Література. Тема 3. Органи оперативного управління бюджетом

[1]; Й; [4]; [10]; [11]; [33]; [41-46]; [50]; [52]; [53]; [63].

Тема 3. Органи оперативного управління бюджетом

Лекція. Органи оперативного управління бюджетом

План

1. Міністерство фінансів як центральний орган державної виконавчої влади.

2. Роль та функції Державного казначейства в бюджетному процесі.

3. Завдання та функції Державної податкової адміністрації.

4. Рахункова палата та КРУ: завдання та функції.

Мета лекції: засвоєння знань щодо організації та функціонування органів оперативного управління бюджетом: Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної податкової адміністрації, Рахункової палати, КРУ. Тема 3. Органи оперативного бюджетним процесом

1. Міністерство фінансів України — центральний орган державної виконавчої влади: завдання, функції, структура.

2. Роль та функції Державного казначейства України в бюджетному процесі.

3. Завдання та функції Державної податкової адміністрації України.

4. Рахункова палата та ГоловКРУ України: завдання та функції.

1. У більшості країн у складі Кабінету Міністрів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення єдинодержавної фінансової, бюджетної, податко­вої політики, спрямованої на реалізацію завдань соціального та економічного розвитку. Це - Міністерством фінансів і саме під такою назвою воно функціонує в Україні. У різних країнах йому притаманна більша чи менша кількість функцій, під його. егідою можуть знаходитися ті чи інші органи виконавчої влади, в деяких країнах воно називається Казначейством (США, Великобританія) і доповнюється іншими державними фінансовими відомствами (адміністративно-бюджетне управління адміністрації Президента США).

Міністерство фінансів України діє у правовому полі Конституції України, законів України, нормативних актів Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів та Положення про Міністерство фінансів України, схваленого Указом Президента України від 26 серпня 1999 року.

До завдань Мінфіну належать:

1) аналіз економічної та фінансової ситуації в країні та перспектив її розвитку;

2) розробка стратегії щодо формування, обслуговування та погашення державного боргу;

3) розроблення проекту державного бюджету, організація його виконання та складання звіту про його виконання;

4) забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення контролю за їх використанням;

5) удосконалення методів фінансового та бюджетного планування, фінансування, звітності та контролю за використанням бюджетних коштів;

6) забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках економічного та соціального розвитку;

7) забезпечення єдиної методології бухгалтерського обліку та звітності (крім банківської системи) тощо.

Більшість функцій Мінфіну прямо стосуються бюджету. До першої групи функцій, що безпосередньо пов'язані з бюджетом, можна віднести такі:

1) розробка проекту бюджету, вдосконалення міжбюджетних взаємовідносин;

2) виконання бюджету та складання звіту про його виконання;

3) методичне керівництво складанням бюджету та бюджетним фінансуванням;

4) контроль цільового використання коштів бюджетів, обмеження або припинення фінансування при нецільовому використанні бюджетних коштів;

5) надання позичок із Держбюджету іншим бюджетам, відстрочки та розстрочки за платежами до Державного бюджету, проведення різнопланових перевірок дотримання вимог нормативних документів щодо руху бюджетних коштів.

У наступну групу варто включити функції, що стосуються податкової політики:

1) аналізує діючу податкову систему та пропонує зміни до неї;

2) вивчає вплив податкової політики на економічне зростання;

3) прогнозує податкові надходження;

4) координує діяльність центральних органів влади задля своєчасного і повного надходження податків та обов'язкових платежів до бюджетів.

До цієї ж групи слід віднести функції, що стосуються випуску державних цінних паперів, формування державних зовнішніх запозичень, удосконалення валютних, фінансових, кредитних, податкових та митних відносин з іншими державами, розробки основних засад грошово-кредитної політики та активної інвестиційної політики, заходів щодо фінансового оздоров­лення економіки та її структурної перебудови, розробки державних загальнонаціональних програм та забезпечення їх фінансування.

У третій групі опиняються всі інші функції, які найменше пов'язані з бюджетом:

1) розробка методології та методики бухгалтерського обліку і звітності;

2) затвердження планів рахунків, типових форм бух обліку і звітності, інструкцій щодо їх використання та порядку складання звітності;

3) підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи органів виконавчої влади, їх структури, оплати праці, працівників;

4) співпраця з міжнародними організаціями;

5) кадрова політика тощо.

