ТЕМА 5. Управління ризиком у соціальних та екологічних системах

Обсяг −2 год.

Метою вивчення теми є дослідження основних аспектів процесу управління ризиком у соціальних та екологічних системах.

Студенти повинні розуміти сутність та особливості процесу управління ризиком у соціальних та екологічних системах.

Практичне заняття №3

План

1. Сутність процесу управління ризиком у соціальних та екологічних системах.

2. Особливості та методи управління ризиком у соціальних та екологічних системах.

3. Основні чинники, які характеризують концептуальні засади управління ризиками в соціальних та екологічних системах.

Питання для обговорення

1. Які є принципи управління ризиком у соціальних та екологічних системах?

2. Які є методи управління ризиком у соціальних та екологічних системах?

Тестові завдання

1. Чому дорівнює ризик отримати травму на виробництві за рік, якщо загальна кількість працюючих становила – 14805711, а кількість травмованих на виробництві за цей же час – 47 529?

А) R = 0,0015;

Б) R = 0,032;

В) R = 0,0028;

Г) R = 0,0032;

Д) R = 0,0048.

2. Чому дорівнює ризик загибелі на виробництві за рік, якщо загальна кількість працюючих становила – 14805711, а кількість загиблих на виробництві за цей же час – 1 559?

А) R = 1,1 · 10^-5;

Б) R = 1,05 · 10^-4;

В) R = 1,053 · 10^-4;

Г) R = 1,053 · 10^-5;

Д) R = 1,1 · 10^-4.

3. Чому не приділяють особливу увагу при проведені попереднього аналізу небезпек?

А) виявленню компонентів системи, в яких можлива наявність вибухонебезпечних речовин;

Б) виявленню компонентів системи, в яких можлива наявність пожежонебезпечних речовин;

В) виявленню компонентів системи, що мають потенційну небезпеку при перевищенні тиску;

Г) виявленню компонентів системи, що мають потенційну небезпеку від неконтрольованих реакцій;

Д) виявленню компонентів, що містять дорогоцінні та коштовні метали.

4. До базових питань, які мають бути вирішені в ході попереднього аналізу небезпек не відносяться:

А) який процес / система аналізується?

Б) чи залучені до цієї системи люди?

В) що система повинна зазвичай робити?

Г) чого система не повинна робити ніколи?

Д) що система може робити інколи?

5. Вибір яких рішень не призводить до зниження ймовірності ризику до припустимого рівня:

А) повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

Б) заміна небезпечних операцій іншими – менш небезпечними;

В) удосконалення технічних систем та об`єктів;

Г) розробка та використання спеціальних засобів захисту;

Д) заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

Е) зменшення тривалості робочого часу.

Практичне завдання №1

На підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та аваріям у процесі праці доцільно створити Службу охорони праці.

На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 осіб (невиробнича сфера — від 101 до 500 осіб) службу охорони повинен представляти один спеціаліст. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, у такій службі має бути два спеціалісти.

Чисельність працівників служб охорони праці на підприємствах із кількістю працівників понад 500 осіб розраховується за формулою:

,

де М ₁ — чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;

Р _ср — середньооблікова чисельність працівників підприємства;

Ф — ефективний річний фонд робочого часу спеціалістів з охорони праці, що дорівнює 1820 год, який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;

K _в — коефіцієнт шкідливості та небезпечності виробництва:

,

де Р _в — чисельність працівників із шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;

Р _а — чисельність працівників на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).

Приклад 1. На підприємстві працює 3000 осіб, з них 1500 — зі шкідливими речовинами і 600 — на роботах з підвищеною небезпекою. Розрахувати чисельний склад служби охорони праці на підприємстві.

Приклад 2. На підприємстві працює 800 осіб, з них 400 — зі шкідливими речовинами, 200 — на роботах підвищеної небезпеки. Визначити чисельний склад служби охорони праці на підприємстві.

Практичне завдання №2

Методика оцінки соціальної та економічної ефективності заходів
щодо вдосконалення соціальної безпеки підприємства

Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони праці згідно з методиками, розробленими ВЦНДІОП ВЦРПС[1] та ННДІОП України[2] запропоновані чотири групи показників:

― зміна стану умов і охорони праці;

― соціальні;

― соціально-економічні;

― економічні.

Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників.

Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.

Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.

Зростання психофізіологічних показників визначається скороченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональ­ним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням. Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.

Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками:

― збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;

― зниженням рівня виробничого травматизму;

― зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці;

― скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

― зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники — ступені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці для оцін­ки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники[3]:

1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

де К₁, К₂ — кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

К₃ — загальна кількість робочих місць.

2. Зменшення чисельності зайнятих (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:

,

де Ч₁, Ч₂ — чисельність зайнятих, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після впровадження заходу, осіб;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

3. Збільшення кількості машин, механізмів (ΔМ) та виробничих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці, обчислюється за формулами:

,

де М₁, М₂ — число машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

М — загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁, Б₂ — кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

Б — загальне число виробничих приміщень, шт.

