Д о м а ш н я самостійна робота

У початкових класах можливі як усні, так і письмові домашні завдання; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного, конструктивно-варіативного та творчого характеру. Домашні завдання можна диференціювати в залежності від підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей сприйняття, пам’яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт та їх характер. Доцільно надавати право учням вибирати серед різних запропонованих варіантів (рівнів) завдання як для індивідуального виконання, так і для роботи в парах чи невеликих групах.

При визначенні обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темпу і ритму роботи учнів, навантаження їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров’я.

У 1-ому класі домашні завдання не задаються. У 2 - 4 класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно повинен становити 1/4 обсягу, виконаного на уроці, і бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували

у 2-му класі - 45 хв.,

у 3(2) класі - 1 години 10 хв.,

у 4(3) класі - 1 год. 30 хв.

Домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, на вихідні та святкові дні.

5кл. – 2 год. 6-7 кл. – 2, 5 год.

8 кл. – 3 год. 9-10 кл. – до 4 год.

З усіх дисциплін на виконання домашніх завдань учень в середньому має витрачати 1/3—1/4 часу, що відводиться на навчальну роботу під час уроків. Окрім того, варто складати розклад так, щоб у ньому щоденно було не менше двох уроків, з яких домашні завдання даються не завжди.

На практиці використовують різні види домашньої навчальної роботи:

§ робота з текстом підручника (читання, відтворення матеріалу, ознайомлення з новим текстом, виписування незрозумілих виразів, зворотів);

§ виконання письмових і графічних робіт (написання переказів, творів, виготовлення креслення, малюнків, заповнення контурних карт та ін.);

§ виконання усних вправ (підбір прикладів на правила, вивчення хронологічних таблиць та ін.);

§ самостійна практична робота, яка вимагає певних спостережень (за рослинами, тваринами, вивчення рельєфу місцевості, явищ природи, творів мистецтва);

§ виконання різноманітних вправ і розв’язання задач;

§ читання статей, науково-популярних журналів;

§ проведення дослідів;

§ заучування напам’ять правил, цитат, віршів тощо.

Вимоги, яким повинна відповідати домашня робота.

1.Бути невеликими, але змістовними. Вони зосереджені на засвоєння, закріплення або повторення конкретного правила, операції мислення, практичної дії.

2.Завдання більш прості, ніж робота у класі.

3.Давати інструктаж, вказівки про те, як виконувати завдання. Чим учні молодші, тим інструктаж повинен бути точнішим. Для молодших і середніх класів важливо вказувати порядок виконання завдань (наприклад, вивчи правило,а потім виконуй вправу). Головне, щоб попередити можливість механічного копіювання того, що виконувалось у класі. Учень повинен знати, розуміти, яке правило, теоретичне положення лежить в основі виконання завдань.

4.Диференціювати домашні завдання.

5.Будь-яке завдання повинно бути перевірене вчителем. Це формує у школярів відповідальність і дисципліну. Способи перевірки бажано урізноманітнювати.

6.Ніколи не задавати додому того, чого діти добре не зрозуміли у класі.

7.Успішне виконання багато в чому залежить від взаємозв´язку між учителем і батьками. Тому на батьківських зборах потрібно пояснювати, як допомагати дитині, перевіряти. Потрібно допомагати дитині в організації роботи, плануванні часу, а не робити за дитину. Батьки повинні пам´ятати, що між шкільним і домашнім навчанням відпочинок не менше 2 год.

8.Записувати на дошці чітко, в постійному місці. Інколи можна давати домашнє завдання і на початку, і в середині уроку, якщо це виправдано змістом матеріалу.

Специфіка самостійної роботи у ГПД.

У школах, де є ГПД, у школах-інтернатах після уроків проводиться самостійна індивідуальна робота. На самопідготовку тут відводиться найбільш продуктивний для самостійної роботи і чітко визначений час (частіше всього після обіду, або невеликого відпочинку, або ще пізніше – після прогулянки).

Протягом занять зберігається цілком хороша атмосфера, зовнішній порядок. Тут велика роль вихователя, адже він може допомогти учню справитись із труднощами. Тут вчитель або вихователь може прослідкувати, як учень виконує домашні завдання, скільки часу витрачає, наскільки учень добре підготовлений і організовано провести консультації. Тут легше організувати взаємоконтроль і взаємодопомогу.

Складність виконання самостійних навчальних завдань в тому, що організація по зовнішній формі нагадує урок. Діти збираються групами або всім класом, консультуються з учителями, радяться один з одним. Інакше кажучи, учень не залишається наодинці із собою, тому це нагадує самостійну роботу на уроці. Звідси випливає, що основне завдання – організація самостійної роботи в ГПД – зводиться до створення умов для самостійного, індивідуального виконання навчальних завдань. Групова організація навчальної діяльності зберігається, так як учні, дотримуючись режиму дня, займаються в одні й ті ж години, в одній класній кімнаті. Але послідовність дій учня, темп його роботи, міркування і пошук варіанту розв´язку повинні бути індивідуальні.

Що необхідно, щоб створити таку ситуацію?

1.Кожен учень повинен чітко собі уявити, що йому слід робити в організаційному і змістовному плані.

2.Підготувати все навчальне приладдя, зручно розташувати на столі, знайти в підручнику відповідне завдання, згадати, до якої теми воно відноситься, відтворити формулу, правило, уважно вивчити вказівки і зразок, контролювати свою роботу.

3.Велике значення тут має вміле керівництво вчителя. Його роль перш за все заключається в тому, щоб учні знали і дотримувались інструктивних вказівок. Він допомагає учням згадати етапи роботи, їх послідовність, радить, який матеріал, яке правило необхідно згадати, щоб розв´язати задачу.

4.Вчитель повинен добре розуміти індивідуальні особливості учнів, щоб вчасо дати кожному із них вірний напрямок думки і практичної роботи. І щоразу вчитель повинен думати про те, як виробити в школяра навички самостійної роботи, сформувати звичку працювати індивідуально.

Є й свої недоліки проведення самостійної роботи у школі:

- діти готуються в одному приміщенні, що сприяє списуванню;

- учні, які виконали домашнє завдання, але вимушені сидіти до кінця самопідготовки, можуть негативно впливати на інших школярів, вносити небажану поспішність у роботу інших учнів;

- ускладнюється процес підготовки усних завдань, адже деякі учні звикли дома розповідати і читати вголос.

Є хороший досвід організації самопідготовки деяких шкіл, коли уроки музики, художньої праці, фізкультури переносяться на другу половину дня, а самопідготовку уроків проводять на четвертому, звільненому уроці, але після трьох уроків – велика перерва, коли учні обідають і гуляють.

Така організація забезпечує:

- значне скорочення часу на підготовку завдань і покращення якості самостійної роботи (з учителем робота проходить більш ефективно);

- можливість більш точного визначення об´єму домашнього завдання, врахування труднощів, недоліків у своїй роботі;

- здійснення перевірки домашнього завдання не на уроці, а в процесі самопідготовки;

- створення більш сприятливих умов для індивідуалізації роботи учнів.