Мінфін наділений значними повноваженнями: має право вимагати й одержувати від центральних органів виконавчої влади, їхніх територіальних органів матеріали для складання бюджету та контролю за його виконанням; обмежувати, припиняти фінансування розпорядників бюджетних коштів у випадках, передбачених чинним законодавством; надавати позички з Державного бюджету бюджетам нижчого рівня; проводити перевірки фінансово-господарських документів, що стосуються використання бюджетних коштів; застосовувати штрафні санкції до порушників фінансової та розрахунково-касової дисципліни; видавати власні нормативні документи та організовувати їх виконання.

Важливу роль відіграє центральний апарат Міністерства фінансів, який на загальнодержавному рівні реалізує вищезазначені функції шляхом:

1) розробки економічних методів зростання ВВП та ефективності суспільного виробництва, фінансового оздоровлення галузей та підвищення доходів бюджету;

2) координації роботи по складанню державного бюджету, зведеного балансу фінансових ресурсів;

3) розробки проектів законодавчих документів та роз'яснення чинного законодавства;

4) надання практичної допомоги з фінансових питань всім економічним суб'єктам та органам влади тощо.

У структурі центрального апарату утворені департаменти та відповідні управління:

1) департамент організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Міністра (управління організаційного забезпечення, управління аналітичного забезпечення, Прес-служба)

2) департамент зведеного бюджету:

3) головне управління з державного бюджету;

4) управління координації роботи з ДКУ;

5) управління доходів та планування бюджетного процесу;

6) управління фінансів оборони та правоохоронних органів;

7) управління фінансів освіти, науки та культури;

8) управління фінансів охорони здоров'я та соціальних програм;

9) управління фінансів цільових програм;

10) управління фінансів органів управління;

11) управління фінансів АПК;

12) головне управління місцевих бюджетів;

13) управління планування місцевих бюджетів;

14) управління виконання місцевих бюджетів;

15) головне управління податкової та митної політики;

16) управління податкового законодавства;

17) управління податкового адміністрування;

18) управління митного адміністрування;

19) управління макроекономічного аналізу та балансу фінансових ресурсів;

20) департамент фінансової статистики та аналізу, методології бухгалтерського обліку та контролю (управління зведеного аналізу виконання бюджету, фінансової та економічної статистики, управління методології бухгалтерського обліку, управління координації роботи з ГоловКРУ);

21) департамент управління державним боргом (управління роботи з некомерційними борговими зобов'язаннями, управління роботи з комерційними борговими зобов'язаннями, управління співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, відділ з підготовки та управління проектом фінансування розвитком села, управління фінансової політики та координації роботи з НБУ, управління координації та аналізу боргової політики);

22) департамент міжнародних зв'язків (управління міжнародного співробітництва, управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції); департамент організаційно-розпорядчої і кадрової роботи (управління організаційно-розпорядчої роботи, управління кадрів і навчальних закладів, управління внутрішньовідомчого контролю, протокольний відділ); департамент інформатизації (управління інформаційних технологій, управління модернізації); департамент взаємозв'язків із законодавчою владою (управління взаємодії з Верховною Радою України, управління супроводження проектів законодавчих актів у Верховній Раді України);

23) департамент взаємозв'язків із виконавчою владою (управління з питань забезпечення роботи з Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчої влади, управління взаємодії з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, управління взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації);

24) департамент підвідомчих підприємств (управління контролю за обігом дорогоцінних матеріалів та дорогоцінного каміння, управління контролю за виробництвом цінних паперів (Держзнак).

Окремими структурними підрозділами центрального апарату Мінфіну є юридичне, фінансове та адміністративно-господарське управління, а також режимно-секретний відділ.

Вищезазначені функції та організаційна структура вищої ланки (центрального апарату) Мінфіну наочно демонструють, його стратегічну націленість на забезпечення насамперед якісного бюджетного процесу.

Мінфін очолює міністр, який призначається на посаду Постановою Верховної Ради України за поданням прем'єр-міністра України. Міністр має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінфіну, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в міністерстві утворюється Колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, а також інших керівних працівників центрального апарату. Структура та зміни в структурі центрального апарату міністерства затверджуються віце-прем'єр-міністром України за поданням Мінфіну. Положення про структурні підрозділи центрального апарату затверджується міністром фінансів.

