Автоматизований банк даних (АБД), поняття і класифікація. Склад АБД

Автоматизований банк даних (АБД) - це система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, які необхідні для інтегрованого нагромадження, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних. АБД можна класифікувати за різними ознаками.

1 За призначенням:

інформаційно-пошукові;

спеціалізовані за окремими галузями науки та техніки;

банки даних для автоматизації задач організаційно-економічного управління;

банки даних для систем автоматизації наукових досліджень і виробничих випробувань;

банки даних для систем автоматизованого проектування.

2 За архітектурою обчислювального середовища:

централізовані;

розподіленими.

3 За видом інформації, що зберігається:

банки даних;

банки документів;

банки знань.

4 За мовою спілкування користувача з БД:

системи з базовою мовою (відкриті системи);

системи з власною мовою (закриті системи).

У відкритих системах мовним засобом спілкування з БД є одна з мов програмування, наприклад Фортран, Паскаль тощо. У таких системах для спілкування з БД потрібний посередник, тобто програміст, який володіє вибраною мовою програмування.

Закриті системи мають власну мову спілкування, яка набагато простіша за мови програмування. Тому в таких системах не потрібний посередник-програміст для спілкування з БД. Самі користувачі за відповідної підготовки зможуть працювати з БД.

До компонент автоматизованого банку даних відносять:

база даних, СУБД, словник даних, мовні засоби, технічні та організаційні засоби.

База даних являє собою інтегроване сховище даних, призначене для використання багатьма споживачами і забезпечення незалежності даних від прикладних програм.

Функції СУБД можна згрупувати так:

1. Керування даними — підготовка даних та їх контроль, занесення даних до бази, структуризація даних, забезпечення їхньої цілісності, секретності.

2. Доступ до даних. Пошук і селекція даних, перетворення даних до форми, зручної для подальшого використання.

3. Організація і ведення зв’язку з користувачем: ведення діалогу, видавання діагностичних повідомлень про помилки в роботі з БД тощо.

Адміністрування баз даних передбачає виконання функцій для забезпечення надійної та ефективної роботи бази даних, задоволення інформаційних потреб користувача, відображення в БД динаміки предметної сфери.

Адміністратор бази даних – це людина, яка відповідає за створення умов для бази даних, її проектування, реалізацію, ефективне використання та супровід, враховуючи управління обліковими записами користувачів бази даних та захист від несанкціонованого доступу.

Найважливішою функцією адміністратора є підтримка цілісності бази даних. Адміністратор бази даних забезпечує постійну роботу серверу та доступ користувачів до необхідної інформації. Також він контролює захист даних та зводить до мінімуму вірогідність їх втрати.

Основні завдання адміністратора БД:

проектування БД;

оптимізація виробничих потужностей БД;

забезпечення і контроль доступу до БД;

забезпечення безпеки в БД;

резервування та відтворення БД;

забезпечення цілісності БД;

забезпечення переходу на нову версію СУБД.

Словник даних містить відомості про джерело інформації, формати та взаємозв’язок між даними, відомості про частоту виникнення і характер використання даних, терміни коригування та осіб, відповідальних за це.

Мовні засоби призначені для опису даних та організації спілкування з користувачем АБД й об’єднують мови опису даних, мови спілкування з БД, інші мовні засоби.

До технічних засобів АБД належать процесори, пристрої введення і виведення даних, запам’ятовувальні пристрої, модеми, канали зв’язку.

Організаційні засоби АБД охоплюють персонал, пов’язаний зі створенням і веденням БД, а також систему нормативно-технологічної та інструктивно-методичної документації з організації та експлуатації БД.

Перевагами використання баз даних та автоматизованих банків даних (АБД) порівняно з системами незалежних файлів є:

- багаторазовість використання даних;

- економія витрат на створення та ведення інформаційного забезпечення;

- зменшення надлишковості даних;

- швидкість оброблення не передбачених запитів до системи;

- простота і зручність внесення змін;

- логічна та фізична незалежність даних від прикладних програм.