Зміст теми. 3.1.Аналіз виробництва за допомогою ізоквант не враховує фінансові можливості підприємства та можливі істотні різновиди у цінах на використовувані у

3.1. Аналіз виробництва за допомогою ізоквант не враховує фінансові можливості підприємства та можливі істотні різновиди у цінах на використовувані у виробництві ресурси. Цю проблему вирішує " ізокоста", від англ. "cost", що означає "витрати". Це лінія, що віддзеркалює множинну комбінацій ресурсів, витрати на придбання яких однакові.

У випадку двофакторного виробництва витрати (Total cost TC) підприємства можуть бути представлені наступним виразом:

, (3.1)

де P_K - ставка відсотку або ціна капіталу;

P_L - ставка заробітної плати або ціна праці.

Якщо весь бюджет використовується тільки на придбання капіталу, то ; якщо ж капітал не купується, тобто , то .

Нахил ізкости до осі абцис, тобто тангенс кута α (рис. 3.1) - це відношення протилежного катета трикутника до прилежного. Він негативний і визначається як співвідношення цін на ресурси:

. (3.2)

Рис. 3.1. Ізокоста Рис. 3.2. Карта ізокост

Нахил ізокости може бути виражений не тільки математично, а й через економічні поняття. Співвідношення (3.2) показує, скільки одиниць праці може бути придбано, якщо відмовитися від застосування одиниці капіталу: його часто називають ринковою нормою заміщення ресурсів.

Зростання бюджету виробника зміщує ізокосту прворуч, а його зниження - ліворуч. Це унаочнює рис. 3.2, на якому наведено карту ізокост - сукупність ізокост, що характеризують можливі поєднання факторів виробництва за незмінних цін на ресурси і різних бюджетів на їх придбання.

Чим далі ізокоста знаходиться від початку координат, тим більший бюджет вона відбиває.

Співвідношення факторів виробництва залежить від особливостей виробничих процесів. Якщо особливості технології такі, що на одиницю капіталу припадає, наприклад, одиниця праці, нахил ізокости, за незмінних цін на ресурси, становитиме 45⁰; якщо ж на одиницю капіталу припадає дві одиниці праці, то ізокоста буде пологішою, тобто кут α буде менше 45⁰.

На нахил ізокости впливає також зміна цін факторів виробництва.

Так, на рис. 3.3, а початковою є ізокоста AB. За збільшення (зниження) ціни одиниці праці і незмінної ціни одиниці капіталу на той самий бюджет ТС можна придбати менше (більше) одиниць праці й ізокоста АВ повертається навколо точки А: Р_L збільшується - точка В переміщується у положення С; P_L знижується точка В переміщується у положення D.

Рис. 3.3. Поворот ізокости за зміни цін одного з ресурсів

На рис. 3.3, б наведено поворот ізокости навколо точки В за зміни ціни одиниці капіталу і незмінної ціни одиниці праці. Ціни двох факторів можуть змінюватися одночасно, в багатьох випадках - різнотемпово; відповідно змінюються позиціювання і нахил ізокости.

3.2. Технічно ефективні способи одержання заданого обсягу випуску подаються ізоквантою (або ж картою ізоквант - за можливості множинності вибору обсягів випуску), економічні можливості підприємства задаються ізокостою (або ж картою ізокост за можливості варіювання бюджетом, виділеним на придбання факторів виробництва). Оптимальну комбінацію ресурсів графічно зображено на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Оптимальна комбінація ресурсів:

а - мінімізація витрат за заданого випуску;

б - максимізація випуску за заданих витрат

Комбінація факторів K та L, відзначені точками А, В, Е на рис. 3.4, а, лежать на одній ізокванті - всі вони є технічно ефективні, але найкращою з економічного погляду є комбінація у точці Е, оскільки вона потребує найменшої суми витрат. Отже, комбінація факторів, що мінімізує витрати, - це точка дотику ізокванти до найнижчої з можливих ізокост.