Середня ланка органів Міністерства фінансів України включає Міністерство фінансів АРК, головні фінансові Управління обласних державних адміністрацій та міські фінансові управління державних адміністрацій міст Києва та Севастополя, які реалізують політику Міністерства фінансів у відповідних регіонах.

До їх функцій належать координація, організація робіт та безпосередня участь у розробці балансу фінансових ресурсів підвідомчої території, складанні відповідних проектів бюджетів та їх виконанні (складання розписів, забезпечення переказів коштів та взаєморозрахунків із державним бюджетом, здійснення фінансування місцевого господарства, невиробничої сфери та соціальних заходів, контроль ходу та ведення обліку виконання бюджетів, розгляд звітів про виконання нижчестоящих бюджетів, формування зведених звітів та подання їх Мінфіну, звітування перед відповідними Радами про виконання бюджету).

Фінансові управління розробляють пропозиції щодо запровадження місцевих податків і зборів; контролюють виплати з бюджетів, резервного та позабюджетних фондів, дотримання єдиних засад бухгалтерського обліку; готують питання про надання пільг, відстрочок податкових платежів і податкового кредиту. У їхньому віданні знаходяться інвестиційна політика, ціноутворення, розвиток відносин власності, підприємницької діяльності, ринку цінних паперів, фінансові аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємств регіону, контроль використання, обліку і зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння тощо.

Типова структура головного фінансового управління обласної державної адміністрації передбачає управління: з бюджету, бухгалтерського обліку та звітності, фінансів виробничої сфери, бюджетних програм охорони здоров'я та соціального захисту населення, кадрів та фінансів правоохоронних органів, а також відділ фінансів місцевих органів влади і управління та загальний відділ.

Фінансові управління мають подвійне підпорядкування, підвідомчі і підзвітні у своїй діяльності центральному апаратові Міністерства фінансів України та відповідним державним адміністраціям.

Фінансові управління районних державних адміністрацій та фінансові управління (відділи) міст є нижчою ланкою органів Мінфіну. Реалізуючи державну фінансову політику на місцях, фінуправління здійснюють фінансове забезпечення розвитку галузей та підприємств регіону, проводять їх фінансове оздоровлення, координують роботу по підготовці місцевих бюджетів, контролюють їх виконання, здійснюють фінансування видатків, ведуть відповідний облік та звітують про виконання бюджетів тощо. Більшість їхніх завдань та функцій є віддзеркаленням завдань та функцій фінансових управлінь середньої ланки. У них також подвійне підпорядку­вання, а в типовій структурі всього три відділи: бюджетний, бюджетних доходів і фінансів комунальної власності та бухгалтерського обліку та звітності.

2. Активну роль у бюджетному процесі відіграє Державне казначейство України (ДКУ), яке безпосередньо контролює і обліковує надходження коштів до бюджету, законність і доцільність їх використання, обслуговує розпорядників бюджетних коштів, веде облік руху бюджетних коштів та готує звіт про виконання бюджету.

Створене Указом Президента у 1995 році, ДКУ швидко міцніло організаційно і методологічно, що дозволило йому вже у 1997 р. вести обслуговування 21 тис. реєстраційних рахунків і здійснити близько 45% бюджетних операцій. За 1998-99 рр. із запровадженням Бюджетної класифікації, Плану рахунків бухгалтерського обліку, Порядку виконання державного бюджету за видатками тощо, значно поліпшилася нормативна база ДКУ. Тільки у 2000 р. вдалося повністю перейти на казначейське виконання державного бюджету за доходами та видатками. У 2001 р. ДКУ вело 114 тис. реєстраційних рахунків 30 тис. розпорядників коштів.

У 1999 р. ДКУ отримало статус учасника СЕП НБУ та запровадило власну Трансакційну автоматизовану систему казначейства (ТАСК), яка у 2003 р. була замінена новою інформаційною системою „Казна". Розпочато переведення місцевих бюджетів на обслуговування до ДКУ, яке завершилось у 2004 р.

