Поняття та зміст грошового обороту

Грошовий оборот як правова категорія є врегульованою пра­вовими нормами сукупністю суспільних відносин, у межах яких відбувається безперервний процес руху грошей у готівковій і безготівковій формах.

Запропоноване визначення категорії «грошовий оборот» пе­редбачає потребу аналізу його змісту й структури. Розглядаю­чи специфіку руху грошей на різних стадіях суспільного відтво­рення й у різних формах, слід відзначити його основну особ­ливість — єдність грошового обороту. Безумовно, це не означає, Що принципові особливості руху грошей у готівковій і безготів-

^

Глава 13

Правові основи грошового обороту

ковій формах відходять на другий план. Єдність грошового обороту маємо розглядати як одну з основних методологічних засад і економічного, і правового дослідження цього суспільно­го явища.

З урахуванням економічних особливостей руху грошових коштів слід визначити зміст грошового обороту як правової категорії. Основним елементом цієї категорії є суспільні відно­сини між учасниками грошового обороту з природою руху гро­шових коштів у готівковій і безготівковій формах.

При визначенні структури грошового обороту слід виділити основні критерії. Такими взаємопов'язаними критеріями є юри­дичні особливості правовідносин, об'єктом яких виступають гроші, а також сфера реалізації цих правовідносин.

Один з секторів грошового обороту -- горизонтальний.Його складають обмінні відносини в сфері господарської діяльності під час здійснення товарно-грошових і нетоварних операцій. Рівність суб'єктів цих відносин є специфічною ознакою гори­зонтального сектору грошового обороту. За юридичною харак­теристикою ці відносини диспозитивні, оскільки виникають відповідно до волевиявлення суб'єктів.

Інший сектор включає сукупність відносин, що опосередко­вують безеквівалентний і безповоротний рух грошей. Цей сек­тор можна назвати бюджетно-податковим, одним із суб'єктів правовідносин у якому обов'язково виступає держава в особі вповноваженого органу. Ці правовідносини характеризують як відносини «влади-підпорядкування» й виникають у зв'язку з виконанням одним з суб'єктів обов'язку, встановленого в імпе­ративних правових нормах. Наприклад, виконання податково­го обов'язку обумовлює безеквівалентний і безповоротний рух грошових коштів від платника податків до відповідного бюдже­ту чи державного цільового фонду. В самому понятті податку закладено ознаки, ідентичні особливостям цього сектора гро­шового обороту. Рух грошових коштів у процесі бюджетного фінансування також позбавлено ознаки еквівалентності й поворотності. Особливості бюджетно-податкового сектора грошово­го обороту зумовлює сфера його реалізації фінансова діяльність держави.

Значну частину відносин у структурі грошового обороту ста­новлять розрахункові відносини, тобто відносини, що виника-

ють між їхніми учасниками з приводу передачі (перерахуван­ня) певних грошових сум. Визначення термінів «безготівкові розрахунки» й «готівкові розрахунки» міститься в нормативно-правових актах Національного банку України.

Наприклад, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Ук­раїні в національній валюті, затвердженою постановою Прав­ління Національного банку України від 24 січня 20ОІ року №22', встановлено, що «безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отриму­вачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки про­водить банк на підставі розрахункових документів на паперо­вих носіях або в електронному вигляді»2. Слід звернути увагу на те, що в Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, яку затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року №69³, розкрито зміст терміну *готівкові розрахунки* -це «платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) й за операціями, які безпосередньо не пов'яза­но з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна», Поряд із цим терміном визначено зміст терміну «готі­вковий обіг» як «обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот і розмінної монети), які обслуговують потре­би економіки країни».

Таким чином, розрахункові правовідносини виникають що­разу, коли закон чи договір встановлює обов'язок конкретно­го суб'єкта щодо здійснення грошового платежу. Такий обов'я­зок може виникати на підставі: а) закону (сплата податків, зборів, інших обов'язкових платежів); 6) рішення державно­го органу (наприклад, стягнення адміністративного штрафу, пені в зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'я­зання); в) договору (перерахування грошової суми контраген­ту в цивільно-правових зобов'язаннях або виплата заробітної

' Офіційний вісник України. - 2004. - №13. - Ст. 908.

² Там само.

³ Там само. - 2001. - № 12. - Ст. 495.

плати працівнику відповідно до умов трудового договору). Разом з тим, підставою для виникнення розрахункових право­відносин може бути й волевиявлення одного з суб'єктів, спря­моване на перерахування певної грошової суми на користь іншого суб'єкта.

Розрахункові відносини охоплюють як готівкову, так і без­готівкову сферу грошового обороту. Підтвердженням цього може бути конструкція розрахункового правовідношення, яку наве­дено в п. 2.7 Положення про ведення касових операцій у націо­нальній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року №72': «Розрахунки готівкою фізичних осіб з підприємствами за прид­бані товари (виконані роботи, надані послуги) можуть також проводитися через установи банків у порядку, визначеному Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків. Зазначені розрахунки здійснюють без надходження коштів до каси підприємства й відображення цієї операції в касовій книзі, а проводяться фізичними особами шляхом уне­сення готівки на внутрішні банківські рахунки й подальшого перерахування установою банку цих коштів на поточні рахунки підприємств та є для фізичних осіб (платників коштів) — готівко­вими, а для підприємців (одержувачів коштів) безготівкови­ми». Таким чином, розглядаючи розрахункові правовідносини, слід відзначити, що ці правовідносини виникають не тільки під час здійснення безготівкових розрахунків. Визначальним мо­ментом для констатації розрахункового правовідношення є на­явність зв'язку між його суб'єктами - - платником і отримува­чем із приводу перерахування визначеної грошової суми. На­явність у суб'єктному складі цього правовідношення установи банку слід розглядати як специфічну ознаку системи безготівко­вих розрахунків як підсистеми розрахункових правовідносин. Готівковий обіг не можна зводити лише до готівкових розра­хунків. Якщо виходити з поняття готівкового обігу, наведеного в Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу устано­вами банків України, то це — обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот і розмінної монети), які обслугову­ють потреби економіки країни. Отже, обсяг поняття «готівко-

Офіційний вісник України. - 2001. - № 12. – ст.496.

П равові основи грошового обороту____________________ 265

вий обіг» включає відносини, які безпосередньо не пов'язано із здійсненням готівкових розрахунків. Наприклад, виготовлен­ня, інкасація, перевезення, зберігання грошових знаків перед­бачає їхній рух, але за цього готівка не виконує функції засобу платежу, а тому ці відносини не є розрахунковими.