Інноваційний потенціал підприємства як основа інноваційної діяльності

Тема 8. Інноваційний потенціал підприємства

Інноваційний потенціал підприємства як основа інноваційної діяльності.

Зміст і структура потенціалу інноваційного розвитку підприємства.

Оцінювання інноваційного потенціалу підприємства.

Концептуальні засади управління потенціалом інноваційного розвитку підприємства.

Інноваційний потенціал підприємства як основа інноваційної діяльності

Комплексною характеристикою спроможності підприємства до інноваційної діяльності є його інноваційний потенціал.

У широкому розумінні поняття «потенціал» - це засоби, запаси, джерела, що є в наявності й можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розв’язання завдань реалізації можливостей будь-якої соціальної системи у певній області.

У Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» інноваційний потенціал визначається як сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних та куль­турно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки».

Перехід підприємства на інноваційний шлях розвитку можливий лише за певних умов.

Першою є наявність підкріпленого купівельною спроможністю попиту, фактичного чи потенційного, або ж можливості формування попиту (для принципо­во нових товарів - виробів чи послуг), тобто наявність ринкового потенціалу, який визначає спроможність ринку сприйняти інновації певного типу і спрямованості, що може розробити й запропонувати на ринку конкретне підприємство.

Другою є можливість втілення досягнень науки і техніки в конкретні товари, здатні задовольнити запити споживачів, тобто інноваційний потенціал розроб­ника інновацій.

Примітка

Слід зазначити, що Україна зберігає все ще досить значний інноваційний потенціал, зокрема, за кількістю вчених і інженерів, що працюють у галузі науково-дослідних та дослідно-кон­структорських робіт (НДДКР), на мільйон жителів Україна виглядає досить пристойно (5100 осіб), Японія - 5777, США - 3732 (Наукова, 2004). Але це відношення в Україні постійно зменшується, оскільки зменшується кількість вчених і інженерів (1991 р. - 293 121 особа, 2001 р. - 181 531, 2002 р. - 177 983, 2003 р. - 173 911), зменшується і кількість виконуваних ними розробок.

Третя умова - це економічна спроможність і доцільність підприємства-інноватора розробити (хоча це і не обов'язково, оскільки нові ідеї, технології й т. п. можна придбати), виготовити і просувати інновації на ринку - виробничо-збу­товий потенціал. Мова йде не просто про виробництво і збут (який є функцією маркетингу), а розглядається виробництво плюс маркетинг, тобто орієнтовані на запити споживачів виробництво і збут (утому числі створення і стимулюван­ня попиту).

Таким чином, інноваційна діяльність має шанси на успіх за наявності всіх за­значених умов (рис.8.1), оскільки відсутність хоча б однієї з них унеможливлює розвиток інноваційним шляхом.

Рис.8.1. Основні складові успіху інноваційної діяльності

Тобто початок процесу формування конкурент­ного успіху підприємства-інноватора лежить на перетині множини маркетинго­вих, науково-технічних, виробничих та інших рішень (факторів):

- наявність споживчих запи­тів конкретних ринкових сегментів чи ніш;

- інтелектуальних і технологічних мож­ливостей використати досягнення науки і техніки для задоволення цих запитів;

- шляхом пропозиції нових товарів (виробів чи послуг), технічних і економічних можливостей організувати виробництво і збут з витратами, що дозволяють вико­ристовувати ціни, сумісні з купівельною спроможністю споживачів;

- здатність просувати на ринку і доводити до споживачів нову продукцію в ефективніший, ніж конкуренти, спосіб створюють фундамент технологічно й економічно обґрунтованої стратегії інноваційного розвитку.