Основною функцією ДКУ є виконання державного бюджету. При цьому воно забезпечує ефективне, раціональне, Цільове і своєчасне використання бюджетних коштів, формує достовірну і оперативну інформацію про їх рух, організовує облік і контроль бюджетних операцій, забезпечує управління державним боргом, контролює дотримання вимог законодавчих і нормативних та інструктивних документів.

Окрім цього, ДКУ управляє коштами казначейських рахунків, розмежовує надходження між бюджетами, відкриває та веде реєстраційні рахунки та контролює виконання кошторисів розпорядників бюджетних коштів, готує звітність про виконання бюджетів, розробляє нормативні документи.

Для реалізації своїх завдань і функцій ДКУ взаємодіє з Мінфіном, Національним банком України (НБУ), банками, Державною податковою адміністрацією (ДПА), Держмиткомом, іншими міністерствами та відомствами. Як головний фінансовий агент держави, ДКУ має всі важелі забезпечення належного виконання бюджетів.

Бюджетні кошти акумулюються на Єдиному казначейському рахунку (ЄКР) ДКУ, який обслуговує НБУ. Взаємодія НБУ і ДКУ забезпечує надійність, економічність, контрольованість, можливість управління бюджетними ресурсами взаємозаліків та оперативну інформативність стану виконання роботи з бюджетними коштами.

Органи державної і місцевої влади надають ДКУ рішення про прийняття й порядок виконання бюджетів, встановлення пільг, особливого режиму оподаткування, розподіл коштів для здійснення видатків. Фінансові органи надають розпис доходів і видатків бюджету з помісячною розбивкою, дані про заліки, відстрочки, розстрочки, пільги для окремих категорій платників податків. Органи ДПА - перелік платників податків, інформацію про заліки, відстрочки, розстрочки, пільги, про невияснені платежі, рішення про повернення зайво чи помилково сплачених коштів; органи КРУ - акти проведених ревізій; банки - щоденні виписки про рух та залишки коштів на ЄКР, звітність.

Органи ДКУ оплачують рахунки підприємств і організацій, які виконали роботи чи надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, зі щоденних надходжень на ЄКР (податки, бюджетні асигнування, інші надходження). При цьому контролюється відповідність витрат бюджетному розписові і затвердженому кошторису доходів і видатків розпорядника коштів, а також достовірність підтвердних документів на здійснення платежів. При цьому органи ДКУ мають право за певних умов відмовити розпоряднику коштів в оплаті рахунків, призупинити бюджетні асигнування, вилучити кошти до бюджету, зупинити операції або блокувати їх на термін від 10 до 30 днів.

Організаційна структура ДКУ враховує адміністративно-територіальний устрій країни. У центрі (м. Київ) знаходиться Державне казначейство України, в Автономній республіці Крим (АРК) - окреме управління ДКУ, на рівні областей - 24 територіальних управління, окремі управління у м. Києві та м. Севастополі, на рівні районів - 684 територіальних відділення. Усі структурні підрозділи є юридичними особами і мають відповідні атрибути: самостійний баланс, рахунок у банку, печатку. До 1999 р. ДКУ мало статус Головного управління і функціонувало в системі Мінфіну України. У 1999 р. ДКУ набуло статусу самостійного суб'єкта - Указом Президента України його віднесено до інших органів центральної виконавчої влади. У квітні 2005 р., згідно з Указом Президента України, ДКУ повернулося до складу Міністерства фінансів.

Голова ДКУ призначається (звільняється) Кабінетом Міністрів за поданням Міністра фінансів і несе персональну відповідальність за діяльність Казначейства, затверджує його організаційну структуру, визначає обов'язки й повноваження своїх заступників, призначає і звільняє начальників терито­ріальних органів. Для погодженого вирішення питань утворена Колегія у складі 11 членів на чолі з Головою Казначейства.

3. Статус Державної податкової служби (ДПС) в Україні, її Функції та правові основи діяльності визначає Закон України»Про державну податкову службу в Україні",

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація (ДПА) України, ДПА в областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції (ДПІ) в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі ДПС знаходяться спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими право­порушеннями - податкова міліція.

Завданнями ДПС є контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів та цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових платежів, ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб, роз'яснення податкового законодавства, внесення пропозицій щодо його вдосконалення, прийняття певних нормативно-правових актів і методичних рекомендацій із питань оподаткування.

