Зміст валютного регулювання

Формою реалізації валютної політики держави є валютне регулювання. Під валютним регулюванням слід розуміти спеці­альний правовий режим реалізації валютних відносин, який передбачає комплекс заходів, що здійснюють уповноважені дер­жавні органи, спрямованих на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку в державі та визначення поряд­ку проведення валютних операцій.

Залежно від сфери здійснення слід вирізняти два рівня ва­лютного регулювання: міжнародне та внутрішньодержавне Міжнародне валютне регулювання здійснюють міжнародні фінансово-кредитні організації (здебільшого Міжнародний ва­лютний фонд) із метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами та послугами в світово­му економічному просторі. Метою міжнародного валютного регулювання є стимулювання валютної стабільності, забезпе­чення механізму валютного регулювання у відносинах між дер­жавами її запобігання конкуруючого знецінення валют, а також встановлення системи багатосторонніх платежів за поточними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають росту світової торгівлі¹.

Організація системи валютного регулювання передбачає низку цілей:

' Про зміст конвертованості див. докладніше: Эбке В. Международное валютное право: Пер. с нем. — М., 1997. - С. 19—23. ² Офіційний вісник України. - 1998. - N 7. - Ст. 274.

Стаття 1 Договору про МВФ // Эбке В. Международное валютное право: Пер. с нем. — М., 1997. – С. 307.

292

- встановлення та реалізація певного порядку проведення
операцій із валютними цінностями на внутрішньому валютному
ринку, порядку переміщення валютних цінностей за кордон або
на його територію з-за кордону та режиму здійснення інозем­-
них інвестицій;

- забезпечення й захист права власності на валютні цінності; - регламентація міжнародних розрахунків;

- підтримання стабільного курсу національної валюти та національного платіжного балансу;

- забезпечення необхідного (інтеграційного або ізоляцій­-
ного) режиму взаємодії країни зі світовим валютним ринком¹.

Побудова системи валютного регулювання передбачає вра­хування групи принципів:

єдність і цілісність системи валютного регулювання, які за­безпечують формуванням єдиної нормативно-правової бази, поширенням дії валютних обмежень на всій території держави, єдиним порядком проведення валютних операцій;

захист національної валюти України та забезпечення стабіль­ності на внутрішньому валютному ринку;

стабільність, що передбачає незмінність окремих елементів системи валютного регулювання, зокрема, валютних; обмежень і порядку проведення валютних операцій;

гнучкість - систему валютного регулювання мають коригу­вати залежно від стану внутрішнього валютного ринку, загаль­ного макроекономічного стану в країні й тенденцій розвитку світового валютного ринку;

стимулювання розвитку міжнародного економічного співро­бітництва з метою поліпшення інвестиційногоклімату в країні та вирівнювання платіжного балансу,

Основним елементом національної системи валютного регу­лювання є валютні обмеження. Валютні обмеження слід роз­глядати як систему державних заходів, спрямованих навста­новлення порядку проведення валютних операцій. Декрет Кабі­нету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає можливість використання

¹ Тосунян Г. А., Хмелин А. В. Валютное право Российской Фадерации: Учеб. пособие. - М., 2003. - С. 20.

Правове регулювання валютних відносин

валютних обмежень як засобу валютного регулювання: відпо­відно до п. 2 ст. 2 вказаною Декрету «резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням об­межень, встановлених цим Декретом та іншими актами валют­ного законодавства України». Для цього використовують різні правові засоби: ліцензування валютних операцій, лімітування або заборону проведення окремих валютних операцій певними суб'єктами валютних відносин.

Залежно від типу валютних операцій (поточних або операцій, пов'язаних із рухом капіталу) застосовують різний перелік ва­лютних обмежень. У системі валютних обмежень, що діють в Україні слід виокремити такі:

- обмеження, пов'язані з ліцензуванням валютних операцій;

- обмеження, які зумовлено встановленням порядку при­-
дбання іноземної валюти за дорученням і за рахунок резидентів
на міжбанківському валютному ринку України з метою забез­-
печення виконання їхніх зобов'язань за зовнішньоекономічни­
ми контрактами;

- обмеження, пов'язані з використанням іноземної валюти
як засобу платежу на території України;

- обмеження, пов'язані з встановленням обов'язкового про­-
дажу частини надходжень у іноземній валюті на користь рези-
дентів-юридичних осіб;