4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму Δ K ₄ встановлюється за формулою:

,

де N ₁, N ₂ — кількість випадків травматизму відповідно до і після впровадження заходу;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

5. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму Δ K _т розраховується за формулою:

де Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після впровадження заходу.

6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови визначається за формулою:

,

де З₁, З₂ — число випадків професійних захворювань відповідно до і після впровадження заходу.

7. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання обчислюється за формулою:

де Д_з1, Д_з2 — кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до і після вжиття заходу;

K_з1, K_з2 — кількість випадків захворювання відповідно до і піс­ля вжиття заходу.

8. Зменшення числа випадків виходу на інвалідність (ΔЧ_і) внаслідок травматизму чи професійної захворюваності встановлюється за формулою:

,

де Ч_і1, Ч_і2 — чисельність працівників, що стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.

9. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці розраховується за формулою:

,

де Ч_п1, Ч_п2 — кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після вжиття заходу, осіб.

Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці (табл. 1) складається з:

― економії від зниження професійної захворюваності;

― економії від зменшення випадків травматизму;

― економії від зниження плинності кадрів;

― економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

Таблиця 1

СТРУКТУРА РІЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ПІДПРИЄМСТВА
ВІД ПОІЛПШЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ [4]

Показники економії	Складові річної економії
Економія від зниження професійної захворюваності	Заробітна плата; зниження собівартості продукції; кошти за рахунок зменшення виплат по тимчасовій непрацездатності
Економія від зменшення випадків травматизму	Заробітна плата; зниження собівартості продукції; кошти за рахунок зменшення виплат по тимчасовій непрацездатності
Економія від зниження плинності кадрів	Зниження собівартості продукції; збільшення прибутку у витратах на підготовку кадрів
Економія від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах	Заробітна плата; витрати на лікувально-профілактичне харчування; витрати на безкош­товне одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів

Розрахунок економії від зменшення рівня захворюваності або травматизму здійснюється в такій послідовності[5]:

1. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (травматизму) за певний час ΔД визначається за формулою:

де Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через хвороби або травми на 100 працівників відповідно до і після вжиття заходів;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

2. Зростання продуктивності праці Δ W розраховується за формулою:

де З_в — вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;

Р_п — вартість річної товарної продукції підприємства.

3. Річна економія зарплати Е_з за рахунок зростання продуктив­ності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму обчислюється за формулою:

де Ч_ср — середньорічна чисельність промислово-виробничого пер­соналу;

З_р — середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соціальне страхування.

4. Річна економія на собівартості продукції Е_с за рахунок змен­шення умовно постійних витрат установлюється так:

де У — умовно постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

5. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається за формулою:

де П_д — середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Річна економія за рахунок зниження рівня захворюваності становить:

Е_рз = Е_з + Е_с + Е_сс.

Приклад 1. Розрахувати економічний ефект, одержаний у результаті скорочення плинності кадрів.

Вихідні дані:

коефіцієнт плинності кадрів, пов’язаної з умовами праці у поточному
році, К _п.у — 0,09

продуктивність праці у поточному році П, тис. грн — 74,5

плинність кадрів Ч_ос, осіб — 28

коефіцієнт плинності кадрів у минулому році, К _п.м — 0,35

у поточному році К _п.п — 0,26

коефіцієнт втрат підприємства залежно від річного
виробітку працівника, К _вт — 0,037

Приклад 2. Обчислити економічний ефект за рахунок скорочення чисельності працівників у шкідливих умовах праці при відміні додаткової відпустки.

Вихідні дані:

середня заробітна плата З_с, грн — 320

скорочення чисельності працівників, зайнятих у шкідливих

умовах Ч, осіб — 25

додаткова відпустка за роботу у шкідливих умовах Д_д, днів — 12

тривалість відпустки в умовах праці, приведених до вимог
санітарно-гігієнічних норм Д_с, днів — 18

Приклад 3. Унаслідок впровадження протишумових заходів (установлення шумоглушителів) знижено шум з 94—108 до 70—71 Дб, що дозволило збільшити питому вагу тривалості фази підвищеної працездатності у загальному фонді робочого дня (в середньому по ділянці).

Вихідні дані:

питома вага тривалості фази підвищеної працездатності
в загальному фонді робочого дня

до впровадження заходів, % — 0,47

після впровадження заходів, % — 0,62

частка продукції, яку випускає ділянка, в загальному
обсязі продукції підприємства, % — 5

річний випуск продукції ділянкою

до впровадження заходів, грн — 90 000

після впровадження заходів, грн — 95 000

умовно постійні витрати в собівартості річного
випуску продукції, грн — 18 000

собівартість технологічного устаткування
на ділянці, грн — 10 000

Розрахувати річну економію.