Органи ДПС у своїй діяльності керуються Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями ВР АРК і РМ АРК, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень. Органи ДПС координують свою діяльність Із фінансовими органами, органами ДКУ, служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, банками, а також із податковими службами інших держав.

ДПАУ здійснює такі функції:

1) організовує роботу ДПА та ДПІ щодо здійснення контролю за: додержанням законодавства про податки та інші й обов'язкові платежі (надалі - податки), за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття й обліку податків від платників податків, своєчасністю і повнотою їх перерахування до бюджету, веденням обліку платників податків та обліком надходжень - податків, за обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів., експортерів та застосуванням фінансових санкцій до платників податків за порушення відповідного законодавства;

2) видає нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування; затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків; роз'яснює порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері оподаткування;

3) падає фізичним особам-платникам податків ідентифікаційні номери та веде Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб;

4) прогнозує, аналізує надходження податків, їх джерела, економічні чинники та податкове законодавство, розробляє пропозиції щодо збільшення надходжень та зменшення втрат бюджету, вносить пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства, подає Мінфіну та ДКУ звіти про сплату податків;

5) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та контролює наявність цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

6) здійснює добір, розстановку, професійну підготовку і перепідготовку кадрів, надає методичну і практичну допомогу ДПА та ДПІ в організації роботи, проводить перевірки, розробляє напрями, форми і методи їх проведення;

7) передає правоохоронним органам матеріали щодо право­порушень, розслідування яких не в компетенції податкової міліції, направляє матеріали в УБОЗ, при виявленні фактів організованої злочинної діяльності, організовує роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах ДПС.

Функції ДПІ:

1) контролюють дотримання вимог законодавства про податки (правильність обчислення і своєчасність надходження, своєчасність подання платниками податків звітів балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з їх обчисленням, перевіряють достовірність цих документів), дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття й обліку податків, своєчасність і повноту перерахування сум до бюджету, наявність марок акцизного збору на пляшках алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів; забезпечують стягнення фінансових санкцій та штрафів за, порушення податкового законодавства; аналізують порушення податкового законодавства; перевіряють факти приховування і заниження сум податків та інших платежів; проводять перевірки достовірності документів щодо їх обчислення і сплати за дорученням УБОЗ;

2) здійснюють облік платників податків, реєстрацію фізичних 4 осіб-платників податків та інших платежів; ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні зовнішньоекономічних операцій; контролюють їх погашення; подають фінорганам і ДКУ звіти про надходження податків;

3) контролюють законність валютних операцій, додержання установленого порядку розрахунків зі споживачами, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків, наявність свідоцтв, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності;

4) виявляють, обліковують, оцінюють та реалізують безхазяйне майно, майно, що перейшло за правом успадкування до держави, скарби і конфісковане майно;

5) подають до судів позови до юридичних та фізичних осіб про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами; передають правоохоронним органам справи щодо правопорушень, розслідування яких знаходиться поза компетенцією податкової міліції;

6) розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організацій із питань оподаткування та валютного контролю, а також скарги на дії посадових осіб ДПІ; роз'яснюють через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки та інші обов'язкові платежі.

Зважаючи на важливу роль органів ДПС у справі акумулювання необхідних державі фінансових ресурсів, закон надає їм значні права:

1) здійснювати в суб'єктів господарювання та громадян перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та Інших платежів, наявність свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок;

2) одержувати безоплатно:

а) від юридичних осіб, включаючи НБУ, інші банки та фінансово-кредитні установи, приватних підприємців -довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки, необхідні відомості для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів - про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих із них податків, обов'язкових платежів;

б) від державних органів - інформацію про видачу дозволів (ліцензії, патенти тощо) суб'єктам підприєм­ницької діяльності; про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього; про громадян, які померли; про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при цьому податків, обов'язкових платежів, інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти тощо.

в) від громадян - про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності, та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, обов'язкових платежів;

3) обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів;

4) вимагати від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації та припинення дій, які перешкоджають роботі органів ДПС; вилучати в них документи, що свідчать про податкові правопорушення; контролювати усунення порушень законодавства про податки та підприємницьку діяльність;

5) застосовувати до платників податків фінансові і штрафні санкції, передбачені законодавством; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій; надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань; приймати рішення про списання безнадійного боргу;

6) проводити адміністративний арешт - опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви, давати доручення органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій, звертатися до суду, господарського суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності;

7) безперешкодно користуватися в службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності;

8) матеріально і морально заохочувати громадян, які надають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового законодавства.