- обмеження, пов'язані з встановленням порядку здійснен­-
ня розрахунків у іноземній валюті;

— обмеження, пов'язані з відкриттям й використанням ва­
лютних рахунків резидентами за межами України;

- обмеження, пов'язані з відкриттям і використанням ра­-
хунків у національній валюті нерезидентами на території Ук­-
раїни;

- обмеження, пов'язані з переміщенням готівкової націо­-
нальної та іноземної валюти фізичними й юридичними особами
через митний кордон України.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до ва­лютних операцій належать:

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, що здійснюються між резидентами у валюті України;

Глава 15

Правове регулювання валютних відносин

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборго­ваностей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і переси­ланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Суб'єктів валютних відносин поділяють на дві групи:ре­зидентів і нерезидентів. Резидентами є:

— фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни,
особи без громадянства), які мають постійне місце проживання
на території України, в тому числі ті, що тимчасово перебува­-
ють за кордоном;

— юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що
не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо),
з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою
діяльність на підставі законів України;

— дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні
представництва України за кордоном, які мають імунітет і дип­-
ломатичні привілеї, а також філії і представництва підприємств
і організацій України за кордоном, що не здійснюють підпри­-
ємницької діяльності.

Нерезидентами є:

— фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України,
особи без громадянства), які мають постійне місце проживання
на території України, в тому числі ті, що тимчасово перебува­-
ють на території України;

— юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що
не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо),
з місцезнаходженням за межами України, які створено й діють
відповідно до законодавства іноземної держави, в тому числі
юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з
участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької
діяльності України;

— розташовані на території України іноземні дипломатичні,
консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжна­-
родні організації та їхні філії, що мають імунітет і диплома­-
тичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм,

які не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.

Резиденти й нерезиденти мають право бути власниками ва­лютних цінностей, що знаходяться на території України. Рези­денти мають право бути власниками також валютних ціннос­тей, які перебувають за межами України, крім випадків, перед­бачених законодавчими актами України.

З метою організації та здійснення валютного регулювання окремі державні органи наділено відповідними повноваження­ми в цій сфері. Такими органами в Україні є Національний банк України та Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк Ук­раїни» (п. 12 ст. 7) Національний банк України здійснює відпо­відно до визначених спеціальним законом повноважень валют­не регулювання, визначає порядок здійснення платежів у іно­земній валюті, організовує й здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій із валютними цінностями.

Діяльність Національного банку України щодо операцій із валютними цінностями регламентовано розділом VIII Закону «Про Національний банк України». Національний банк Украї­ни діє як уповноважена державна установа під час застосуван­ня законодавства України про валютне регулювання й валют­ний контроль.

До компетенції Національного банку України в сфері ва­лютного регулювання належить:

1) видання нормативних актів щодо ведення валютних опе­-
рацій;

2) видання та відкликання ліцензій, здійснення контролю за
діяльністю банків та інших установ, які отримали ліцензію
Національного банку на здійснення операцій із валютними цінно­-
стями;

3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків
та інших установ, які купують і продають іноземну валюту.

Повноваження Національного банку України в сфері валют­ного регулювання визначено у п. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»:

Глава 15

Правове регулювання валютних відносин

здійснює валютну політику відповідно до принципів запіль­ної економічної політики України¹;

складає разом із Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

визначає за потреби ліміти заборгованості в іноземній ва­люті вповноважених банків нерезидентам;

видає в межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на ва­лютному ринку України;

встановлює способи визначення й використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті Ук­раїни, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній ва­люті або розрахункових (клірингових) одиницях;

установлює єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їхньою достовірні­стю та своєчасним поданням;

забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції вповноважених банків.

Кабінет Міністрів України згідно з п. 2 ст. 11 Декрету Кабі­нету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в сфері валютного регулювання:

визначає й подає на затвердження до Верховної Ради Украї­ни ліміт зовнішнього державного боргу України;

бере участь у складанні платіжного балансу України;

забезпечує виконання бюджетної та податкової політики України а частині стосовно руху валютних цінностей;

забезпечує формування й виступає розпорядником Держав­ного валютного фонду України;

¹ Законом «Про Національний банк України» (ст. 46) визначено фор­ми валютної політики. Під час здійснення дисконтної валютної політи­ки Національний банк України змінює облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу й балансування платіжних зо­бов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іно­земних валют Національний банк України здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінан­сових ринках.

визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовують у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих, які використовують у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.