На рис. 3.4, б комбінації факторів K та L, відзначені точками А, В, Е, лежать на одній ізокості, але найкраща з них - комбінація в точці Е, оскільки вона забезпечує найбільший випуск продукції. Отже, комбінація факторів, що максимізує випуск, - це точка дотику ізокости та найвищої з можливих ізоквант.

З шкільного курсу геометрії відомо: якщо пряма є дотичною щодо якоїсь кривої, то в точці дотику кути нахилу цих ліній збігаються.

Нахил ізокванти - це індивідуальна норма заміщення ресурсів, яка залежить від особливостей виробничого процесу. Вона визначається співвідношенням граничних продуктів праці та капіталу (3.3):

(3.3)

Нахил ізокости - це ринкова норма заміщення ресурсів, що дорівнює співвідношенню їхніх цін (3.4):

(3.4)

У точці оптимальної комбінації факторів нахили ізокости та ізокванти збігаються, тобто виконується рівність (3.5):

(3.5)

Звідси можна вивести дві рівнозначні умови, що характеризують оптимум товаровиробника.

Умова1. Співвідношення граничних продуктивностей ресурсів дорівнює співвідношенню їхніх цін (3.6):

(3.6)

Умова 2. Граничні продуктивності ресурсів, що припадають на 1 грош. од., мають бути однакові (3.7):

(3.7)

Другу умову часто називають еквімаржинальним принципом - зважені за цінами граничні продукти факторів виробництва мають бути вирівняні. Реалізуючі ці умови, підприємство досягає стану внутрішньої рівноваги, тобто найліпшого поєднання ресурсів.

Ці умови можна інтерпретувати таким чином:

- умова 1 означає, що для досягнення оптимальної комбінації ресурсів підприємство має так розподілити виділені на придбання ресурсів кошти, щоб гранична норма заміщення капіталу працею (одного ресурсу іншим) дорівнювала відношенню цін на ресурси. Нехай, наприклад, . Це означає, що 1 од. капіталу може бути замінена 2 од. праці без зміни обсягу виробництва. Якщо P_L = 20 грн, а P_K = 60 грн, то економічно підприємство може скоротити 1 од. капіталу, використавши замість неї 3 од. праці. Але технічно 1 од. капіталу замінюється 2 од. праці . Отже, скорочення капіталу на 1 од. вивільняє 60 грн, з яких 40 грн йдуть на придбання 2 од. праці, а 20 грн можуть бути спрямовані або на придбання додаткових ресурсів, призначених для збільшення обсягу випуску, або, якщо випуск заданий, - на зниження витрат виробництва. У будь-якому разі підприємство виграє. У загальному випадку комбінація будь-якої пари замінних ресурсів буде оптимальною, якщо гранична норма їх технологічного заміщення дорівнюватиме співвідношенню їхніх цін.

- другу умову часто називають правилом найменших витрат. Його суть полягає у такому: підприємство повинно так розподіляти бюджет на придбання ресурсів, щоб остання грошова одиниця (гривня, долар, тощо), витрачена на кожний вид ресурсів, давала б однакову віддачу, тобто однаковий граничний продукт.

Якщо це правило дотримується, то за даних цін на ресурси та обсягу виробництва знизити рівень витрат уже неможливо або ж за заданих цін на ресурси та бюджету збільшити обсяг випуску вже неможливо. У тому разі, коли ціна на якийсь ресурс знижується, тобто зростає його гранична віддача на грошову одиницю, підприємство має перерозподіляти бюджет на користь більш ефективного ресурсу, допоки зважені за цінами граничні продукти всіх ресурсів не вирівняються.

Підсумовуючи, можна зазначити, що підприємство знаходитися в стані внутрішньої рівноваги, коли конкретне співвідношення "витрати-випуск" поліпшити вже неможливо.

Це означає, що, залучаючи ресурси, підприємство має зіставляти ціни на них з граничною віддачею і перерозподіляти свої кошти на користь продуктивніших ресурсів. Лише в такому разі воно матиме змогу оптимально розпорядитися бюджетом на створення нового виробництва.