Система цін

Регулюючи процеси обміну товарів, робіт, послуг, виконую­чи об'єктивно властиві їм функції, ціни здійснюють це в певній системі, взаємозв'язку різних видів. їх не можна встановлюва­ти ізольовано, незалежно один від одного. Вони мають функ­ціонувати в умовах економічно обгрунтованого співвідношен­ня. Тільки в цих умовах можливий пропорційний розвиток ок­ремих галузей, певне прогнозування господарських і соціальних Процесів. Публічно-правове регулювання цієї сфери життєво

Глава 16

важливе, оскільки співвідношення між різними видами цін, реалізація певних товарів, робіт, послуг за державними фіксо­ваними цінами складає певну частину державних гарантій для соціально незахищених верств населення.

Сукупність різних видів цін може бути диференційовано за різними напрямами. Одним із найбільш сталях принципів їхньої диференціації є розподіл цін залежно від сфери засто­сування, на:

1) Оптові ціни - застосовують найчастіше у відносинах
між виробниками, постачальниками, виконавцями й покупця­
ми, замовниками. Різновидами оптових цін є оптові ціни про­-
мисловості, оптові ціни підприємства, закупівельні ціни.

2) Роздрібні ціни - в основі їхнього формування лежить
оптова ціна й торгова надбавка. Такий тіш цін застосовують
роздрібні організації, які реалізують товари населенню.

3) Кошторисні ціни - регулюють ціноутворення на буді-
вельну продукцію, роботи, послуги й включають у себе компен­-
сацію витрат підрядчика та його прибуток.

4) Тарифи - - ціни, що становлять різновид, який регулює
оборот товарів специфічної властивості — послуг. Залежно від
характеру послуг, специфіки організації сфери обслуговуван­
ня, тарифи поділяють на оптові та роздрібні.

5) Зовнішньоторговельні ціни — застосовують при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності, експортно-імпортних операцій.

Відповідно до положень статей 6—11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» в Україні застосовують вільні ціни й та­рифи, державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи.

Вільні ціни й тарифи встановлюють на всі види продукції, товари й послуги, за винятком тих, щодо яких здійснюють дер­жавне регулювання цін і тарифів. Вільні ціни формують шля­хом угоди осіб, які вступають у договірні відносини й визнача­ються волею сторін.

Певною альтернативою вільним цінам є регульовані. Однак, у цьому випадку слід розмежовувати два варіанти регульова­них цін. У першому випадку фактично йдеться про індикатив­не регулювання, коли регульовані ціни, сформовані на основі угоди сторін, не можуть перевищувати або бути нижче певного рівня, визначеного компетентним державним органом. У дру­гому випадку можна говорити про імперативне державне регу-

Фінансово-правове регулювання ціноутворення

лювання, коли встановлені державою фіксовані ціни є остаточ­ним варіантом рівня ціни, й ні продавець, ні покупець не мають права від них відхилятися.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюють шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів пін (тарифів) або граничних відхилень
від державних фіксованих цін і тарифів.

У випадку надмірного росту цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконав­чих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпо­рядкування) Рад, допускають тимчасове повернення до дер­жавного регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані та ре­гульовані ціни й тарифи встановлюють на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари й послуги, що мають визначальне соціальне значення, а також на продукцію, товари й послуги, виробництво яких зосереджено на підприєм­ствах, що займають монопольне положення на ринку. Державні фіксовані та регульовані тни й тарифи встановлюють державні органи України. Ціни й тарифи на житлово-комунальні послу­ги (в тому числі на електроенергію, природний газ для кому­нально-побутових нестатків населення України), послуги су­спільного транспорту й зв'язку встановлює Кабінет Міністрів України за узгодженням із Верховною Радою України. Зміну рівня державних фіксованих і регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів, робіт і послуг здійснюють у порядку й терміни, що визначають органи, які затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутво­рення» особливий режим притаманний ціноутворенню під час здійснення експортних та імпортних операцій. У цих умовах безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із закордонними партнерами застосовують кон­трактні (зовнішньоторговельні) ціни, які формують відповідно до цін і умов світового ринку. Регулювання внутрішнього ціно­утворення на експортну й імпортну продукцію (послуги) ви­значає Кабінет Міністрів України.

З метою стабілізації цін на внутрішньому ринку, посилення боротьби з монопольними проявами й захисту інтересів вітчиз-

Глава 16

фінансово-правове регулювання ціноутворення

няного виробника та населення Постановою Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» від 18 грудня 1998 року¹ встановлено, що формування й використання суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюють виключно в національній грошовій одиниці. Облік витрат у доларовому еквіваленті під час формування цін є об­ґрунтованим тільки в частині імпортної складової структури ціни.

Відповідно до Порядку перерахування регульованих цін (та­рифів) на товари й послуга, які встановлено не в національній грошовій одиниці, перерахунок поширено на продукцію й по­слуги, ціни (тарифи) на які застосовують на внутрішньому ринку України. В установлюваних регульованих цінах (тарифах) ви­значають питому вагу частини, за якою розрахунки здійсню­ють у національній валюті, той уповноважений орган, який і встановлює ціну (тариф). Певну імпортну складову ціни (та­рифу) перераховують у національну грошову одиницю за кур­сом Національного банку станом на 1 грудня 1998 року (3,4270 гривні за один долар США). Іншу частину ціни перерахову­ють у національну грошову одиницю за курсом Національного банку, що діяв на 1 вересня І998 року (2,25 гривні за один долар США), за винятком перерахунку залізничних вантаж­них тарифів, де залишок матеріальної складової, незалежної вія імпортної, розраховують відповідно до індексів оптових цін із 1 вересня 1998 року на матеріальні й енергетичні ресурси, які використовує залізничний транспорт.