Підготовка вчителя до уроку

Підготовка уроку — це вибір такої організації навчально-виховного процесу, яка в даних конкретних умовах забезпечить найвищий кінцевий результат.

Формула ефективності уроку включає дві складові частини: ретельність підготовки і майстерність проведення. Погано спланований, недостатньо продуманий, поспішно спроектований і не узгоджений з можливостями учнів якісним бути не може.

Навчальна робота настільки складна, що вимагає від учителя, навіть самого досвідченого, глибокої і систематичної підготовки до кожного уроку.

Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.

Попередня підготовка до уроку передбачає:

- вивчення навчальної програми, її пояснювальної записки, змісту;

- усвідомлення мети і завдань навчальної дисципліни в цілому та кожної теми;

- знайомство з підручником, педагогічною та методичною літературою, переглянути навчальні діафільми та кінофільми, прослухати звукові посібники та ін. Значну увагу слід звернути на матеріальне забезпечення практичних і лабораторних занять. За відсутності необхідного обладнання його слід придбати або виготовити.;

- знайомство з досвідом роботи інших учителів, вивчення стилю їх викладання, ознайомлення з особливостями учнів, їх ставленням до навчання, до навчальних предметів і до вчителів, що допомагає швидше орієнтуватися в обстановці, знаходити правильні виходи з можливих ситуацій.;

- аналіз власного досвіду, того, що учні вивчали з цього предмета в попередніх класах і що вивчатимуть у наступних;

- визначення міжпредметних зв'язків;

- складання календарно-тематичного плану (розподіл часу на вивчення всіх тем програми, визначаючи відповідні календарні терміни з урахуванням кількості тижневих годин, відведених на цей предмет навчальним планом і розкладом занять). Плануючи роботу з конкретної теми, вчитель визначає її місце в системі курсу. Водночас продумує, які нові ідеї, поняття, вміння, навички треба сформувати в учнів у процесі вивчення цієї теми; які знання із вивчених раніше розділів програми слід використати, щоб учні добре зрозуміли новий матеріал і включили його до системи своїх знань; до яких питань, що вивчалися раніше, варто повернутися, щоб за допомогою нового матеріалу краще з’ясувати їх; які практичні роботи учнів внести до плану і як пов’язати теорію з практикою, які передбачити екскурсії; як встановити зв’язки з іншими навчальними предметами; які нові знання має повідомити вчитель, а які учні засвоять самостійно; які тренувальні вправи і творчі роботи запропонувати учням; як контролювати роботу й організувати самоконтроль учнів; де, з якою метою і як застосовувати варіанти завдань; у яких частинах роботи з теми і якими засобами вплинути на емоційні переживання школярів; як завершити роботу з теми і домогтися, щоб усі учні повноцінно засвоїли передбачені програмою знання, а також набули відповідних умінь та навичок.;

- переглядає і поповнює матеріальну базу.

Така загальна підготовленість дає змогу вчителю продуктивніше готуватись до конкретного уроку. Недарма В.О.Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя.

Безпосередня підготовка до уроку.

Поурочне планування залежить від календарно-тематичного і являє собою розробку конкретного плану проведення окремого уроку.

Безпосередня підготовка до уроку потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і може відбуватися в такій послідовності:

- формулювання мети і завдань уроку. Мета уроку має бути: освітня — домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу; розвиваюча — розвивати мовлення, пам’ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, активність і самостійність учнів, прищепити їм способи пізнавальної діяльності та ін.; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню колективу класу;

- аналіз методичних посібників, педагогічної літератури, стосовно можливостей їх використання при підготовці або на уроці;

- визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи програму, підручник і посібники визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Можливе доповнення змісту підручника новими науковими даними, прикладами, фактами, вправами. Аналіз дидактичного матеріалу підручника передбачає аналіз того, наскільки ілюстрації відповідають змісту матеріалу, яке пізнавальне, виховне, розвиваюче навантаження вони несуть і як краще їх використати на уроці. З цієї ж точки зору проаналізувати питання і завдання для того, щоб визначити необхідність, послідовність, доступність їх для учнів. Слід окреслити внутріпредметні та міжпредметні зв’язки, підібрати нові факти, приклади для наповнення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню навичок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності учнів;

- вибір форм організації навчання. Підібравши тип уроку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного її елемента. Важливо продумати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи;

- вибір методів і прийомів навчання. Потрібно намітити, які методи використовуватимуться на кожному етапі уроку, їх поєднання, взаємодоповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності учнів. Визначається співвідношення між продуктивними і пошуковими видами діяльності, між самостійною роботою учнів і роллю вчителя на даному уроці. Конкретизуються задачі, вправи, проблемні питання, завдання для самостійної роботи учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до предмета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання домашнього завдання; активність на уроках, уважність і дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, потенційні можливості кожного;

- наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці;

- визначення змісту й методики виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учнів. Учитель повинен продумати зміст інструктажу щодо його виконання;

- складання плану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). У ньому зазначають

§ назву теми;

§ мету і завдання;

§ обладнання уроку;

§ тип уроку;

§ хід уроку, що містить структуру відповідного типу уроку з попереднім аналізом результатів уроку (підсумок, висновок, узагальнення, можливі перевірні запитання);

§ завдання додому.

В плані точно визначаються: приклади, завдання, робота з текстами, види пояснення та ін. Вказується приблизний час на кожний вид роботи.

Учителі математики, фізики, хімії записують до плану розв’язки задач, які будуть запропоновані на уроці;

- перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов’язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уроку, і способи їх подолання;

- перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному його етапі й під час перевірки виконання учнями домашнього завдання.

На основі плану складаються тези уроку у вигляді короткого запису дій учителя і учнів. Використовується як різновидність підготовки і ретельний запис уроку з моменту появи вчителя і до закінчення уроку. Протокольно записується весь можливий хід уроку. Це роблять в основному молоді вчителі.

Кожен вчитель, тим більше практикант, повинен вміти підготувати запис ходу уроку. Такий запис всіх сторін діяльності вчителя і учнів на уроці, всього змісту уроку і методів його проведення являє собою ніби повну репетицію майбутнього уроку.

Не менш важливо вміти підготувати конспект уроку, який залежно від досвіду, може бути більш або менш розгорнутим. Це дозволяє виділити основні вузлові питання. Складає його вчитель для себе, щоб краще провести урок. Більш докладно викладає пункти, які йому здаються важливими. Записує цитати, окремі вирази, способи постановки і розв’язку проблемних ситуацій. Можна передбачити варіанти додаткових або більш легких завдань для учнів, індивідуальний темп роботи яких нижче середнього. В конспект вносяться методи самостійної роботи, контрольні завдання.

Конспект – найбільш зручна форма підготовки і проведення навчального заняття.

Конструюючи урок, учитель повинен пам’ятати, що головне в його роботі — це не те, що він розкаже та покаже, дасть завдання, проконтролює його виконання, а те, як він навчить учнів умінням і навичкам раціонально вчитися.