньо-конст­рукторської творчості інструментарієм авторського права. На від­міну від об'єктів авторського права, винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки як рішення практичних завдань можуть повто­рюватися, створюватися різними особами незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, пе­ревірку новизни і встановлення особливого режиму використання.

Об'єкти патентного права

Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Патентоздатність — це властивість нововведення бути визна­ним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у право­вому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону. Не мо­жуть одержати правову охорону в рамках патентного права: від­криття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні про­грами; результати художнього конструювання; топографії інтег­ральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин тощо.

Патентну форму охорони об'єктів промислової власності в Україні введено вперше. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки така форма охорони творчої діяль­ності найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової еконо­міки, хоча і є далеко не бездоганною. Патентне законодавство має передусім стимулювати усебічний розвиток науково-тех­нічної творчості і використання її досягнень у народному гос­подарстві України.

Тому в країнах із розвинутою ринковою економікою по­стійно удосконалюють правове регулювання винахідництва. В Україні законодавство про науково-технічну творчість перебу­ває в стані свого становлення. Зараз основними джерелами законодавства України про промислову власність є Закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р., "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р., "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р., "Про племінне тваринництво" від 15 грудня 1993 р. та ін..

При цьому варто зробити таке застереження. Зазначені закони регулюють не творчу діяльність із створення вина­ходів, корисних моделей і промислових зразків, а суспільні відносини, які складаються в процесі створення, виявлення, оформлення, використання і охорони результатів науково-тех­нічної творчості. Слід пам'ятати, що сама творчість будь-якому регулюванню не підлягає, але право може створювати сприятливі умови для успішної творчості, або навпаки ство­рювати несприятливі умови, за яких винахідництво буде роз­виватись мляво або взагалі не буде розвиватись. Щоправда, винахідництво така властивість людини, без якої вона існу­вати не може. Винахідництво розвивається за будь-яких умов, але, зрозуміло, за сприятливих — краще, за несприятливих — гірше.

Важливим джерелом патентного права України є міжна­родні договори і конвенції. Кабінет Міністрів України своєю заявою від 26 серпня 1992 р. проголосив приєднання України до Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, до Договору про патентну кооперацію. Уряд України взяв на себе зобов'язання, що випливають із зазначених Конвенції, Угоди і Договору.

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про промислову власність, то засто­совуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права, передбачені законодавством України про промислову власність, відповідно до міжнарод­них договорів України чи на основі принципу взаємності.

Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Держ­авною службою інтелектуальної власності України реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Глава 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корис­ну модель, промисловий зразок» ЦК не містить визначення по­няття «винахід», а лише перераховує умови його патентоздатності. Згідно зі ст. 459 (1) «винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для про­мислового використання». Ця норма відповідає світовій па­тентній практиці, яка переважно акцентує увагу лише на тих оз­наках охорони, наявність яких необхідна для її надання.

У ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і ко­рисні моделі» винахід визначено як «результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології».

Існують більш розгорнуті визначення цього поняття. «Винахід - це рішення утилітарної задачі в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно-корисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і ви­знане як винахід компетентним державним органом». «Винаходом можна вважати будь-який досягнутий людиною творчий результат, суть якого полягає в знаходженні конкретних технічних засобів для вирішення задачі, що виникла у сфері практичної діяльності».

Об'єкт винаходу

Відповідно до ст. 459 (2) ЦК об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Винахід має бути новим. Новизна винаходу визначається у світовому масштабі. Винахід є новим, якщо його сутність не відо­ма з сучасного рівня техніки. Винахідницький рівень винаходу визначається шляхом порівняння здатності фахівця створити таке рішення зі здатністю винахідника. Винахід - це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Винаходом не ви­знається запозичення і використання чужого відомого рішення. Винаходом визнається пропозиція, яка може бути використана у будь-якій доцільній діяльності.

Продукт як об'єкт винаходу

Згідно з чинним законодавством України об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини).

До пристроїв як об'єктів винаходу належать машини, механіз­ми, прилади, конструкції, вироби тощо, які характеризує наявність конструктивного елемента (елементів) і зв'язку між елементами, їхнім взаємним розташуванням і формою виконання, а також па­раметрами (та іншими характеристиками) елемента (елементів) і матеріалом, з якого він (вони) виконаний(ні). Для характеристи­ки пристрою як об'єкта винаходу можна залучати середовище, яке виконує функції елемента пристрою (платиновий каталізатор).

До речовин як об'єктів винаходу належать:

• індивідуальні хімічні сполуки, до яких також умовно відне­сені високомолекулярні сполуки та об'єкти генетичної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінатні молекули нуклеїнових кислот);

• композиції (сполуки, суміші, розчини, сплави тощо);

• продукти ядерного перетворення.

До штамів мікроорганізмів, культур клітин (рослин і тварин) як об'єктів винаходу належать: індивідуальні штами мікроор­ганізмів, культивованих клітин рослин і тварин; консорціуми мікроорганізмів.

До індивідуальних штамів належать: штами традиційних мікро­організмів (мікоплазми, рікетсії, ціанобактерії, архебактерії, бак­терії, актиноміцети, мікроскопічні гриби, дріжджі); штами орга­нізмів, які підпадають під визначення «мікроорганізми» (най­простіші, мікроскопічні водорості, мікроскопічні лишайники, мікроскопічні безхребетні тварини); штами гібридних мікроор­ганізмів; штами рекомбінатні, які несуть рекомбінатні ДНК (РНК); неклітинні структури (віруси, фаги); соматичні клітини рослин, які культивують; культивовані соматичні структури мак­роскопічних грибів; соматичні клітини безхребетних та хребет­них тварин, які культивують; гібридні соматичні клітини рослин або тварин, які культивують; гібридоми; рекомбінатні соматичні культивовані клітини рослин або тварин, що несуть рекомбінатні ДНК (РНК).

До консорціумів мікроорганізмів належать:

• змішані штами мікроорганізмів;

• асоціації мікроорганізмів.

Процес як об'єкт винаходу

Згідно з чинним законодавством України об'єктом винаходу може бути процес (процес, прийом, спосіб, застосування продук­ту чи процесу).

До способів як об'єктів винаходу відносять процеси виконан­ня дій над матеріальним об'єктом за допомогою матеріального об'єкта. Спосіб - це сукупність прийомів, виконуваних у певній послідовності або з дотриманням певних правил.

Як об'єкт винаходу спосіб характеризують технологічні засо­би - наявність певної дії або сукупності дій, порядок виконання дій (послідовні, одночасні, у різних поєднаннях тощо), умови здійснення дій, режим використання речовин (вихідної сирови­ни, реагентів, каталізаторів тощо), пристроїв (інструментів, об­ладнання тощо).

Способи як процеси виконання дій над матеріальними об'єкта­ми зазвичай поділяють на:

• способи, спрямовані на виготовлення продуктів (виробів, речовин тощо);

• способи, спрямовані на зміну стану предметів матеріального світу без одержання конкретних продуктів (транспортування, обробка, регулювання тощо);

• способи, у результаті яких визначають стан предметів мате­ріального світу (контроль, вимір, діагностика тощо).