Посадові особи органів ДПС зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів; зберігати комерційну та службову таємницю, захищати права та інтереси громадян, підприємств, установ, організацій, які охороняються законом; забезпечувати виконання функцій органів ДПС. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності.

Податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства і виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції, її завданнями є запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття та розслідування; провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків та інших обов'язкових платежів; запобігання корупції в органах ДПС та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів ДПС та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних із виконанням службових обов'язків.

4. Вищим органом зовнішнього фінансового контролю, який утворюється Верховною Радою України, є Рахункова палата України. Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Законопроект про „Контрольну палату" опрацьовувався ще з 1992 року, але був прийнятий після подолання вето Президента лише у 1996 році як Закон „Про Рахункову палату Верховної Ради України". 23 грудня 1997 року Конституційний суд України вилучив із нього ряд положень, і уточнений Закон України „Про Рахункову палату" був остаточно затверджений Верховною Радою України 14 січня 1998 року. В процесі уточнень було скасовано: статус Рахункової Палати як органу Верховної Ради України, що здійснює виший державний фінансово-економічний контроль; функції контролю за виконанням законів України та прийнятих Верховною Радою постанов, у тому числі з фінансових і економічних питань, за формуванням доходної частини бюджету та за надходженням До державного бюджету коштів, отриманих від розпорядження Державним майном.

Сьогодні Рахункова палата виконує такі функції:

1) організовує і здійснює контроль за своєчасним виконання видаткової частини державного України;

2) контролює витрачання бюджетних коштів, у тому числі загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів;

3) контролює утворення і погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України;

4) визначає ефективність та доцільність видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

5) контролює фінансування загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

6) контролює дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

7) контролює законність та своєчасність руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах НБУ та уповноважених банках;

8) аналізує виявлені відхилення від показників Державного бюджету України та готує пропозиції про їх усунення, а також про вдосконалення бюджетного процесу в цілому;

9) регулярно інформує Верховну Раду, її комітети про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України,про результати здійснення інших контрольних функцій;

10) виконує інші завдання, передбачені для Рахункової палати чинним законодавством України.

Для розгляду питань планування і організації роботи Рахункової палати, методології контрольно-ревізійної діяльності, прийняття колегіальних рішень і підготовки висновків Із матеріалів перевірок, ревізій, обслідувань та експертиз, а також підготовки звітів та інформаційних повідомлень створюється Колегія Рахункової палати.

До складу Колегії Рахункової палати входять Голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник Голови, а також головні контролери - керівники департаментів Рахункової палати, Секретар Рахункової палати. Рахункова палата має 10 регіональних відділень.

Голова Рахункової палати призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України терміном на 7 років із правом призначення на другий термін.

Для реалізації завдань Рахункової палати, постановою Колегії від 2 лютого 1998 року створені Департаменти Рахункової палати за такими напрямами діяльності:

1) Контроль видатків на державне управління та національну безпеку;

2) Контроль видатків на економічну діяльність держави;

3) Контроль використання коштів державних цільових та позабюджетних фондів;

4) Контроль видатків соціального спрямування;

5) Контроль та аналіз бюджетного процесу;

6) Контроль та аналіз видатків бюджетів;

7) Контроль банківських та міждержавних фінансово-економічних операцій;

8) Правове забезпечення діяльності Рахункової палати.

Державна контрольно-ревізійна служба України діє при Міністерстві фінансів України. У січні 1993 року було ухвалено Закон України „Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Закон визначив статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові засади діяльності.

Іншими завданнями Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, Державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, а також розробки пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Мінфіні України і йому підпорядкована. Складається вона з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в АРК, 24 областях, містах Києві та Севастополі та 546 контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах.

Усі місцеві підрозділи Державної контрольно-ревізійної служби по вертикалі підпорядковуються Головному КРУ України, а по горизонталі взаємодіють і координують свою діяльність із місцевими Радами, держадміністраціями і виконкомами місцевих Рад, фінансовими органами, органами ДПС, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.